Стаття "Екологічне навчання і виховання молодших школярів"

 Стаття «Екологічне навчання і виховання молодших школярів»

 

"Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.
Дітей, що не вміють ще ходити, треба частіше виносити на свіже повітря,
щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин.
Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості,
і покладе основи любові до рідної природи."
Григорій Ващенко

     У наш час людство переживає надзвичайно критичний період своєї історії — період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, зростання забруднення екології, деградації людської моралі. Для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, фізичного, хімічного, екологічного та іншого характеру. Сучасна наука про довкілля використовує найновітніші методи та апаратуру для цих наук — і природничих і соціальних. Але екологічна криза нівечить природу нашої країни. Вирішення екологічного лиха є одним з найголовніших практичних завдань для нашого суспільства. Від забруднення природне оточення страждає і хворіє: погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити людині потрібно зберегти природу Землі.

      Тема „Екологічне  виховання  молодших школярів”  в наш час надзвичайно актуальна  і важлива.

      І  безперечно  особливе  місце  відводиться  у  цьому  передусім  початковій 

школі . Адже  природна  допитливість,  щирий  інтерес,  емоційна  чутливість 

до  оточення,  здатність  оволодівати  певними  теоретичними  знаннями – характерні  психологічні  особливості  молодших  школярів,  що  створює 

надзвичайно  сприятливі  умови  для  екологічного  виховання  і  робить 

початкову  ланку  дуже  важливою  в  системі  неперервної  екологічної  освіти.

  Актуальність  еколого – виховної  роботи  полягає  в  тому,  що в  умовах сьогодення,  виникла  необхідність  налагодити  гармонійні стосунки людини і природи.

 Це важко,  але   вкрай   необхідно.  А  для  цього  треба  докласти  зусилля 

для  вирішення  таких  питань:

•                   «Підготовка  громадян  з  високим  рівнем  екологічних  знань,  екологіч-ної  свідомості  і  культури  на  основі  нових  критерій  оцінки  взаємовідносин людського  суспільства  й  природи  (не  насильство,  а  гармонійне  співіснування  з  нею),  повинна  стати  одним  з  головних  важелів  у  вирішенні  надзвичайно  гострих  екологічних  і  соціально-економічних  проблем  сучасної України….»    (Концепція  екологічної  освіти  України);
•                   виховання  екологічного  світогляду,  почуття  причетності  до  проблем свого  селища,  дбайливого,  свідомого  ставлення,   розуміння  того,  що люди-на  є  її   частиною,   залежить  від  неї;
•                   формування  особистості  майбутнього  громадянина  в  умовах загальноосвітньої   школи  полягає  в   його  екологічній  обізнаності;
•                   освітні завдання  перед­бачають формування системи знань про взаємозв'язки у природі, про екологічні проблеми сучасності і шляхи їх подолання;
•                   виховні  завдання – формування мотивів, по­треб та  звичок екологічної поведінки  і  діяльності,  здорового  способу  життя;
•                   фор­мування  екологічної  культури  надає  можливість дітям самостійно  аналізувати  екологічні  ситуації,  уявити  природу  як  унікальну цінність,  почувати  себе  відпо­відальним  за  її  стан.

Мета  еколого – виховної  роботи  – виховання  екологічно  освіченого 

громадянина  не  тільки  для  своєї  країни,  а  й  відповідального  за  наш 

спільний  дім – планету  Земля.  «Думки  про  те,  що  ми  діти  природи, 

повинні  бути  дбайливими  і  вдячними,  особливо  виразна  і  хвилююча  тоді,  коли  діти  бачать  плоди  землі,  замислюються,  як  треба  оберігати  джерело,  з  якого  ми  п’ємо» – писав  В.О.Сухомлинський.

