стаття на тему "Використання інтерактивних освітніх технологій в закладах дошкільної освіти"

Білоус

Використання інтерактивних освітніх технологій

в закладах дошкільної освіти

Нині заклади дошкільної освіти (ЗДО) визначають одним з основних принципів постійну взаємодію дорослих і дітей. В зв'язку з цим виникає гостра необхідність оновлення змісту діяльності ЗДО на основі глибокого осмислення технології взаємодії учасників освітніх стосунків; освоєння нових технологій, методів, прийомів роботи з дітьми, які дозволять зробити освітній процес цікавим, різноманітним і ефективним.

У сучасного педагогічного працівника мають бути сформовані основні компетенції, що необхідні для створення соціальної ситуації розвитку вихованців, що відповідають специфіці дошкільного віку. Ці компетенції передбачають:

 1) забезпечення емоційного благополуччя через безпосереднє спілкування з кожною дитиною;  шанобливе ставлення до кожної дитини, до її почуттів і потреб;

2) підтримку індивідуальності і ініціативи дітей через створення умов для прийняття ними рішень, вираження своїх почуттів і думок; підтримку дитячої ініціативи і самостійності в різних видах діяльності (ігрової, дослідницької, проектної, пізнавальної тощо);

 3) установлення правил поведінки і взаємодії в різних ситуаціях для позитивних, доброзичливих стосунків між дітьми, які належать до різних національно-культурних, релігійних спільнот і соціальних шарів, а також мають різне здоров'я; розвиток комунікативних здібностей дітей, що дозволяє вирішувати конфліктні ситуації з однолітками; встановлення правил поведінки в приміщенні, на прогулянці, під час освітньої діяльності, здійснюваної в режимних моментах (зустрічі і прощання, гігієнічні процедури, харчування, денний сон).

4) побудову розвиваючої освіти, орієнтованої на зону найближчого розвитку кожного вихованця, через створення умов для оволодіння культурними засобами діяльності, організацію видів діяльності, спрямованих на розвиток мислення, уяви, фантазії і дитячої творчості;

5) взаємодію з батьками з питань освіти дитини, безпосереднє залучення їх в освітній процес, зокрема за допомогою створення освітніх проектів спільно з сім'єю на основі виявлення потреб дітей і підтримки освітніх ініціатив сім'ї [1; 2].

Сьогодні від педагогічного працівника ЗДО вимагається вміння організувати свою дію так, щоб її кінцевим результатом стала особиста взаємодія на педагогічно оптимальному рівні. Значну допомогу у цьому плані надають педагогічні технології.

Педагогічна технологія – це наукове проектування і точне відтворення педагогічних дій, що гарантують успіх усіх учасників освітнього процесу.

Центральним компонентом педагогічної технології є чітко визначена кінцева мета, що дозволяє розробити оптимальний алгоритм її досягнення. Важливим також є інструментарій відстеження рівня досягнення запланованих результатів та за необхідності внесення покрокових корективів. Тобто технологія – це інструмент професійної діяльності педагога.

Мета  діяльності педагога ЗДО може бути досягнута тільки у разі, якщо буде забезпечено конструктивну взаємодію педагогів і батьків у вихованні дітей. Тому виникає необхідність використання інтерактивних технологій в роботі з усіма учасниками освітнього процесу.

У дошкільній педагогіці до найбільш значимих педагогічних технологій відносяться технології особисто орієнтованого виховання і навчання. Провідний принцип таких технологій – урахування індивідуальних особливостей дитини, траєкторії її розвитку, дитячих інтересів і переваг в змісті і видах діяльності в ході виховання і навчання. Побудова освітнього процесу з орієнтацією на особистість дитини сприяє її благополучному існуванню, а значить і здоров'ю [4].

У педагогіці розрізняють декілька моделей освіти:

1) пасивна – дитина виступає в ролі "об'єкту" навчання (слухає і дивиться);

2) активна – дитина виступає "суб'єктом" навчання (самостійна робота, творчі завдання);

3) інтерактивна (від англійського interechion – взаємодія, дія один на одного) – процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх вихованців; педагог і дитина є рівноправними суб'єктами освітнього процесу.

