Стаття: "Формування екологічної компетентності у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку на уроках інтегрованого курсу «Пізнаємо природу»"

Формування екологічної компетентності у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку на уроках інтегрованого курсу «Пізнаємо природу»

 

                                                       Вступ

                                                            Кожна дитина, незалежно від її здібностей,

                                                           має право на успіх у житті, максимальне

                                                           розкриття власних здібностей, яке може

                                                          запропонувати якісна освіта.

                                                                                            (Нова українська школа)

Актуальним питанням сьогодення є розроблення інноваційних стратегій навчання учнів з інтелектуальними порушеннями, підготовка їх до самостійної життєдіяльності та формування життєвої компетентності для успішної подальшої соціальної адаптації.

В умовах запровадження концепції Нової української школи виникає потреба в зміні освітніх пріоритетів щодо навчання дітей із порушеннями інтелектуального розвитку.

Провідним у Концепції Нової української школи є компетентнісний підхід, спрямований на оновлення змісту освіти, заснованого на формуванні необхідних життєвих компетентностей (Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмаков, І. Зимня,О. Локшина, О. Овчарук, Л. Парамонова, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторський та ін.). Компетентнісний підхід визначає спрямованість освітнього процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані компетентності учнів: ключові, предметні та життєва [1; 2 ].

Життєва компетентність, як здатність дитини з порушеннями інтелектуального розвитку в процесі інтегрування у соціальне оточення цілісно реалізовувати на практиці знання, досвід і цінності, набуті в процесі корекційно-розвивального навчання, набуває інтегративного значення в реалізації оновленого освітнього змісту [6].

Проблема формування компетентної особистості стала предметом різнобічних досліджень, проведених міжнародними організаціями, що працюють у сфері освіти, зокрема: ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва, Міжнародний департамент стандартів та ін. В них йде мова про компетентність як про нову одиницю виміру освіченості людини, при цьому увага акцентується на результатах навчання, в якості яких розглядається не сума отриманих знань, умінь, навичок, а здатність діяти в різноманітних проблемних ситуаціях [2].

Теоретичні напрацювання зарубіжних та вітчизняних вчених доводять ефективність запровадження компетентнісного підходу до шкільного навчання завдяки своїй різноплановості, багатогранності, системності та комплексності, що сприяє ефективності навчально-виховного процесу, наповнюючи його практичним змістом (І. Бех, Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмаков, І. Зимня, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Парамонова, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторський та інші) [7].

Отже, в основу змісту компетентнісної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями покладено ідею максимально можливого їхнього соціального, психічного і фізичного розвитку; корекцію їх пізнавальної, емоційної та вольової сфер з метою формування такого типу людини, яка позитивно ставиться до соціальних цінностей, інших людей та до самої себе і здатна до самокерованої поведінки, самостійної діяльності у доступних для неї сферах. За роки навчання в школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування, співпраці, самовираження у різних видах навчальної діяльності [6].

 

Актуальність теми

Набуття ключових та предметних компетентностей є фундаментом успішної їхньої соціалізаціїї. Компетентнісний підхід до навчання забезпечує право кожного учня на індивідуальний розвиток з урахуванням його пізнавальних можливостей. При цьому орієнтуються на зону ближнього розвитку учня, тобто на його потенційні можливості, які реалізуються на даний час завдяки різним видам педагогічної зовнішньої допомоги, а в подальшому стануть надбанням самостійної життєдіяльності дитини [7].
У процесі компетентнісного навчання школярі з порушеннями інтелектуального розвитку повинні не лише засвоїти певні знання, оволодіти вміннями та навичками, а й навчитися застосовувати їх у повсякденній практичній діяльності.

Ключові компетентності й наскрізні вміння створюють «канву», яка є основою для успішної самореалізації учня – як особистості, громадянина і фахівця [2] .

 Однією з 10 ключових компетентностей є екологічна компетентність.

Екологічна компетентність передбачає усвідомлення екологічних основ природокористування, необхідності охорони природи, дотримання правил поведінки на природі, ощадливого використання природних ресурсів, розуміння контексту і взаємозв’язку господарської діяльності і важливості збереження природи для забезпечення сталого розвитку суспільства [2].

Необхідність екологічної освіти і виховання зумовлені потребою суспільства, в якому збереження навколишнього середовища є однією з найактуальніших потреб сучасності.

У вирішені цієї проблеми велика роль відводиться школі, яка спільно з сім’єю і громадськістю покликана виховувати у молодого покоління екологічну культуру, домагатися глибокого розуміння кожним школярем ролі природи в житті людини,бережливого ставлення до природи та її ресурсів.

Тому дуже важливо довести школярам, що причиною екологічних негараздів у наш час є не технічний розвиток людства, а зневага до законів природи, людська байдужість.

