Стаття «Формування патріота» містить конкретний досвід роботи по прищепленню любові до українського: мови,Батьківщини, рушнику. Містить матеріал про жінку-волонтера, яка працює в зоні розмежування.
Формування патріота
З досвіду роботи по формуванню в учнів патріотизму
Учитель початкових класів Опитненської загальноосвітньої школи
I-III ступенів Стучинська Наталія Василівна
Формування патріота
З досвіду роботи по формуванню в учнів патріотизму
«Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього», - говорить мудрий вислів. Молоде покоління українців повинне знати власну історію, знати, хто ми і чиї діти, знати, яким шляхом йшов наш народ до незалежності, яку ціну було сплачено за те, щоб «не вмерла України ні слава, ні воля». Адже тільки той, хто добре знає своє минуле, може впевнено крокувати у майбутнє. Свідомість і культура починаються з шанобливого ставлення кожної людини до свого народу, його історії. А знання історії власної держави неможливе без знання історії своїх «маленьких батьківщин», тих місць, де ми народилися та виросли. Адже історія України – це історія її міст і сіл. Любов до рідного краю починається з шанобливого ставлення до його історії, бажання її пізнавати та вивчати.
У шкільних стінах починається все, що може нас радувати чи непокоїти... Тут сьогодні плекається громадянин:формування громадянськості, патріотизму, чесності, толерантності, працьовитості стане запорукою формування вільної патріотичної особистості.
Початок навчального року. Перший урок , який я провела під назвою «Це – моє, це – наше» .
Першоелементом національної культури є, безумовно, рідна мова. Завдання відродження, збереження мови,спілкування українською-основні завдання сьогодення. В класі висить портрет Шевченка, до якого ми часто звертаємось, тому що Кобзар закликав берегти і плекати мову. До річниці з дня народження Шевченка діти готують вірші на конкурс « Поетична Шевченкіана».
Український рушник… З рушником в класі проходять багато виховних заходів:перші уроки,виховні години.
В школі є шкільний музей .В зв' язку з бойовими діями в Україні він поповнився матеріалами про захисників, про волонтерів. Зокрема, 3 клас додав матеріал про волонтера Боуднік Валентину Вікторівну- волонтера з 2014 року.
Жінки-волонтери… Це збірний образ десятків українських жінок. Президент України П.Порошенко назвав їх ангелами милосердя для бійців АТО і жителів Донбасу. Їх громадянська мужність, вагомий особистий внесок зміцнює безпеку Української держави. Волонтер - це людина, яка добровільно робить щось корисне для тих людей, у яких є потреба в допомозі. У волонтера є своє життя, сім'я, робота, а в свій вільний час він намагається допомогти тим, кому це необхідно. Це прагнення йде від душі, тому волонтером не можливо стати надумано чи несвідомо .
Боуднік Валентина Вікторівна - волонтер з 2014 року.
Народилась 20 листопада 1963 року в м. Горлівка. Навчалась в середній школі №42 м.Горлівка. Одружена, має трьох дітей: Марину, Максима, Наталію. Закінчила ПТУ №5 в місті Артемівськ, кухар-кондитер IV розряду. Крім того працювала з паливо-мастильними матеріалами в радгоспі «Рассвет Октября» Микитівського району, з 1993 року - в вагонному депо слюсарем, оператором.За покликом серця пішла допомагати тим, хто в біді. Вона доставляє продуктові набори в Бахмутку і Піски Бахмутського району. Крім продуктових наборів привозять жителям цих селищ ліки і речі. Валентина Вікторівна доглядає за хворими людьми в селі Зайцеве.
Про населені пункти Жованка,Піски, Бахмутка знають по всій Україні. Ці населені пункти страждають від обстрілів. Влітку 2016 року при допомозі радника заступника міністра оборони України Василя Будика , Валентина Вікторівна організовувала відпочинок дітей з цих сіл в м.Святогірську.
Волонтерську діяльність Боудник В.В. починала зі своєю донькою Мариною. До них приєднались волонтери Валентина Прокопівна Ходирева, Марина Федорівна Левчик.
Гуманітарні організації «Червоний Хрест», «Человек в беде» часто відвідують Жованку,Піски,Бахмутку. Валентина Вікторівна розвозить гуманітарну допомогу від цих організацій. Боудник В.В. разом з волонтерською групою «Доброчинність»м. Харків (керівник Ольга Резниченко) привозили ліки.
Організація «Пліч-о-пліч», яка знаходиться в місті Бахмут (керівник Кошель Тетяна Миколаївна) регулярно бувають в Зайцеве. Валентина Вікторівна разом з представниками цієї організації і вивозили дітей з- під обстрілу.
«Практично вільного часу немає, постійно надаємо допомогу людям» -, говорить вона. Хочеться, щоб в Україні настав мир, хочеться спокою і тиші. Можливостей допомагати дуже багато. Ще є безліч точок на нашій планеті. »
Під час уроків я пояснюю учням проблеми, які переживає країна, вчу їх вірити в майбутнє з надією на те, що воно буде прекрасним. Хто ж такий український патріот сьогодні? З цим питанням я звернулась до третьокласників.Перше, що вони сказали – це треба любити свою Батьківщину, захищати її від ворогів. Я додала: пам’ятати своє історичне минуле, берегти традиції свого народу, тобто бути свідомим громадянином.Тому саме зараз в наших родинах необхідно звернутися до історичного минулого України. Дітей необхідно вчити шанувати рідних і знайомих – ветеранів війни.
На сьoгoднішній день, учні брали участь у акціях пoв’язаних з підтpимкoю бійців АТO – це збіp пpoдуктів хаpчування, ствopення патpіoтичних фенечoк, малюнків та листівoк для мopальнoї підтpимки вoїнів. На мoю думку, саме такі заходи дoпoмoжуть з учнів вихoвати спpавжніх патpіoтів . Школа не може залишатись осторонь від війни.
Святковий одяг в нашій школі – вишиванка. Вже стало традицією в травні відмічати це свято.Учні і вчителі одягають вишиванки, у всіх піднесений настрій. У рамках загальноукраїнської акції «Розфарбуй Україну» учні переглядали епізоди, як українські школярі розфарбовували мости патріотичними кольорами.
Патріотизм – це основа, головний критерій оцінки громадянськості, ступінь її розвиненості, а його змістом є почуття любові до Вітчизни, до України, відданість їй, народу, гордість за його минуле і сучасне, прагнення захистити його інтереси.
При цьому запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів.
Вважаю, що розвиток патріотичного виховання слід починати із засвоєння дитиною азбучних істин того, що процес цей довготривалий та нелегкий. Для того, щоб він був результативним, необхідно дотримуватись певних принципів: зацікавленість дитини; безпосередня участь кожного учня у підготовці та проведенні заходів; систематичність та системність; різноманітність тематики; урахування вікових особливостей .
У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання, як учня, виховується любов до рідного дому, школи, своєї країни, її природи, до рідного слова та державної мови, побуту.
Ось подумай, що означає прислів' я: - Весна – наша батько і мати. Це значить,що весною прокидається вся природа, а разом з нею – все,що нас годує. Все питає не тільки фізично, а й духовно. Якщо ти зможеш зрозуміти це прислів' я, то навчишся поважати все живе на землі і пропустиш через душу те, що відчували наші предки.