Стаття " Формування життєвих та професійно-трудових компетентностей у дітей з інтелектуальними порушеннями в умовах навчально-реабілітаційного центру."

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ ТА

ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

Наталія Скороход

вчитель початкових класів, КЗ «НРЦ «Сузір’я доброти» КМР»

Анотація. У статті розглядається актуальна проблема формування життєвих та професійно-трудових компетентностей у дітей з інтелектуальними порушеннями в умовах навчально-реабілітаційного центру. Проаналізовано поняття «життєва компетентність» та «професійно-трудова компетентність», їх зміст і значення для підготовки дітей до дорослого життя та трудової діяльності. Наведено приклади організації спеціально обладнаних майстерень, навчальних просторів і практико-орієнтованих занять, що забезпечують формування життєвих і трудових навичок у вихованців. Показано ефективність індивідуальної та групової роботи, уроків трудового навчання, проектної діяльності та занять із соціально-побутового орієнтування.

Ключові слова: життєва компетентність, професійно-трудова компетентність, інтелектуальні порушення, навчально-реабілітаційний центр, трудові навички.

Згідно з Постановою Кабміну України «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр» №221 (від 6 березня 2019 р.), однією з цілей навчання в НРЦ для учнів з інтелектуальними порушеннями є розвиток навичок самообслуговування і соціальної адаптації, психічних процесів (мислення, сприймання, пам’яті, уваги, мовлення тощо), а також формування життєвих та професійно-трудових компетентностей та ін. [2]. Окрім того, формування професійно-трудової компетентності в учнів з інтелектуальними порушеннями, що забезпечить їхню успішну соціалізацію та розвиток самостійності в майбутньому, можливе тільки за умови врахування індивідуальних психофізичних особливостей вихованців та використання педагогами в освітньому процесі сучасних навчально-методичних засобів відповідно до новітніх виробничих технологій і модернізації програмних матеріалів. Таким чином, одним із ключових напрямів розвитку освіти у сучасній спеціальній освіті є покращення системи професійно-трудового навчання учнів з інтелектуальними порушеннями в умовах модернізації та реформування освіти.

Варто зазначити, що основною метою навчання  даної категорії осіб є їх успішна соціалізація у майбутньому. Поняття «соціалізація» передбачає формування у здобувачів певних базових професійних знань та навичок, які дозволять їм у дорослому житті бути самостійними, здатними працювати, забезпечувати власні потреби, вести побут і приносити користь суспільству. Сьогодні в умовах військового стану, погіршення економічної ситуації на тлі міграції значної частини населення за кордон та введення військових дій, країна відчуває нестачу робочих кадрів. Випускники спеціальних закладів та НРЦ з інтелектуальними порушеннями можуть стати важливим трудовим ресурсом, опанувавши прості робітничі спеціальності та зробивши свій внесок у відбудову України й розвиток українського суспільства. На вирішення цих та інших завдань та проблем розвитку особистості з інтелектуальними порушеннями спрямовано вивчення навчальної дисципліни «Трудове навчання» та проведення корекційно-розвиткових занять із соціально-побутового орієнтування. 

Проблему формування життєвих та професійно-трудових компетентностей в учнів  з різними ступенями інтелектуального порушення досліджували провідні науковці, дефектологи, корекційні педагоги та практичні психологи, зокрема: Ю. Галецька, І. Євдокименко, К. Турчинська, О. Чеботарьова, Н. Ярмола та багато інших [1, с.227].

Розглянемо докладніше зміст понять «життєва компетентність», «професійно-трудова компетентність». Поняття «життєва компетентність» означає сукупність знань, умінь, життєвого досвіду дитини з особливими освітніми потребами (в нашому випадку з інтелектуальними порушеннями), а також її здатність до життєтворчості, що необхідна для розв’язання повсякденних завдань. Формування життєвої компетентності передбачає усвідомлене ставлення особистості до виконання своїх життєвих і соціальних ролей та тісно пов’язане з процесом саморозвитку й самовдосконалення [3, с. 285].

Професійно-трудова компетентність – це сукупність базових трудових знань, умінь і практичних навичок, сформованих відповідно до індивідуальних можливостей учня з інтелектуальними порушеннями та спрямованих на виконання нескладної професійної діяльності. Вона передбачає розвиток здатності до організації власної праці, дотримання технологічних операцій і правил безпеки, уміння працювати самостійно або за інструкцією, відповідально ставитися до виконання трудових завдань, а також мотивацію до праці й готовність застосовувати набуті вміння у побуті та майбутній трудовій діяльності [4, с.160-161].