 

Екологічне виховання — це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у  здобувачів освіти з інтелектуальними порушеннями  екологічної культури.

Екологічне виховання і екологічна освіта здійснюються на всіх етапах навчання і виховання школярів і реалізують такі зав­дання:

•                       засвоєння головних ідей, основних понять і наукових фак­торів, на базі яких визначається оптимально допустимий вилив людини на природу, не переступаючи законів ЇЇ саморегулю­вання;
•                       розуміння багатогранної цінності природи як джерела мате­ріальних і духовних сил суспільства;
•                       оволодіння прикладними знаннями, практичними уміннями і навичками раціонального природокористування, розвиток уміння оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильне рішення щодо його покращення, передбачати нега­тивні наслідки своїх дій і не допускати їх у всіх видах суспі­льно-трудової діяльності;ї
•                       свідоме дотримання норм поведінки у природі, яке виключає нанесення їй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища;
•                       розвиток потреби у спілкуванні з природою, в її облагороджу­ючому виливові на емоційну сферу людини, потяг до пізнан­ня навколишньої природи у поєднанні з морально-естетични­ми переживаннями;

активізація діяльності щодо покращення природного сере­довища, виховання непримиренного ставлення до дій людей, які завдають йому шкоди, пропаганда природоохорон­них ідей [5].

Формування  екологічної компетентності передбачає:

1)  використання міжпредметних зв'язків (природознавство, географія, фізика і хімія у побуті, на виховних заняттях), засвоєння системи інтегрованих знань про природу;  

2) залучення учнів до природоохоронної діяльності (на уроках, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, різних масових заходах, участь в роботі гуртків)

3) урахування вікових, індивідуально-психологічних особливо­стей школярів, їх пізнавальних можливостей у процесі еко­логічної освіти і виховання;

4) вибір оптимальних форм, методів і прийомів формування екологічної свідомості;

5) усвідомлення відповідальності за наслідки людської діяльності;

6) формування системи власних поглядів та дієвого ставлення щодо збереження природи;

7) єдність дій всього педагогічного колективу школи в еколо­гічному вихованні школярів.

Учні 5-6 класів навчаються за модельною навчальною програмою інтегрованого курсу «Пізнаємо природу» для дітей із порушеннями інтелектуального розвитку (авт. Василенко Н. А., Трикоз С. В., Калюкова Ж. С.) Модельну навчальну програму інтегрованого курсу «Пізнаємо природу» розроблено на основі Державного стандарту базової середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року No 898 та Типової освітньої програми для 5-10 (11) класів спеціальних закладів загальної середньої освіти для осіб з особливими освітніми потребами, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 07.12.2021 року No 1317.

Модельна навчальна програма надає можливості реалізувати вимоги до обов’язкових результатів навчання у природничій освітній галузі, що визначені Державним стандартом.

Основна мета інтегрованого курсу - це формування природничих компетентностей здобувачів освіти шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, усвідомлення своєї приналежності до природи і суспільства, створення елементарної бази для засвоєння здобувачами освіти, відповідно до їх вікових особливостей, досвіду дослідження природи, розуміння змін, зумовлених людською діяльністю, усвідомлення відповідальності за наслідки такої діяльності; розвиток екологічних компетентностей, що передбачають дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадливого використання природних ресурсів; розвиток наскрізних вмінь – читати з розумінням, вчитися висловлювати свою думку, діяти творчо, виявляти ін. співпрацювати з іншими.

Основна ідея курсу полягає в розкритті та встановленні зв’язків між компонентами живої і неживої природи, усвідомленні належності людини до природи та суспільства, створенні передумов для бережливого ставлення до навколишнього середовища, у розумінні впливу трудової діяльності людей на всі компоненти природи. Інтегрований курс «Пізнаємо природу» сприяє вихованню у дітей любові до природи, до свого краю, вихованню екологічної свідомості, бережливого ставлення до власного здоров’я і життя [4].

 

Методи і прийоми формування екологічної компетентності в  учнів з порушеннями інтелектуального розвитку

Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища - світу природи і людини,  намагаюсь дібрати методи і форми, які стимулюватимуть навчальну діяльність, робитимуть її творчою, бажаною і цікавою для кожної дитини.

Для подолання або послаблення психофізичних порушень дітей з інтелектуальними порушеннями використовую такі засоби корекції, як наочність навчання, уповільненість процесу навчання, повторюваність, індивідуальний та диференційований підхід.

Пізнання природних явищ здійснюю у їх причинному зв’язку та постійній взаємодії, що сприяє розвитку наочно-дійового та наочно-образного мислення учнів.

