Виховний захід «Українські вечорниці»

Виховний захід «Українські вечорниці.»

Мета:Дати первісне уявлення про проведення вечорниць; розвивати в учнів інтерес до фольклористики, пам’ять, логічне мислення, декламаційні здібності, акторські здібності; виховувати почуття поваги до народних традицій, прищеплювати любов до своєї культури як національного багатства, розвивати почуття гумору.

Тип: Театралізація.

Обладнання:Предмети побуту, продукти для частування, костюми учасників.

Господиня: - Ну, аж втомилася, поки магазини обійшла, базар. І треба ж було до останнього тягти з гостинцями. Та нічого, зате все купила.

На базарі походила,

Усі гроші розпустила

Хоч всі гроші розпустила,

Зате всього накупила.

Ой дана-дана-дана.

Усі гроші розпустила,

Усі гроші розпустила,

Зате всього накупила.

Господар:- Танцюй , танцюй , Парасю. Хата не прибрана , а дівчата вже на нашій вулиці.

Господиня:- Ох , як ти мене налякав. Щоб тобі добро. Так чого ж ти стоїш , нещастя ти моє? Підмети хату ,а я ще мак витру для пирогів .(Сідає серед хати з макітрою.)

Господар:- Мабуть переодягнуся. Не личить статечному господарю отак гостей приймати.

Господиня: А певно , що не личить. Переодягнися. Але спочатку хату підмети.

Господар:- Добрі господині вже давно все приготували.

 Господиня:- Що ти там воркочеш? Замітай та переодягайся , а то застануть дівчата та парубки таке почупало.

Господар:- Якщо я почупало то мети сама.

Господиня:Та хто ж роботу незакінчену лишає.

Господар:- Сама нарядилась...

Господиня:- Не бурчи...

Господар:- Не бурчи , не бурчи.

Господиня:- Ти куди сміття виніс?

Господар:-Надвір.

Господиня:-  Та хто ж під вечір сміття з хати виносить. У піч треба було кинути щоб згоріло.

Господар:- Та вже не піду збирати.

Господиня:- Ой нещастя ти моє. Іди вдягайся!

Господар: Парасю!

Господиня:Чото тобі?

Господар. Пов'яжи мені пояс.

Господиня Ой почупало ти моє ,який же ти гарний! Давай я тебе поцілую.

А мій милий гарно вбрався,

Гарно зачесався.

Штани білі, жупан білий

Усім сподобався.

Ой дана-дана-дана

Усім сподобався. (2 р.)

 

Господиня (Хтось стукає) Ой хтось до хати йде. Чи не дівчата?

Кума:- Добрий вечір. А ми оце зайшли провідати вас.

Господиня:- Доброго вечора кумасю. Заходьте.

Господар:- О , куме! Заходьте. Хоч буде з ким по чарчині хильнути.

Кума:- Та ви , що куме! Це ж шкідливо для вашого здоров’я, та й сім’ю руйнує.

Господар:- Та й то правда. А подумайте куме. Наступить нове тисячоліття. Якою вона буде сім’я майбутнього? Хто з нас , простих смертних може заглянути так далеко в майбутнє? Щось мусить змінитися обов’язково! Давайте ж куме на хвилиночку уявимо , що усе помінялося місцями і нарешті, хазяїном у домі став.. . чоловік.

(Сценка «Фараони».)

– І що ж воно тепер буде? Біда , та й годі!..

 

Дівчата:(стукають).-Господарі! Господарі! Чи дозволите до вас на вечорниці?

Господиня:- Просимо , просимо, заходьте до господи. Дівчата:Добрий вечір вашій хаті.

Господиня:-І вам вечір добрий. Заходьте , сідайте , будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчина:- Чи ж нам пристало сідати? Нам пристало пісню співати.

Пісня: «А я чорнявая»

 

Якби в лісі гриби не родили,

Якби дівки по них не ходили.

А я чорнява, гарна, кучерява,        |

Грибів не збирала, з козаком стояла. | (2)

 

Якби в лісі не цвіла калина,

Якби в батька не росла дівчина.

А я чорнява, гарна, кучерява,

Росла, виростала, хлопців чарувала.

 

Якби дівки вечорами шили,

На вулицю гулять не ходили.

А я чорнява, гарна, кучерява,        |

Шили, вишивала, парубкам моргала.    | (2)

 

Ой ви хлопці не робіть мороки,

Є у мене хлопець синьоокий.

А я чорнява, гарна, кучерява,        |

Його цілувала, рушником в'язала.     | (3)

 

Кума:- Годі вам дівчата! Щось ви таке співаєте , аж слухати сумно.

Дівчина:- Дякуємо вам. А зараз дівчата, поки хлопців нема, може повишиваємо.

Дівчина:- Сядем, сядем заспіваєм

Аж усе , що тільки знаєм ,

Поки підем спати, щоб раненько встати.

