Справа Бейліса: судовий процес 1913 року

«СПРАВА БЕЙЛІСА»

12 березня 1911 року зник 13-річний Андрій Ющинський, учень Києво-Софійського духовного училища. За вісім днів тіло хлопчика було виявлене викинутим у печері поблизу заводу Зайцева

Для київської жандармсько-детективної і судової верхівки було ясно, що вбивство підлітка Ющинського – звичайний кримінал. Проте із Петербургу була спущена пряма вказівка міністра юстиції Івана Щегловітова направити слідство по шляху "ритуального вбивства"

Існував міф, ніби євреї практикують ритуальні вбивства християн, особливо дітей. Мовляв, їхня кров використовується для приготування маци — ритуальних прісних хлібців, котрі споживаються на єврейську Паску.

Оскільки вбивство хлопця сталося в березні, напередодні іудейського свята Песах, цю обставину для зведення "кривавого наклепу"

Убивцею Ющинського був "призначений" Менахем Бейліс, бо ліхтарник вказав на нього, що той викрав дитину. Менахем Бейліс провів два роки за ґратами в очікуванні суду.

"Мене підтримувало одне: слід змити з доброго імені єврейської нації ганебне обвинувачення в ритуальному вбивстві. Це стало моєю долею, це слід було зробити через мене"

Смуга осілостіКатерина II у 1791 році визначила особливим списком місцевості, за межами яких юдеям не дозволялося проживати

 На 1880 рік у Російській імперії, в смузі осілості, проживало понад 1,5 мільйонів євреїв. Різні партії та ліберальні опозиціонери почали закликати до того, щоб “відмінити смугу осілості” та надати євреям всі права та свободи.

Антисемітизм — одна з форм національної та релігійної нетолерантності та дискримінації, що виражається у неприязному або ворожому ставленні до євреїв

Всупереч тиску з Петербургу і з боку київських чорносотенців, Микола Красовський (слідчий) відкидав версією ритуального вбивства. Він був відсторонений від слідства, фігурував у кількох порушених проти нього кримінальних справах, був заарештований.

Іудеї взагалі не використовують для своїх ритуалів кров, іудаїзм  не практикує ритуальних убивств. «Можна сміливо сказати, що він був безпрецедентним: за фантастичністю, абсурдною дикістю обвинувачення, очевидною сфабрикованістю, повною відсутністю доказів»

Влада спеціально відрядила з Петербургу дійсного статського радника Оскара Віппера«Киевская мысль» від 26 вересня 1913 року писала про ухвалення резолюції протесту проти кривавого наклепу на євреїв на зборах великих заводів

Для захисту Бейліса було створено спеціальний громадський комітет, котрий очолювали барон Гінзбург. Протест проти засудження підтримали 82 відомих літератори і громадських діяча.

Процес відбувся в Києві восени 1913 року. Присяжні мали відповісти на два питання: чи було це ритуальним вбивством та чи був Бейліс винний у його скоєнні.

До складу присяжних входило дванадцять присяжних, семеро з дванадцяти присяжних – малоосвічені селяни з повітової "глибинки". Присяжні для процесу Бейліса були підібрані з розрахунку на "потрібний" вирок.

Присяжні визнали факт ритуального вбивства. Що ж до вини Бейліса голоси присяжних розділилися порівну, шість на шість, тому Бейліс був виправданий.

Бейліс був випущений на волю з зали суду одразу після оголошення вироку. Одразу після звільнення Бейліс із родиною виїхав до Ерец-Ісраель, а звідтіля — 1920 року до США, де й помер 1934-го.

Андрій Ющинський став жертвою власних необережних слів, кинутих під час суперечки з товаришем по дитячих іграх, Женею Чеберяком. Хлопцю завдали 47 ударів шилом у різні ділянки тіла, в тому числі по голові та в серце.