Стаття на тему "Досвіт роботи класного керівника"

                                                             На світі багато професій,

                                                    Але серед них є одна,

                                                                  Котра вглиб коріння пустила

                                                    Велику жагу пізнання.

                                                   Тебе поєднала навіки,

                                                      Душі твоїй крила  дала

                                                              Безмежна любов до дитини,

                                                       Коли йде віддача сповна.

                                                І нива твоя зародила,

                                                            Й жнива вже збирати пора.

                                                                 Ти — вчитель. Яке ж бо це диво!

                                                            Сіяч ти нового життя.

Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання.

Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, а іноді – помилки й недоліки… звісно, доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людиною. Все це виховується. А життя саме поставить оцінку за все.

Важливу роль у вирішенні завдань підготовки молоді до самостійного життя, праці та участі у громадській роботі відводиться класному керівнику - найближчому безпосередньому вихователю і наставнику учнів. Саме класному керівнику належить провідна роль у згуртуванні та вихованні класного колективу, залученні учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним, бо, як писав В.О.Сухомлинський: «…класний керівник – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого багатства народу – душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого – багатство народу, його майбутнє, його надія – молоде покоління. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства – Людину…».

Учень – це Людина з великої літери, це найвища цінність сучасного виховного процесу. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей,  які забезпечуватимуть їй вільний саморозвиток і зберігають її індивідуальність.

Тож школа повинна допомогти суспільству спрямувати всі зусилля на всебічний розвиток особистості, а державі – зростити громадян-патріотів, здатних забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

На мою думку, кожен має у житті досягти успіху. А успішність людини, як показує досвід, залежить від її компетентності. Тож , щоб знайти своє успішне місце в житті, молода людина повинна володіти такими якостями:

• знати своє життєве кредо, мати ціль у житті;
• орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;
• здійснювати відповідальний життєвий вибір;
• самостійно і критично мислити;
• усвідомлювати, де і як здобуті знання можуть бути використані;
• грамотно працювати з інформацією;
• бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;
• бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;
• вміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;
• бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;
• приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.

       Отже, життєва компетентність дітей – основа розвитку їх особистості.

Саме це надихнуло мене протягом чотирьох років працювати над темою:

«ЧЕРЕЗ ДОБРО І СПІВРОБІТНИЦТВО –ДО ГЛИБИНИ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ».

 

Моє професійне кредо: « Головний вихователь – життя, основний вихователь – сім’я, мені залишається з’єднати  перше з другим і дати дітям дорогу у Люди».

Отож, свою виховну діяльність спрямовую на співдіяльність дітей, сім'ї, школи та формування життєвих компетентностей, які нададуть кожному учню можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать його комфорт у соціумі. Актуальність такої виховної системи класу визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного учня на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих.

Для створення умов ефективного навчання, розвитку особистості, максимальної ефективності виховної системи класу доцільним вважаю використання моніторингових досліджень за програмою В.Киричука      "Універсал-03", коли у спільній взаємодії зі шкільним практичним психологом здійснюється корекція, попередження, передбачення можливих ситуацій, разом ведуться пошуки шляхів їх вирішення. Постійне проведення психолого-педагогічної діагностики дає змогу регулювати й коригувати розвиток особистості школяра та його життєвої компетентності.

Отже ,виховне середовище, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості можна подати схемою:

 

Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка і зробити це відразу - важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її.

Провідну ідею виховної системи класу вбачаю:

 * у прагненні зробити дитину щасливою в родинному, професійному та громадському житті;

* розвитку особистості, її життєвої компетентності засобами взаємодії школи, сім’ї, громади, позашкільних установ, гуртків, громадськості.

У своїй роботі керуюсь Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

У своїй лабораторії класного керівника послуговуюсь народною педагогікою   К.Ушинського, ідеями сімейного виховання Г.Сковороди, педагогікою співробітництва В.Сухомлинського, гуманним підходом до дітей Я.Каменського.

Прагну створити середовище для виявлення найвищих людських якостей, спираючись на закони виховання за В.А.Сухомлинським:

• радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітей;
• краси: будь красивим сам і бережи красу навколо;
• доброти: будь чуйним і уважним до людей;
• працьовитості: працюй сам і поважай працю інших людей;
• дружби: хочеш мати друга – будь ним;
• поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, – поважай інших;
• ввічливості: кожен твій вчинок відображається на інших людях; не забувай, що поряд з тобою людина;
• відповідальності: кожен повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати.