 

Пісня: «Лелеча доля»

         Говорила мати у літа далекі,

Що мене до хати принесли лелеки.

Не сказала сину в золотий свят-вечір,

Що вони лишили й доленьку лелечу.

 

А як чула клекіт, завмирала в полі:

Принесіть, лелеки, нелелечу долю,

Принесіть, лелеки, нелелечу долю.

 

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,

Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.

А як заклекочуть - лину в небо чисте,

Полетіти хочу у своє дитинство.

 

Поклонитись полю на чотири боки

За лелечу долю й пережиті роки,

За лелечу долю й пережиті роки.

 

Наталочка:- Дівчата, та годі вам сумувати! Давайте на хлопців погадаємо.

Дівчина:- Тітко Параско, погадайте з вашої легкої руки все збувається.

Господиня:- Ой, дівчата, та давно це було. Напевно і чари всі призабула.

Дівчата:- Тітонько Параско, погадайте, пригадайте, просимо Вас!

Господиня:- Добре, добре дівчата. Візьміть там у коморі побільше зерна, а в скриньці, на поличці 4 обручки. Скажу вам , кому який суджений дістанеться. Ну тягніть... (Витягують обручки.)

1. Золота - багатий та поважний.
2. Срібна - стрункий, добрий, талановитий.
3. Мідна - рудий, пустий, але веселий.
4. Дерев’яна - бідний, але вродливий. Ой..., щаслива твоя голівонька. Будеш ти як сир в маслі купатися. Але ти чекай свого судженого на той рік. Рано тобі ще заміж. Купайся ти в материнському медочку. Ану Наталочко ти спробуй! Боже, Боже, що я маю робити, аж двох витягла. Дивися мені, поважного та багатого не прогуляй.

Наталочка: - Ой , ви все знаєте.

Дівчата: - Тіточко Параско і нам погадайте!

Господиня: - Ну добре несіть ще тарілку з намистом, перснем, олівцем, хусточкою.

(Дівчата вносять).

Господиня: - Ну тягніть тепер.

Дівчина: (Витягує намисто)- Буду багата, куплю одежі, хустку, чоботи, кожуха.

Дівчина: - Купиш кота в мішку!

Дівчина:Витягує перстня)- Не в багатстві щастя, а в любові і злагоді.

Дівчина:(Витягує олівець)- Тьху на вас, дівчата! Доля мені писаря посилає.

Дівчина: - Так грамотний же.

Дівчина: - Що з його грамоти , як він не вмітиме цвяха в стіну забити.

Дівчина: (Витягує хустку)- Подруженьки, подивіться, яке мені щастя випало! Йому можна радіти більше, ніж доброму чоловікові. Свекруха буде тиха. На скільки ж вузлів

язик буде зав’язаний? Раз, два,…

Дівчина: - В тихому болоті чорти водяться.

Дівчина: - Подруженьки , а давайте заспіваємо веселих частівок!

На печі, на печі бігають курчата,

Хлопці ловлять і цілують - Думають дівчата.

Не дивіться на мене, що я суховата мати сала не дає, я не винувата.

Під вікном, під вікном виросли гілляки,

А ми думали то хлопці ,а то розкаряки.

Ой не стій під вікном, не дражни собачки,

Бо, як дам кочергою, то полізеш рачки.

Я по березі іду - берег осипається,

Я беззубого люблю, бо він не кусається.

 

Господиня:- Ой дівчаточка, що ж це робиться. Знову чоловіка немає. Ви Василя мого не бачили?

Дівчина: - Та ось він з нами.

Господиня: - От клятий чоловік, а я думала, він знову десь із кумом гуляє.

Дівчина: - Та заспокойтесь, заспівайте своєї улюбленої. І вам буде приємно і гнів пройде.

Господиня: - Кажуть люди, що я лиха,

А я - Василиха.

Наробилася у полі - йду додому стиха. Наробилася у полі, аж трьома серпами,

А мій милий сидить Ось де з своїми кумами.

Кидай, кидай, Василечку з кумами сидіти

Та й поможи краще з поля снопи поносити.

Господар: - Не я тії снопи жав,

Не буду носити,

Одчепися, задурена Бо ще й буду бити.

(Здалеку доноситься пісня).

Хлопці: - Пустіть до хати  (стукають).

Дівчата: - Гарненько попросіть.

(Стукають знову).

Дівчата:- Агов , хто такий?

Хлопці: - Пес рябий, баран крутолобий , ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

Дівчина: - Не пустимо до хати, дуже вас багато.

Хлопці: - Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчата: - Ми як візьмем рогачини, поламаєм ваші спини.

Хлопці: - Дівчатонька, голуб’ятонька,

Та ми ж прийшли не битися,

Та ми ж прийшли миритися,

І гостинці принесли,

І музики привели.

