Стаття "Розвиток «м`яких навичок», як основа для майбутнього формування соціально-громадянської компетентності дошкільника"

Кондратюк Любов,

Шепетівський ЗДО №7

Розвиток «м`яких навичок», як основа для майбутнього формування соціально-громадянської компетентності дошкільника

Виховання є засвоєння хороших звичок

 Платон

Тема національно-патріотичного виховання не нова, і у кожній розвинутій країні є наріжним каменем для побудови будь-якої освітньої програми.

Для України ця тема є надзвичайно важливою, особливо у період бурхливого національного відродження, яке зараз відбувається в Україні. Зростає інтерес до розуміння ролі духовних цінностей в житті народу, та незважаючи на тривалу історію державної незалежності, ми не можемо стверджувати, що існує цілісна система цінностей, яка є основою суспільства і його подальшого розвитку.

Протягом тривалого часу громадянська компетентність була під впливом спрощеного підходу, згідно з яким саме політико-економічна сфера визначала життя суспільства, а духовна сфера була другорядною і повністю залежала від матеріальної. Людина сприймалася як пасивний об’єкт історичного процесу, а не активний творець історії. Та наразі, під впливом бурхливих соціально-політичних процесів, питання формування громадянської компетентностві набирає ключових позицій, адже це, є одним із способів відновлення зв’язків із минулим і визначення перспектив майбутнього.

Розвиток історії будь-якого народу, його культури забезпечується існуванням стрижневих, центральних цінностей, які не гинуть, а постійно збагачуються, відроджуються в нових формах. Актуальність зумовлена загальноєвропейською та світовою тенденцією відтворення держави зусиллями кожного нового покоління як держави національної, опертої на етнічну й національну свідомість, патріотизм своїх громадян та вимогою оновленого «Базового компоненту дошкільної освіти» - «плекати українську ідентичність».

 Національна культура зберігає життєздатність, поки її традиції, цінності, репрезентовані у сфері суспільної свідомості, здатні бути і основою, і каталізатором світогляду та практичної діяльності. Тому не дивно, що дошкілля є фундаментом громадянської компетентності українця через   формування етнічної та національної ідентичності, прищеплення дітям етнічної самоназви; поваги до національних символів; шанобливого ставлення до мови; надання знань про віхові історичні події, визначних історичних діячів; використання образів народної та професійної культури; показ близькості українського та європейських народів.

Система цінностей людини формується на основі свідомого та осмисленого сприйняття людської реальності. Тому одним із факторів, що впливають на формування особистісних цінностей, є активна інтелектуальна праця людини з глибоким та широким розумінням дійсності. А інтелектуальна праця неможлива без якісної освіти, саме тому, з раннього віку з дітьми потрібно спілкуватися мовою кращих творів українського фольклору, співати, читати, в старшому віці - вчити  напам`ять вірші українських поетів. Також важливим виховним фактором соціалізації є найближче соціальне оточення, в якому проходить життя і діяльність дитини, тобто середовище –  сім’я, дитячий колектив, товариші, дорослі люди, з якими безпосередньо спілкуються діти. Соціалізація дітей у сім’ї включає усвідомлене засвоєння норм і способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною і духовною культурою, адаптацію до соціуму, а також у процесі взаємодії з батьками, іншими дорослими членами родини, братами і сестрами; власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, стилю життя. Виходячи з визначення виховання, ми вважаємо, що виховання дітей у сім’ї це цілеспрямована взаємодія батьків з дітьми, самих дітей один з одним. Тому саме в такій особистісній взаємодії відбувається формування мотиваційно-ціннісної системи особистості дитини, передача дітям соціального значущих норм і засобів поведінки.

Ми не можемо передбачити як виглядатиме світ через пару десятків років, яку професію оберуть наші малюки й чи існуватимуть ті спеціальності, які сьогодні вважаються престижними. Є лише один вірний спосіб підготувати дитину до успішного дорослого життя: навчити адаптуватися до будь-яких змін, які чекають її в майбутньому. Ми, дорослі звикли спиратись на сталі, так звані «тверді навички», того ж самого вимагаючи від дітей.