Ви­рішення  освітніх та  виховних  завдань  сприяє розвитку  системи 

актуальних  і  практичних вмінь  з  вивчення,  оцінки стану  та  покращення 

 навколишнього світу своєї  місцевості, учень прагне до активної діяльності з охорони природи.   Найперше,  потрібно  навчаючи  виховувати  у  дітей  такі риси,  які  будуть  необхідні  демократичному  суспільству,  тому  треба  створювати  умови  для  особистісного  зростання  учнів.  Найголовніше  нині — навчити  дітей  любити  і  розуміти  природу,  сформулювати  екологічну 

культуру,  навчити  практичним  навикам,  що  спрямовані  на  охорону 

природи,  бережливе  відношення  до  навколишнього  світу,  лікувати людські душі, виховувати тих, хто б захистив  природу  від  невмілих,  байдужих  і 

 черствих  душ, виховувати почуття причетності до проблем свого села, дбайливе, свідоме ставлення до природи, розуміння того, що людина є її частиною, залежить від неї.

Екологічна культура молодшого школяра, на мою думку, охоплює:
- знання про взаємозв'язки в природі та усвідомлення людини як її частини;
- розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;
- уміння і навички позитивного впливу на природу;
- розуміння естетичної цінності природи;
- негативне ставлення до дій, що завдають шкоди природному середовищу.

Наукові  й  моральні  ідеї  бережливого  ставлення  до  природи  закладаються  і  формуються  у  процесі  навчання  на  уроках,  а  їх  подальший  розвиток,  розширення  і  поглиблення  удосконалюється  в  позаурочній  роботі.

         Сьогодні  людство  вступає  в  епоху  нових  взаємовідносин  з  природою. 

Передусім  приходить  усвідомлення  природи  і  суспільства  у  їх  цілісності  як  функціонально  рівних  частин  єдиного  цілого.  Потрібно  постійно  співвідносити  свої  дії  з  можливостями  довкілля.  Тому наша мета  – виховання 

екологічно  освіченого  громадянина  не  тільки  для  своєї  країни,  а  й  відповідального  за  наш  спільний  дім – планету  Земля.

„Школа  радості”  В.Сухомлинського  стала  для  мене  прикладом,  як  потрібно  вести  по  сходинках  дитину,  щоб  вона  не  відчувала  втоми,   хотіла  вчитись,  творити,  берегти  і  примножувати  багатство  навколишнього  світу.   Школа  радості,  перш  за  все,– це  встановлення  духовного

  контакту  між  учителем  і  дітьми  з  опорою  на  природні,  суспільні,  індиві-дуальні  інтереси  учня  у  пізнанні  навколишнього  світу  при  спільній  діяль-ності,  а  це  створює  умови  гуманізації  освіти.  Мета  школи  радості  сприяти  вихованню  екології  душі,  становленню  та  розвитку особистості,  вихован-ню  в  дитині  благородної  людини  шляхом  розкриття  її особистісних  якос-тей, бо  «Дійсно Гуманна  педагогіка  це  та,  яка  в  змозі залучити  дітей  до

 процесу  створення  самих  себе.»

Разом  з  цим,  вважаю,  що  дуже  потрібно  навчаючи  виховувати  у  дітей  такі  риси,  які  будуть  необхідні  демократичному  суспільству,  тому  намагаюся  створити  умови  для  особистісного  зростання  учнів.  Найголовніше нині навчити дітей  любити  і  розуміти природу, сформулювати  екологічну культуру, навчити практичним навикам, що спрямовані на охорону природи,

бережливе  відношення  до  навколишнього  світу,  лікувати людські душі, виховувати тих, хто б захистив  природу  від  невмілих,  байдужих і  черствих  душ, виховувати почуття причетності до проблем свого села, дбайливе, свідоме ставлення до природи, розуміння того, що людина є її частиною, залежить від неї.  Охорона природи через освіту – одне  з  головних

завдань  .

       Велику увагу звертати на  уроки,  виховні  заходи,  на  яких  учням  цікаво 

і  легко  працювати,  бо  всі  структурні  компоненти  підпорядковуються 

віковим  особливостям  молодших  школярів:  прагнення  отримувати  нові  зна-ння,  емоційне  сприйняття  навколишнього  світу,  фізична  спроможність. Також  щоб  кожен  учень  відчував  себе  дослідником,  який  самостійно  здоб-уває  знання,  мав  змогу  зіставляти,  порівнювати,  шукати  і  знаходити істину.             Під  час  уроків  та  виховних  заходів потрібно  використовувати:

яскраві  засоби  емоційного  рідного  слова,

переконливу  мову  цифр,

поєднувати  художнє  слово  і  образ,

формувати  у  дітей  уявлення  про  природу  та  її  компоненти,

поглиблювати  знання  про  здоров’я,  його  збереження  і  зміцнення,

удосконалювати екологію  душі;

прищеплювати  елементарні  трудові  вміння  та  навички  розумного  при-родокористувача,

виховувати  любов  до  рідної  природи  та  дбайливе  ставлення  до  неї.

