Способи Орагнізації ігрової діяльності молодших школярів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи способів організації ігрової діяльності молодших школярів

1.1. Проблема ігрової діяльності у науковій літературі

1.2. Потенціал ігрової діяльності в  навчальному процесі молодших школярів

Розділ 2. Методика способів організації ігрової діяльності молодших школярів

2.1. Система роботи  із використанням ігрової діяльності в молодших класах

2.2. Методичні рекомендації щодо способів організації ігрової діяльності на уроках

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Одним із основних завдань загальноосвітньої школи є виховання школяра як соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різних життєвих ситуаціях. Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання тільки традиційних форм і методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми в значній мірі сприяє впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, одним з яких є ігрова діяльність.

Проблема гри як специфічної дитячої форми діяльності завжди була актуальною. Задовго до того як гра стала предметом наукових досліджень, вона широко використовувалася в якості одного з найважливіших засобів розвитку і виховання дітей. У практиці початкової школи поширені різні види ігор - рухливі, рольові, дидактичні та ін.

В даний час педагогіка і психологія мають у своєму розпорядженні багатий арсенал точних засобів впливу на дітей з конкретною виховною спрямованістю. Але з безлічі розробок вчителю початкової школи важко знайти хоча б кілька можливих методик для використання в роботі. Практичні психологи і педагоги змушені використовувати наявний арсенал дидактичних і корекційних методик різного роду, вносячи в них модифікації, які підказує їх власний професійний досвід. Тому необхідна система поетапного використання різних видів ігор в початковій школі: у вправах, ігрових завданнях, мета яких - фізичний, психічний і моральний розвиток молодших школярів.

Вирішення цих завдань і застосування ігор у практиці загальноосвітніх шкіл виводить на нові складності, які пов'язані з організацією, методикою проведення та керівництвом іграми паралельно з навчанням. Проблему ігрової діяльності досліджували В. Анісімова, А. Артемова, А. Вербицький, Р. Гуревич, Л. Кабанова, А. Лопатіна, П. Підкасистий, В. Семенов, В. Менджерицька, Н. Менчинська, Р. Миронова, В. Мухіна, Л. Стрєлкова, А. Усова, К. Ушинський та інші педагоги і психологи, проте питанню використання ігор у початковій школі приділено недостатньо уваги.

Мета дослідження – з’ясувати особливості способів організації ігрової діяльності молодших школярів.

Відповідно до мети дослідження ставились такі завдання:

•   визначити проблему ігрової діяльності у науковій  літературі;
•   розглянути потенціал ігрової діяльності в навчальному процесі молодших школярів;
•   висвітлити систему роботи із використанням ігрової діяльності в молодших  класах;
•   надати методичні рекомендації щодо способів організації ігрової діяльності на уроках.

Об'єктом дослідження є процес використання ігрових діяльності в навчанні молодших школярів.

Предметом дослідження є методика та методичні рекомендації щодо організації ігрової діяльності молодших школярів.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи способів організації ігрової діяльності молодших школярів

1.1. Проблема ігрової діяльності у науковій літературі

Застосування ігрової діяльності у навчальному процесі учнів початкових класів розглядається науковцями як ключовий фактор формування творчої та допитливої особистості. Засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме під час ігрових вправ активізуються рухливість, розвиваються процеси мислення, пам’яті, уяви.

З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що з шестирічного віку навчання для неї є обов’язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Ставши учнем, дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. Процес адаптації для кожного учня першого класу є надзвичайно складним. Тому використання гри або ігрових елементів на уроках у початковій школі вражається об’єктивно необхідним.

У грі існує суб’єктивна свобода для кожної дитини. Учні мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Соціальна чи дидактична гра сприяє ознайомленню дитини з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків. Завдяки грі учні вчаться розрізняти добро і зло. Саме у грі учні молодших класів перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного [16, c. 6]. Тому вчитель початкових класів, з метою мотиваційного та виховного впливу, має надзвичайно активно і свідомо використовувати гру у навчальному процесі.

Шмаков С. зазначає “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною” [18, c. 64].