Практикую хвилинки - роздуми «Який слід повинна залишити людина на землі?» Обговорюємо ситуації, які діти бачать щодня, вчу їх оцінювати поведінку і вчинки свої та оточуючих людей, бачити себе серед природи. Учні мають розуміти природні взаємозв’язки, замислюватись, для чого людина повинна їх знати - щоб не порушити, бо це призведе до поганих наслідків і для людини, і для природи. Особливе місце у формуванні в учнів з порушеннями інтелектуального розвитку любові і дбайливого ставлення до природи займає розвиток допитливості, яка характеризується прагненням проникнути за межі побаченого, дізнатися невідоме. Процес цей супроводжується здивуванням, радістю, почуттям задоволеності.

В рамках тижня вчителів предметників із учням 6-а кл.  провела урок-експериментальне дослідження «Магія осені». Діти з захопленням  включилися в проведення експериментів. Школярі перетворювали звичайні шишки на прилад для прогнозування погоди, дізнались чому листя змінює колір восени, навчились добувати натуральні барвники. Всіх змусила затамувати подих кольорова вежа із рідин різної щільності. І як справжні чарівники учні стали повелителями осінніх чудес, здійснюючи чарівні перетворення речовин. Також школярі пізнавали осінь на дотик, аналізували. Проведення таких експериментів підвищує інтерес до вивчення природи.

При вивченні неживої природи  намагаюся привернути увагу дітей до проблем довкілля, розширити їхні знання про екологію, економічні біди нашої країни, показати шляхи покращення стану навколишнього середовища, формувати дбайливе, чуйне ставлення до природи, її багатств.  З метою привернути увагу дітей до проблеми зміни клімату, показати практичні шляхи її вирішення на побутовому рівні, підвищити рівень зацікавленості учнів до екологічної освіти, створити умови для формування навичок збереження ресурсів та енергії, був проведений екологічний вечір «Десять кроків для збереження природи Землі».

Здобувачі освіти вивчали маркування пластику, як сортувати сміття, як правильно підгодовувати птахів взимку.

Також діти брали участь у конкурсі малюнка на теми: «Буду я природі другом» і «Краса землі моєї України», де учні мали змогу відобразити свою допомогу природі, показати красу української землі.

На уроках звертаю увагу дітей на необхідність знань для їхнього самостійного життя, практичної діяльності. Бо найважливіше завдання системи освіти - це підготовка дитини з особливими потребами до повноцінного життя в сучасних соціально - економічних умовах.

Корекційні ефекти досягаю за допомогою таких методів, як екскурсії, проведення спостережень, дослідів, практичних робіт, демонстрація натуральних об’єктів.

Ніяка книга, бесіда, розповідь не замінять прямого спілкування з природою. Корисними є для дітей роботи на навчально-дослідній ділянці, де відбувається пряме спілкування з природою. У процесі практичних занять на навчально-дослідній ділянці учні набувають практичних умінь та навичок у вирощуванні сільськогосподарських рослин, вчаться користуватися простим знаряддям праці.

Важливе значення мають спостереження за природою. У дітей з порушеннями інтелекту не розвинена довільна увага. Спостереження проводяться на уроках, під час екскурсій, практичних занять в теплиці. Змістом спостережень можуть бути зміни у неживій природі, сезонні зміни у розвитку рослин та зміни у поведінці тварин у різні пори року, праця людей у різні пори року в саду, на полі, городі.

Намагаюсь навчити дітей не тільки дивитися, а й бачити, чути, відчувати на дотик.

Скільки б учневі не говорили, наприклад, про те, що смородина має чорні кислі плоди і листя з характерним запахом, дитина ніколи не матиме про неї правильного уявлення, поки не побачить рослину, не покуштує її плодів, не відчує специфічного запаху її плодів, листя, бруньок.

Роз’яснюю дітям мету спостереження, що саме і в якій послідовності спостерігати і як фіксувати наслідки спостережень (наприклад, спостереження за проростанням насіння).

Ніяке пояснювальне читання не замінить безпосереднього дослідження дитиною об’єкта. Проводячи досліди в учнів виникають проблемні запитання та вирішуються пізнавальні завдання, що сприяють корекції та активізації пізнавальної діяльності школярів. Систематичне проведення дослідів сприяє розвитку пізнавальної зацікавленості  учнів з інтелектуальними порушеннями.

На уроках використовую велику кількість наочності, яка є джерелом і засобом безпосереднього пізнання навколишнього світу. Чим більша кількість відчуттів задіяна у сприйманні, тим пізнання досконаліше. Так, наприклад, беручи в руки кусочки кам’яного вугілля, діти бачать його колір, блиск, відчувають його твердість і міцність, переконуються в тому, що вугілля не має запаху, у воді не розчиняється. Наочність найбільш повно та точно створює уявлення про розмір, форму, особливості об’єкта, що вивчається. Це можуть бути життєві об’єкти, а також муляжі, моделі, колекції. В процесі розглядання натурального об’єкта у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку формуються навички його аналізу.