Крім того, я впроваджую в свою роботу практичний досвід сучасної школи, при цьому керуюся особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Важливу роль у цьому відіграє діяльність, в дитини формуються необхідні життєві цінності, духовна культура, вдосконалюються комунікативні навички, виробляється потреба та вміння брати активну участь у суспільному житті.

Тож виховання учнів реалізовую у процесі організації:

• навчально-виховної діяльності;
• позаурочної та позакласної діяльності;
• позашкільної освіти;
• роботи органів учнівського самоврядування;
• взаємодії з батьками, громадськими організаціями, держустановами.

 Використовую різні виховні технології:

• особистісно-зорієнтованого виховання (І.Д. Бех);
• інтерактивні;
• інформаційно-комунікаційні;
• елементи методики І. П. Іванової – КТС (колективна творча справа);
• проектні;
• педагогічної підтримки;
• тренінги.

Користуюся такими принципами, формами та методами виховання.

    Основні принципи виховання:

• принцип національної спрямованості;
• культуровідповідності;
• цілісності;
• акмеологічний принцип;
• суб'єкт-суб'єктної взаємодії;
• адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості;
• особистісної орієнтації;
• превентивності;
• технологізації.

Форми виховної діяльності:

• індивідуальна (консультації , організація індивідуальної роботи з учнями);
• групова (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри);
• колективна ( проекти ).

Методи роботи:

• метод формування свідомості особистості (бесіди, диспут);
• метод організації діяльності, спілкування, досвіду громадянської поведінки (приклад, доручення, обов’язки, рольові ігри );
• метод стимулювання і мотивації діяльності та поведінки (педагогічна вимога, заохочення, застереження, змагання);
• метод контролю, самоконтролю і самооцінки, діяльності і поведінки (педагогічне спостереження, психологічне тестування, анкетування, аналіз результатів громадсько-корисної діяльності та виконання доручень учнівського самоврядування);
• інтерактивні;  метод проектів.

            Свою роботу з дітьми, починаючи з 5-го класу, розпочинаю з вивчення класного колективу , вивчення сім’ї , індивідуальних особливостей кожного учня, веду психолого-педагогічні спостереження. Діти мають різні риси характеру, здібності, нахили та звички. Це вимагає глибокого вивчення особистості. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи   класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки.

            Тому вивчити, чим живуть учні, які у них інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, означає знайти правильний шлях до сердець, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу, а значить мати можливість легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.

           Як класний керівник прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе  Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому навчаю цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.

Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою:

•              відвертих розмов,
•              КТС ,
•              годин спілкування:
• усних журналів,
• вікторин,
• конкурсу малюнків,
• декад,
• беремо участь у спортивних святах, туристичних зльотах, проводимо тижні здоров’я.

         Учні класу активно займаються спортом, мають високі досягнення у змаганнях волейболу, гандболу, легкої атлетики, тенісу.

  Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Нині школа має виховувати та навчати дітей, прищеплювати навички здорового способу життя.

Саме сьогодні зростає роль  превентивного виховання, яке передбачає попередження, запобігання, охорону, захист людини від наркозалежності, вживання алкоголю, куріння.

 Тому проводжу з учнями такі виховні заходи:

•                   години спілкування: ,
•                   диспути «За хмарою тютюнового диму»,«Чому люди починають курити?»;
•                   конкурси малюнків;
•                   просвітницький тренінг:«Суд над цигаркою»,«Здоров’я і шкідливі звички»;
•                   анкетування;
•                   зустрічі: з працівниками адміністративних органів, представниками служби у справах дітей Доманівської  райдержадміністрації та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді .

                Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей) виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості.  У   рамках цього напрямку, починаючи з 5-го класу, проводжу:

• диспути: «Чи можна прожити без конфліктів?», «Відповідальність -  найкращий путівник у вчинках», «Турбота за інших – головний обов’язок у житті», «Важко в світі жити без друзів?», «Моє спілкування з людьми», «Мій етикет»;
• відверті розмови: «Я в Інтернеті», «Моє і чуже», «Дерево з коріння починається, а людина - з сім’ї», «Точність – ввічливість королів», «Як долати агресивність?», «Пам’ятай, що батько й матір живуть для твого щастя», «Чому потрібно поважати старших?»;
• години спілкування: «Я та моя родина», «Немає місця на землі, де б засуджували милосердя», «Дружба і її значення у житті людини», «Співчуття – перший крок до людяності»;
• гра-експрес: «Шкідливі звички заважають усім»;
• КТС: «Добро починається з тебе»;
• проекти: «Твори добро, бо ти – людина», «Світ добра і зла»;
• уроки  доброти: «Милосердя, любов і надія»,
• просвітницький тренінг «Вчимося бути толерантними»;
• виставка-конкурс «Золоті руки мого тата»;
• родинне свято «Будь благословенна, нене!».
  •                 Ціннісне ставлення до природи формую у процесі екологічного виховання, завдання якого – сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її.            