Під час гри в учнів формується звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, а до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. “Розвиток самостійності, – як вважає академік І. Зязюн, – вимагає такої організації навчального процесу, коли учні цілеспрямовано долучаються до здобування знань, вироблення у них потреби діяти незалежно …” [8, c. 29].

Макаренко А.С. писав: “Гра має важливе значення в житті дитини... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” [10, c. 267]. У грі формується дитина як особистість. Гра, для учня початкової школи, стає напруженою працею і через зусилля, необхідність швидко знаходити правильне рішення веде до задоволення.

Ушинський К. писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні” [6].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, прагнення до знань. У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг Ш. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання.

Важливість ігрової діяльності підкреслював А.С. Макаренко, який писав: “Є ще один важливий метод – гра... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки... Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, – звичайно, у грі гарній, правильній...” [10, c. 106].

Систематичне використання різних видів ігор розширює набір методичних прийомів, які можуть бути використані в іншому освітньому контексті. Підготовка та проведення гри сприяє глибшому розумінню педагогом своїх професійних можливостей і, як наслідок, впливає на якісну зміну методики викладання, підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Таким чином, у навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Дидактичні ігри можуть: бути тільки в словесній формі; поєднувати слово й практичні дії; поєднувати слово й наочність; поєднувати слово і реальні предмети. Структурні складові дидактичної гри зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структурні складові дидактичної гри

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлені, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти польові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум – наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим [6, c. 4].

Ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст. Правила гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Підбиття підсумків гри в зв’язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри [14, c. 172].

Під час використання навчально-ігрових технологій відбувається більш глибока й різнобічна діагностика особистісних якостей і навчальних досягнень учнів, а звідси – можливість реальної реалізації принципу врахування їхніх індивідуальних особливостей, перехід від декларування цього педагогічного постулату до його втілення у повсякденну шкільну практику [21, c. 286]. Разом з тим, у процесі дослідження були виявлені недоліки і труднощі, з якими зустрічається вчитель при використанні ігрової діяльності (рис. 1.2).

Безвідносно до виявлених недоліків і труднощів, практичний досвід свідчить, що без системного, цілеспрямованого використання навчально-ігрових технологій в сучасних умовах неможливо досягнути високих результатів навченості молодших школярів.

Рис. 1.2. Недоліки і труднощі в процесі використання ігрової діяльності

Тому навчально-ігрова технологія розглядається нами як самостійна педагогічна цінність, що створює оптимальні умови для прояву знань, умінь, здібностей та інтересів всіх учнів з метою їх максимального розвитку. Крім цього, змінюючи конкретне змістове наповнення дидактичних ігор, вчителі можуть змінювати їх складність, задаючи тим самим зону найближчого розвитку для різних категорій учнів – з високим, середнім та низьким рівнем навченості.

1.2. Потенціал ігрової діяльності в навчальному процесі молодших школярів

Безпосередньою метою навчально-ігрової технології є спонтанно-спрямований розвиток особистості, зокрема її ціннісних орієнтацій. Визнано, що найбільш релевантними цінностями особистості, які відображаються в навчально-ігровій технології, є цінності вільного спілкування, взаємної довіри і допомоги, актуальної корисності знань та їх інтелектуального змісту, активного процесу ігрової діяльності й захоплюючого перебігу гри.

Стосовно викладання предметів у початковій школі, то ігрова діяльність представляє певну послідовність дій та операцій вчителя, який виконує відбір інформаційного, навчально-пізнавального матеріалу, здійснює проектування, підготовку й організацію гри, забезпечує включення всіх учнів в колективну ігрову взаємодію, безпосередньо проводить дидактичну гру, контролює її перебіг, аналізує кінцеві результати та підводить підсумки проведеної гри [17, c. 24].

