Спільне викладання на уроках англійської мови: забезпечення систематизованого підходу до навчання з урахуванням відмінностей учнів з особливими освітніми потребами.

Спільне викладання на уроках англійської мови:
забезпечення систематизованого підходу до навчання з урахуванням відмінностей учнів з особливими освітніми потребами.

Спільне викладання – це така організація навчання у класі, коли спеціалісти (учитель та спеціальний педагог чи асистент учителя) разом здійснюють викладання в єдиному фізичному просторі (класі), у різноманітній за складом групі учнів, серед яких є діти з особливими освітніми потребами. Цей спосіб викладання використовується як для задоволення потреб окремих учнів, так і для покращення ефективності викладання в цілому для всіх школярів. Практика спільного викладання, поширена в більшості європейських країн, набула свій розвиток в Україні з початком запровадження концепції інклюзивної освіти, що передбачає спільне навчання всіх дітей, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами.

Спільне викладання передбачає участь не менше двох педагогічних працівників, які спільно викладають, мають однакову професійну підготовку і є рівноправними колегами в навчальному процесі.

Практика спільного викладання – це новий досвід для педагогів, особливо для тих, хто цікавиться інноваційними практиками. Залучення додаткових спеціалістів, активізація взаємодії між дорослими та дітьми – усе це створює додаткові можливості для навчання і є хорошим стимулом для розвитку освітньої системи.

Основою спільного викладання є загальноосвітня навчальна програма, яку можна видозмінювати відповідно до особливостей розвитку та потреб окремих учнів. Хоча ще не всі вчителі готові до спільного викладання, їхнє бажання отримувати позитивні результати у своїй педагогічній діяльності, налаштованість на використання інноваційних підходів спрямовують їх пошуки саме в царину спільного викладання.

Основними компонентами ефективної практики спільного викладання є:

 ⇒ Спільні узгоджені цілі. Визначення навчальних цілей під час планування та їх узгодження є однією з важливих умов успішного спільного викладання;

⇒ Спільні цінності та переконання. Педагоги повинні мати не тільки спільне бачення «чого навчати», а і спільне розуміння процесу навчання учнів. Присутність двох педагогів забезпечує різні знання, навички та ресурси, що дає змогу самим учителям навчатись один в одного;

⇒ Рівноцінність учасників. Рівноцінність обох педагогів досягається тоді, коли кожний з них відчуває, що його знання та досвід цінуються. Повага до свого колеги є запорукою досягнення паритету у своїй діяльності;

⇒ Спільне лідерство. Важливим у цьому твердженні є те, що вчитель підкреслює спільну участь обох педагогів у процесі прийняття рішень або спільне лідерство;

⇒ Співпраця. Основними характеристиками співпраці у процесі спільного викладання є: особиста взаємодія, позитивна взаємозалежність, міжособистісні навички, моніторинг прогресу та індивідуальна підзвітність.

Виділяють такі форми спільного викладання:

1. Підтримувальне викладання. Цей підхід також відомий, як «один викладає, інший допомагає». За такої форми спільного викладання вчитель визначає організацію змісту уроку, методику викладання, компетенції, які необхідно розвинути учням для виконання навчальних завдать тощо, а другий підтримує процес.
2. Паралельне викладання. З класом працює вчитель, а з дітиною або групою дітей з особливими освітніми потребами – ассистент вчителя. Такий підхід вимагає від асистента досконалого володіння методикою викладання та матеріалом, що викладає. Особливістю такої моделі є те, що зміст навчання залишається одним і самим, проте методи його подачі можуть бути різними. В цій моделі і вчитель, і ассистент вчителя є партнерами і базовою командою, яка планує процес навчання, оцінює ефективність організації освітнього середовища.
3. Альтернативне викладання. Більшість учнів залишається в складі великої групи, а деякі учні, серед яких діти з особливими освітніми потребами, працюють у малій групі. Вчителі розподіляють обов’язки з планування та викладання. Вчитель класу проводить урок, в той час як ассистент вчителя працює з невеликою групою учнів. Цей підхід дає можливість забезпечувати індивідуалізоване навчання і одночасно допомагати учням, у яких виникають труднощі у засвоєнні певної теми. У складі малої групи змінюються, аби уникнути стигмації.
4. Викладання в малих групах. Навчальне середовище організоване в класі так, що учні навчаються в невеликих групах (навчальних центрах). Педагоги розподіляють між собою кількість навчальних центрів, за які відповідають. Вони переходять від однієї групи до іншої, при цьому характер навчального матеріалу може змінюватися залежно від потреб учнів. Доцільним є такий добір завдань, щоб наприкінці заняття учнів об’єднала колективна діяльність. Учні вчаться розподіляти обов’язки , спрямовані на спільний результат діяльності, здобувають соціальний досвід.
5. Поперемінне викладання. Практикують тоді, коли потрібно, щоб один із педагогів підсилив якість викладання іншого. Це може відбуватись коли один із педагогів ще раз повторює інформацію іншими словами, моделює необхідні навички. Додаткове  викладання є хорошою можливістю для меньш досвідченого педагога отримати необхідну практику та відчуття впевненості у своїх силах, щоб перейти до іншої форми спільного викладання- викладання у команді.
6. Викладання у команді. У процесі командної роботи педагоги проводять навчальне заняття разом. Вони розподіляють обов’язки між собою, разом планують і проводять урок. Така модель вимагає найвищої міри взаємної довіри та поваги між вчителями, здатності узгоджувати свої стилі викладання. Вони спільно подають інформацію, працюють над розвитком компетенцій, керують класом.