      Основні завдання та зміст моєї роботи у цьому напрямку - це:

•         Прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її.
• Нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення.
• Формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси й природи, та участі в її охороні.

У цьому напрямку проводжу:

• години спілкування: «Ми - люди, поки є природа»,
• трудовий десант: «Побудуй будиночок для птаха»,
• фото – конкурс: «Моє бачення про екологічну проблему Доманівки»

( у рамках проекту «Дій глобально – думай локально»,який проводила Доманівська районна дитяча громадська асоціація «Чиста вода»);

• конкурс малюнків: «Природа у нас одна»;
• екологічна стежка: «Щедрий голос природи слухаю я»;
• похід до лісу: «Природа – це казка, яку треба читати серцем»

 

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення

до праці

Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую:

• операції: «Затишок класної кімнати», «Ветеран живе поруч»;
• акції: «Турбота», «Посади дерево»;
• трудовий десант: « Квіти на  нашій ділянці», «Прибери після себе»;
• години  спілкування: «Присадибне господарство – гарантія добробуту», «Вибір професії – важливий крок у житті»;
• вікторини: «Хто більше знає професій і про професії?»
• зустрічі з фахівцями та майстрами праці: «З ремеслом дружити – у житті не тужити», «Таємниця майстерності»;
• відверті розмови: «Мої обов'язки в родині», «Як організувати себе»;
• диспути: «Чи вмію я працювати?», «Як навчитись цінувати і розраховувати час?», «Що я знаю про майбутню професію?»

 

Ціннісне ставлення особистості до культури і мистецтва формую у процесі естетичного виховання, яке виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Важливим є  те , щоб діти сприймали об'єкти довкілля як естетичну цінність, мали ерудицію у галузі мистецтва ,  мали власний погляд на світ, здатність радіти за інших. Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, враховую концентрацію  учнів на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичний дій.

Ефективними формами роботи в цьому напрямку  для мого класу є:

• вікторина: «Народ скаже — як зав'яже»
• години спілкування: «Письменники рідного краю», «Вода- джерело життя»;
• відверті розмови: «Естетика зовнішнього вигляду», «Культура поведінки: ідемо до музею»;
• анкета думок: «Культурна людина. Яка вона?»;
• конкурси: «Краса врятує світ», «Міс осінь», дитячої творчості «Знай і люби свій рідний край»(номінація «Декоративно - ужиткове мистецтво»), малюнків до тижня музики;
• диспут: «Музика, яку ми слухаємо. Музика, яку ми любимо»;
• участь у шкільній самодіяльності: хор «Товариш», вокальні ансамблі «Веселка», «Зорецвіт», драматичний гурток «Корифей» та танцювальний колектив «Поліданс»;
• походи до Будинку культури на: концерт акордеоністів – земляків, звітні концерти музичної школи;
• літературно-мистецькі заходи, присвячені творчості Т. Шевченка,             Л. Українки, Л. Костенко та інших українських письменників;
• подорож по Алеї Слави, Софіївський парк, Києво-печерська лавра(фотоматеріали);
• похід по місцях роботи археологічної експедиції у с. Богданівка.

 

Формуючи ціннісне ставлення учнів до суспільства і держави, яке виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин, застосовую такі форми роботи:

• години спілкування: «Домашні обереги»,«Сьогодення і майбутнє України і української книги»,
• уроки пам’яті: «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні  «Афганістан  - біль і пам’ять», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги);
• відверті  розмови: «Немає прав без обов'язків», «Конвенція ООН та Конституція України про права дітей»,
• диспут: «Кобзар в моєму житті та житті країни»;
• анкети думок: « Я і обов’язки громадянина», «Я і моя сім’я»;
• подорож: «Україна – наш спільний дім»;
• інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову» (до Дня української писемності та мови);
• рольова гра: «Права дітей»;
• КТС: «Закони життя нашого класу», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»;
• усні журнали: «Духовні цінності українців»,«Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм» (до 77 – річчя Миколаївської області);
• зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Мета цих виховних заходів - усвідомлення єдності власної долі особистості з долею Батьківщини: виховання почуття патріотизму; любові до рідного краю, Батьківщини, народу, традицій та звичаїв; моральних, духовних та історико-культурних цінностей, мовної культури; шанобливого ставлення до державної символіки; правил та норм поведінки, толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах; шанування героїв України; знання і повага законів України.