Практичний досвід організації корекційно-розвиткових занять з СПО та уроків трудового навчання з учнями з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах навчання в НРЦ показав, що ефективними умовами формування життєвих і професійно-трудових компетентностей є:

•    врахування індивідуальних психофізичних можливостей учнів;
•    корекційно-розвивальне спрямування освітнього процесу;
•    використання на уроках та під час занять практико-орієнтованих методів навчання;
•    проведення систематичної роботи, впродовж усього навчання з формування та розвитку навичок самообслуговування (самостійне відвідування туалетної кімнати, використання столових приборів, харчування, випрати руками одяг (нижню білизну, носки) тощо) побутових (одягнутися/роздягнутися, вимити взуття, поскладати речі в шафу, миття рук, приготування простих страв (бутерброди), прибирання речей та допомогу дорослим) та трудових навичок (нарізання овочів/фруктів, прибирання, догляд за рослинами або тваринами та ін.);
•    створення спеціально організованого предметно-розвивального середовища. Розкриємо це детальніше. Для формування навичок самообслуговування можуть бути створені: куточок гігієни із дзеркалом, рушниками, милом, гребінцями, засобами догляду; навчальна міні-кухня з безпечними побутовими приладами (до прикладу: тостер, чайник, міксер); куточок для тренування навичок одягання (манекени, одяг із різними застібками – блискавки, ґудзики, липучки); робочі поверхні для навчання сервірування столу, приготування простих страв, миття посуду. Робочі поверхні для ручної праці. Організація робочих місць передбачає наявність контейнерів для матеріалів, безпечних інструментів, паперу, картону та інших матеріалів. На таких поверхнях учні виконують різні види ручної праці: вирізання, складання, наклеювання, створення аплікацій. Включення цих видів діяльності у зміст трудового навчання забезпечує не лише засвоєння окремих технічних умінь, а й поступове формування загальної професійно-трудової компетенції, що проявляється у здатності дітей планувати свою роботу, добирати та раціонально використовувати матеріали, підтримувати порядок на робочому місці. У просторі для професійно-практичної підготовки можуть бути створені: город або клумба для догляду за рослинами; робоча зона для прибирання з інвентарем (щітки, ганчірки, віник).
•    застосування адаптованих інструментів та обладнання для роботи на уроках трудового навчання.

Отже, особлива роль у формування професійно-трудової компетентності  належить проведенню практичної діяльності з учнями під час освітнього процесу, до прикладу: організація практичних осередків для виконання ручної праці та побутових завдань, уроки трудового навчання, участь у шкільних господарських заходах та волонтерських проєктах (виготовлення листівок, поробок для захисників та захисниць).

Таким чином, у НРЦ «Сузір’я доброти» проводиться ефективна робота з формування життєвих та професійно-трудових компетентностей в учнів  з різними ступенями інтелектуального порушення, а саме:

•    заняття, з метою розвитку навичок самообслуговування (догляд за собою, приготування їжі, прибирання);
•    уроки трудового навчання з елементами професійної підготовки (ознайомлення з основами швейної справи через пришивання ґудзиків чи роботу з нитками; елементи технічної праці у формі конструювання з безпечних матеріалів; основи садівництва через догляд за рослинами; формування кулінарних умінь під час приготування простих страв, сервірування столу тощо);
•    проєктна діяльність (створення виробів, міні-проєктів, участь у гуртковій роботі);
•    заняття з соціально-побутового орієнтування (поведінка у магазині, громадських місцях, користування транспортом).

Формування життєвих та професійно-трудових компетентностей у дітей з інтелектуальними порушеннями – це важливий компонент освітньо-реабілітаційного процесу, який допомагає дитині здобути самостійність, практичний життєвий досвід та можливість реалізувати себе в майбутній трудовій діяльності. Ефективна організація навчання в НРЦ забезпечує вихованців необхідними знаннями та навичками, сприяє їхній соціальній інтеграції, розширює життєві перспективи та створює умови для повноцінного включення у суспільство. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці навчально-практичного посібника для учнів з інтелектуальними порушеннями з метою формування практичних та трудових навичок.

Список використаних джерел

1. Євдокименко І. С. Формування особистості учня з інтелектуальними порушеннями засобами трудового навчання // Магістерські студії : альманах. – Херсон: ХДУ, 2021. – Вип. 21. – С. 227‑229.
2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр» від 06.03.2019 № 221 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/221-2019-%D0%BF
3. Пустовіт Н. А. Життєва компетентність // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України; голов. ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 285.
4. Чеботарьова О., Абакумова І. Педагогічна технологія формування професійно‑трудової компетентності учнів з порушеннями інтелектуального розвитку // Особлива дитина: навчання і виховання. – 2024. – № 116(4). – С. 159‑173. URL: https://doi.org/10.33189/ectu.v116i4.203