Використання інтерактивної моделі навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання ролевих ігор, проектну діяльність, спільне вирішення проблемних ситуацій. Інтерактивне навчання – це навчання з добре організованим зворотнім зв'язком суб'єктів і об'єктів навчання, з двостороннім обміном інформацією між ними. Інтерактивні технології базуються на прямій взаємодії вихованців з освітнім середовищем. Освітній простір в цьому випадку виступає як реальність, в якій кожна дитина знаходить для себе сферу засвоєного досвіду і сама може бути носієм досвіду для інших. При використанні інтерактивних технологій завданням вихователя є створення умов для розвитку ініціативи вихованців. Останні виступають повноправними учасниками освітнього процесу, у вирішенні завдань їхній досвід важливий не менше, ніж досвід педагога, який не тільки повідомляє готові знання, а й спонукає вихованців до самостійності, надає право вибору рішення, залишаючи за дитиною право на помилку і пошук вірного рішення на основі аналізу (самоаналізу) обраної раніше позиції. Педагог виступає в декількох основних ролях: інформатора-експерта, коли викладає суть проблеми, описує ситуацію, відповідає на питання учасників, відстежує результати процесу тощо; консультанта, коли звертається до досвіду вихованців, допомагає шукати вирішення поставлених завдань, самостійно ставити нові тощо.

Технологія інтерактивного навчання передбачає особливий, багатосторонній тип комунікації між педагогом і дітьми, а також між самими дітьми, причому можливі наступні комунікаційні взаємодії: "дитина – дитина" (робота в парах), "дитина – група дітей" (робота в групах), "дитина – аудиторія" або "група дітей – аудиторія" (презентація роботи в групах) тощо. При роботі в малих групах діти вчаться розподіляти ролі, стають співавторами, враховують побажання один одного, формулюють загальні висновки і захищають свій вибір перед товаришами.

Найголовнішим завданням педагога при використанні інтерактивної технології є спрямування процесу обміну інформацією в необхідне русло: виявлення різних точок зору; звернення до особистого досвіду учасників; підтримка активності; з'єднання теорії і практики; взаємозбагачення досвіду учасників; полегшення сприйняття, засвоєння, взаєморозуміння; заохочення творчості.

Інтерактивне навчання вимагає від педагога необхідних методичних і психологічних знань та умінь. Наприклад, уміння використати техніку, що дозволяє включити всіх учасників в процес обговорення, вміння правильно організовувати простір для заняття, вміння регламентувати етапи роботи. Інтерактивне навчання передбачає спеціальну форму організації пізнавальної діяльності дошкільнят, де інформація засвоюється не в пасивному режимі, а в активному, з використанням інтерактивних циклів. Інтерактивні цикли – це спеціальна конструкція деяких послідовних інтерактивних дій при створенні педагогом певних умов.

У структурі процесу навчання із застосуванням технологій інтерактивного навчання  виділяють наступні етапи:

1. Орієнтація. Етап підготовки учасників гри і експертів. Вихователь пропонує режим роботи, розробляє разом із дітьми головні цілі і завдання заняття, формулює навчальну проблему. Далі він надає характеристику імітації і ігрових правил, огляд загального ходу гри і видає пакети матеріалів.

2. Підготовка до проведення. Це етап вивчення ситуації, інструкцій, установок й інших матеріалів. Вихователь розповідає сценарій, зупиняється на ігрових завданнях, правилах, ролях, ігрових процедурах (складається табло гри). Діти за допомогою батьків збирають додаткову інформацію, консультуються з вихователем, обговорюють зміст і процес гри.    

 3. Проведення гри. Цей етап включає власне процес гри. З моменту початку гри ніхто не має права втручатися і змінювати її хід. Тільки ведучий може коригувати дії учасників, якщо вони відхиляються від головної мети гри. Вихователь, почавши гру, не повинен без необхідності брати в ній участь. Його завдання полягає в тому, щоб стежити за ігровими діями, результатами, здійснювати підрахунок балів, роз'яснювати неясності і надавати на прохання дітей допомогу в їх роботі.

 4. Обговорення гри. Етап аналізу, обговорення і оцінки результатів гри. Вихователь організує обговорення, в ході якого виступають експерти, учасники обмінюються думками, захищають свої позиції і рішення, роблять висновки, діляться враженнями, розповідають про труднощі, що виникали в ході гри, ідеї, що виникли [6].

Технологій інтерактивного навчання, які можуть бути використані в ЗДО, існує велика кількість. При цьому впровадження інтерактивних технологій в роботу з дітьми здійснюється поступово, з урахуванням вікових особливостей дошкільнят [3; 5].

Робота в парах. Діти вчаться взаємодіяти один з одним, об'єднуючись в пари за бажанням. Працюючи в парі, вони вдосконалюють уміння домовлятися, послідовно, спільно виконувати роботу. Інтерактивне навчання в парах допомагає виробити навички співпраці в ситуації камерного спілкування.

"Хоровод". На початковому етапі дорослий є ведучим, оскільки діти самостійно виконати завдання по черзі не можуть. Вихователь за допомогою предмета вчить дітей виконувати завдання по черзі, тим самим виховує у них уміння вислуховувати відповіді і не перебивати один одного. Ця технологія сприяє формуванню початкових навичок довільної поведінки у дітей дошкільного віку.

