Статья шунтування . Цікави факти в роботі кардіохірурга .

УУБКД

Предиктори виникнення пізніх ускладнень

після аортокоронарного шунтування

в пацієнтів зі стабільною ішемічною

хворобою серця

Мета роботи – визначити фактори, від яких залежить виникнення пізніх ускладнень після операції аорто-

коронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця.

Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інстру-

ментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця, послідовно відібраних для

операції ізольованого АКШ. Тривалість періоду спостереження за пацієнтами становила 12 місяців з моменту

операції АКШ. Загалом діагностовано 29 пізніх ускладнень (3 випадки декомпенсації серцевої недостатності, 3 –

уперше діагностованої фібриляції передсердь (ФП), 4 – гострого коронарного синдрому, 11 – зниження фракції

викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) більше ніж на 10 %, 2 – переходу ФП у постійну форму, 2 – розвитку гострого

інфаркту міокарда та 4 летальних випадки), що виникли у 24 пацієнтів. Групи пацієнтів з ускладненнями і без

ускладнень порівнювали за демографічними показниками, факторами ризику, супутніми хворобами, лабора-

торними показниками, особливостями операції АКШ та післяопераційною медикаментозною терапією.

Результати. В однофакторному аналізі особливостями пацієнтів з ускладненнями протягом річного спо-

стереження були наявність ФП в анамнезі, нижча швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (медіана (квартилі)

55 (44–68) проти 61 (52–74) мл/(хв · 1,73 м2); р = 0,060), більший розмір лівого передсердя (4,4 (4,3–4,9) проти 4,3

(4,0–4,5) см; р = 0,004), нижча ФВЛШ (47 (37–56) проти 53 (45–58) %; р = 0,033), більший індекс кінцеводіастолічного

об’єму (70,4 (58,7–84,8) проти 59,1 (51,2–70,8) см3/м2; р = 0,004), післяопераційне застосування антагоністів альдос-

терону (р = 0,051) та петльових діуретиків (р = 0,007), а також відсутність прийому статинів (р < 0,001). За даними

мультиваріантного аналізу, незалежними предикторами виникнення пізніх ускладнень після операції АКШ вияви-

лися гірший показник ШКФ при виписуванні зі стаціонару (відношення шансів (ВШ) 1,366 (95 % довірчий інтервал

(ДІ) 1,007–1,853); р = 0,045), післяопераційне застосування петльових діуретиків (ВШ 2,186 (95 % ДІ 1,187–4,024);

р = 0,012) та відсутність післяопераційної терапії статинами (ВШ 6,236 (95 % ДІ 2,313–16,809); р < 0,001).

Висновки. Більшість зареєстрованих пізніх ускладнень після операції АКШ припадає на випадки погір-

шення насосної функції лівого шлуночка, появи і прогресування ФП та/або серцевої недостатності. Незалежний

зв’язок виникнення пізніх ускладнень зі зниженою функцією нирок, застосуванням петльових діуретиків та

відсутністю тривалої терапії статинами потрібно враховувати при призначенні, контролі та корекції лікування

в пізній післяопераційний період.

Ключові слова: аортокоронарне шунтування, пізні ускладнення, предиктори, статини