Тому використання ігрових технологій у початковій школі є доволі складним процесом одночасного застосування психологічних, педагогічних, методичних знань з метою активізації та підвищення ефективності освітнього процесу, забезпечення успішності й особистісного розвитку молодших школярів. Крім цього, навчально-ігрові технології тісно пов’язані з іншими дидактичними та виховними засобами педагогічної діяльності. Навчально-ігрова технологія принципово відрізняється від традиційних методів навчання і виховання. За даними дослідників, відсоток засвоєння учнями початкових класів інформації під час навчальної гри становить близько 90 %, натомість усний виклад теоретичного матеріалу дає вп’ятеро нижчий результат – близько 18%. Також використання навчально-ігрових технологій дозволяє на 30-50% скоротити час на засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу, при цьому значно зростає міцність і глибина засвоєння ними нової інформації [6, c. 3]. Це особливо важливо в умовах навчального перевантаження учнів початкових класів у сучасній школі.

У процесі дослідження ігрової діяльності були виявлені педагогічні можливості застосування навчально-ігрових технологій у початковій школі, однак основною можливістю вважаю моделювання системи соціальних відносин в особливих ігрових формах і ситуаціях, їх «дослідження» молодшими школярами та первинна орієнтація в цих відносинах. Можливості навчально-ігрової технології в моделюванні та вивченні різних явищ і процесів обмежені лише змістом навчальної програми та віком молодших школярів, адже за допомогою дидактичної гри можуть відтворюватися найрізноманітніші за складністю об’єкти і процеси в будь-яких галузях знань – рідній мові, математиці, інформатиці, природознавстві та ін. [12, c. 145].

Навчально-ігрова технологія дозволяє у процесі ігрової взаємодії організовувати поетапне відпрацювання нових способів орієнтування молодшого школяра в життєвих ситуаціях, які вимагають, наприклад, певних математичних дій або розрахунків. Це особлива якість методичної оболонки навчально-ігрової технології, адже саме завдяки цій можливості учні – безпосередні учасники гри – опосередковано включаються в соціальну практику, аналізують різноманітну, часто суперечливу інформацію, шукають найоптимальніший шлях розв’язання поставленої проблеми.

Численними дослідженням підтверджено, що така соціальна практика у вигляді навчальної гри – один з найкращих способів орієнтування молодших школярів в складних для них життєвих і навчальних ситуаціях. Навчально-ігрова технологія стимулює формування реальних партнерських і дружніх відносин між учнями, забезпечує можливість позитивного особистісного розвитку школяра в учнівському колективі. Відчуття внутрішньої свободи та підтримки, можливість прийти, в разі необхідності, на допомогу партнерові сприяє дружньому зближенню учасників гри, поглиблює взаєморозуміння та взаємопідтримку. Крім цього, навчально-ігрова технологія дозволяє знизити авторитарну позицію вчителя, зрівнюючи в правах всіх учасників ігрової взаємодії. Це принципово важливо для отримання різноманітного соціального досвіду, в т.ч. у взаєминах дітей із дорослими. Наявність певних ігрових обмежень розвиває здатність молодших школярів до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил, що регламентують виконання ролей [14, c. 173].

У грі школярі підпорядковуються цілому комплексу різних норм і правил, які їм необхідно зрозуміти, усвідомити, прийняти, а в подальшому, незважаючи на різні труднощі, що моделюються під час гри, неухильно виконувати. В іншому випадку, тобто за умови невиконання встановлених правил, гра втрачає свій сенс, привабливість, а учасники, що порушують наперед визначений алгоритм, піддаються осуду з боку інших гравців. Отримуваний в ігровій взаємодії досвід свідомого підпорядкування правилам і нормативам закріплюється багаторазовим повторенням, формуючи у молодших школярів такі позитивні якості особистості, як ретельність, дисциплінованість, повага до усталених, прийнятих суспільством норм співжиття та співпраці тощо [21, c. 286].

Гра підвищує інтерес учнів до уроків в цілому та до тих навчальних проблем, які моделюються та розв’язуються за її допомогою. Ця особливість гри дозволяє зняти «навчальну втому», яка з’являється у більшості молодших школярів у процесі вивчення того чи іншого навчального предмета. Шкільна практика свідчить, що це стосується передовсім вивчення точних наук. Так, наприклад, незважаючи на актуальність навчальних тем з математики, вчителеві потрібно докладати чимало додаткових зусиль, щоб утримувати увагу класу, стимулювати інтерес до усвідомлення сутності математичних категорій, правил, положень, теорем, аксіом та ін. Навчально-ігрова технологія володіє широким спектром спеціальних методичних прийомів, які спрямовані на створення позитивної ігрової атмосфери, підтримку уваги учнів, стимулювання їхнього інтересу до математики, що в кінцевому рахунку призводить до глибшого й міцнішого розуміння ними математичних постулатів [22, c. 34].

