Стаття "Читання як інструмент мислення: формування усвідомлених читацьких навичок молодших школярів через інтерактивні стратегії, еьоційне залучення та діяльнісний підхід.

Педагогічні науки

Бондарчук Людмила Павлівна

Вчитель початкових класів

Олевський ліцей №2

Олевської міської ради

«РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА

УРОКАХ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ: ПОЄДНАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ДОСВІДУ, ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ТА КРЕАТИВНИХ ПРАКТИК»

Анотація: у статті розкрито педагогічні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках мистецької освітньої галузі в умовах реалізації ідей Нової української школи. Акцент зроблено на поєднанні емоційного досвіду дитини, діяльнісного підходу та креативних практик як ефективної моделі організації мистецької діяльності в початковій школі. Висвітлено роль мистецтва як простору самовираження, емоційного переживання та творчого пошуку, що сприяє формуванню у дітей уяви, образного мислення та естетичної чутливості. У матеріалі проаналізовано практичні аспекти впровадження інтегрованих мистецьких завдань, творчих проєктів, імпровізаційних ігрових форм та рефлексивних прийомів, спрямованих на активізацію креативного потенціалу учнів. Стаття ґрунтується на досвіді роботи вчителя початкових класів і може бути корисною педагогам, які впроваджують компетентнісний і діяльнісний підходи в мистецькій освіті.

Ключові слова: мистецька освітня галузь, творчі здібності, молодші школярі, емоційний досвід, діяльнісний підхід, креативні практики, Нова українська школа, художньо-творча діяльність, самовираження.

Вступ. Освітній процес у початковій школі в умовах реалізації концепції Нової української школи потребує глибокого переосмислення не лише змісту навчання, а й самої природи педагогічної взаємодії. Дитина дедалі більше постає не як об’єкт навчального впливу, а як активний конструктор знань, який формує власне розуміння світу через діяльність, досвід,  рефлексію  та  взаємодію.  У  такій парадигмі  трансформація  ролі вчителя стає неминучою, адже ефективність навчання залежить не від кількості переданої інформації, а від того, наскільки учень залучений до процесу пізнання й відчуває себе відповідальним за власний навчальний результат.

        Практика роботи в початковій школі переконує, що дитина навчається найрезультативніше тоді, коли має можливість діяти в умовах навчальної невизначеності. Саме тому у щоденній педагогічній діяльності активно використовуються уроки дослідницького типу «Що станеться, якщо…», у межах яких навчальний матеріал подається через відкриту ситуацію без наперед заданого алгоритму дій. Учні працюють із реальними життєвими проблемами, аналізують інформацію з різних джерел, висувають припущення та перевіряють їх у процесі групової взаємодії. Учитель у такому форматі не контролює хід мислення, а створює умови для пошуку, ставить уточнювальні запитання та допомагає дітям усвідомити логіку власних міркувань.

          Однією з ефективних форм реалізації діяльнісного підходу є інтегровані уроки «Навчання через ситуацію», під час яких учні виконують роль учасників навчального сценарію. Освітній процес вибудовується як модель реального життя, у якій дитина має ухвалювати рішення, співпрацювати з іншими та прогнозувати наслідки своїх дій. Такі             уроки            сприяють     формуванню          критичного мислення,   уміння аргументувати позицію та брати відповідальність за спільний результат. Зміст навчання при цьому перестає бути абстрактним і набуває практичного сенсу для дитини.

             Суттєвих змін зазнає й організація навчальної гри, яка в НУШ виходить за межі мотиваційного прийому та перетворюється на повноцінний             метод            пізнання.             У          педагогічній            практиці       активно застосовуються ігри типу «Рішення без підказок», «Конструктори ідей», «Помилка як ресурс», у межах яких діти навчаються аналізувати власні дії, знаходити альтернативні шляхи виконання завдань і сприймати помилку як частину навчального процесу. Такі ігрові практики формують позитивне             ставлення    до       навчання,    знижують    страх невдачі         та підтримують внутрішню мотивацію.

            Проєктна діяльність у початковій школі також набуває нового змісту, орієнтованого не на кінцевий продукт, а на процес мислення. Проєкти «Моє відкриття», «Запитання, які змінюють», «Навчання у дії» передбачають  тривалу  роботу з інформацією, планування діяльності, обговорення проміжних результатів і рефлексію власного досвіду. Учні навчаються ставити запитання, які виходять за межі підручника, самостійно визначати напрям дослідження та представляти результати у різних формах. Учитель супроводжує цей процес, допомагає структурувати діяльність і підтримує навчальну ініціативу дітей.

          Важливою складовою діяльнісного навчання є впровадження методів метапізнання, які дозволяють учням усвідомлювати, як саме вони навчаються. Уроки у форматі «Думаю про те, як думаю» спрямовані на розвиток рефлексивних умінь, аналіз стратегій виконання завдань і усвідомлення власних сильних сторін. Діти навчаються пояснювати хід міркувань,      оцінювати   ефективність          обраних       способів            роботи          та коригувати власні дії. Такий підхід сприяє формуванню навчальної автономії та підготовці учнів до навчання впродовж життя.

