Сьогодні шкільна освіта дещо віддалена від реальних життєвих ситуацій і породжуваних ними завдань, від повсякденної діяльності школярів, їх саморозвитку, мотивації та цінностей.

«Щоб зробити якісь речі, необхідно їх вивчити.

 А щоб вивчити, необхідно їх зробити».

Аристотель

Як матеріал, деревина має таку особливість: якщо її вчасно не використати, то, рано чи пізно, вона втратить свою природню красу та велич, а, якщо майстерно виготовити з цієї ж заготовки виріб, то він, приносячи людям користь, закарбує цей шматок деревини в історії, зробивши його майже вічним. Так само можна провести проєкцію на ефективність формування у здобувачів освіти життєво важливих основ технологічних знань і вмінь для застосовування їх у різних сферах практичної діяльності, що, з урахуванням економічної, екологічної й підприємницької доцільності, може бути вирішено тільки  шляхом організації цілісного освітнього процесу технологічної підготовки учнів, використання у викладанні сучасних педагогічних технологій і методів навчання, які розвивають особистість. Сьогодні шкільна освіта дещо віддалена від реальних життєвих ситуацій і породжуваних ними завдань, від повсякденної діяльності школярів, їх саморозвитку, мотивації та цінностей. Спираючись лише на інформування й демонстрування тих чи інших теорій, законів, закономірностей, не можна спонукати учня приймати їх як такі й потім успішно використовувати в повсякденному житті. Тому виникає необхідність використання методів, характерних для особистісно зорієнтованого навчання, які дозволяють моделювати та імітувати поведінку школярів у суспільстві. Саме тому я вирішив працювати над проблемою «Використання групових проєктів на уроках трудового навчання як засіб стимулювання практичної творчої діяльності», яка виступає своєрідною «квінтесенцією» поставлених вище завдань.

Під час проведення занять з трудового навчання, особливу увагу я приділяю методу проєктів, так як вважаю, що він дозволяє школярам системно опанувати організацію практичної діяльності по всьому проєктно-технологічному ланцюжку – від ідеї до її реалізації у виробі. І саме тут, на мою думку, пріоритетним педагогічним завданням у процесі навчання є не репродуктивне, строго послідовне витримування етапів, а озброєння учнів цілісною культурою організації проєктної діяльності, розвиток у них здатності до генерування ідей, їх аналізу, самостійного та свідомого прийняття рішень, формування своєї думки, позиції, взаємодії і діалогу в процесі вирішення спільних завдань. Оскільки навчання – це соціальна активність, яка здійснюється в межах учнівських груп, культури та минулого досвіду, завдяки проєктній методиці, учні мають можливість використовувати не лише знання з навчальних дисциплін, а й вчитися вести перемовини, ухвалювати спільні рішення, нести відповідальність згідно ролі в навчальній команді й разом інтерпретувати результати своєї діяльності. Освітньо-виховний потенціал проєктувальної діяльності полягає в можливості здобуття учнями цілісних знань, у підвищенні мотивації школярів до отримання додаткової інформації, опанування найважливішими методами наукового пізнання (висування та обґрунтування задуму, самостійного формулювання завдань проєкту, знаходження методу аналізу ситуації), навичками пошуково-дослідницької роботи, виготовлення виробу, а також рефлексії та інтерпретації її результатів. Водночас проєктна діяльність школярів за низкою ознак відрізняється від навчально-дослідницької. Метод проєктів має на меті всебічне та систематичне дослідження проблеми й розроблення конкретного кінцевого продукту; головним результатом навчально-дослідницької роботи є пошук істини, тоді, як робота над проєктом передбачає, перш за все, отримання практичної користі; проєкт часто є результатом передусім колективних зусиль виконавців; на завершальному етапі метод передбачає рефлексію спільної роботи, аналіз її повноти, глибини, інформаційного забезпечення, творчого внеску кожного учасника.

Основні умови здійснення проєктної діяльності: самостійна (індивідуальна, парна чи групова) творча діяльність учнів; етапне структурування змістовної частини проєкту, які мають логічно завершений зміст, чітке розуміння цілей кожного з етапів; налагодження кооперації між учасниками проєкту; використання дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій;  виконання вчителем ролі консультанта, уникання директивних указівок, що заважають школярам самостійно набувати певних видів досвіду; створення учасниками проєктної групи кінцевого продукту, який відповідає певним вимогам;  презентація цього продукту і захист проєкту на завершальному етапі;  задоволення результатами праці, переживання емоційного піднесення учасниками проєкту. Вони вільні у виборі способів та видів діяльності для досягнення поставленої мети. Розуміння помилок створює мотивацію до повторної діяльності, розвиває прагнення до нових знань. Подібна рефлексія дає змогу сформувати адекватну оцінку (самооцінку) навколишнього світу й себе в цьому мікро‑ та макросоціумі. Під час виконання проєкту учні потрапляють у середовище невизначеності, що й сприяє активізації їхньої пізнавальної діяльності. Крім того, метод проєктів дає змогу виховати таку важливу якість особистості, як колективізм, що розвивається лише в діяльності і не може бути засвоєний вербально. Це стосується, в першу чергу, групових проєктів, де працює невеликий колектив, і в процесі спільної діяльності виникає й спільний продукт. Серед таких якостей передусім – уміння працювати в колективі, відповідати за вибір рішення, аналізувати результати діяльності. Дуже важлива здатність відчувати себе членом команди – підпорядковувати темперамент, характер, час, власні інтереси спільній справі. Метод проєктів дає змогу посилити мотивацію до навчання. В організації пізнавальної діяльності важливо урізноманітнювати засоби навчання. Зокрема, використовувати інформаційні технології.

