Соціальний паспорт класу. Форми виховної роботи з певною категорією

 «Проаналізуйте соціальний паспорт вашого класу та визначте, діти з яких сімей навчаються в даному класі, які типові проблеми можуть бути характерні для таких родин. Запропонуйте форми виховної роботи з певною категорією (на ваш вибір) цих учнів? Аргументуйте свою думку».

Хочу розпочати  з того, що взагалі-то соціальний паспорт є дуже важливим документом, яким керується класний керівник (див. Додаток). Соціальний паспорт полегшує роботу класного керівника, надаючи можливість швидко знайти необхідну інформацію про того чи іншого учня. В соціальному паспорті ми можемо знайти, як і дані коли хто народився, скільки дівчат та хлопців навчаються в даному класі, у кого є певні вади і таке інше. Ознайомившись з соціальним паспортом 11-А класу, мушу замітити, що в класі навчається 19 дівчат, 6 хлопців, але не зважаючи на це, клас є дружнім.

Дана індивідуальні робота є актуальною тим, що сьогодні в школах існують діти, які потребують особливої уваги з точки зору вихователя, які є чи то активні, чи то пасивні у навчанні, які є з поганими звичками, чи то ні і тому інше.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. Вона є водночас і засобом виховання школярів. Дисципліна сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, дає змогу обмежувати, гальмувати нерозважливі дії та вчинки окремих школярів.

Проаналізувавши соціальних паспорт 11-А класу, куратором якого є Насєкіна Світлана Анатоліївна, хочу сказати, що в  11-А класі майже всі діти мають обох батьків, тобто повна сім’я. До таких відносяться: Аржавітіна Анастасія, Беребня Юлія.

«Сім'я в усі часи була основою суспільства, осередком формування особистості. На тому етапі розвитку суспільства, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найбільше цінували людей, які виховали порядних дітей. Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї. З розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших інституцій соціального виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена» [1].

А. Железнова визначає ряд принципів роботи класного керівника з учнем, який є з неповної сім’ї. Серед них: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім’єю протягом тривалого періоду часу, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім’ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу [2].

Як на мене, вихователь має проводити з такими дітьми багато бесід, щоб дитина не відчувала себе покинутою, також, вихователь має цікавитись в учнів про справи дома і т.д.

В 11-А класі є і важкі діти, ось, наприклад, Шакоренко  Аліна, яка є дитиною з забезпеченої сім’і, яка здатна до порушення дисципліни та неадекватної поведінки. Як я помітила, викладач намагається не реагувати на її якісь витівки, але я вважаю це помилкою. Адже дівчина перестає цінувати найважливіше в житті – родину. Вихователь має доброзичливо ставитись до таких дітей, проводити індивідуальні бесіди, якось натякати про важливість сім’і і таке інше.  «Ефективність виховної роботи вихователя залежить від того, наскільки правильно й глибоко він розуміє індивідуально-психологічну своєрідність розвитку своїх вихованців, може пояснити ті причини, які зумовлюють специфіку реагування класу на зауваження, покарання, вимоги, заохочення» [3].

Ось, наприклад: Крок перший. «Догнати».  Головне завдання кроку – налагодити емоційний контакт з дитиною, тому – не бійтесь виражати співучасть дитині відкрито. Дуже часто у школі педагоги обмежуються діловими рамками спілкування і всі дитячі неприємності намагаються віддати на «самі розберуться». При цьому забувають, частіше за все, вони єдині люди, що можуть допомогти дитині «тут і зараз», бо знаходяться фізично поряд з нею, – «співчувайте безоціночно». Інколи «педагогічна натура» так привчає вихователя «вчити та наставляти», що йому вкрай важко втриматися від зауважень: «Ось бачиш, якби ти не…» .

Пам’ятайте,з якої б причини не переживала б дитина (з власної вини чи ні), вона гідна того, щоб їй співчували.

Крок другий. «Приєднатися». Головне завдання кроку – продемонструвати дитині: «Я тебе розумію, я з тобою» . Це дуже важливо у всіх «гострих» випадках: Сльози: чим старша дитина, тим серйозніше причина для них, і говорити на тему, що хвилює, тим важче. Можна використати «метод переліку»: «Ти плачеш, тобі образливо, неприємності з … (перелічуємо школу,однолітків,сім’ю…) Часто при дуже сильних почуттях дитина просто не може говорити. Постійте поряд – ваша присутність допомагає і без слів. Якщо дитина добре реагує на гумор (особливо у молодшому віці), можна спілкуватися у співчутливому гуморі: «Сльози – річ, звісно, добра. проблему у них втопити можна (особливо, якщо вона плавати не вміє). Тільки краще давай просохнемо (пропонуємо носовичка) і поговоримо…».

Крок третій «Вирішуємо проблему». Основна стратегія роботи вихователя у цьому напрямку може бути сформульована так: «Наш клас для тебе – острівець безпеки, тут тебе зрозуміють і допоможуть. Тут тобі ніщо не загрожує!».

Також в класі існують і обдаровані діти, такі як Ламсардис Дарина,  Полтавель Владислав, Лопушанська Л. Токарєва А., які також потребують уваги, але такої, яка б просто-напросто підштовхувала їх до чогось нового, це може біти просте слово  вранці, але головне, який зміст воно несе.

Отже, ми розглянули найбільше важкі ситуації з певними дітьми, а саме: робота з дітьми з неповних сімей, а також важкі діти. Також ми запропонували форми роботи з  учнями, які потребують уваги зі сторони вихователя.

Ми сподіваємося, що це Вам допоможе у подальшій педагогічної діяльності.

Бажаємо успіху!
Використана література:

1. Жуховицкий Л. А. відкритий лист читачеві// Педагогіка. – 1989. – № 4.С.18 – 25.
2. Кон І.С. Психологія підлітковому віці:Кн. для вчителя. – М.: Просвітництво, 1989.
3. Коваленко А.Б., Корнєв М.Н.Соціальна психологія:Підручник. – К.,2006. – 400с.
4. Комісарова О. Проблеми підлітків: Шляхи розв’язання \\ Психолог. – 2009. – №151–6. – С.46.
5. Невський І.А. Вчителю дітей з відхиленнями поведінці. М., 1993.
6.  Шванцара Й. Діагностика психічного розвитку / Й. Шванцара // – Прага: медичне вид-во Авіценум. – 1978. – С. 16–18.