Отже, гра дозволяє змінити пасивну позицію на активну, стимулює зростання пізнавального інтересу, що дає можливість молодшим школярам отримувати та засвоювати більшу кількість навчальної інформації на різних уроках. Принципово важливою є післяігрова надситуаційна активність, тобто вихід за межі гри та збереження її установок на майбутнє. Звідси, головний педагогічний сенс гри полягає в тому, що кожен її учасник зберігає моральну позицію взаємодопомоги й після її завершення.

Під час гри кожен учасник стає одночасно вчителем та учнем, при цьому виникає синергетизм педагогічного впливу, під яким розуміють «результат комбінованої дії, її складників та взаємодій, за яких підсумковий ефект перевершує дію, що здійснюється кожним учасником окремо» [20, с. 58]. Це в повній мірі стосується педагогічних можливостей, які відкриває навчально-ігрова технологія. Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість. В іграх виховується культура, спілкування дитини з колективом, взаємодія між учнями і вчителем. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючою, невимушено виховує адекватне сприйняття поразок і помилок. Гра сприяє розвитку молодших школярів. Головні умови ефективності застосування ігор – органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Таким чином, ігрова діяльність, яка передбачає використання ігрових методів навчання відрізняється від інших традиційних методів тим, що дозволяє учневі бути особисто причетним до функціонування системи активного й цікавого навчально-виховного процесу, дає можливість «прожити» деякий час в «реальних» умовах, побути «всередині» цієї системи. Водночас гра не повинна підміняти традиційних методів навчання молодших школярів, а раціонально їх доповнювати, розширюючи й урізноманітнюючи педагогічний арсенал вчителя початкових класів.

Розділ 2. Методика способів організації ігрової діяльності молодших школярів

2.1. Система роботи із використанням ігрової діяльності в молодших класах

Останнім часом обсяг знань, умінь і навичок, закладений в шкільній програмі, все збільшується, а кількість годин, відведений на вивчення і закріплення цих знань, зменшується.

Учні початкових класів, особливого перших входять в період адаптації, і тому до них потрібна особлива увага з боку вчителя. Учні володіють різним інтелектуальним і творчим потенціалом, тому ретельно підбираю матеріал, планую уроки, враховуючи особливості кожної дитини, тобто здійснюючи особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

Формування інтересу - одна з найважливіших складових частин навчання. Щоб викликати, підтримувати і розвивати інтерес до навчальних предметів створюю елементи новизни на уроці; використовую різні засоби навчання, в тому числі й ІКТ; підбираю зміст дидактичного матеріалу; застосовую елементи цікавості, а також різноманітні форми ведення уроків. Але особливо, на мою думку, підвищує інтерес до навчання ігрова діяльність. Таким чином, реалізую вимоги до сучасного уроку, використовуючи в сукупності елементи освітніх технологій, але важливою тенденцією в побудові уроку для школярів середньої ланки вважаю використання ігрової технології. Я ставлю перед собою наступні завдання:

1) створювати ситуацію педагогічного спілкування через ігрову діяльність;

2) формувати в учнів навчальні вміння в процесі гри, що застосовуються в навчальному процесі певні дидактичні навички;

3) навчити школярів:

- цілепокладанню і плануванню діяльності;

- пошуку потрібної інформації, вичленовуванню і засвоєнню необхідного знання з інформаційного поля;

- практичного застосування знань, умінь і навичок в різних, в тому числі і нетипових, ситуаціях;

- самоаналізу і рефлексії.