Переваги методу проєктів над іншими, класичними та усталеними, методами: максимальний розвиток і самореалізація особистості; зміна ролей вчителя та  учня; формування колективізму;  дотримання міжпредметних зв’язків; посилення мотивації до навчання та урізноманітнення його засобів. B основі даного методу лежить не лише інформаційний підхід, зорієнтований на розвиток пам'яті учнів, а й діяльнісний, спрямований на формування комплексу різноманітних умінь і навичок, необхідних передусім для дослідницької діяльності. Метод проєктів я використовую як самостійну індивідуальну чи групову роботу учнів упродовж різного за тривалістю часу, а також з використанням сучасних засобів інформаційних технологій, зокрема комп'ютерних, телекомунікаційних.

Дистанційне навчання поряд зі своїми недоліками, які, на жаль, можуть негативно вплинути на освітній процес, відкриває нову сторінку групової роботи учнів. Вони, активно спілкуючись між собою в соціальних мережах, знаходять метод проєктів одним з найцікавіших, оскільки він вимагає колективного виконання усіх етапів проєктування. Це обговорення проблеми, яка стоїть перед групою, порівняння варіантів виробів для виготовлення, оздоблення. 

Я погоджуюсь з думкою українського дослідника П. Кендзьора: «Проєкти дають учням можливість пов'язувати та співвідносити загальні уявлення, отримані під час навчання, із реальністю, у якій перебувають вони самі, їх друзі, сім'ї, учителі;  із суспільним життям, із соціальними та політичними подіями, що відбуваються в межах мікрорайону, краю, країни». Загалом, під час реалізації таких проєктів учні активно використовують свої знання, спілкуються та співпрацюють один з одним.

 У навчальних програмах Міністерства освіти і науки України велика увага приділяється формуванню таких життєво важливих компетенцій школярів, які сприяли б їх адаптації до активної участі в житті суспільства. Поняття компетенції не може зводиться тільки  до знань та навичок, а належить до сфери вмінь, що являють собою компетенцію в дії, яку тепер можна розуміти під загальною здатністю, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню, яку максимально реалізує проєктна діяльність учнів.

На моїх заняттях відбувається вироблення такого конструктивного критичного мислення, яке важко сформувати під час звичайної системи навчання. Школярі набувають власного аналітичного погляду на інформацію.

Наприклад,  під час роботи учнями 5 класу над творчим проектом «Панно» учні хоч і виконували роботи індивідуально, однак вони були об’єднані спільною темою виконання проекту, тобто спільним об’єктом проектування, варіанти якого обговорювалися в кожній групі окремо та супроводжувалися розробкою  композицій. При цьому логіка побудови діяльності учнів відповідала спільній структурі проєктування, при якій уся група колективно вирішувала одну проблему, разом опановуючи загальну тему. Саме такі проєкти дають змогу виявляти комунікативні компетентності  кожного учня.

Технології, які дуже подобаються учням це: виготовлення всіх видів аплікації, ручна обробка деревини, виготовлення писанок, виготовлення виробів з бісеру, оздоблення мозаїкою. В ході практичної роботи обов’язково використовується технологічна карта, за якою учні здійснюють свою діяльність.

На заняттях я віддаю перевагу  інтерактивним методам: «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Перестрілка», «Навчаючи - учись», «Коло ідей», «Спіймай помилку», «Дизайн – аналіз»,  «Займи позицію», «Карусель»,   метод гра. Крім того використовую демонстраційні методи: інформаційний проєкт, показ, віртуальна екскурсія,  наочні методи навчання: ілюстрації, та практичні методи: практичні роботи, досліди, вправи.

Прийоми, які я використовую: пояснення, бесіда, дискусія, «Ключові слова», «Розминка», «Розумний куб», «А я думаю інакше», «Лови помилку», «Лист двієчника», «Приваблива мета».

Для реалізації групової роботи використовую такі форми: створення інформаційних , творчих та соціальних проєктів.

Перед кожним заняттям я прагну викликати в учнів зацікавленість до предмета при вивченні тієї чи іншої теми, тому важливим етапом вважаю мотивацію навчальної діяльності. Створення проблемних ситуацій на уроці викликає інтерес до здобутих знань, мобілізує навички та вміння учнів стимулювати розвиток пізнавальної діяльності при розв’язуванні проблемних завдань.

Важливою умовою своєї педагогічної діяльності вважаю створення ситуації успіху на уроці, надання можливості учневі відчути віру у власні творчі здібності. В. О. Сухомлинський стверджував, що методи, які використовуються в навчальній діяльності, мають викликати інтерес у дитини до пізнання довкілля, а навчальний заклад має стати школою радості пізнання, творчості, спілкування. Крім всього цього учні, реально бачуть  виготовлений виріб, який потім вони  використовують вдома, представляють на виставках, дарують.

Маю свій блог в якому висвітлюю актуальні для вчителів, учнів та батьків теми.

Використовую в своїй діяльності мультимедійні засоби, презентації та маю ютуб-канал для їх поширення.

Для мене головний сенс роботи вчителя – допомогти дитині зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів. Враховуючи поставлену задачу, найбільшу увагу приділяю завданням творчого характеру. Переконаний, що у кожній дитині природа закладає особливий творчий потенціал, а завдання вчителя – розвивати його.

Для розвитку життєвих компетентностей учнів залучаю їх до участі у позакласній діяльності з предмету: виховних заходах: обласні конкурси «Новорічна композиція», «Альтернативна ялинка», «Космічні фантазії»  , предметних тижнях з трудового навчання, олімпіадах, Всеукраїнських конкурсах.