Стаття "Педагогічний потенціал декоративно-прикладного мистецтва у формуванні особистості молодшого школяра"

Введення. Постійний потяг і інтерес до надбання культурної спадщини предків через звернення до декоративно-прикладного мистецтва помітно проявляється як в повсякденному житті, так і в педагогічних процесах шкільних освітніх установ. Формування особистості молодшого школяра повинно проводитися з урахуванням його нахилів, природних географічних умов, в яких він росте і отримує виховання.

Виклад основного матеріалу статті. Застосовуючи різноманітні педагогічні можливості у формуванні особистості школяра, із залученням при цьому матеріалу декоративно-прикладного мистецтва з народним колоритом, вчитель може з успіхом працювати з молодшими школярами по формуванню їх особистості. Завдання викладача естетичного циклу ми бачимо в розширенні, збагаченні і систематизації знань школяра про своєрідність декоративно-прикладного мистецтва, розвитку естетичних відносин до реального світу, художньо-творчої уяви. У подібному процесі школяра необхідно стимулювання виконанням ним різних декоративних композицій, з використанням стилізованих форм і творчих принципів народного мистецтва.

Потенціал з перспективою розвитку – завдання будь-якого заняття або курсу занять, пов’язаного з вивченням народної культури. Важливим є  присвоєння дітьми культури собі і в даному випадку на перший план виступає проблема мотивації учнів, для яких декоративно-прикладна творчість служить прекрасним інструментом. Тому, з занять декоративно-прикладною творчістю доцільно починати знайомство з народною культурою.

Декоративно-прикладне мистецтво у викладанні дисциплін естетичного циклу, ми розглядаємо як органічну частину загального потенціалу матеріальної і духовної культури, розуміння цього надає вчителю можливість чіткого визначення основної мети педагогічного процесу. Вона полягає в максимально плідному формуванні особистості молодшого школяра, його ставлення до навколишнього середовища, з використанням історичного досвіду конкретного регіону або більш локальної територіальної, національної особливості. Тому в ході ознайомлення учня з конкретним зразком декоративно-прикладного мистецтва, вчителю необхідно домагатися правильного розуміння сутності прикладів практичної художньої діяльності, принципів традиційного втілення художнього образу, конкретного декоративного мотиву або образотворчого сюжету. Але головним тут буде формування інтересу, розвиток естетичного ставлення до декоративно-прикладного мистецтва, яке через свої специфічні особливості створює характерні умови для вивчення і пізнання культурної спадщини, а також сприяє розвитку емоційно-образної творчої активності школяра.

Важливим є представлення учнями художньо-естетичної цінності конкретного твору декоративно-прикладного мистецтва, адже правильне  розуміння твору народного майстра, цінність краси цього виробу досягається лише при активній розумовій і творчій діяльності школяра. Тому значущою умовою в процесі розуміння і пізнання твору декоративно-прикладного мистецтва дитиною є розвиток у неї здібностей, підготовки до вірного судження і оцінки.

В. М. Василенко мав рацію коли зазначив, що “осмислення педагогічного потенціалу декоративно-прикладного мистецтва здійснюється з позиції педагогіки, культурології, а також з позицій процесів, що відбуваються в суспільстві” [2, с. 25].

У своїх педагогічних роботах М.А. Некрасова дає характеристику основам, які зв’язують культурне сьогодення і майбутнє народного мистецтва:

1) Історична, соціальна (народна творчість, як продукт соціально-історичного розвитку).

2) Побутова (різними функціями народне мистецтво пов’язано з життям, отже, необхідно народу).

3) Природне оточення (з близькістю народного майстра до природного середовища, йому більш ближче колективний досвід зберігання традицій, а в його творчості яскраво і більш значуще виражається народний характер) [4, с. 61].

В умовах сучасної середньої загальноосвітньої школи, необхідним є  здійснення педагогічного пошуку, спрямованого на формування особистості молодшого школяра з використанням творів декоративно-прикладного мистецтва, з дитинства йому знайомих, тобто з початком пізнання дитиною навколишнього світу.

Одним з показників ефективності використання творів декоративно-прикладного мистецтва в роботі з молодшим школярем – сприяння розвитку його педагогічного творчого потенціалу.

Наскільки буде ефективним педагогічний потенціал декоративно-прикладного мистецтва у формуванні особистості молодшого школяра? З нашої точки зору для цього необхідно дотримуватися певних умов, що полягають в:

- атмосфері для емоційного, образного сприйняття творів декоративно-прикладного мистецтва;

-наявності справжніх зразків декоративно-прикладного мистецтва, з якими діти знайомляться;

- предметно-розвиваючому середовищі на основі декоративно-прикладного мистецтва, що надає кожній дитині можливість у здійсненні творчих можливостей, індивідуальних особливостей;

- участі молодшого школяра в різних видах художньої діяльності, заснованих на матеріалі декоративно-прикладного мистецтва;

- врахування індивідуальних особливостей кожного школяра;

- спрямування процесу навчання на творче відображення враження від твору декоративно-прикладного мистецтва.

