Стаття "Казка в родинному вихованні за спадщиною В. О. Сухомлинського"

 

Казка  в родинному вихованні

 

Казка – це глибока і мудра книга життя.

З давніх часів сім’я вважалася першою і основною інституцією виховання підростаючого покоління. Батьки прагнули передати своїм дітям набутий життєвий досвід, виховати їх розумними, працьовитими, прищепити їм моральні якості, які відповідали б ідеалам народної педагогіки. І саме казка володіє таким невичерпним виховним арсеналом.

 

Казки виникли в сиву давнину і є одним із найпоширеніших жанрів усної народної творчості. У них відображені погляди на речі, ставлення до людських цінностей, висока духовність та глибока мудрість народу, що формувались упродовж багатьох поколінь. Ці поетичні скарби громадились віками і передавалися від покоління до покоління, вбираючи в себе все нові й нові події, характери.

Поняття про добро і зло можна формувати і настановами, і моральними бесідами, й іншими шляхами, однак доцільніше і яскравіше як в інтелектуальному, так і в емоційному плані можуть стати в нагоді казки про життя людей і відносини між ними.

 В науці існує концепція казкотерапії ― лікування казками. На казках апробовують психотерапевтичні прийоми, що дозволяють знизити негативізм поведінки дитини та дорослого. Через казку дитина може в алегоричній формі пізнати закони світу, в якому народилася, зазирнути в найпотаємніші куточки своєї душі.

       Важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є: читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками (виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці).                           

Завдяки цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти, вірності, виховується краса душі. Казки В.О. Сухомлинського потрібно використовувати під час повсякденної діяльності.

  Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих рис людини. Дитина уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних. Казка знаходить вірний шлях до дитячого серця, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання, товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває кращі душевні якості. 

  У цій роботі дуже допомагають твори В.О.Сухомлинського, адже вони вщерть переповнені духовністю й гуманістичністю.

  У цій роботі дуже допомагають твори В.О.Сухомлинського, адже вони вщерть переповнені духовністю й гуманістичністю.

  Для дошкільника казкові персонажі й стосунки – мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що дошкільник  виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного ”Я”.                                                              

 На сучасному етапі інтегрованої освіти вважаю моральне виховання підростаючого покоління без творів  Василя Олександровича було б просто збіднілим. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують малят  на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

 Ми часто замислюємося над тим, як виростити дитину щасливою, здоровою. Що ж потрібно для того, щоб малюк зміг самостійно впоратися з багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь? Як можна з’єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками?

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Разом з героями казок кожен поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями. 

       Вбачаю дуже доцільною появу нової течії в роботі з казкою, яка є інтегрованою діяльністю, це – казкотерапія.
       Метою казкотерапії є підведення дитини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом.

 Основною частиною цього методу є започатковане В.О.Сухомлинським створення казкової атмосфери, особливого ритуалу входження в казку. У процесі казкотерапії особистість навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

Використовуючи у вихованні  метод казкотерапії, переконалася, що він сприяє розвитку : активності ; самостійності; емоційності; творчості; зв’язного мовлення.

       Я помітила, що перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії Егор засвоює моделі поведінки, вчиться реагувати на життєві ситуації, підвищує рівень знань про себе і про інших, тому що казки зрозуміліші йому .

        Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Перевтілюючись в героїв казок, дошкільнята набувають позитивних і позбуваються негативних рис характеру. Саме казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини.

         Цікавими формами роботи з казкою для дітей є : «Колаж з казок»; «Вінегрет з казок»; зміна кінцівки казки; переміщення героя однієї казки в іншу і спостереження за його пригодами; складання казки за кольоровими кружечками та ін.

