Аврамець Вікторія Олександрівна, учитель І категорії з англійської мови Ямпільського ліцею №2    Ямпільської селищної ради   Сумської області

Стаття

НАВЧАЛЬНА ГРА НА УРОЦІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРІВ

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання, а методи навчання реалізуються в методичних прийомах [1, с.71]. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів під час роботи зі школярами є навчальна гра.

Досягти високого рівня комунікативної компетентності в англійській мові, не знаходячись серед її носіїв, - справа дуже важка. Тому важливим завданням

вчителя є створення на уроках іноземної мови реальних і уявних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні методи роботи. Одним з таких методів є навчальна гра.

Адже гра – простий і природний спосіб пізнання дитиною навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Необхідність раціональної побудови, організації та застосування ігор у процесі навчання і виховання школярів засобами іноземної мови вимагає ретельного і детального вивчення.

У наш час надмірне використання школярами різноманітних гаджетів, а у багатьох випадках навіть залежність від них, зовсім не сприяє соціалізації учнів. І це є великою проблемою. Багатьом дітям комфортніше спілкуватися з друзями он лайн, вони не відчувають потреби зустрітися, пограти в рухливі ігри та поспілкуватися один з одним. Це зручно, навіть не потрібно виходити з дому або навіть вставати з дивану. Звідси гіподинамія, проблеми зі здоров’ям та асоціальна поведінка.

Саме тому в наш час надзвичайно актуально досліджувати, як використання навчальних ігор впливає на соціалізацію школярів.

Вплив навчальної гри на соціалізацію учнів досліджували педагоги, вчені та науковці. К.Д. Ушинський уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. К.Д. Ушинський стверджував, що в грі поєднуються одночасно

прагнення, відчування й уявлення [2, с. 115]. В.О. Сухомлинський писав, що

гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, про навколишній світ. Російський письменник

Ю. Нагибін писав, що у грі виявляється характер дитини, її погляди на життя, її ідеали; самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем. Більшість учнів люблять грати у ділові ігри. Це доведено результатами досліджень J. C. Shwerdfeger, H. Rosenbuch, M. Knight [5, c. 425].

Мета дослідження: розкрити значення навчальних ігор на уроках англійської мови для оптимізації та стимуляції процесу навчання, встановити, як використання навчальних ігор впливає на соціалізацію школярів.

Гра поряд з працею і навчанням – один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.

Ігри мають чотири головні риси [3, с.32]: вільна розвивальна діяльність, заради задоволення від самого процесу діяльності; творчий, імпровізаційний, активний характер діяльності; емоційна піднесеність діяльності; наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.

Існують різні види ігрових вправ: пізнавально-художні дидактичні, рухливі дидактичні ігри з інтелектуальним навантаженням, ігри-драматизації, спокійні й інтелектуальні ігри, ігри-конкурси, ігри-змагання, лексичні та граматичні ігри з елементами змагання, рольові ігри, ділові ігри.

До структури гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб’єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її

добровільністю, можливостями вибору й елементами змагання, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

Гра як процес містить у собі: а) ролі, узяті на себе гравцями; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відносини між гравцями; д) сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення ділової гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-

рекреативними можливостями. У цьому і полягає її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, творчість, терапію, модель типу людських відносин і проявів у праці.

Сюжетно-рольові ігри створюються самими дітьми. Вони розрізняються за змістом (відображення побуту, праця дорослих, громадське життя);

організацією, кількістю учасників (індивідуальні, групові, колективні); видами (ігри, сюжет яких придумують самі діти, ігри-драматизації – розігрування казок і оповідань).

Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала підкріплення з боку теорії ролей, розробленої соціологами та соціопсихологами. Соціальне середовище, у якому людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що під час оволодіння іноземною мовою як засобом

спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують у процесі оволодіння рідною мовою. У цьому зв’язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминучо штучний, умовний характер. Ступінь умовності може бути різним: перевтілення в реальних людей, літературних персонажів, героїв казок і т. д. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової гри [5, с.687].

Психологами встановлено, що в грі насамперед розвивається уява, увага й образне мислення дітей, закладається здатність оперувати образами дійсності,

що створює основу для подальшого переходу до складних форм творчої діяльності.

Великий вплив гра чинить на розвиток у дітей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи у грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, вчиться пояснювати

свої дії та наміри, координувати їх з іншими дітьми.

Ділова гра сприяє формуванню навчального співробітництва й партнерства, адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів (гра будується не

тільки на основі діалогу, але й полілогу), що повинні злагоджено взаємодіяти. Під час розподілу ролей варто враховувати як мовні, так і «акторські» можливості учнів, доручаючи одним більш вербальні, іншим – пантомімні ролі, третіх призначаючи на ролі «суфлерів» [4, с.193].