Вирішенню цих завдань сприяє застосування ігрових технології в процесі навчальної діяльності. В своїй роботі використовую гру як вид діяльності на уроці, тобто як його фрагмент. Як нетрадиційну форму організації навчального процесу – в якості технології уроку; а також технології позакласної роботи. Під час  ігрових форм навчання використовую різні способи мотивації учнів (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Способи мотивації учнів

Для розвитку хорошого вміння читати пропоную учням гру «Путанка»: роздаю кожному на парту коротенький текст оповідання, в яких буквочки перепутали свої місця, а завданням діток є правильно прочитати текст:

мійЗ

тіДи зявли піпар і лейк. ниВо найзшли бугрі тинки. льОга ванівІна лада їм жиноці. раЮ подоміг розбити мізя. ружДно шлай борота. сьО мійз тилень совико в боне.

ніСгове зайча

неДь вуб петлий. ніСг вуб комрий. йшлиВи тиді у відр. оЩ борити? ляКо тасв пиліти нісговика. В кашаС дубе девмідь. У неЖі леманький нолс. тюКаша пиліть чезайня.

Також на цих уроках мої учні полюбляють ігри для розвитку швидкості техніки читання. Так, зокрема, я використовую гру «Кішка та мишка». Перший учень – мишка. Він розпочинає гру, а кішка повинна почати гру після того, як учень прочитає перше речення і наздогнати мишку. Дуже подобається дітям гра «Розвідники». Я її використовую для розвитку уваги при читанні тексту.

На уроках мови використовуємо гру «Переставлені літери», в якій необхідно переставити літери так, щоб утворилось нове слово: осел – село, лісок – сокіл, курча – ручка, старий – айстра, марка – рамка.

На уроках читання під час розчитування застосовую ігри «Піраміда», «Падають шишки». Дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам’яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка – кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється), «Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» ( починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати).

Часто включаю і логічні ігри, в яких шляхом нескладних умовиводів можна отримати потрібний результат. В таких іграх бере участь весь клас або велика частина дітей, а решта контролюють хід гри.

Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, визначаю навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямована на розв’язання завдань, визначених програмовими вимогами для учнів початкової школи.

Грою, її елементами та ігровими ситуаціями активізую виховну функцію навчально-пізнавальної діяльності. Так, створюючи ігрову ситуацію,  привертаю увагу дітей до традицій рідного краю, розповідаю про звичаї і обряди своєї місцевості і роздаю завдання, які підготували учні «Лісової школи». Діти, уявно спілкуючись із звірятами, з цікавістю виконують роботу.

На уроках української мови за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок»  закріплюю різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є орфограми, на які треба звернути особливу увагу або дрібні речі, які треба описати. Такі ігри як «Хто? Що?», «Зміни слово», «Відгадай» допомагають активізувати опорні знання.

Вивчаючи спільнокореневі слова, пропоную дітям гру «Лото». Кожен учень має картку, розкреслену на шість клітинок. У кожній клітинці різні слова. Як ведуча - маю набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти аналізують оголошений корінь слова, виділяють в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє слова. Під час опрацювання правил на уроках української мови граємо гру «Знайди ознаку». Конспект уроку з української мови з використанням ігрових методів подано в додатку А.

На уроках математики учням подобаються такі ігри: «Допоможи чаклуну зварити чарівне зілля», «Хто швидше спіймає рибку?», «Катання на хмаринках», «Шифрувальники», «Футболісти», «Долети до аеропорту» та інші. Урок математики із використанням ігор розміщено в додатку Б.

На уроках природознавства для перевірки засвоєних знань пропоную учням розгадати кросворд, таке завдання можна виконувати як колективно, так і індивідуально, коли кожному учневі роздається його варіант завдання (додаток В).

На уроках природознавства в другому класі, вивчаючи тему «Зимівля звірів» використати цікаву гру «Слідопит», в якій учням потрібно розглянути та відгадати сліди кожної тварини.

На снігу сліди, як книжка.

Куропатка, горностай, вовк, сохатий, навіть мишка

пишуть всі. А ти читай!

Розглянь сліди різних звірів на снігу і запам’ятай₉ як вони виглядають.

Рис. 2.1. Сліди лапок різних тварин

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу. Гра зі словами є помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам’ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом психологічного розвантаження розумової праці школярів [6, c. 7].

Ігри проводжу систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у відповідності до нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Таким чином, при ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності розвивають креативну особистість. Креативна особистість – це творчо розвинена дитина, яка потім використовує ці знання на практиці, здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал.