 

Використовую мнемо таблиці до казок В. О.  Сухомлинського

 Я спостерігала, що мій син не може правильно будувати речення, висловлювати свою думку, розповісти та переказати казку в силу різних причин психологічного характеру; тому, щоб активізувати дитину до розповідання, переказування, викликати у неї позитивні емоції, розвинути уяву, волю, почуття, я використовую мнемотаблиці картинки-підказки, ілюстрації-підказки.

Мнемотехніка – технологія ефективного засвоєння інформації  

Мнемотехніка(від грецької-пам’ять і мистецтво) – це спосіб покращення нової інформації шляхом утворення асоціативних зв’язків за допомогою спеціальних методів і прийомів.

      Мнемотехнічні прийоми передусім застосовують для поліпшення засвоєння складної інформації,що не має встановлених логічних зв’язків між її елементами з погляду людини,яка її запам’ятовує, і потребує тривалого зберігання та подальшого відтворення,наприклад: послідовність цифр,телефонні номери,історичні дати,формули.

 

Картинки-підказки та ілюстрації-підказки до казок і оповідань - дуже цінний матеріал для розвитку уяви та мови дитини, відносно бідної на образи через малий досвід дитини. Вони збагачують її уяву, сприяють її розвитку, допомагають усвідомлювати зміст літературного твору і, таким чином, допомагають розвинути мислення. Вони також стимулюють дітей до розповідання за їх змістом, сприяють розвиткові зв'язної мови дітей і збагачують їх словник.

Також граємо в такі ігри.

 

Ігри та вправи за мотивами казок

                                      Гра «МИ – КАЗКАРИКИ»         

       Дорослий пропонує дітям декілька малюнків, на яких зображені предмети, не пов’язані між собою логічно. Дітям необхідно скласти свою казку, у якій будуть використані ці малюнки. Вона повинна бути не дуже довгою, але цікавою і веселою.

Гра «НАВПАКИ»

         Дорослий  промовляє дітям фрази зі знайомих казок, а діти доповнюють їх словами,  що є протилежними за змістом

Півник працює, а мишенята… (ледарюють).

Мишенята ледачі, а Півник… (працьовитий).

Півник один, а мишенят… ( двоє).

Зайчик боязливий, а Півень…(хоробрий).

Матуся добра, а мачуха… (зла).

 

Гра «В  ГОСТІ ЙДУТЬ ДО НАС СЛОВА»

        Дорослий  промовляє речення за змістом знайомих казок В,О.Сухомлинського:

• Білочка стрибає. Що я сказала?
• Речення.
• Скільки в ньому слів?
• Два.
• Давай зробимо так, щоб в реченні стало більше слів. Яка Білочка?
• Спритна.
• Стрибає де?
• По деревах.
• Для чого стрибає?
• Збирає горішки.
• Послухайте, яке гарне речення: «Спритна Білочка стрибає по деревах і збирає горішки».

Гра «ПРОДОВЖИМО КАЗКУ»

             Дорослий пропонує дитині домислити долю казкового героя,  змінивши його характер.

   - Давай пофантазуємо та уявимо, що, наприклад, відбулося б у казці «Вовк і семеро козенят», якщо б вовк не з’їв їх і став добрим?

Такі запитання можна ставити до будь-якої казки.

Гра «ВІД РЕАЛЬНОСТІ ДО КАЗКИ»

      Дитина разом з дорослим  розглядає ілюстрації, малюнки. За змістом малюнка, що сподобався, складає казочку.            

Гра «ДЕНЬ І НІЧ»

     Дитина  повинна назвати казки, події в яких відбуваються вдень; вночі. При цьому діти показують символ – сонце; місяць.

Гра «МАЛЮЄМО КАЗКУ»

          Дитина обирає площинне зображення певного персонажа знайомої казки, який їй сподобався, обводить його на аркуші паперу. Потім дитина домальовує сюжет і розповідає казку про героя, яким трапилася  нова історія. 

Гра «ХТО ДЕ ЖИВЕ»

        Дитина  розглядає ілюстрації до знайомих казок, потім знаходить героя і поселяє його в свою казочку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільша  мудрість життя –

людина приходить у цей сонячний світ для добра.
Творити повсякчас добро для інших –

це велике покликання людини.

