Сненарій свята до Дня подяки

Сценарій до Дня подяки

 

І частина

Звучить мелодія пісні:

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте…

Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося, не багато ж нас є.

Слово вчителя: …

Далі – слова учнів:

 Шановні гості! Дорогі батьки, наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.

 

 Запрошуємо на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято родинне.

(Виносять коровай)

 

 Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

 І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

 

 Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

 

 Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, маминої світлиці,

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишклі у колисоньці на дні.

 

 Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Неспроста ж твоє ім’я співзвучне із словом «мама». Перші спогади про хату — немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання світу.

(пісня „Хата моя, біла хата»)

 

 Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячим, чесним і роботящим.

 

 Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.

(Пісня „До колодязя стежина»)

 

 Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?

 

 Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.

(Пісня «Пісня моя, від землі мого роду»).

 

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

 

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти,

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки?

 

Отож: зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

 

Ми хочем радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер, братів

Ну і, звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків.

 

Давайте хоч би на хвилину

Забудем клопоти усі

І об’єднаємось в міцну родину

І заспіваємо забуті вже пісні.

(Пісня «Музика рідного дому» або «Родина»)
 

 

Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі — найкращі, найлагідніші,  найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато най-най-най.

 

Дай, бабусю, поцілую,

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

 

Роки пролітають над світом птахами,

Думками до моря пливуть.

Побудьте, бабусю, ви довго ще з нами -

Милуйтесь, як внуки ростуть.

В житті все бувало, та знаю, що гідно

старались прожити життя.

Бажаю, бабусю, щоб ви були свідком,

Як стану бабусею я!

 

 

Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати  навіть важку роботу.

 

Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі.

 

Не зогледілись - виросли вже діти,
Бабусю - внуки вам услід кричать.
Чого ще треба? Жити і радіти,
Гостей у хаті дорогих стрічать.

 

Простіть, як ми робили щось погане,
Хай доля щастя вам у дім несе.
Здорові будьте, дужі та багаті.
Радійте, що у вас усі ми є.
Живіть ще довго, і у рідній хаті
Хай Бог найкраще вам в житті дає!

(пісня «Заспівай, моя бабусю»).

 

 

А мій дідусь колись весною

маленькі яблуньки садив.

Розрісся сад, умивсь росою,

з плодами віти розпустив.

Тепер дідусь погожим літом

Мене у гості вигляда.

І яблуневим білим цвітом

Його сміється борода.

 

Спасибі, дідусю, говорим ми  знов,

За вашу безмірну ласку й любов.

За ваші повчання, за вашу турботу,

За те, що завжди нам знайдете роботу.

 

 

Щастя, здоров’я вам, золота міхи,

А ще, крім усього, в домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А внуки за працю і щирість шанують.

 

Хай радість і сонце заглянуть в віконце,

відкриють двері для щастя й тепла.

Хай сила прибуде, здоров’я зміцніє

на щедрі, на довгі, на многі літа.

(пісня про дідуся)

 

Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

 

А тепер вітання щирі

Ми шлемо своїм батькам,

Щоб у злагоді і мирі

Літ ще сто прожити Вам.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя.

 

Всі ми знаєм, що в серці батька  й мами

Ми назавжди лишимось дітьми…

Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,

Перед вами - все ще дітлахи.

І ніхто не в силі зупинити

Невгамовний плин років.

То ж вітання щирі шлють вам ваші діти

Для своїх таких ще молодих батьків.

 

Всі ми хочемо Вас бачити такими-

Радісними, щирими і гомінкими.

Хай наповнюється радістю життя

На многії і благії літа.

(Пісня «Батько і мати – два сонця гарячі»)

 

 Головною берегинею родини була завжди мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

 

З’являється на світ дитятко — і лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її немовлятку. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає материнська турбота про них.

 

Кажуть, що на світі сонце найясніше.

Та всміхається мама — і стає світліше.

 

Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти.