 Твердими навичками (hard skills) прийнято називати ті вміння, які по суті є професійними. Ці навички можна й потрібно опановувати. Вони ґрунтуються на запам'ятовуванні послідовних дій і добре піддаються оцінюванню. За їх розвитком можна спостерігати, а результат – виміряти й наочно продемонструвати. До них відносять вміння розв'язувати математичні задачі, читати, вивчати іноземні мови та навіть їздити на велосипеді. Саме такі навички необхідні, щоб ефективно займатися певним видом діяльності. Основною метою "набуття досвіду" є опанування певного знання шляхом його повторення і доведення до автоматизму, тобто вивчення різноманітних способів вирішення певних завдань за заздалегідь відомим шаблоном. Їх значення в житті людини складно перебільшити, але якщо вміння людини обмежуються тільки ними, то успішна соціалізація, інтеграція у колектив, саморозвиток їй не  під силу.

Чому?

Счасне покоління потребує інших навичок: вміння критично мислити, творчо розв’язувати проблеми, швидко пристосовуватись до нових технологій та легко адаптуватись до правил мінливого світу. З огляду на це, я вирішила розібратись у цьому питанні та виокремити основні пріоритетні напрямки щодо формування та розвитку в дітях якостей, які дійсно знадобляться їм у майбутньому, дорослому житті, стануть визначальними для подальфого формування справжнього відповідального громадянина нашої країни. Сьогодні діти ростуть з невизначеним майбутнім, і ми повинні, зробити все можливе, щоб підготувати їх до усіх викликів.

Оновлений  БКДО  визначає  результат  освіти як сформованість та розвиненість життєвих компетентностей  дитини,  які  вона  набуває  шляхом збагачення досвіду діяльності. Спілкування, гра, образотворча, пошуково-дослідницька, господарсько-побутова діяльність виконують функції збагачення дитини культурним досвідом взаємодії з іншими людьми. Це забезпечує якісні зміни, особистісне зростання, сприяє розвитку емоційної сфери, збагаченню знань про навколишній світ, формуванню життєвих навичок, які демонструють здатність дитини використовувати набуті знання в житті та її відкритість для нового досвіду. Тому формування соціально-громадянської компетентністі не можливе без урахування інших освітніх напрямків. Якщо в дитини розвинені вольова регуляція, самостійність, сформовані основи світогляду та певна картина світу, мотивація до прояву активності, якщо вона усвідомлює своє місце серед інших людей, можна говорити про набуття нею особистісної компетентності, що є підґрунтям для формування у старших дошкільників інших важливих освітніх напрямів, особливо «дитина в соціумі».

Соціально-громадянська компетентність включає в себе формування як твердих так і мя’ких навичок:

1.                Знання свого ім’я та по батькові, своїх батьків, родичів.
2.                Усвідомлення змісту понять «сім’я», «сімейні традиції» (склад, взаємна турбота, доброзичливі стосунки з братами, сестрами, збереження сімейних традицій).
3.                Усвідомлення обов’язків кожного члена сім’ї та свої особисто, прагнення надати посильну допомогу.
4.                Розуміння, що родина об’єднує всіх родичів матері та батька, усвідомлення ступені спорідненості.
5.                Відчуття  себе повноцінним членом родини, розуміння і захист з боку родичів і відповідного ставлення до них.
6.                Обізнаності з нормами і правила сімейного (родинного) співжиття.
7.                Уявлення про різні професії дорослих та їх особливості (робочий одяг, знаряддя праці тощо), дбайливого ставлення до результатів праці дорослих.
8.                Вирізнення знайомих людей із-поміж інших (друзів, товаришів, сусідів, працівників закладу дошкільної освіти тощо.
9.                Розуміння, що з «чужими» треба поводитися обачно, стримано, чемно; у разі потреби може звернутися по допомогу до сторонніх, вміння користуватися елементарними правилами самозбереження.
10.           Здатність входити в контакт із різними за віком дітьми, налагоджувати з ними активну взаємодію, спілкування.
11.           Прагнення бути бажаною у грі, спілкуванні, визнання себе іншими дітьми тощо.
12.           Розуміння межі допустимої поведінки, уміння уникати гострих суперечок, намагається порозумітися.
13.           Розуміння, що групу гуртують спільні цінності, відвертість стосунків, довіра, певні поведінкові норми.
14.           Розуміння, що дружба – це вияв довіри, відданості, поваги між людьми. Усвідомлює, що дружбою треба дорожити.
15.           Знання назви держави, її столиці, державної символіки, назви свого міста та його символіки, державних свят.
16.           Знання про народні обереги-символи, особливості українського національного одягу, рослинні символи.
17.           Уявлення про школу, особливості діяльності учня та вчителя.
18.           Усвідомлення свого місця в соціальному середовищі, уміння обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.
19.           Дотримання культури людських взаємин, навичок взаємоповаги у спілкуванні та спільній діяльності, шанобливе ставлення до інших людей (дорослих і однолітків).

Спільними для всіх ключових компетентностей дитини на етапі дошкільної та початкової освіти є такі наскрізні вміння і навички:

                   прояв творчості та ініціативи;

                   керування емоціями;

                   самостійне мислення, висловлення та обґрунтовування власних думок;

                   прийняття рішень;

                   розв’язання проблем;

                   співпраця в колективі.

З огляду на усе перераховане потрібно формувати цілісні підходи до дошкільної освіти. Та для розвитку ключових компетенцій є заняття, де чітко прописані мета, методи, та заплановано рензультат.  Та разом з цим, їм буде потрібен універсальніший інструментарій, який за будь-яких обставин допоможе засвоювати нову інформацію. То що ж потрібно розвивати?

Як формувати м’які навички? На що потрібно звернути увагу?

1.                Уміння ефективно навчатися.

 Зараз отримати інформацію можна будь-якої миті. Педагог, який каже, що він повинен давати знання дитині – це вчорашній день. Сучасний викладач навчає моделей, способів або шляхів отримання цих знань. Дає ключі від дверей, за якими зберігаються відповіді. Наприклад, дитина запитує вас про гончарство. Ви можете відповісти на запитання або запропонувати зліпити з глини глечик (або завести на спеціальний мастер клас). У першому випадку ви даєте дитині інформацію, у другому – вчите її самостійності у дослідженні навколишнього світу. Перетворюєте дитину з об'єкта освіти на активного учасника. Самонавчання можна і потрібно вчитися, як і будь-якої іншої справи. Якщо ви набули цієї навички, то освоєння нової справи (чи то користування сучасними технологіями, чи то зміна професійної діяльності або автомобіля) стане якщо не легким, то хоча б зрозумілим і передбачуваним заняттям. Ви не просто прищеплюєте дитині знання, а й допомагаєте ефективно ними користуватися.

2.                Емоційний інтелект.

 Його розвиток – це не разова дія, а тривалий процес, який варто розпочати ще з дошкільного віку. Перші науковці, які зайнялися вивченням емоційного інтелекту, виділили чотири його складові:

- сприйняття: здатність людини розпізнавати власні емоції;

- розуміння: вміння визначати причини появи тієї чи іншої емоції у себе та інших;

- управління: вміння приборкувати емоції, пробуджувати і спрямовувати свої та чужі почуття на досягнення цілей;

 - використання: пробудження креативності, щоб стимулювати мислення і налаштуватися на роботу;

Мірою дорослішання дитини та інтеграції у суспільство її емоційний інтелект буде поступово розвиватись, але без додаткових тренувань він залишиться несвідомою навичкою, до якої не можна звернутися за першої необхідності. Розвивати емоційний інтелект можна за допомогою спільних ігор з дорослими й однолітками, переглядів кіно та мультфільмів, читання літератури. Неабияку роль відіграє приклад дорослих, які не приховують емоцій, а вміють їх переживати. Це допоможе формуванню в дитини адекватної самооцінки, самостійності та впевненості у власних силах.