                   Цифрові технології в умовах НУШ використовуються не як самоціль, а як інструмент розширення пізнавальних можливостей. У практиці застосовуються            інтерактивні           симуляції,    цифрові        дослідницькі середовища,       онлайн-дошки         для     спільної        роботи,         що      дозволяє організувати навчання у форматі співтворчості. Заняття «Цифрова майстерня ідей» сприяють розвитку інформаційної грамотності, уміння аналізувати дані та працювати з різними формами представлення інформації. Учні не споживають готовий контент, а створюють власні цифрові продукти, що підсилює їхню активну позицію в навчанні.

              Особливе значення у трансформації ролі вчителя має форму-вання                   культури партнерства та довіри. Навчальні формати «Спільне рішення», «Діалог без оцінок», «Коло ідей» дозволяють кожній дитині відчути власну значущість у навчальному процесі. Учитель стає організатором освітнього простору, у якому цінується різноманітність думок, підтримується ініціатива та заохочується співпраця. Саме в такому середовищі дитина набуває досвіду відповідального навчання та соціальної взаємодії.

               У практиці діяльнісного навчання важливе місце займають урокиперетворення, під час яких учні працюють із навчальним матеріалом як із «живим» об’єктом. Формат занять «Матеріал у дії» передбачає зміну способу подання знань через конструювання, моделювання та реконструкцію. Діти створюють власні навчальні моделі з підручних матеріалів, відтворюють поняття у вигляді схем, символів, просторових конструкцій,  що  дозволяє  перевести  абстрактні знання у відчутний досвід. Учитель не оцінює правильність результату, а аналізує логіку мислення дитини, звертає увагу на обґрунтування рішень і спосіб досягнення мети. Такий підхід формує гнучкість мислення, уміння бачити навчальну проблему з різних позицій та стимулює пізнавальну ініціативу.

              Окремим напрямом практичної роботи є впровадження навчальних ігор стратегічного типу, спрямованих на розвиток уміння планувати й прогнозувати результат діяльності. Уроки у форматі гри «Крок уперед» побудовані як серія навчальних викликів, де кожне рішення учня впливає на подальший перебіг роботи. Діти самостійно обирають стратегію виконання завдань, оцінюють ризики, співвідносять власні дії з очікуваним результатом і коригують навчальну траєкторію. Учитель у такій грі виконує роль спостерігача й консультанта, допомагає дітям усвідомити причинно-наслідкові зв’язки між рішенням і результатом. Навчальна діяльність набуває для учнів сенсу керованого процесу, у якому вони відчувають власну відповідальність за успіх.

             Суттєвого розвитку в умовах НУШ набувають колективні навчальні практики, спрямовані на формування спільного мислення. Уроки «Мислимо разом» організовуються як простір групового конструювання знань, де кожен учень виконує визначену роль у команді та відповідає за певний аспект спільної роботи. Діти обговорюють ідеї, узгоджують позиції, аргументують пропозиції та спільно створюють узагальнений результат. Учитель підтримує    діалог,                 навчає культури слухання й взаємоповаги, сприяє формуванню навичок співпраці. Такий формат роботи розвиває соціальні компетентності, комунікативні вміння та здатність до колективного прийняття рішень, що є важливою складовою компетентнісного навчання.

                 Висновок. Отже, трансформація ролі вчителя початкової школи в умовах компетентнісного та діяльнісного навчання НУШ полягає у створенні      освітнього            простору,     де       дитина          виступає       активним конструктором знань, а навчання стає процесом осмисленої діяльності. Педагогічний досвід доводить, що саме через діяльність, гру, проєкт, дослідження та рефлексію формуються ключові компетентності молодших школярів. Такий підхід забезпечує не лише якісні навчальні результати, а й розвиток самостійності, відповідальності та здатності дитини до активного пізнання світу.

Література

1.Компетентнісний підхід у початковій школі: практичні інструменти та методи реалізації в умовах НУШ. Джерело доступу:

https://vseosvita.ua/library/stattia-kompetentnisnyi-pidkhid-upochatkovii-shkoli-praktychni-instrumenty-ta-metody-realizatsii-vumovakh-nush-872687.html

2.Компетентнісне навчання в НУШ: сутність і практичне застосування в початковій освіті. Джерело доступу:

https://naurok.com.ua/kompetentnisne-navchannya-v-nush-465875.html

3.І. Дундук Л. Компетентнісний підхід до навчання учнів початкової школи: вимоги НУШ. Джерело доступу:

https://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/14662

4.Implementation of Competency-Based Education Through the Assessment and Monitoring in Primary Grades – сучасне міжнародне дослідження компетентнісного навчання. Джерело доступу:

https://www.mdpi.com/2227-7102/15/2/252