А  природна  допитливість,  щирий  інтерес,  емоційна  чутливість  до  ото-чення,  здатність  оволодівати  певними  теоретичними  знаннями – характерні  психологічні  особливості  молодших  школярів,  що  створює  над-звичайно  сприятливі  умови  для  екологічного  виховання  і  робить  початкову  ланку  дуже  важливою  в  системі  неперервної  екологічної  освіти.

У  процесі  залучення  дітей  до  природи  потрібно вчити  бачити і  розуміти  красу  навколишнього  світу,  формувати потребу  не  лише 

споглядати,  а  й  бережливо  ставитись  до  природи  і  збагачувати  її.  Таким 

чином,  екологічна  свідомість  формується  не  раптово,  а  тільки  шляхом 

тривалого  й  поступового  пізнання  природи,  процес  якого  закладається  ще  в  дитинстві.

    Екологічне виховання ґрунтується  на  таких  складових: організація  активної  пізнавальної,  дослідницької,  діяльності  учнів;

інтеграція  природничих  знань  на  уроках  природознавства,  читання,  мате-матики,  мови,  основ  здоров’я,  трудового  навчання,  образотворчого  мистецтва  та  під  час  виховних  заходів.

Міжпредметні  зв’язки  допомагають  з  раннього  віку  сформулювати  у  школярів  здатність  бачити  красу  у  звичайному,  розвивати  творче  мислення  художній  смак,  прищеплювати  любов  до  природи,  сприяють  усвідомлен-ню  того,  що  наші  ліси  і  степи,  річки  та  озера,  тварини  і  птахи  потребу-ють  справжніх  друзів – охоронців.

Уже  в  молодшому  шкільному  віці  потрібно  підвести  дітей  до  думки,  що  людина - невід’ємна  складова  частина  природи, що  вона,  розвиваючись 

та  задовольняючи  свої  потреби,  впливає  на  навколишнє  середовище, 

причому  цей  вплив  може  бути  як  позитивним  так  і  негативним,  виробляти правильну  поведінку  в  колективі  і  природі.

У  процесі  залучення  дітей  до  природи  виділяється  три  етапи.  На 

першому  вчити  їх  бачити  і  розуміти  красу  навколишнього  світу.  Мета 

другого – сформувати  в  молодших  школярів  потребу  не  лише споглядати,

 а  й  бережливо  ставитися  до  природи,  охороняти  і  збагачувати  її.  Центром третього  етапу  є  не  природа  сама  собою,  а  людина – вихованець,  яка 

 через  спілкування  з  нею  виховує  в  собі  кращі  моральні  якості.

Важко  уявити  процес  пізнання  природи,  виховання  любові  й  бережливого  ставлення  до  неї  без  яскравого  емоційного  слова.  Великі  можливості  для  поставлених  завдань  закладені  у  художніх  творах,  які  учні  вивчають  на  уроках літературного читання.  Значний  екологічний зміст  несуть  в  собі 

і  прислів’я  та  поговірки,  загадки  і  скоромовки,  казки  і  оповідання  над  якими  працюємо  разом  з  дітьми  на  уроках  читання.  Активізації  екологічного  виховання  та  навчання  на  уроках  читання  допомагають  різні  види  бесід, 

розповіді,  вікторини,  елементи  інсценізації,  словесне  малювання,  передба-чення  змісту,  продовження  розповіді,  робота  з  виставкою  книг,  опрацю-вання  матеріалів  журналів,  газет,  застосування  різних  методів  інтерактив-ного  навчання.      Та  слід  пам’ятати,  що  не  кожний  твір  несе  екологічний  зміст.