Дівчата: - Та ми ж зразу й казали - заходьте!

Господиня: - Хоч не знаєм, звідки ви,

Чи з полудня, чи з півночі.

Просимо, просимо всіх сідати А козаків наших - гарну пісню заспівати.

 

Пісня: «Ой на горі тай женці жнуть»

 

Кума: - Молодці, хлопці, голосисті українці, щиро любите свою Вкраїну, багато знаєте пісень. З такими парубками та дівчатами вічно буде жити наша співуча українська мова, українська пісня.

О, подивіться наші хлопці про щось розмовляють. Послухаємо.

 

(Сценка «Кайдашева сім’я»).

Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого важкого й тупого заступа. Веселому, жартівливому меншому братові хотілось говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

ЛАВРІН:— Карпе! — А кого ти будеш оце    сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

КАРПО:— Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карпо.

ЛАВРІН:— Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

КАРПО:—  То сватай, як тобі треба,— сказав Карпо.

ЛАВРІН:—  Якби на мене, то я б сватав Палажку. В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

КАРПО:—  Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.

ЛАВРІН:—  То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

КАРПО:—  І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.

ЛАВРІН:—  То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

КАРПО:—  Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.

ЛАВРІН:—  То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, - сказав Лаврін.

КАРПО:—  Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє.

ЛАВРІН:— Карпе! — тихо почав Лаврін, дуже охочий до гарних дівчат. — Скажи-бо, кого ти будеш сватать?

КАРПО:—  Ат! Одчепись од мене, — тихо промовив Карпо.

ЛАВРІН:— Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

КАРПО:—  Гарна. Мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.

ЛАВРІН:— Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.

КАРПО:—  Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.

ЛАВРІН:— Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчаківну, — сказав Лаврін і засміявся.

КАРПО:—  Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

ЛАВРІН:— Ну, то бери Ганну.

КАРПО:—  Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з'їси, поки кругом обійдеш, а як іде.

ЛАВРІН:— Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо.

КАРПО:—  Мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку, — сказав Карпо.

ЛАВРІН:— То бери Мотрю, Довбишеву старшу донку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї й серце з перцем,

 

 

Дівчата:- Дівчата, а давайте про хлопців щось смішне скажемо.

Хлопці:-Давайте, давайте, ми теж не ликом шиті.

Дівчата:-Ішов  Гриць з вечорниць вночі слободою.

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопці:-В Соколівці густо хати вітер повіває,

Сама мати ложки миє, а дочка не вміє.

Дівчата:

• Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі.

Сидить гуска над водою вирячила очки.

Він до неї гиля-гиля, вона й полетіла.

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

 

Хлопці:А годі вам, дівчата, на нас брехати. Краще давайте разом заспіваємо.

 

(Пісня: «Чом ти не прийшов?»

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,

Як я тебе чекала?

Чи коня не мав, чи стежки не знав,

Мати не пускала?

 

І коня я мав, і стежку я знав,

І мати пускала,

Найменша сестра, бодай не зросла,

Сідельце сховала.

 

А старша сестра сідельце знайшла,

Коня осідлала.

 Ой їдь, братику, до дівчиноньки,

Що тебе чекала.

 

 Тече річенька невеличенька,

Схочу – перескочу.

Віддай же мене, моя матінко,

За кого я схочу.

 

Віддала мене, моя матінка

За діда старого

Казала мені шанувать його

Так як молодого.

 

Шанувала рік, шанувала два,

третій не стерпіла.

Перекинулась в сиву зозулю

Тай в світ полетіла.

 

Гаєм летіла, землю кропила

Дрібними сльозами.

Гаєм летіла, гілля ламала

Білими руками.

 

Прилетіла в сад та й стала кувать

В саду на калині.

Та й стала кувать, жалю завдавать

Горе на чужині.

 

 

Хлопці:- Ну вже й завели гарної. Хай вам враг з такою піснею.

Дівчата:-А ти не слухай!

Хлопці:-А чом завели наче мертвому за упокій.

Дівчата:- То заведи кращої, як наша не в лад.

 

Пісня: «Мій край»

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це мій рідний край!

Приспів.

 

Господиня:- Ну молодці, гарно співають. Правильно   кажуть:”Козацькому роду - нема переводу.”

Дівчина:- Хай добрі люди,

Вам щастя буде.

Дівчина:- Хай буде доля,

На все роздолля.

Дівчина:- Хай не буде переводу

Козацькому роду!

Господиня:- Спасибі, гості дорогі, що завітали до мене. Звеселили піснями. Раді будемо бачити вас усіх ще не один раз. До нових зустрічей.

 

Наші  вечорниці  вже  кінчати  час

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас і в нас хай буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливі були.

Прощавайте друзі низький вам уклін.

Доброго здоров’я зичим вам усім.

І в вас і в нас хай буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливі були.

 

Пісня «А ми бажаєм вам добра»