2.2. Методичні рекомендації щодо способів організації ігрової діяльності на уроках

Ігрову діяльність необхідно використовувати у навчальному процесі як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. Захопившись грою, учні початкової школи не помічають самого навчання. Учитель початкових класів має виважено підходити до використання дидактичних ігор на уроках, а саме:

а) вдумливо визначити місце дидактичних ігор у системі інших видів діяльності на уроці;

б) зважувати доцільність використання їх на різних етапах навчальної діяльності;

в) враховувати та узгоджувати дидактичні ігри з метою уроку та рівнем підготовленості учнів;

г) передбачати шляхи та способи мотивації учнів за результатами гри;

д) підводити підсумки будь-якої ігрової діяльності з метою формування позитивних емоцій, які забезпечать умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості;

ж) враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку [17, c. 24].

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес підготовки до використання гри передбачає:

а) вибір теми;

б) визначення мети й завдань;

в) підготовку і проведення гри (повідомлення учням теми, підготовка наочності, проведення гри, підведення підсумків) [16, c. 8].

Позитивний результат проведення гри залежить від дотримання вчителем таких вимог: ігри мають відповідати навчальній програмі; ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;  відповідність гри віковим особливостям учнів; різноманітність ігор; залучення до ігрової діяльності учнів усього класу.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації необхідно на кожному уроці. Це особливо стосується учнів 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, їхня увага нестійка, одноманітна діяльність швидко набридає. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя початкових класів як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності школярів.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають активізувати думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру. Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у відповідності до нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо [11, c. 176].

Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень, для більш повного і глибоко осмислення і засвоєння знань, розвитку основних прийомів мислення, розширення світогляду. Постійне і системне використання ігор забезпечує ефективність навчання.

Для ефективності ігрової діяльності на уроці вчителю необхідно дотримуватись виконання таких вимог:

• забезпечити готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі) [14, c. 173];
• надання кожному учневі необхідних дидактичних матеріалів;
• чітка постановка завдань гри, зрозуміле пояснення гри;
• дії учнів необхідно контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати [12, c. 146].
• категорично заборонити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).
• під час поділу на команди варто враховувати здібності учнів;
• гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації має чітке дотримання правил гри, які виконують функцію організуючого елемента і є засобом об’єктивного управління грою. Правилами визначаються способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюються взаємини дітей у грі, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Орієнтовні загальні правила для учнів, які може використати вчитель  у процесі ігор:

– уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність;

• пам’ятай, що успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій;
• уважно слухай відповідь товариша, щоб за потреби виправити або доповнити його;
• дотримуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим;
• чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий;
• не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних і справедливих [6, c. 5].

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу. З метою забезпечення посильності при викладі матеріалу й організації навчального процесу з використанням дидактичних ігор в практиці потрібно виконувати завдання від простого до складного, від абстрактного до конкретного, від фактів до узагальнень тощо.

На основі аналізу ігрової діяльності можу зробити висновок, що широке ігровий метод навчання має такі переваги:

• гра залучає до активної пізнавальної діяльності кожного учня окремо і всіх разом, тим самим, є ефективним засобом управління навчальним процесом; 
• навчання у грі здійснюється за допомогою власної діяльності учня, що особливим видом практики, в процесі якого засвоюється до 90% інформації [20, c. 58]; 
• гра – вільна діяльність, що дає можливість вибору, самовираження, саморозвитку для її учасників; 
• гра має певний результат і стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети; 
• у грі команди або окремі учні спочатку рівні(немає поганих і гарних учнів, а тільки гравці);
• результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здібностей, витримки, умінь і характеру; 
• безосібний процес навчання у грі набуває особистого значення;
• змагальність – невід’ємна складова гри – приваблива для учнів;
• задоволення, отримане від гри, створює комфортний стан на уроках і підсилює бажання вивчати предмет [13, c. 79].