Опановуючи  розділи  з  української  мови,  учні  початкових  класів  одержують  уявлення  про  мовні  поняття,  вчаться  застосовувати  їх  на  практиці Для  вивчення  будь – якої  теми  української  мови,  стараюсь  використову-

вати цікавий  матеріал  природничого  змісту.  При  цьому,  виконуючи  завдан-ня,  школярі  не  лише  ознайомлюються  з  мовними  поняттями  при  колекти-вній,  самостійній,  груповій,  індивідуальній  роботі,  вчаться  грамотному  пи-сьму,  а  й  збагачують  свої  знання  про  навколишній  світ,  вчаться  розуміти  красу  і  чарівність  рідної  природи  та  бережно  ставитись  до  природного  довкілля.    Тексти,  які  мають  природниче  спрямування  дають  змогу  здійснювати  екологічне  виховання не  тільки   на  тематичних  уроках мови, 

а  й  сприяють  вихованню  такого  стану  душі,  коли  все  суще  на  землі 

сприймається  дитиною  як  частина  її  буття.

        На  уроках  математики  природоохоронну  роботу слід проводити  безперервно  на  всіх  рівнях  організації  навчально – виховного 

 процесу,  а  добираючи  екологічний  матеріал  враховувати:

-  матеріал  має  бути  достовірним  і  науковим;

-  його  слід  привести  у  відповідність  з  навчальними  програмами;

- він  має  відповідати  рівню  загального  розвитку,  інтересам  та  віку  дітей;

-  у  ньому  має  бути  закладена  трудова  участь  дітей  у  збереженні  краю.

Під  час  уроків  математики  у  початкових  класах  можна використовувати 

задачі  з  конкретним  інформаційним екологічним  змістом.

  Саме  вони  несуть  різноманітне  навчально – виховне  навантаження, 

зокрема:  доповнення  знань  з  тем,  що  вивчаються  (на  уроках  курсу  „Я  і  Україна”);  поглиблюють,  закріплюють  вивчений  матеріал;  виконують  пропе-девтичну  функцію  стосовно  тем,  що  будуть  вивчатися.

Матеріал  уроків  „Основи  здоров’я”  з  тем    „Природа  і  здоров’я”, „Безпека  відпочинку  в  лісі”,   „Безпека  при  спілкуванні  з  тваринами”,  Корисні  і  шкідливі  звички  та  їх  вплив  на  здоров’я”,  Права  та  обов’язки  дити-ни  вдома  і  в  школі”,  „Їжа  корисна  для  здоров’я  людини”,  Правила  загартовування  їх  виконання  у  різних  умовах”,  „Здоровий  спосіб  життя”  та  інші  -це   матеріал  для  формування  екологічної  свідомості  школярів.

Перед  уроками  образотворчого  мистецтва  можна  проводити  екскурсії  в  природу.  По  дорозі  обов’язково  розповідаю  учням,  як  треба  поводитись  серед  природи.  Під  час  екскурсії  діти  повинні  прийти  до  висновку,  що все  в  природі  взаємопов’язане.  Коли  діти  малюють  любий  природній  об’єкт з’ясовується  питання  про  користь,  яку  приносять  дерева,  кущі,  квіти, 

птахи,  звірі,  комахи  та  ін., звертається  увага  учнів  на  необхідність  береж-

ливого ставлення  до  них. На уроках  образотворчого  мистецтва значення

для  формування  екологічного  світогляду  проводити бесіди, ознайом-

люючи  під  час  них  з  доступною  для  дітей  інформацією  екологічного 

змісту.  А під  час  малювання  птахів –  бесіду  про  зимівлю  в  нас  осілих

  пернатих  друзів,  яким  обов’язково  потрібно  допомагати  взимку – повісити  годівниці  і  насипати  туди  насіння,  хлібних  крихт.  До  того  ж корм  треба  ставити  систематично,  бо  птахи  привикають  до  своєї  їдальні  і  перестають  шукати  їду  в  інших  місцях,  а  через  це  вони  можуть  загинути  від голоду.  Малюючи  птаха  навесні,  на  конкретних  прикладах  доводити 

необхідність  охорони  птахів,  показуючи  пташині  будиночки  (шпаківні, штучні  гнізда –дуплянки  тощо),  які  можна  виготовити  із  старшими  і  розві-шати  біля  школи.

