Сонячні годинники. Типи сонячних годинників.

Со́нячний годи́нник — пристрій для вимірювання часу за зміною довжини тіні від гномона та її руху по циферблату.

Історія виникнення У Рим перший сонячний годинник був привезений консулом Валерієм Массала з Сицилії в 263 р. до н. е. Влаштовані більш південної широти, вони показували годину неправильно. Для широти Риму перший годинник влаштований близько 170 року Марцієм Філіппом.

Арабські астрономи (Сабіт ібн Корра, Ібн аш-Шатир, Абу-л-Хасан ібн Юніс) залишили великі трактати з гномоніки, або мистецтву будувати сонячний годинник. Підставою були правила тригонометрії. На арабський годинник наносився «вартовий» лінії.

Разом із введенням рівної години дня і ночі (що не залежать від пори року) завдання гномоніки значно спростилося: замість того, щоб помічати місце кінця тіні на складних кривих, стало достатньо помічати напрямок тіні.

Види сонячних годинників Розрізняють сонячний годинник горизонтальний, вертикальний (якщо площина циферблату вертикальна і спрямована із заходу на схід), ранкові або вечірні (площина вертикальна, з півночі на південь). Будувався також конічний, кульовий, циліндричний сонячний годинник.

ЄГИПЕТСЬКІ СОНЯЧНІ ГОДИННИКИ, зроблені з каменю близько 1500 до н.е.,

Гномоніка займалася складанням правил знаходження різних положень тіні цих поверхонь. Сонячний годинник, як уже сказано, дає не середній, але справжній сонячний час.

Однією зі спеціальних завдань гномоніки було будувати криву на циферблаті сонячного годинника, яка вказувала б «середній» опівдні у різні пори року. У середні віки гномонікою займалися: Апіан, Альбрехт Дюрер, Кірхер. Який жив на початку XVI ст. Мюнстер був покликаний "батьком гномоніки".