Стаття на тему: " Самолікування тварин або зоопармакогнозія"

     Що роблять дикі тварини, коли хворіють? На відміну від домашніх улюбленців, вони не можуть відвідати ветеринара. Зате вміють запобігати хворобам та лікувати самих себе за допомогою листя, коріння, насіння, мінералів. А ще вони мають доступ до найбільшої у світі аптеки -  природи. У природі є тварини,птахи і комахи, які лікують себе самі.

    У сучасній науковій літературі все більшого поширення набувають дослідження такого процесу у тваринному світі як самолікування тварин або зоопармакогнозія. Термін  «зоопармакогнозія» був введений у 1993 році, він походить від грецьких слів «зоо» – тварина, «фарма» – ліки та «когнозія» – знання. Існує також поняття «соціальна зоофармакогнозія», значення якого полягає в тому, що тварини мають здатність захистити цілу групу тварин. Для прикладу, дерев’яні мурахи покривають свої мурашники смолою, яка перешкоджає появі бактерій та грибків.   

    Дослідники В.О. Пепко, І.Т. Гулик, С.В. Жигалюк, Р.М. Сачук встановили, що у раціоні

 диких копитних наявні сезонні особливості раціону, серед яких періодичне поїдання тваринами рослин, що мають фармакологічні властивості й можуть бути природними антигельмінтами. Так, дослідивши раціон козулі європейської , ці вчені виявили, що у листопаді заражені гельмінтами тварини поїдали перезрілі плоди  крушини ламкої, які визнані швидким  антигельмінтним і проносним засобом, у листопаді та грудні спостерігалося поїдання козулями ягід калини та її пагонів (мал.3).  

    У весняний період після сходу снігового покриву, козулі споживали анемону дібровну, поїдаючи не лише надземну фітомасу, а й кореневища, викопані з ґрунту. Варто відзначити, що кореневища цієї рослини розташовані у 1,5-2,0-сантиметровому шарі ґрунту  або нижніх шарах підстилки, тому тварини легко можуть їх дістати, але в інші пори роки року їх поїдання не було помічено. Анемона дібровна належить до отруйних рослин  і ми погоджуємося із вищеназваними дослідниками, що козулі споживають фітомасу анемони з лікувальною метою.

     Захист від паразитів у тварин може застосовуватися у двох випадках: для профілактики захворювань та для лікування. Власне лікування притаманне лише інфікованим тваринам, а профілактикою займаються як хворі, так і здорові тварини, особливо за умов високого   ризику інфікування. При цьому тварини лікують і захищають не лише себе, а й своє потомство та близьких родичів. Для прикладу, заражений паразитами метелик монарх   може захистити своє потомство від передачі збудника інфекції, відкладаючи яйця на листі молочаю, молочний сік якого має  протипаразитарні властивості (мал.1).

      Науці відомі й інші випадки самолікування тварин. Наприклад, у Кенії біологи помітили, що одна  вагітна самка слона  старанно об’їдає кору тропічної  рослини Burkea  africana  (мал.2). Загалом слони не споживають цієї рослини, однак

майбутня мати подолала  чималу відстань для того, аби дістатися до кори  Burkea  africana. Місцеві жителі пояснили,

що жінки використовують відвар із листя цієї рослини для стимуляції переймів та полегшення пологів. І дійсно, за кілька днів слониха благополучно принесла потомство. Цей випадок, хоч і згадується досить часто, залишається унікальним, і додаткових підтверджень подібної зоофармакогнозії у слонів поки що немає.