Велике  значення  мають  проведення  конкурсів  малюнків  та  плакатів на  екологічну  тему.  Наприклад:  „Охорона   водойм  (лісу,  повітря),  „Первоц-віти”,  „Моя  улюблена  тварина”,  „Бджілка”,  „Здоровий  спосіб  життя”  та  ін.

У  межах  чинної  програми  з  трудового  навчання  молодшим  школярам   надати  достатньо  відомостей  як  про  значення  природи  у  житті  людини,  так  і  про  зворотний  бік  цього  взаємозв’язку – вплив  господарської діяльності на  стан  навколишнього  середовища.  Екологічні  відомості використовувати

під  час  роботи  з  папером.  Вивчаючи  елементи  техніки, моделювання  поряд  із  виготовленням  макетів  різноманітних  споруд  не  слід забувати  і  про  озеленення  території.  На  занятті  є  можливість  не  тільки  пригадати,  яку  роль  виконують  рослини  у  підтриманні  кисневого  балансу,а  й  поповнити  знання дітей,  розповівши,  як  дерева  та  кущі  очищають  повітря  від  пилу.  Знання  про  значення  рослин  і  тварин  у  житті  людини  розширюються  на  багатьох уроках  трудового  навчання.  При  роботі  з тканиною,  розповідати  дітям  про тканини,  які  виробляють із вовни, рослинних  волокон, наголошуючи при 

цьому, що культурні рослини та свійські тварини  пішли  від  диких.  Однією 

з  найулюбленіших  справ  школярів  є виготовлення  сувенірів  із  природних  матеріалів.  Привертаючи  увагу  дітей  до  їхньої  естетичної  довершеності,  різноманітності  форм,  кольорів,  пояснювати,  що  у  природі  нічого  зайвого  і 

 випадкового  нема.

  Доцільно  при  цьому  організовувати  конкурс  на  кращу  саморобку  з  при-родного матеріалу. Під час весняно-літніх  робіт  на  пришкільній  ділянці  є 

можливість   значно  розширити  уявлення  учнів  про  умови  росту  та  розвитку  рослин.  Спираючись  на  уже  достатнє  уявлення  про  роль  зелених  рослину житті людини, разом з учнями складати правила охорони рослинного  світу. 

Це  привчає  учнів  до  спостережливості,  розвиває  увагу,  сприяє  формуванню  певних  навичок  поведінки  в  природі,  а  відтак – й  екологічної  культури.

При  формуванні  особистості  майбутнього  громадянина  особливу  увагу потрібно  приділяти  екологічній  обізнаності. Для  цього  основними  є  завдан-ня  освітні,  виховні  та  розвиваючі.  Освітні  передбачають  формування  системи  знань  про  взаємозв’язки  у  природі,  про  екологічні  проблеми  сучасностіі  шляхи  їх  подолання,  виховні формування  мотивів потреб та звичок екологічної поведінки  і  діяльності,  здорового  способу  життя.  Вирішення 

завдань освітніх та виховних сприяє розвитку системи актуальних і практичних вмінь з вивчення, оцінки стану та покращення навколишнього світу своєї місцевості, учень прагне до активної діяльності з охорони природи.  Фор­мування екологічної культури надає можливість дітям самостійно аналізувати екологічні ситуації, уявити природу  як  унікальну  цінність,  почувати  себе 

відпо­відальним  за  її  стан.

У  роботі потрібно  використовувати  естетичні,  етичні  та  емоційні 

освітні  методи,  прямі  контакти  з  природним  матеріалом,  самою  природою. На мою  думку, виховання  екологічної  культури  має бути активним, цікавим, 

раціональним,  максимально  наближеним  до  життя,  а  у  навчальному  матеріалі  не  повинно  бути  перенасиченості  технічною  інформацією,  яку  діти  не  спроможні  належним  чином  сприйняти.Тому  навчально-пізнавальну

 діяльність  учнів  в  екологічному  матеріалі  будую  в  такій  послідовності:  цікаво →знаю →вмію. Саме ж навчання та виховання прагну зробити не простим, а зрозумілим. Через це  у  своїй  роботі  використовую завдання,  привабливість яких  забезпечується  не  зовнішніми  прийомами,  а  самим  їх  змістом.

