Ставлення дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб.

Ставлення дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб.

Праця дитини будь-якого віку зв'язана з розвитком її інтелекту.

Школяр, у якого розвинений розум ніколи не зможе бути по-справжньому працелюбною людиною: працелюбною - це значить завжди працівник, мислитель і шукач одночасно. Розвинуте мислення – важлива умова підготовки дитини до праці (розумової і практичної). Тільки через злиття думки і фізичної праці школярі можуть стати мислителями, пошуковцями, відкривачами.

Щоб навчити вихованців працювати, радіти самому процесу діяльності і результатами праці, з ним треба багато спілкуватись, постійно щось пояснювати, нагадувати, запитувати.

Необхідно привчити дитину переборювати перешкоди навіть шляхом втоми. В житті проходиться часто втомлюватися, для того, щоб досягнути якого-небудь ефекту в роботі. Ми повинні привчати дитину економити свої сили, навчити не тільки працювати, а знаходити в собі ресурси, щоб пробути себе до праці, привчити до думки про те, що праця сама по собі буде давати насолоду досягнутої мети, ми повинні привчити її до вмілого, організованого підходу до переборювання перешкод та труднощів.

Виховні досягнення

Сформованість потреби в праці:

- уявлення про значущість усіх видів праці;

- уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність;

- навички самообслуговування, ведення домашнього господарства;

- вміння доводити справу до логічного завершення;

- уявлення про сучасний світ професій.

У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мускулатура, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їхньому розумовому розвиткові. Зайняті різними видами праці діти кмітливіші, винахідливіші, у них багатший словниковий запас. Участь у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці є формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.

Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат, а мають загальноосвітній, загально розвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

Праця у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню школярами її суспільної користі й виробничої значущості. Різноманітність видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх задатки, нахили, інтереси, створює умови для вибору майбутньої професії.

У сучасному виховному процесі ціннісне ставлення до праці розглядається як складний змістовно-синтетичний компонент особистості, що охоплює ставлення дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб, почуття задоволеності працею і сукупність найважливіших мораль них якостей, які визначають ставлення до трудової діяльностізагалом (працьовитість, відповідальність, охайність, бережли- вість, вміння раціонально розподіляти робочий час і т. п.) Варто наголосити, що виховання справжнього ціннісного ставлення до праці пов’язане саме з усвідомленням її суспільної цінності і практичного значення. Адже у житті праця виконується не тому, що приваблива, а заради досягнення суспільно значущого результату. У сучасних умовах стрімких змін особливого значення набуває питання підготовки учнівської молоді до самостійної трудової діяльності. Адже висококваліфікований спеціаліст ‒ запорука добробуту держави, її конкурентоспроможності на світовій арені. Сьогодні більшість випускників загальноосвітніх шкіл недостатньо підготовлені до успішної трудової діяльності в ринкових умовах; відчувається поверховість умінь застосовувати теоретичні знання на практиці. Одним зі способів вирішення проблеми зв’язку школи з реаліями життя є впровадження суспільно-корисної праці в навчально-виховний процес. Це значно сприяло б психологічній і практичній підготовці особистості до праці, виробленню необхідних трудових навичок і вмінь, спонукало б до формуванню ініціативного і мобільного працівника, націленого на високопродуктивну працю в державі. Цілком слушно зазначав В. Сухомлинський: “Ідеалом нашого виховання має бути формування такої потреби працювати за здібностями, яка означала б глибоко особисте, суб’єктивне прагнення віддати всі свої здібності в ім’я блага суспільства. Це і є правильне уявлення про працю як про суспільну діяльність. Воно повинно стати особистим переконанням кожного трудівника”

У процесі соціально значущої праці учні набувають знань, трудових умінь та навичок, навчаються переборювати труднощі, виробляють звичку до трудового зусилля. Правильно організована соціально значуща праця  – важливий засіб морального виховання, формування у дітей свідомого ставлення до праці.

Важливим є педагогічно правильна організація соціально значущої праці учнів. Вона повинна відповідати таким вимогам: 

‒ випливати з навчально-виховних цілей, сприяти поглибленню знань, розширенню кругозору дітей; 

‒ робота учнів повинна мати свідомий, осмислений характер. Треба, щоб діти усвідомлювали соціальне значення своєї праці. Перед проведенням того чи іншого заходу слід роз’яснити учням його значення, підвести до думки про те, що своєю працею вони допомагають суспільству. Осмислення трудових операцій надає праці інтелектуального змісту, сприяє розумовому розвитку;

 ‒ соціально значуща праця має бути підпорядкована виховній меті, сприяти формуванню моральних якостей учнів, стійких суспільних мотивів діяльності, почуття суспільного трудового обов’язку. Правильно організована праця допомагає розв’язувати такі виховні завдання, як згуртування учнівського колек-тиву, формування свідомої поведінки, дружби, това- риськості, уміння переборювати труднощі; ‒ трудові завдання повинні бути конкретними;

 ‒ для успіху соціально значущої праці учнів потрібен її облік, врахування результатів роботи всього колективу і кожного учня окремо, запис результатів обліку на особовий рахунок кожного учня;

 ‒ до організації праці та керівництва нею залучаються самі учні. Виховний ефект соціально значущої праці буде значно вищим, якщо дітям доручати роботу, під час якої вони проявлятимуть самодіяльність і самостійність;

 ‒ підсумовувати виконану роботу: встановлювати значення виконаної роботи, якість, точність і своєчасність виконання, економію матеріалів. Результати роботи обговорює шкільний колектив, їх висвітлюють у стінній пресі, а також відображають у вигляді виставок, плакатів і таблиць.