Не будь-яка ігрова діяльність може бути ефективною. Лише дидактично доцільне її використання та методично виправдана організація дають змогу вважати навчальну гру ефективним засобом навчання. Специфіка навчальних ігор полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли:  учні мають певні знання; розроблений необхідний підхід в оцінюванні знань учнів; кожен учень забезпечений необхідним дидактичним матеріалом; розроблені методичні розробки уроку.

Отже, головне завдання вчителя я бачу не у змушуванні учнів до навчання, а в розвитку в них пізнавальних інтересів і потреб, а також бажання долати труднощі навчальної роботи.

Висновки

1. З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що з шестирічного віку навчання для неї є обов’язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Ставши учнем, дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. Процес адаптації для кожного учня першого класу є надзвичайно складним. Тому використання гри або ігрових елементів на уроках у початковій школі вражається об’єктивно необхідним.

Систематичне використання різних видів ігор розширює набір методичних прийомів, які можуть бути використані в іншому освітньому контексті. Підготовка та проведення гри сприяє глибшому розумінню педагогом своїх професійних можливостей і, як наслідок, впливає на якісну зміну методики викладання, підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

2. За даними дослідників, відсоток засвоєння учнями початкових класів інформації під час навчальної гри становить близько 90 %, натомість усний виклад теоретичного матеріалу дає вп’ятеро нижчий результат – близько 18%. Також використання навчально-ігрових технологій дозволяє на 30-50% скоротити час на засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу, при цьому значно зростає міцність і глибина засвоєння ними нової інформації. Це особливо важливо в умовах навчального перевантаження учнів початкових класів у сучасній школі.

У процесі дослідження ігрової діяльності були виявлені педагогічні можливості застосування навчально-ігрових технологій у початковій школі, однак основною можливістю вважаю моделювання системи соціальних відносин в особливих ігрових формах і ситуаціях, їх «дослідження» молодшими школярами та первинна орієнтація в цих відносинах. Можливості навчально-ігрової технології в моделюванні та вивченні різних явищ і процесів обмежені лише змістом навчальної програми та віком молодших школярів, адже за допомогою дидактичної гри можуть відтворюватися найрізноманітніші за складністю об’єкти і процеси в будь-яких галузях знань – рідній мові, математиці, інформатиці, природознавстві та ін.

3. Формування інтересу - одна з найважливіших складових частин навчання. Щоб викликати, підтримувати і розвивати інтерес до навчальних предметів створюю елементи новизни на уроці; використовую різні засоби навчання, в тому числі й ІКТ; підбираю зміст дидактичного матеріалу; застосовую елементи цікавості, а також різноманітні форми ведення уроків. Але особливо, на мою думку, підвищує інтерес до навчання ігрова діяльність. Таким чином, реалізую вимоги до сучасного уроку, використовуючи в сукупності елементи освітніх технологій, але важливою тенденцією в побудові уроку для школярів середньої ланки вважаю використання ігрової технології. Я ставлю перед собою наступні завдання:

– створювати ситуацію педагогічного спілкування через ігрову діяльність;

– формувати в учнів навчальні вміння в процесі гри, що застосовуються в навчальному процесі певні дидактичні навички;

– навчити школярів: цілепокладанню і плануванню діяльності; пошуку потрібної інформації, вичленовуванню і засвоєнню необхідного знання з інформаційного поля; практичного застосування знань, умінь і навичок в різних, в тому числі і нетипових, ситуаціях; самоаналізу і рефлексії.

Вирішенню цих завдань сприяє застосування ігрових технології в процесі навчальної діяльності. В своїй роботі використовую гру як вид діяльності на уроці, тобто як його фрагмент. Як нетрадиційну форму організації навчального процесу – в якості технології уроку; а також технології позакласної роботи.

4. Учитель початкових класів має виважено підходити до використання дидактичних ігор на уроках, а саме:  вдумливо визначити місце дидактичних ігор у системі інших видів діяльності на уроці; зважувати доцільність використання їх на різних етапах навчальної діяльності; враховувати та узгоджувати дидактичні ігри з метою уроку та рівнем підготовленості учнів;  передбачати шляхи та способи мотивації учнів за результатами гри;  підводити підсумки будь-якої ігрової діяльності з метою формування позитивних емоцій, які забезпечать умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості; враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес підготовки до використання гри передбачає: вибір теми;  визначення мети й завдань; підготовку і проведення гри (повідомлення учням теми, підготовка наочності, проведення гри, підведення підсумків).