"Ланцюжок". Ця інтерактивна технологія допомагає сформувати у дітей дошкільного віку вміння працювати в команді. Основу технології складає послідовне вирішення кожним учасником одного завдання. Наявність спільної мети, одного загального результату створює атмосферу співпереживання і взаємодопомоги, примушує спілкуватися один з одним, пропонувати варіанти вирішення певного завдання.

"Карусель". Така технологія впроваджується для організації роботи в парах. Саме динамічна пара має великий комунікативний потенціал, і це стимулює дітей до спілкування. Інтерактивна технологія формує у дитини такі морально-вольові якості, як: взаємодопомога, навички співпраці.

"Інтерв'ю". Ця технологія використовується на етапі закріплення або узагальнення знань, підведення підсумків роботи. Завдяки цьому у дітей активно розвивається діалогічна мова, яка спонукає їх до взаємодії "дорослий-дитина", "дитина-дитина».

"Робота в малих групах" (трійках). Застосування цієї технології дає можливість працювати на занятті всім дітям, які вчаться оцінювати свою роботу, роботу товариша, спілкуватися, допомагати один одному.

"Акваріум". Інтерактивна технологія полягає в тому, що декілька дітей розігрують ситуацію в крузі, а інші спостерігають і аналізують. Що дає цей прийом дошкільнятам? Можливість побачити своїх однолітків з боку, побачити, як вони спілкуються, як реагують на чужу думку, як залагоджують назріваючий конфлікт, як аргументують свою думку.

"Великий круг". Технологія дозволяє кожній дитині висловлюватися і розвивати навички спілкування, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки з отриманої інформації і вирішувати поставлену задачу.

 "Дерево знань". Використовується для успішного оволодінням дитиною комунікативною діяльністю. Технологія допомагає розвивати комунікативні навички, вміння домовлятися, вирішувати загальні завдання. Листочки – картинки або схеми складає педагог і заздалегідь вивішує їх на дерево. Діти домовляються, об'єднуються в малі групи, виконують завдання, і одна дитина розповідає про те, як вони виконали завдання, інші діти слухають, аналізують і дають оцінку.

«Кейс-технология» – метод ситуаційного аналізу (метод аналізу конкретних ситуацій, ситуаційні завдання і вправи; кейс-стадії; кейс-іллюстрації; фото-кейси). Суттю кейс-технології є аналіз проблемної ситуації. Аналіз, як логічна операція мислення, сприяє мовному розвитку дитини. В процесі освоєння кейс-технологій діти вчаться отримувати необхідну інформацію в спілкуванні, співвідносять свої спрямування з інтересами інших, вчаться доводити свою точку зору, аргументувати відповідь, формулювати питання, брати участь в дискусії, відстоювати свою точку зору, приймати допомогу.

 Інтерактивні технології дозволяють успішно вирішувати завдання освітньої галузі «Мовний розвиток», а саме: розвивають вільне спілкування з дорослими і дітьми; розвивають усі компоненти усної мови дітей; сприяють практичному оволодінню вихованцями нормами мови. Використання інтерактивних технологій у безпосередній освітній діяльності ЗДО знімає нервове навантаження дошкільнят, надає можливість міняти їх форми діяльності, перемикати увагу на питання теми заняття.

Таким чином, інтерактивне навчання поза сумнівом допомагає реалізувати всі можливості дітей дошкільного віку з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Використання інтерактивних технологій дає можливість збагатити знання і уяву дітей про навколишній світ, про взаємовідносини з однолітками і дорослими, спонукає до активної взаємодії в системі соціальних стосунків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базовий компонет дошкільної освіти в Україні. К., 2012.
2. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина».   К, 2012.
3. Романюк Т. В., Бочелюк О. І. Організація освітнього процесу в різновіковій групі дошкільногонавчального закладу. Х. : Вид-во «Ранок», 2015. 192 с.
4. Світ дитинства: комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів / наук.кер. Богуш А. М. Тернопіль, 2015. 200 с.
5. Газман О. С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационнаяпроблема. Новые ценности образования: десять концепций и эссе. М.: Инноватор, 2005. С. 58-76.
6. Гагаріна Н. Підготовка майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів(діагностичний аспект): навч.-метод. посібник. Кіровоград, 2014. 68 с.
7. Бех І. Д. Концептуальна модель Я-центрованості у вихованні і духовному розвитку особистості. Педагогіка і психологія. 2015.