Весь час намагаюсь на уроці підтримувати пізнавальний інтерес. Завдання і запитання даю індивідуальні, враховуючи можливості дитини. Спеціально добираю завдання зв’язані з життям, практикою, використовуючи життєвий досвід дітей, щоб відбувалась єдність засвоєння і застосування знань. Пропоную дітям різноманітні тестові завдання, розв’язування кросвордів, загадок, ребусів, проблемних задач, пізнавальних завдань. Прислів’я, приказки, легенди про рослин і тварин пробуджують інтерес до пізнання навколишнього середовища.

На уроках використовую інтерактивні методи за яких кожен учень відчуває свою успішність. Це робота в парах, малих групах, методи «Мікрофон», «Акваріум».

 Узагальнюючий урок про тваринний світ на тему: « Я у світі не один, що я знаю про тварин»  проводила  у формі вікторини з використанням кубика Блума.

 З метою   реабілітації та самореалізації дітей,  використовую новий інтерактивний метод «Фішбоун», який спрямований на розвиток критичного мислення, вміння ставити і вирішувати проблеми (охорона води, повітря, корисних копалин)

При вивченні організму людини постійно наголошую на причинно-наслідковому зв’язку здоров’я людини і чистоти навколишнього середовища.

З метою привернути увагу дітей до нашого спільного дому – планети Земля, нагадати про необхідність дбайливого ставлення до природи, у нашому закладі відбувся екологічний тиждень на тему: «Сходинки доброти до природи».

Першою сходинкою була виставка дитячих робіт «Дива із непотрібних речей», де учні представили свої вироби з яєчних лотків, одноразового посуду, пластикових пляшок, картону, пакувального матеріалу, надавали друге життя старим речам. Також виготовили міні – квітник з будівельних піддонів, який є і фотозоною, і декорацією шкільного подвір’я, прикрашає та милує око, нагадуючи про прийдешнє свято Великодня.

 Проводили веселу перерву, де школярі грали ігри створені з підручних матеріалів. Учні показали свою кмітливість, вміння працювати в команді, взаємопідтримку, розвивали дрібну моторику рук, координацію рухів, виконували дихальні вправи.

  Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності (на уроках, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, різних масових заходах, участь в роботі гуртка «Юний озеленювач»). Учні брали участь в акціях «Зелене мереживо нашої школи», «Посади дерево життя» і інші. Також діти активно працювали над навчальними проєктами: «Комахи навколо нас», «Від насінини до рослини», «Золота цибулина».

 

 

Результативність екологічного виховання

Завдяки вихованню в гармонії з природою здійснюється корекція пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, підвищується працездатність, формуються моральні і соціальні якості особистості. Тільки та дитина, яка любить працювати, вміє цінувати працю інших, зуміє створити гармонію у взаєминах з навколишнім світом, завжди знайде вихід в різних життєвих ситуаціях.

Результативність екологічного виховання:

- учні розуміють, що якість життя людини, її здоров'я залежать від стану природи, тому варто його поліпшувати;

- вміють аналізувати і прогнозувати нескладні екологічні ситуації, розкривати причини екологічної кризи;

- сформована система власних поглядів та дієвого ставлення щодо збереження природи;

- у дітей розвинувся інтерес до вивчення природи, естетичні смаки, патріотичні почуття.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України про освіту http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

2. Концепція НУШ: https://mon.gov.ua

3. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової середньої освіти

https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/76886/

4. Модельна навчальна програма інтегрованого курсу «Пізнаємо природу» для 5-6 класів спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей із порушеннями інтелектуального розвитку (авт. Василенко Н. А., Трикоз С. В., Калюкова Ж. С.) «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» (наказ Міністерства освіти і науки України від 26.04.2022 No 383)

https://drive.google.com/file/d/14SWwLJP48frRKssBmgdENLgZE1cFoiLs/view

 

5. Миронова C. П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: навчальний посібник / C.П. Миронова. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2008. – 204 c.

6. Чеботарьова О. В. Реалізація компетентнісного підходу у навчанні школярів з порушеннями інтелектуального розвитку /О. В.Чеботарьова //Діти з особливими потребами в освітньому просторі: збірник матеріалів V Міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки, психології та реабілітології «Діти з особливими потребами в освітньому просторі», 10–11жовтня 2019 року, Чернігів (Національний університет «Чернігівський колегіум» іменіТ. Г . Шевченка). – Київ: Симоненко І. В., 2019. – С. 197–201.

7. Чеботарьова О. В. Теоретичні та методичні основи реалізації змісту освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку // Теорія і практики спеціальної педагогіки та психології: збірник наукових праць. Вип. 9. К., 2018. С. 75–80.