СТАТТЯ: "НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ В СИСТЕМІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ООП"

НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ В СИСТЕМІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Посередній учитель викладає.

                                                                         Хороший вчитель пояснює.

                                                                         Видатний вчитель показує.

                                                                       Великий учитель надихає.

   Вільям Уорд

У корекційно-розвивальній роботі з дітьми, що мають порушення розумового розвитку, особлива роль відводиться трудовому  навчанню . Але корекційно-розвивальний ефект можливий лише за умови спеціальної організації трудового навчання, тобто якщо воно є корекційно спрямованим. Максимально можливий розвиток може бути досягнуто тільки при дотриманні ряду умов: застосування адекватної програми, цікавих інноваційних форм і методів навчання, використання новітніх технологій ,але таких, що відповідатимуть реальному віковому періоду і реальним можливостям  дітей з вадами розвитку.

Під час занять з курсу трудового навчання, фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд завдань, включаючи такі, як виконання завдання за зразком, так і за інструкцією, технологічною картою.

Використання на уроках трудового навчання корекційної роботи в сукупності з нестандартними методами має дуже високий потенціал, реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання, як самостійність та наполегливість при виконанні практичних робіт.

У процесі виконання учнями незвичайних цікавих завдань, створюються сприятливі умови для професійного самовизначення учнів, організованості,  розвитку в учнів відповідних видів і типів сприймання, пам'яті, мислення, уваги, уяви, мовлення, розвивається дрібна моторика рук, формується інтерес до певної роботи. Вони починають по справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій. А це і є, нашим головним завданням, щоб учні, з особливими освітніми потребами стали соціально зрілими, працелюбними громадянами нашої України.

Тому педагог повинен свою роботу спрямовувати на пошук нових цікавих ефективних методів і прийомів навчання дітей з особливими освітніми потребами щодо розвитку їхніх творчих здібностей. А уроки організовувати за програмою, але із використанням сучасних традиційних та інноваційних педагогічних та інформаційних технологій:  ігрових, інтерактивних, з допомогою цікавих квестів, виставок, змагань, конкурсів тощо. Увагу учнів з особливими освітніми потребами необхідно підтримувати різними шляхами на всіх етапах уроку: як на етапах актуалізації та мотивації знань, так і на етапі перевірки засвоєння матеріалу, і на етапі засвоєння та закріплення нових знань.

Добре допомагають в цьому нетрадиційні уроки  різної складності, в ході  яких у учнів формуються навички самостійної роботи, у них концентрується увага, вони менше відволікаються, що поліпшує дисципліну на уроці і при цьому кожен учень має змогу відчути моральне задоволення.

Основна відмінність нестандартного уроку від звичайного – нешаблонність і якоюсь мірою неформальність, він – більш творчий, розкутий, вимагає від усіх учасників безпосереднього залучення і приводить до виникнення емоційного ставлення до предмета вивчення, до учасників уроку. Навчальні цілі уроку, вони ніби приховані, і стають зрозумілі дітям тільки після проведення уроку. На такому уроці іноді можуть навіть не виставлятися оцінки у прямому звичайному їх розумінні.

Користь нестандартних уроків:

• допомагають позбутися ярликів щодо деяких учнів, в неформальній атмосфері кожний може проявити себе з невідомої всім сторони;
• сприяють підвищенню зацікавленості учнів у предметі;
• розвивають мислення, логіку, вчать дітей міркувати, приймати рішення і відповідати за власні вчинки;
• допомагають дітям знайти контакт один з одним, вчать працювати колективно або в групах, що є хорошою профілактикою конфліктів між дітьми (хоча і на уроці можуть траплятися конфлікти).

Над цим питанням працювали багато вчених і зараз в школі використовуються різноманітні за структурою, змістом, методикою та умовами проведення уроки, які називаються нетрадиційними або нестандартними.

У посібнику "Педагогіка" Н.Є. Мойсеюк наведено визначення нестандартного уроку: Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику їх проведення.

Не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації, яких є дуже багато, значною мірою можна назвати умовними. Так, наприклад, І.П.Підласий класифікує нестандартні уроки за структурою, способом та особливостями їх проведення на:

1. Уроки змістової спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції, уроки-контрольні роботи.
2. Уроки міжпредметні. Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.
3. Уроки змагання. (Уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.
4. Уроки суспільного огляду знань. (Уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності об’єктивності при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності вивчення додаткової літератури. Проводять її вкінці чверті, семестру, року.
5. Уроки комунікативної спрямованості. (Уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-пресконференції, уроки-репортажі). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.
6. Уроки театралізовані. (Уроки-спектаклі, уроки концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм, передбачених навчальним планом, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мисленя, фантазію, уяву учнів.
7. Уроки подорожування, дослідження. (Уроки-пошуки, уроки розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Ці уроки зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.
8. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.
9. Уроки - ділової, рольової гри. (Уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки ”Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим початком є боязливість бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоча і визначає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.
10. Уроки-драматизації. (Драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантоміміці, тіньові п’єси, п’єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Уроки спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв’язки з літературою, історією, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.
11. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки, на виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.
12. Уроки на інтегративній основі. (Уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об’єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: трудове навчання і фізику, трудове навчання і образотворче мистецтво, трудове навчання і географію, історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін.

Звичайно, вибір типу уроку істотно полегшує підготовку і проведення учителем самого уроку, але за однієї умови, коли є чітко і коректно сформульовані цілі уроку. Тоді в інтересах реалізації цих цілей вибір типу уроку має практичне значення.

Особисто на практиці проводила такі нестандартні уроки, як:

Урок- «Дискусійне кафе» (диспут) з теми «Яку професію обрати», коли учні висловлюють різні точки зору щодо заявленої теми, і тут навіть необов'язково дітям виступати зі своєю особистою точкою зору, їм можна запропонувати наявні точки зору, тоді одна команда захищає певну точку зору, інша наводить її недоліки.

Урок - ділова гра, коли на уроці відтворюється життєва ситуація або проблема, і в рамках уроку відбувається її «обігрування» та генеруються можливі рішення, наприклад, при розгляданні в старших класах тем з профорієнтації, пов’язаних із влаштуванням на роботу, взаємодією з людьми, з телефонним етикетом, вмінням слухати співрозмовника, оформленням документів при прийомі на роботу, навичками роботи в колективі.

Урок-конференція. Такий тип уроку використовувала у 9 класі. Дітям заздалегідь повідомлялася тема конференції, кожен з учнів отримав свою підтему для підготовки доповіді і потім на уроці виступив з трибуни у мікрофон зі своєю доповіддю.

У 10 класі  спробувала такий формат уроку, як урок - печа-куча (з японської «теревеньки») – це міжнародна методика проведення освітніх заходів, у межах яких презентуються кілька коротких доповідей на різноманітні теми. При цьому доповідь кожного учасника триває не більше 6 хвилин 40 секунд і супроводжується презентацією, яка в свою чергу повинна містити не більше 20 слайдів, кожен із яких демонструється не більше 20 секунд.

Інтегрований урок-взаємонавчання з елементами самоуправління використала у 5 класі , коли учні 6-го класу виступали у ролі вчителів для учнів 5-го класу. Це уроки, які проводяться часто двома педагогами, адже чим несподіваніші поєднання, тим цікавіше. Завданням інтегрованого уроку було показати зв'язок між предметом і реальним життям.

Урок – квест   - це був урок, на якому діти граючись, шукали та розв’язували завдання різної складності. Такі уроки чудово підходять для закріплення й узагальнення знань по темі.

Уроки-дослідження – проводжу постійно, коли щось досліджуємо, наприклад, властивості якихось матеріалів. Відмінність таких уроків в тому, що в ході розв'язання поставленої проблеми в класі висувається гіпотеза, а подальші дії зводяться до алгоритму дій над предметом дослідження. В результаті роботи діти повинні сформулювати висновки та інтерпретувати результат своєї діяльності самостійно.

Урок-мандрівка (подорож). В ході цих уроків учні на кожній зупинці виконують  завдання різної складності з теми, щоб потрапити на наступну станцію. Такі уроки проводяться на всіх етапах вивчення нового матеріалу і реалізовуються як в умовах класного приміщення, так і поза ним. Різновидами були уроки-екскурси у минуле чи у майбутнє, коли, наприклад, вивчали історію якоїсь з технік праці.

Уроки з інсценуваннями також мають місце у практиці. Особисто я знімала власноруч розроблені сценки, відеороліки- виступи, казки - сюжети, саме зі шкільними вчителями та учнями у головних ролях, а потім демонструвала ці міні-відеофільми на уроках згідно теми уроку, що визивало неабияку зацікавленість до теми уроку з боку учнів.

Дуже часто використовую в своїй роботі ігрові уроки - квести, основою яких є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями. Під час гри команди виконують практичні трудові завдання, вирішують логічні задачі, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають оригінальні рішення і підказки.

Звісно, основні принципи моїх нестандартних уроків  відповідають концепції НУШ, а саме:

• повага до особистості
• доброзичливість і позитивне ставлення одне до одного
• довіра у відносинах між вчителем і учнями
• діалог — взаємодія — взаємоповага – взаємодопомога в ході уроку
• принцип соціального партнерства (  рівність всіх учнів, добровільність вибору, добровільність узяття на себе якихось зобов'язань на уроці (наприклад, учень самостійно обрав, яку деталь колективного виробу він буде виготовляти), і надалі йде розуміння обов'язковості виконання домовленостей, щоб не підвести весь колектив).

Нестандартні уроки включають в себе міжособистісні впливи на активність усіх учнів, не залишаючи жодного пасивним. Сутність їх в тому, що навчання відбувається за умови постійної активної взаємодії вчителя та учнів, та між собою. Мета такої співпраці – обмін інформацією, порівняння, взаємооцінювання, пізнання своїх можливостей.

Отже, нетрадиційне навчання  дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань: розкриває комунікативні уміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми уроку.

Стимулювання розвитку творчих здібностей дітей з особливими освітніми потребами за допомогою нестандартних уроків, дозволяє учням розвивати свої здібності, рокривати свій потенціал та проявляти себе.

Література:

1. Коберник О.М. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: навч.-метод. посібник/ О.М. Коберник, Г.В. Терещук. –Умань: СПД Жовтий, 2008. -212с.

 2. Гуревич Р.С. Інформаційні технології навчання: інноваційний підхід: навчальний посібник/Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.С. Шевченко; за ред. Гуревича Р.С. – Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2012.-348с.

3. Коберник О.М. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність / О.М. Коберник. – Х.: Видавнича група «Основа», 2010. – 255 с.

4. https://studfile.net/preview/8627077/page:66/

5. https://ua-referat.com/%D0%9D%D0%

6. https://www.slideshare.net/Olesea_Moldovan/ss-66175721