В. Г. Бєлінському належать слова: “Хто не належить своїй Вітчизні, той не належить і людству” [1, с. 48], що підтверджує тезу про те, що виховання дітей має відбуватися через національне, рідне, з залученням до загальнолюдського.

Народна творчість вводить дитину в світ у всій його повноті і красі, прищеплюючи моральні орієнтири, закликає її любити рідний край, берегти природу. У процесі цього заклику дитиною пізнаються такі поняття як форма, розмір, колір, вона починає володіти специфічними художніми навичками. У залученні до народного мистецтва, школяр, отримуючи запас прекрасного в душі, вчиться розпізнавати красу в навколишніх предметах і явищах.

Контрастний малюнок, яскрава палітра фарб, присутність геометричного, рослинного і тваринного орнаментів є відмінною рисою декоративно-прикладної народної творчості.

Народний майстер завжди був пов'язаний з природою – обробляючи землю, займаючись полюванням, спостерігаючи за тваринами, рослинами, неживою природою, він вміло втілював побачене в своїх творах.

Беручи участь у заняттях традиційних промислів, у дітей розвивається спостережливість, образне і просторове мислення, набуваються навички вирізання і малювання, плетіння і ліплення. Виготовляючи традиційні предмети, діти опановують когнітивні здібності, розвивається дрібна моторика, оскільки, практично у всіх народних ремеслах присутня старанність, кропітка праця. Декоративно-прикладному мистецтву притаманне збагачення творчих прагнень дітей до перетворення світу  “розвиток в них свободи, нестандартності мислення, індивідуальність і розкутості, спостереження і вміння вдивлятися” [3, с.27].

Заняття декоративно-прикладною творчістю сприяють розвитку у школярів окрім моральних якостей (відповідальності, самостійності дисциплінованості, цілеспрямованості, поваги до минулого народу, старшого покоління), ще й соціально важливих навичок: колективної співпраці, взаємодопомоги, виконання суспільно значущих проектів, вмінню представити свою роботу іншим людям. У дітей поліпшується пам'ять, розвивається розумова діяльність, посидючість, тренується увага, що дає позитивні результати в успішності в школі, а в подальшому, допомагає їм у досягненні успіхів у дорослому житті. Освоєння дітьми традиційними промислами дає поштовх до самовираження. Школяр, творячи, веде діалог з навколишнім світом, ділиться особистими переживаннями і враженнями. Все це важливо для розвитку особистості, направляючи в творче русло психічну енергію дитини.

Разом з тим, школяр вчиться ліпити з глини і наносити різьбу по дереву, розписувати фарбами тканину, пробує техніку шиття і вишивки, тобто пізнаючи народне мистецтво, відбувається навчання прикладними навичками, до того ж відбувається знайомство з образотворчими та іншими традиціями інших регіонів. Практичні навички дозволяють дитині пізнати властивості різних матеріалів, вона вчиться правилам роботи з ними, використовує методи зберігання, заготовок і обробки матеріалу.

Висновок. Один із найважливіших напрямків формування особистості молодшого школяра полягає в розвитку в учнів здібностей до сприйняття і оцінки прекрасного не тільки в суспільному житті, природі, мистецтві, а й у розвитку художньо-творчої активності з використанням декоративно- прикладного мистецтва, в різних видах навчальної та позаурочної діяльності. Особливо слід відзначити дисципліни естетичного циклу, а саме декоративно-прикладне мистецтво, як одне з найбільш захоплюючих для дітей видів творчої діяльності, що має важливе значення для розвитку їх творчої активності, пам’яті, уяви, естетичного смаку, розумового виховання.

Якщо ми говоримо про необхідність видозміни змісту і методів педагогічної освіти в культурних і соціальних сферах, то необхідно пам’ятати про співвіднесення естетичного виховання і розвитку творчої активності школярів з національно-художньою культурою людини. Звернення до витоків національної культури набуває істотного значення, стаючи особливо значущим в тих регіонах України, де декоративно- прикладне мистецтво має багаторічні традиції, зберігає педагогічний потенціал в естетичному вихованні та розвитку особистості школярів.

Література:

1. Бєлінський В. Г. Вибрані статті. - М .: Дитяча література, 1992. С. 48.

2. Василенко В.М. Російське прикладне мистецтво. - М .: Мистецтво, 1977. С. 25

3. Голубєва Є.С. Роль декоративно-прикладного мистецтва в розвитку творчих здібностей дітей // Актуальні завдання педагогіки: матеріали III Міжнар. науч. конф.). - Видавництво Молодий вчений, 2013. - С. 27-29.

4. Некрасова М. А. Народне мистецтво як частина культури: теорія і практика / М. А. Некрасова. - М.: Образотворче мистецтво, 1983. - 343с.