3.                Розвиток креативності.

Що таке креативність? Це здатність придумувати, генерувати ідеї, варіативність мислення, свобода. Ще один термін для цього – "латеральне мислення", вміння нестандартно підходити до завдань. Це навичка, яка формується, коли для розв'язання задачі потрібно "вийти за рамки". І її, як і будь-яку іншу, можна та потрібно розвивати.

Спонукайте дітей мислити не шаблонно, навіть якщо для цього треба "йти проти правил". Роботу над цим теж варто починати якомога раніше, ще в дошкільному віці, коли у дитини з'являється свобода мислити, висловлювати думку, обговорювати й обґрунтовувати, бути індивідуальністю. Мінімізуйте перегляд телевізора та ігри на планшеті – це набір непотрібної інформації, нормувати яку дитині ще належить навчитися. Навіть якщо вам дуже потрібно чимось зайняти малюка на якийсь час, обирайте для цього якісний контент, а не трендовий.

Крім цього, не бійтеся залишати дитину наодинці і дозволяйте їй самостійно робити вибір: яку книжку читати, якими іграшками гратися, яким хобі зайнятись. Вчіться римувати, розв'язуйте завдання на логіку та кмітливість і, що важливо, допоможіть дитині розвинути здатність знаходити позитив навіть у, здавалося б, негативних ситуаціях.

Вірте в індивідуальність та виховуйте дитину з повагою до її особистості. Поважайте її вибір, підтримуйте інтереси та бажання всебічно розвиватися. Коли дитина бачить, що ви вмієте захоплено щось створювати, то буде з ентузіазмом наслідувати ваш приклад.

4.                Внутрішня мотивація

Дитина не стане занурюватися з головою у предмет, який їй не до вподоби. Так само і в дорослу людину важко "запхати" якісь знання, якщо її це мало цікавить. Тому вміння пробуджувати в собі інтерес та підтримувати його – справді корисна навичка. Якщо дитина навчиться за допомогою захопленості перетворювати робоче завдання на додаткове джерело енергії, то досягне успіху у будь-якій справі.

5.                Критичне мислення і вміння опрацьовувати інформацію

Нейрофізіологи стверджують, що дитячий мозок поглинає інформацію, наче губка. Це означає, що варто контролювати й обмежувати взаємодію дитини з інформацією. Нескінченні розважальні ролики на YouTube, мультфільми, кіно не принесуть реальної користі.  Краще запитайте дитину, що їй може бути цікаво? Співати, танцювати? Відведіть її до школи танців. Може навіть історія рідного міста, динозаври, стародавні замки, національне вбрання? В інтернеті повно контенту на цю тему, можна ще й разом в музей сходити. Направте її енергію у потрібне русло. Хтозна, раптом це виявиться справою всього життя (а може, й ні). Також є імовірність, що ці навички знадобляться.

6.                Довіра та відкритість

Навичка доброзичливого ставлення, відкритості та довіри точно є однією з ключових у майбутньому. Йдеться про відкритість новому знанню, новому досвіду і людям – без цього неможливі інновації та креативна робота, яка має таке важливе значення в сучасному світі. Навчитися цього можна, тільки якщо постійно "входити в нові соціуми" – наприклад, змінюючи гурток за інтересами або переміщаючись між різними навчальними групами.

На здатність довіряти впливає безліч факторів: від біологічних до соціальних, де велику роль для дитини відіграє її оточення. Наприклад, якщо матір (найбільш емоційно близька людина) покаже дитині, що світ до неї добрий, що їй завжди допоможуть і захистять за потреби, то малюк із більшою ймовірністю навчиться довіряти іншим. Якщо ж батьки самі постійно звертають увагу тільки на негатив, то у дитини можуть з'явитися недовіра й навіть комплекс провини.