          Головне завдання самоврядування - виховати у школяра почуття власної гідності. Роль класного керівника - всіляко підтримувати, сприяти, допомагати органам самоврядування. Тому я намагаюсь бути у тісній взаємодії з учнівським самоврядуванням. У рамках цієї взаємодії створюється своєрідна система організації життя класу на засадах співробітництва та демократизму. Приймаємо власний статут класу.

        Регулярним стало проведення «бесід у колі» - тобто класних учнівських зборів, на яких, як правило, обговорюються проблеми поведінки, виконання доручень,планування роботи. Кожен має право висловити свою думку, поділитися переживаннями, відчути спільність у вирішенні багатьох проблем .

 Структура органів класного самоврядування): комісії з питань навчання,  дисципліни і порядку, спорту, праці, організації дозвілля,  громадських зв’язків, прес - центр (інформаційна комісія), милосердя (волонтери).

       Кожна комісія має свої, чітко визначені обов’язки. Обираючи членів комісії, обов’язково враховується бажання та індивідуальні здібності учнів. Актив    класу  обирається на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито, кожен учасник висловлює свою думку  щодо розвитку колективу. Періодично  актив класу звітує перед учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування  виявилась результативною: школярі  активно беруть участь  у житті класу і школи, вчаться працювати разом, організовують  цікаві заходи,  відповідально ставляться до виконання доручень. Структура самоврядування перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення.

• Важливе місце в роботі класного керівника відведено вихованню «проблемних дітей». Це потребує багато часу, сил та помічників. Ефективним є залучення таких дітей до класних справ, гурткової роботи, завантаження вільного часу. Створення ситуації успіху - необхідна умова – стимуляції самовдосконалення дітей .

У своїй роботі також керуюсь одним із принципів сучасного виховання — родинно-сімейним.

Крім цілеспрямованого виховання, що намагаються дати батьки, на дитину впливає вся внутрішньо - сімейна атмосфера.

Важливою формою взаємодії вчителя та батьків є батьківські збори. У нашому класі цей захід не зводиться до короткої оглядової характеристики учня щодо його навчання та поведінки. Батьківські збори стають своєрідним виховним університетом, де кожний з батьків може знайти пораду та практичну підказку для власного випадку. Лекції, зустрічі з психологічною службою школи психологічні тести, анкетування, аналіз конкретних випадків, батьківські круглі столи, ділові ігри — все це сприяє розширенню батьківського кругозору, допомагає знаходити таємничі стежки до душі власної дитини.

У класі працює батьківський комітет, робота якого спрямована:

* на захист кожної дитини;

* на покращення умов навчання учнів, їхнього розвитку;

* створення умов для повноцінної життєдіяльності й життєтворчості учнів.

У тісній співпраці з родинами вихованців проводимо:

* вибори батьківського комітету й спільне планування батьківських зборів із визначенням тематики бесід;

* індивідуальні консультації, бесіди, анкетування;

* батьківські збори;

* спільна організація і проведення свят, екскурсій, благодійних проектів;

* залучення батьків до проведення гурткової роботи з учнями класу.

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що колектив класу постійно перебуває у русі, розвитку. Учні стали краще вчитися, створився дружній, організований колектив, який самостійно може виконати поставлене завдання. Діти вчаться аналізувати і виправляти недоліки, уникати конфліктів; вони доброзичливі у спілкуванні, емоційно відкриті до моральних проблем, стали по-іншому ставитись до себе : поведінка, ретельність , здоров'я ; до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму...  

Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я віддаю  своє серце дітям  і радію, коли бачу їх зростання. Це  я вчу їх жити, вселяю віру в себе, створюю комфортні умови перебування в школі. З ними, моїми вихованцями, готова розділити радість і щастя, допомогти  у будь – якій  ситуації.

Але я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема , а головне -  кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю знайти . А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя.