Стаття "Ідімо за Сковородою"

Ідімо за Сковородою

ІДІМО ЗА СКОВОРОДОЮ

Читай і пізнавай Сковороду,

Навчайся в українського Сократа,

Бо геній він у нашому роду,

А геніїв пресвітлих небагато.

(В.Романовський) 

Спрага вічного потрібна, як ніколи, у наш прагматичний та кон’юнктурно налаштований час. Як пише Євген Сверстюк, «істинне вчення Григорія Сковороди про єдність трьох світів-макрокосмосу, мікрокосмосу і світу Біблії -  ми гостро відчули в 20 столітті», коли занедбали третій світ і слово “Бог ” написали з малої літери. По-перше,  стався нечуваний вибух хамства і насильства над людиною. По-друге,  ми почали ворогувати з природою і з собою. Епоха НТР не зробила людство щасливим. «Ми  виміряли  море і землю,  небеса, повітря, потурбували черево земне задля металів, розмежували планети, дошукалися на місяці гір, річок і озер. Ми будуємо незбагненні машини, повертаємо течії річок. Щодня, щомиті проводимо нові експерименти. Боже мій!Що ми тільки вміємо! Що ми тільки можемо! Але в тому лихо, що при цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає».                                                                                                              

А це найбільше і є Найбільшим - це суть людська, суть справжньої Людини, що створена за образом і подобою Божою. Ні, не тією, що зовні схожа на людину. А тієї, що має людяне серце. «Кожен є тим, чиє серце в нім: серце вовче - істинний вовк, хоч обличчя людське. Лице ж бо і серце - речі різні» . Або «Не зовнішня плоть, але наша думка – головна  наша людина. У ній ми перебуваємо. А вона є нами», – повчав мудрець Сковорода. Тож коли ми дбаємо лише про себе( а про себе і звір турбується), коли лукавимо, гидко пліткуємо, дихаємо злобою і щомиті ладні перегризти глотку сусідові чи співробітнику – то хто ми тоді? Чий образ носимо у серці? Коли ж почався він,  цей тотальний розпад духу? Може, тоді, коли нас переконали у тваринному походженні і запрограмували відповідні стереотипи мислення і поведінки? А може, ще раніше, коли самовдоволена юрба на Голгофі розіп’яла Христа Спасителя? Одне достеменно відомо, що боротьба за людські душі точиться між добром і злом споконвіку. І поки, на жаль,  торжествує зло, бо в нього більше електорату. Люди через духовну убогість і темряву свій вільний вибір роблять на його користь.                                                                                                       

Проте немає нічого сильнішого за Істину й Любов. Тому періодично на землю приходять пресвітлі генії, яких небагато, проте вони народжуються серед людей, аби, прорізавши товщу мороку, невігластва та ілюзорних цінностей, просвітити душі людські світлом своєї мудрості і любові. Серед таких апостолів духовності - наш Перворозум  Григорій Савич Сковорода.                                                                                                                                                                                 

Є в цьому певний знак. За життя Григорій  Сковорода був будителем свідомості свого народу, народу, який,  за словами  філософа, не просто спав, а хропав, позбавлений волі, мови, молитви. У нього відібрали дух свободи, право бути собою - і зробили духовно мертвим. Сковорода  ж  силою своєї мислі оберігав співвітчизників, благаючи: « Прокинься…!...Стань Людиною». І зараз, коли світ охопила глибока духовна криза, філософ Сковорода ніби знову проcтягає  руку порятунку суспільству, позбавленому моральних орієнтирів, і будить нас : «Прокиньтеся! Вас чекають нова Земля і  нове Небо!» Тож услід за всіма  сподвижниками, для кого Сковорода є духовним учителем, кличемо:

«Прислухаймося до Сковороди! Ідімо за Сковородою».

Валентина Бутейко,  учитель-методист Броварського ліцею №9