А хіба без мами є щасливі діти?

 

Я до неї серцем любо пригорнуся.

Хай сіяє сонце, як моя матуся.

 

 Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила.

 

 І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього і хочуть від нас батьки. Чим більша наша любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.

 

За що я маю дякувати мамі?

За добре слово і за хліб духмяний,

За руки, що, хоча й болять від праці,

Та лагідно мене пробудять вранці.

 

За що іще подякувати варто?

За посмішку, за погляди і жарти,

За очі милі, добрі і глибокі,

За затишок домашній і за спокій.

 

І вже ніхто сказати не посміє,

Немовби в нас не співпадають мрії,

Що різні ми… Ні, схожі ми серцями,

За це також подякую я мамі.

 

За що я маю дякувати нені?

За всі знання, за дім і сад зелений,

За всі перестороги й сподівання,

За допомогу в наших починаннях.

 

І ще безмежно дякую я мамі

За те, що привела мене до храму,

За все терпіння слів моїх даремних,

За біль, який приходив через мене.

 

 

Пробач, матусю, в День цей світлоносний

За всі слова, лихі думки і сльози,

За страх за мене і за мій непослух,

За тисячі невиконаних послуг…

 

І, знаєте, я хочу всім сказати:

У кожного – найкраща в світі мати.

Своїй сьогодні дякую я дуже

За мир в душі, за лілії і ружі,

 

За виконання мрій, за віру і надію,

За те, що люблю  і весні радію,

За те, що вчусь, вивчаю світ, молюся…

Спасибі за життя, моя матусю!

 

(Пісня «Мамо»).

 

 

 Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.

 

 Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

 

 Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

 

В досвітніх зачарованих полях 
знайшла моя дорога свій початок. 
Спасибі Вам, мій батьку, за цей шлях 
і мужність, подаровану у спадок. 

Спасибі Вам за мої перші дні, 
за впевненість у моїх перших кроках. 
З дитинства Ви плекали у мені 
любов до Бога із небес високих. 

Відколи я пізнав своє ім'я, 
слова урочі Ваші пам'ятаю: 
"Мій сину, найдорожче - це сім'я 
і відданість палка своєму краю". 

Спасибі Вам за те, що повсякчас 
Ви справжню вірність вчити цінувати. 
За те, що турбувались про всіх нас, 
безпеку і тепло несли до хати. 
 

З роками посріблилась голова, 
та знаю - відгукнетесь, як покличу. 
Спасибі за розважливі слова 
і посмішку спокійну чоловічу. 

Й коли в блакиті власного життя 
розгорну у польоті власні крила... 
Завжди мене у труднощах буття 
підтримає духовна Ваша сила. 

(пісня про батька)

 

 

В світі добра, і надії, і зла

Створені ми як одне, як сімя

Брат і сестра – дві руки, два крила

Сонце і небо, вода і земля.

 

 

Так само єдині сестра із сестрою

Братик із братиком – дві половинки.

Ми схожі такі й трохи різні з тобою –

Наших батьків найрідніші кровинки.

 

 

Нерідко ми лаємось, часто образи

Наповнюють серце і ранять нам душу,

Та швидко прощаємо й потім відразу

Разом забуваємо те, що примушує

Нас розділятись на корінь й гілля,

Бо ми – дві половинки єдиного «Я».

 

 

І от сьогодні, дочекавшись днини,

Коли в нас свято – день родини,

Моя сестричко, друже-брате,

Чого вам хочу побажати?

 

Щоб лишались при здоровї

В дні буденні і святкові

 

Щоб Господь вас у опіці

Мав тепер і в старшім віці.

 

Щоб удача посміхалась,

Гарна врода не цуралась.

 

Сонця ясного і долі,

Вірних друзів щоб доволі.

 

Гарних справ робіть багато,

Щоб пишались мама й тато.