                                  ЛІКУВАЛЬНА КАШИЦЯ

    Іншим прикладом зоофармакогнозії у тварин є помічений біологами випадок у Борено, коли деякі орангутанги  ретельно розжовували листя Dracaena cantleyi, потім випльовували ту кашку на долоню і втирали, масажуючи, у свою густу шерсть (мал.4). Цікаво, що жодного разу не було помічено, щоб

орангутанги  ковтали листя драцени або використовували  аналогічним чином інші рослини. З огляду на це, таку поведінку тварин пов’язують з тим, що у драцені міститься багато біологічно активних сапонінів, здатних послаблювати хронічне запалення. Такий ефект цієї рослини помітили й місцеві племена, які  

                                             живуть  пліч-о-пліч з орангутангами, вони теж використовують схожі драценові «примочки», накладаючи їх на м’язи, що розболілися  та суглоби. Ймовірно, що тваринам  драцена також допомагає  заспокоїти м’язи після тривалого  висіння на дереві. Непрямим доказом підтвердження цієї гіпотези є також той факт, що найчастіше до подібної процедури вдавалися старі самки, стомлені  довгим носінням дітей, що чіпляються за шерсть.

    Слід зазначити, що тварини дуже рідко

вдаються до «лікувальних засобів зовнішнього застосування». Виняток становлять лише птахи  з поширеною серед  них  практикою муравлиння, яка була виявлена в сотень різних видів. Наприклад,  блакитна сойка з представників сімейства  воронових  (мал.5).

Ці співочі птахи живуть  на території  Північної Америки: в Канаді, США та британської Колумбії.  Головною прикрасою у них вважаються   довгі чубчики яскраво-синього кольору.

    Поживою блакитної сойки є горіхи, жолуді, ягоди, комахи та інші безхребетні. Добуває їжу на деревах і на землі, іноді ловить комах у повітрі. Сойка   доглядає за собою, купаючись  у мурашнику .  Ця практика полягає в тому, що птахи прихоплюють мурах дзьобом і натирають ними пір’я або просто залишають повзати, щоб комахи виділяли мурашину кислоту (СН2О2), допомагаючи видаленню паразитів.

                          НАЙТЯМУЩИЙ ВИД МАВПОЧОК

       Мавпочка капуцин отримала свою назву за дуже незвичайний, екзотичний зовнішній вигляд, який нагадує головний убір ченця .  Багатьом ця мавпочка відома також під назвою «широконосі», що обумовлено досить широкою перегородкою між ніздрями.  

Капуцини з роду цепкохвостих мавп вважаються найтямущішим видом. Групою вчених під керівництвом оксфордського професора  Томоса  Проффітта були    проведені численні дослідження, які і покладені в основу  статті, опублікованої в журналі «Nature». У ній, зокрема, йдеться про здатність капуцинів не тільки користуватися, а й самостійно створювати найпростіші, примітивні знаряддя праці .                                                       

    Мавпочка капуцин – практично всеїдний примат, але основна  частина раціону, як правило, представлена ​​такими комахами, як

                                                      мурахи, личинки жуків і гусениці, а 

                                                      також рослинною їжею у вигляді різних фруктів і плодів, квітів, пагонів, кори і молодого  листя, насіння. Їжею можуть стати пташині яйця. Нерідкі випадки    полювання капуцинів на дрібних  хребетних, включаючи ящірок і жаб, а також птахів. Мавпочка капуцин доглядає  за собою, натираючи шкіру різними видами рослин, корою та соком цитрусових (мал.6), тому що  вони захищають їх від зовнішніх паразитів (кліщів, бліх).

НЕВЖЕ КАМІНЦІ І ГРУНТ МОЖУТЬ

БУТИ ЇЖЕЮ ТВАРИН ?

   Можуть! Гірські горили ведуть денний спосіб життя, проводячи більшість часу за їжею. Вони вважаються вегетаріанцями. Основною їжею є продукти рослинного походження. У перервах між грою і відпочинком мавпа живиться селерою, кропивою  , підмаренником, пагонами бамбука (мал.7).  Але іноді вона їсть

камінці і ґрунт, які сприяють її здоровому травленню і поповнюють організм поживними речовинами.

     Отже, можемо зробити висновок, що

питання самолікування тварин є недостатньо вивченим сьогодні, воно потребує детального розгляду та аналізу. Окрім того, воно має й практичне значення

 для людини, адже тварини можуть підказати невідомі людині рослини, які можуть бути використані у фармакології та медицині.