Формуванню  творчої  особистості  та  для  забезпечення  успіху  у  формуванні  в  учнів  екологічних  понять,  елементів  екологічної  культури  сприяє 

проектне  навчання,  що  створює  умови  гуманізації  освіти   шляхом  стимулювання  розуміння,  міркування,  самостійного  набуття  знань  і  використання  їх  у  практичній  діяльності.  Метод  проектів  заохочує  й  підсилює  щире 

прагнення  до  навчання  з  боку  учнів,  тому  що  воно:  особистісно  орієнтоване, використовує  багато  дидактичних  підходів,  має  високий мотиваційний 

потенціал,  дає  можливість  вчитися  на  власному  досвіді  у  конкретній 

справі.   Проектна  діяльність  сприяє  розвитку  пізнавальних  навичок  учнів,  формує  вміння  самостійно  будувати  свої  знання,  орієнтуватися  в  інформаційному  просторі.

Виховання  екологічної  культури  дає  відчутні  результати  тоді,  коли 

 проводиться  систематично. А тому разом  із  своїми  вихованцями

 працюю  над  екологічними  проектами:  посильної  співпраці  при  випуску 

шкільної  газети  «Екосвіт»,  прес-центр  «Годівничка»,  «Чи  розуміють  шпаки

 мову  кольорів»,  «Найкраще  селище»,  «Домашні  тварини»,  «Зимовий букет»,  «Чи  розуміють  шпаки  мову  кольорів»,  «Лікарські  рослини  біля  нашого  дому»,  «Народний  календар»,  «Видатні українці»  та  ін.

        Сила методу  проектів  полягає  у тому,  що  це  метод поєднання  теорії  з практикою, який пов’язує всю нашу навчальну і виховну роботу з  життям. Василь Сухомлинський говорив, що «В школі  дитина не  тільки вчиться. У школі вона живе. Там, де навчання  виступає, як невід’ємна частина багатогранногодуховного спілкування, воно для дитини бажане й захоплююче.» У цьому  вислові закладено основну  важливу  істину: навчаючи виховуємо.  Формувати  в  учнів  потребу в  самонавчанні, стимулювати їх  до творчості,  даючи  цим  самим  можливість максимально  розкрити свої 

можливості, вдосконалювати   дитину  як особистість,  виховуючи  раціона-льного  та  дбайливого  природо користувача,  виховуючи  екологію  душі.

Одне  з  основних  завдань   позакласної  виховної  роботи  з  екологічного виховання  полягає  в  тому,  щоб  кожен  учень  міг  знайти  застосування  свої  творчі здібності. Тому вихованці можуть приймати активну  участь  в  роботі 

шкільного  екологічного  центр,  проводячи екологічні  акції  («Збережемо 

первоцвіти»,  «Переможемо  сміття»,  «Збережемо  лісову  красуню»,  «Щоб 

повітря не бруднити, треба листя не палити»…операції  («Чисте  джерело», 

«Годівничка»,  «Друге  життя  сміття»…), вивчають  природу  рідного  краю, 

крокуючи екологічними стежинами рідного краю,приймати участь  у 

різноманітних  конкурсах   (конкурс фотографій «Тварини в моєму житті»), Всеукраїнських конкурсах «Пізнавальна хвилинка», «Здоровий спосіб життя» та ін.

Особливу  увагу  потрібно приділяти  вивченню  рідного  краю, 

організовуючи  екскурсії по  історичних  місцях  ,  краєзнавчі екскурсії  по 

чарівних  куточках  рідного  краю. З великим інтересом учні займаються пошуково-дослідницькою роботою . Діти  милуються  природними 

ландшафтами  та  пам’ятками  історії,  навчаючись  при  цьому  відчувати  себе частиною природи, цінувати та берегти її багатства, а разом  з цим і оздоровлю-

ватись.