 

(пісня про брата і сестру)

 

 

 

Подяка вчителям

Учитель!.. Його образ живе в серці поряд з найдорожчими нам образами матері й батька, а іноді в цьому серці займає перше місце.

 

Учитель. Це слово на все життя западає в нашу пам'ять з того дня і години, коли з малого світку своєї сім'ї ми вперше переступаємо поріг школи і, стаючи першокласниками, робимо, хай дуже маленький, але багато в чому вирішальний крок у велике життя.

 

...Борг учня перед учителем величезний, і шкода, що ми починаємо розуміти це не під час навчання, а в пору змужніння. ...Щасливий той, хто вчасно висловив учителеві свою найщирішу вдячність.

 

Учителю, прийми уклін доземний
За щире серце і любов святу,
За людяність і чесний труд щоденний,
За відданість, а ще за доброту.

 

За те, що ти даруєш дітям крила,
Щоб їм летіти у широкий світ.
За мрії світлі, знайдені вітрила
І за щасливий, радісний політ.

 

За кожен день і кожне щире слово,
За ніжність й ласку в радості й журбі.
За те, що в школі нам було чудово,
Спасибі, рідний вчителю, тобі!

 

Спасибі вам, шановні вчителі,
За ту любов, турботу й піклування,
Що йшли від вас, як сила від землі,
За світлі роки мудрого навчання.

Уклін доземний від дітей, батьків,
Й подяка найщиріша, добра, світла.
Ви заслужили щонайкращих слів,
Бо нас роками ви вели до світла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ частина

1. Слова подяки дітей батькам, музичні вітання

 

2. Слова подяки вчителя батькам і учням

Подяка батькам

За те, що ви дітей своїх любили,
Несли в їх душі ніжний світ й добро.
Що пестили й від бід їх боронили,
За те, що дарували їм тепло,
За те, що ви ночей не досипали,
Читали й малювали із дітьми,
Що з ними знов маленькими  ставали,
За те, що ви ростили їх людьми,
Старанно і сумлінно фарбували
Підлогу, вікна, стелю та столи.
За те, що з дітьми разом ви співали.
Ростили квіти, школу берегли.
 

Я дякую, батьки, за все уклінно!
Нехай у вас в серцях живе  любов!
Життя біжить, як день і ніч, невпинно.
Але добро вернеться в душі знов!

 

Ваші діти є гордістю нашої школи. Ми високо цінуємо Ваше батьківське піклування, підтримку та небайдуже ставлення до нагальних потреб школи.

Сподіваємось, що й надалі спільними зусиллями ми будемо успішно працювати над вирішенням найактуальнішої проблеми сучасності – вихованні майбутньої еліти нашої держави.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, життєдайної енергії, мудрості й терпіння у благородній справі виховання дітей.

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ частина

1. Слова вчителя про невмирущість родинних стосунків і т.д.

 

2. Слова учнів

 

1. Без матері немає роду,

Як без води нема життя.

І нації не буде без народу,

Це ти, людино, назавжди затям.

 

 

2. Без роду племені лиш вітер

Сьогодні — тут, а завтра — там

В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

 

 

3. Нема без батька батьківщини,

Нема історії без нас.

Одне життя в одній краплині,

В одній секунді — цілий час.

 

 

4. В одній травинці — ціле свято,

У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати,

Хто жив, як рід, собі затям.

 

 

5. Рід великий, край багатий,

Лине пісня з поля.

Будем долю віншувати 

Щоб вродила доля.

 

 

6.Щоб дала нам щастя, вроду

І живлющу воду,

Нема роду переводу,

І не буде зроду.

(Пісня «Хай вам щастить у вашій родині»)

 

3. Звернення вчителя до учнів, щоб не забували дороги додому, до батьків

 

Прилинь, прилинь до рідного села

Приїдь, приїдь, тебе чекає хата.

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

 

Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

 

Прилинь додому в солов’їний день

Хай зрозуміє тут твоя дитина:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

 

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла-

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

 

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни їм слово сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.