Істотною перевагою ділової гри перед іншими формами навчання є

стовідсоткова зайнятість учнів, а також концентрація уваги учасників протягом усієї гри.

Рольова гра має відповідати певним вимогам:

•          стимулювати мотивацію навчання;
•          викликати в учнів інтерес і бажання добре виконати завдання;
•          рольову гру необхідно чітко підготувати, використовуючи відповідні форми та методи навчання;
•          рольову гру слід організовувати відповідно до вікових особливостей школярів;
•          рольова гра повинна бути прийнята всією групою;
•          проводити гру потрібно в доброзичливій творчій атмосфері;
•          гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному мовному спілкуванні з максимальною ефективністю використовувати мовний матеріал;
•          учитель неодмінно вірить в її ефективність.

На час гри учасники беруть на себе виконання ролей реальних осіб в умовах реального або імітованого сценарію. Сила цього методу полягає в його практичній спрямованості. Ці ролі вмотивовують учасників займатися темами, посилюють їхню соціальну та комунікативну компетенцію і роблять їх здатними вирішувати конфлікти.

У цьому виді діяльності діти разом з учителем тренують соціально бажану поведінку.

В учнів старшого підліткового віку підвищується інтерес до міжособистісного спілкування. У цих умовах зростає значення сюжетних ділових ігор побутового змісту, що відбивають різні сторони життя школяра (навчання, працю, дозвілля), що відтворюють фрагменти його життєвого досвіду. У старшокласників підвищується значення ігрових ситуацій, що розширюють уявлення про навколишній світ, що активізують їх життєвий досвід, що готують учасників гри до їх майбутньої соціальної ролі. Адекватною формою ігрового спілкування стає імітаційна рольова гра. Імітаційні ігри використовують з метою формування у школярів соціально-політичної

зрілості, моральних знань і переконань, виховання стійких моральних цінностей.

Аналізуючи рольові ігри, приходимо до висновку, що ділова гра допомагає спілкуванню, сприяє передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис як колективізм, дисциплінованість, спостережливість, уважність [4, с.165].

Під час рольових ігор я використовую різноманітні картки та малюнки, де представлена інформація щодо опису ролі, яку буде виконувати учень.

Діти люблять «подорожувати» на уроці, розповідати, що вони побачили під час

«подорожі», відгадувати, в яких країнах побувала група репортерів.

Школярі із задоволенням відчувають себе «мешканцями іншої країни», грабіжником, поліцейським, «мешканцями іншої планети», закоханим, лікарем, пацієнтом, роботом та ін.

На своїх уроках я намагаюся застосовувати найцікавіші методи та прийоми організації ігрової роботи учнів, що сприяє глибшому засвоєнню матеріалу,

адже школярі краще запам’ятовують те, що їм подобається. А ігри люблять всі без винятку учні, навіть слабко встигаючі.

Залежно від успішності оволодіння англійською мовою ігрове спілкування може носити репродуктивний, напів-творчий і творчий характер.

Ділова гра може співвідноситися з обома формами мовлення: підготовленим і непідготовленим, створюючи передумови переходу від одного до іншого.

Метод ділової гри має безсумнівну дидактичну цінність, адже ділова гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу й поліпшенню загального настрою в класі, подоланню психологічних бар’єрів як у класі, так і між класом і

педагогом [6, c.138].

Таким чином, рольові ігри є ефективним засобом соціалізації школярів. Це надзвичайно важливо, тому що під час рольових ігор діти разом з учителем тренують соціально бажану поведінку в тій чи іншій ситуації.

Ділові ігри готують учасників гри до їх майбутньої соціальної ролі.

Ділова гра – могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що допоможе розв’язати проблему природного

впровадження іноземної мови у світ дитини. Це універсальний метод навчання і його слід широко використовувати у педагогічній практиці.

Список використаних джерел

1. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе. Игра – дело серьёзное. – М.: Просвещение, 1988. – 130 с.
2. Маслыко Е. А., Бабинская П. К. Настольная книга преподавателя иностранного языка. Игровое обучение иностранным языкам и иноязычному общению. – Минск: Вышейшая школа, 1999. – 214с.
3. Перкас С. В. Ролевые игры на уроке английского языка. // Иностранные языки в школе. – 1999. - №4.              – С. 31 – 36.
4. Китайгородская Г. А., Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранному языку. – К.: Освита, 1988. – 279 с.
5. Philips B. D. Role-playing games in the English as a Foreign Language Classroom. – Crane Publishing Ltd., 1994. – 729 p.
6. Tucholka R. Fringeworthy: The Role-Playing Game as Interdimensional Adventure. – Madison Heights, 1992. – 153 p.