У освітньому процесі ЗДО проектна діяльність носить характер співпраці, в якій беруть участь діти і педагоги , а також залучаються батьки і інші члени сім'ї. Батьки можуть бути не лише джерелами інформації, реальної допомоги і підтримки дитині і педагогові в процесі роботи над проектом, але і стати безпосередніми учасниками освітнього процесу. Вони можуть збагатити свій педагогічний досвід, випробувати почуття причетності і задоволення від своїх успіхів і успіхів дитини. Основною метою проектного методу в дошкільній установі є розвиток вільної творчої особистості, який визначається завданнями розвитку і завданнями дослідницької діяльності дітей:[7]

 1. Вибір теми - це перший крок вихователя в роботі над проектом.

 2.Другий крок - це тематичне планування з вибраної проблеми на тиждень, де враховуються усі види дитячої діяльності : ігрова, пізнавально-практична, художньо-мовна, трудова, спілкування і так далі.

На етапі розробки змісту заняття, ігор, прогулянок, спостережень і інших видів діяльності, пов'язаних з темою проекту, вихователі особливу увагу приділяють організації середовища в групах, в дошкільній установі в цілому. Середовище має бути фоном до евристичної, пошукової діяльності, розвивати у дошкільника допитливість. Коли підготовлені основні умови для роботи над проектом (планування, середовище), починається спільна робота вихователя і дітей.

I етап розробки проекту – ціле покладання, вихователь виносить проблему на обговорення дітям. В результаті спільного обговорення висувається гіпотеза, яку вихователь пропонує дітям підтвердити в процесі пошукової діяльності.

II етап роботи над проектом є розробкою спільного плану дій з досягнення мети (а гіпотеза - це і є мета проекту). Спочатку проводиться загальне обговорення, щоб діти з'ясували, що вони вже знають про певний предмет або явище. Вихователь фіксує відповіді на великому листі ватману, щоб група могла їх бачити. Для фіксації відповідей краще викорисовувати умовні схематичні символи, знайомі і доступні дітям. Потім вихователь ставить друге питання: "Що ми хочемо дізнатися"? Відповіді знову фіксуються, причому незалежно від того, що вони можуть здатися безглуздими або нелогічними. Тут важливо, щоб педагог проявив терпіння, повагу до точки зору кожної дитини, тактовність по відношенню до безглуздих висловлювань малюків. Коли усі діти висловляться, вихователь запитує: "Як нам знайти відповіді на питання"? Відповідаючи на це питання, діти спираються на свій особистий досвід. Необхідно враховувати і вікові особливості вихованців. Для дітей молодшого дошкільного віку вихователь може використати підказку, навідні питання; для дітей старшого дошкільного віку необхідно надавати більше самостійності. Вирішенням поставленого питання можуть виступати різні заходи: читання книг, енциклопедій, звернення до батьків, фахівців, проведення експериментів, тематичних екскурсій. Пропозиції, що поступили, є доповненнями і змінами до вже готового тематичного плану вихователя. Важливо, щоб педагог проявив гнучкість в плануванні, зумів підпорядкувати свій план інтересам і думкам дітей, включаючи дитячі заходи в учбовий план, пожертвувавши деякими запланованими формами роботи. Це уміння є показником високої професійної майстерності вихователя, його готовності відступити від вже наявних стереотипів, ставлячи на перше місце самоцінність дошкільного дитинства як період життя і тільки тоді - як підготовчий етап до майбутнього.

Після складання спільного плану дій починається III етап роботи над проектом - його практична частина. Діти досліджують, експериментують, шукають, творять. Для активізації дитячого мислення вихователь пропонує вирішити проблемні ситуації, головоломки, розвиваючи тим самим допитливість розуму. Необхідно, щоб педагог умів створювати таку ситуацію, коли дитина повинна щось пізнати самостійно, здогадатися, спробувати, придумати. Середовище навколо дитини має бути як би незавершеним. Особливу роль в даному випадку грають куточки по пізнавально-практичній діяльності.

IV етап роботи над проектом (завершальний) являється презентація проекту. Презентація може проходити в різних формах залежно від віку дітей і теми проекту : підсумкове ігри-зайняття, ігри-вікторини, тематичні розваги, оформлення альбомів, фотовиставок, міні-музеїв, творчих газет.

 Проекти, незалежно від виду, творчі, дослідницькі, інформаційні, відкриті, ігрові, практичні та ін., потребують постійної уваги, допомоги і супроводу з боку дорослих на кожному етапі реалізації. Специфікою використання методу проектів в дошкільній практиці є те, що дорослим необхідно "наводити" дитину, допомагати виявляти проблему або навіть провокувати її виникнення, викликати до неї інтерес і "втягувати" дітей в спільний проект, при цьому не перестаратися з опікою і допомогою батьків.

Таким чином, оновлення змісту дошкільної освіти, освоєння інтерактивних технологій дошкільної освіти - одне з провідних завдань професійного розвитку педагога ЗДО на сучасному етапі.