Живи, добро звершай,

  Та нагород за це не вимагай!

     Хай оживає істина стара:

         Людина починається з добра!

Створення
“Сонця доброти”
Чуйність                                   Злагода
Ніжність                                                   Співчуття
Ввічливість                                                               Щедрість
Любов                                                                           Щирість
Милосердя                                            Повага

 

Василь Сухомлинський – великий педагог, мудрий вчитель, чудова людина.

    Він віддавав дітям тепло і красу своєї душі, він ніс на долоні своє щире серце, бо був насправді доброю  і щирою людиною.

В його палкому серці жила велика доброта, і любов до всього світу.

 

Все своє життя присвятив дітям
 

 

Дитина – це дзеркало сім’ї,
Як у каплі води відбивається сонце,
Так у дітях відображаєтся
моральна чистота матері і батька.
                   В.О. Сухомлинський

 

  

Несу любов, добро і радість.

1. Допомагайте слабким, маленьким, хворим, старим, тим, хто потрапив у біду.

2. Вибачайте помилки іншим.

3. Не будьте жадібними.

4. Жалійте інших.

5. Творіть добро і пам’ятайте,
              що ми – люди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читайте твори В.О.Сухомлинського,       думайте, розмірковуйте...

   

 

 

В.Сухомлинський

 

 

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

 

Тему своєї роботи  обрала не випадково. У час, коли моральні і духовні якості людини втратили свою цінність, а перевага надається лише збагаченню матеріального статку, підростаюче покоління втрачає виховання доброти, чесності, поваги, любові до усього оточуючого, співчуття і людяності. Тому дуже важливо в умовах сьогодення привити дітям найголовніше – почуття людської гідності і гордості бути маленькими громадянами великого суспільства.

Педагогіка  В.Сухомлинського несе радість і світло, духовну висоту і творчий пошук, зігріта безкінечною вірою у Дитину. Педагогіка, що не знає кордонів, безкінечна у часі, невичерпна у своєму розвитку. Педагогіка - це і наука, і мудрість, якої так потребує людство. І нам, батькам, варто звертатися до його спадщини щоразу, коли цього вимагає життя.

Я  переконана, що впроваджуючи ідеї  В.Сухомлинського  сію в дітях зернинки добра, які принесуть свої плоди. Тому і надалі продовжую  свою роботу над впровадженням спадщини великого педагога – гуманіста В.О.Сухомлинського.

В. О. Сухомлинський великого значення надавав вихованню в дитини ніжного, чутливого, чуйного серця.

 Сім'я – це той різновіковий колектив, членом якого стає дитина з перших років свого існування і вплив якого відчуває упродовж довгих років. Саме в сім’ї, на його думку, дитина повинна навчитися пізнавати навколишній світ не тільки розумом, а й серцем: «Щоб дитина близько брала до серця і те, що хтось зламав гілку на дереві, і те, що маленьке пташеня випало з гнізда й безпорадно борсається в траві, і те, що в саду з’явилося невідомо ким викинуте нічиє кошеня» .

Благополучна сім'я створює душевний комфорт, врятовує від нервових перевантажень не тільки дорослих, а й дітей. Дитина почуває себе рівноправним членом сімейного колективу: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, але враховують і її особисті інтереси та потреби.

Український педагог В. О. Сухомлинский підкреслював, що у хорошій сім'ї, де батько і мати живуть у злагоді, де панують тонкі стосунки добра, злагоди, взаємної поваги батьків, перед дитиною розкривається все те, на чому стверджується її віра в людську красу, її душевний спокій, рівновага.

Висновок. Отже, творча спадщина В. О. Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості дитини. У період пошуків ефективних методів практична діяльність Василя Олександровича є надійним помічником батькам у вирішенні цих найважливіших завдань.