Отже, система цінностей у суспільстві загалом, є орієнтиром у формуванні світогляду та духовного світу людини, а прагнення до їхнього володіння є важливою умовою для отримання необхідного життєвого досвіду та соціалізації, яка починається у родині та продовжується у дошкільному навчальному закладі, навчання у житті дитини має стати постійним процесом саморозвитку. Це мусять розуміти не лише дитина, а й дорослі, щоб не зациклюватись виключно на здобутті "твердих" навичок. Зараз, напевно, як ніколи раніше, суспільству потрібен не просто інструмент для виконання робочих завдань, а Людина. Саме вміння бути людяними стане визначальним у світі, який всього за тиждень може змінитися до невпізнання. Примусове соціально-громадянське виховання це передвісник моральної деградації країни, у будь яку епоху у будь якій країні. Адже навчання любові через примус ніколи не зробить людину доброю чи гуманною. Розуміння любові до Батьківщини не передається через вивчені вірші, заучені до автоматизму рухи, примусові заходи. Патріотизм виростає через свободу, з прав і свобод людини,  з достатку та благополуччя з любові до ближнього, з відкритості, із комфортного у психологічному аспекті, забезпеченого життя. Важливо усвідомлювати, що система цінностей не є лише результатом впливу соціокультурного середовища, економічних і політичних факторів. Вона також є формою самосвідомості та самовираження внутрішніх сил і  уявлень особистості, які пов’язані з її потребами та інтересами. Система цінностей залежить як від характеру та обсягу інформації про культурні цінності, їх сутність, функції і властивості так і ефективності освітньо-виховної системи суспільства.

Список використаних джерел та літератури:

1. Васютинський В. О. Ціннісно-орієнтаційні площини сучасного українського суспільства. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. 2006. Т. 8. Вип. 6. С. 40–45.

2. Левківська К. В. Ціннісні засади діяльності освітніх закладів: навчально-методичний посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2017. 136 с.

3. Пляка, С. М., Федорова, Ю. В. Цінності як орієнтир у Новій українській школі. Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників в умовах неперервної освіти: науково-методичний вісник. 2022. № 58. С. 89–101.

4. Сидоренко В. В. Концептуальні засади Нової української школи: ключові компетентності, ціннісні орієнтири, освітні результати. Методист. 2018. № 5. С. 4–21.

5. Стасевська О. А. Система цінностей як основа буттясучасного українського суспільства. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2014. № 1 (20). С. 62–76.

6. Євгеній Морі.  Суспільне новини. Soft skills та критичне мислення: які навички знадобляться дітям у XXI столітті.

UPL:https://suspilne.media/62334-soft-skills-ta-kriticne-mislenna-aki-navicki-znadoblatsa-ditam-u-xxi-stolitti/

7."Університетське слово". Справжня студентська газета бердянського державного педагогічного університету. Освіта серця та розуму: м’які навички СЕЕН 24.04.2020 

UPL: https://us.bdpu.org.ua/osvita-sertsia-ta-rozumu-m-iaki-navychky-seen.html

8.                Електронний журнал.Інваріантний складник. Освітні напрями / Інваріантний складник. Освітні напрями.Оcвітній напрям «Дитина в соціумі» Оcвітній напрям «Дитина в соціумі»

UPL:https://ezavdnz.mcfr.ua/867851

9.                Тамара Піроженко. Стаття «Особистість дитини. Впроваджуємо оновлений Базовий компонент дошкільної освіти». Дошкільне виховання”, 2021, № 8
10.           Вебінар «Вивчення предмета «Громадянська освіта» в школі: глибоке занурення.» ТОВ «На Урок» та Бут Ганна.

UPL:https://naurok.com.ua/webinar/vivchennya-predmeta-gromadyanska-osvita-v-shkoli-gliboke-zanurennya?reg=true

11.           НУМО. Платформа розвитку дитини  UPL: https://numo.mon.gov.ua/