Специфіка навчальних ігор полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли: учні мають певні знання; розроблений необхідний підхід в оцінюванні знань учнів; кожен учень забезпечений необхідним дидактичним матеріалом; розроблені методичні розробки уроку.

Отже, головне завдання вчителя я бачу не у змушуванні учнів до навчання, а в розвитку в них пізнавальних інтересів і потреб, а також бажання долати труднощі навчальної роботи.

Список використаної літератури

1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
2. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV (із змінами і доп. №76-VIIIвід 28.12.2014) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/651-14
3. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: Постанова КМУ, Стандарт, План [...] від 23.11.2011 № 1392 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1392-2011-п
4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ, Стратегія Президента України від 25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
5. Биков В.Ю. Ефективність навчання з використанням електронних освітніх ігрових ресурсів у початковій школі / В.Ю. Биков, С.Г. Литвинова, О.М. Мельник // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2017. - Т. 62, вип. 6. - С. 34-46.
6. Волинець О.В. Ігри та ігрові тренінги в початковій школі / О.В. Волинець // Вихователю гпд. Усе для роботи. – 2013. – №7 (19). – С. 2-8
7. Жданов Д. Дидактичні можливості інтелектуальних ігор / Д. Жданов // Завуч. – 2007. – № 7 (301). – С. 1–14.
8. Зязюн І.А. Неперервна освіта як основа соціального поступу / І.А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: теорія і практика / За ред. І.А. Зязюна та Н.Г. Ничкало: У 2-х ч. – К., 2001. – Ч. 1. – 392 с.
9. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: монографія / Н.В. Кудикіна; Київський міський педагогічний ун-т ім. Б.Д.Грінченка. – К.: КМПУ, 2003. – 272 с.
10. Макаренко А.С. Книга для батьків / А.С. Макаренко. – К.: Радянська школа, 1980. – 328 с.
11. Марко М. Особливості та послідовність розробки ігрових технологій навчання учнів початкових класів / М. Марко // Молодь і ринок. - 2017. - № 8. - С. 173-178.
12. Марко М.М. Педагогічні можливості навчально-ігрових технологій в освітньому процесі початкової школи / М.М. Марко // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія : Педагогіка та психологія. - 2017. - Вип. 2. - С. 144-147.
13. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко / За ред. О.І. Пометун. К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.
14. Суровицька М. Вплив гри на розвиток особистості молодших школярів / М. Суровицька // Молодь і ринок. - 2014. - № 2. - С. 170-174.
15. Ушинський К.Д. Зб. творів у 6-ти томах / К.Д. Ушинський. – К: Рад. школа, 1952. – Т. 4.
16. Шевельова В.В. Методика організації ігрової діяльності в початкових класах / В.В. Шевельова // Початкове навчання та виховання. – 2016. – №4/5. – С. 6-9.
17. Шевчук М.О. Дидактична гра як засіб пізнання і розвитку творчості учнів: матеріали консульпункту для учителів початкових класів / М.О. Шевчук. – Нетішин, 2014. – 91 с.
18. Шмаков С.А. Игры учащихся – феномен культуры / С.А. Шмаков. – М., 1994. – 235 с.
19. Шуба Л.В. Рухливі ігри, як розвиток рухових якостей у школярів початкової школи / Л.В. Шуба // Наука і освіта. - 2014. - № 8. - С. 212-216.
20. Шумейко Т. Ігрові технології навчання на уроках української мови в першому класі / Т. Шумейко // Імідж сучасного педагога. – 2014. – № 1. – С. 58-59.
21. Щербань П. Застосування ігрових технологій в освіті: історія і перспективи / П. Щербань // Витоки педагогічної майстерності. Сер.: Педагогічні науки. – 2014. – Вип. 13. – С. 286.
22. Ягоднікова В.В. Інтерактивні вправи та ігри. Інтерактивні форми і методи навчання / В.В. Ягоднікова. – Харків : Основа, 2011. – 56 с.

Додатки