СТИМУЛЮВАННЯ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

СТИМУЛЮВАННЯ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Стаття присвячена проблемі мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у контексті Нової української школи. Акцентовано увагу на створенні умов для реалізації активності учнів шляхом  динамічної наочності, посиленню зацікавленості в освітній діяльності, обліку індивідуальних психофізіологічних характеристик учнів, різноманітності інформації і форм роботи, наявності зворотного зв’язку, адаптивності.

важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається питання урізноманітнення освітнього процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів у концепції Нової української школи. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних матеріалів та ігор.

З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів. Учень не може засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому все більшого значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів [2, c.76].

Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації – створити в класі творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини.

Незважаючи на різні підходи науковців щодо процесу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови, більшість із них погоджуються з визначенням таких складників пізнавальної активності:

•             мотиваційні (потреба в пізнанні, прагнення до самовдосконалення);
•             психічні якості (емоційне сприйняття, творча уява, мислення, мовленнєва компетентність);
•             інструментальні (форми, методи, технології) [5, c. 104].

Для успішного розвитку особистості на уроках англійської мови має ряд психічних якостей, а саме: психологія уваги, логічне мислення, творча фантазія. Важливу роль у розвитку пізнавальної активності учнів мають уміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати події, висловлювати свої судження.

Серед інструментального комплексу розвитку пізнавально-навчальної активності учнів можна назвати ті, що безпосередньо пов’язані з формами і методами навчання. Сучасні педагогічні технології, такі як навчання у співпраці, проектна методика, використання інформаційних технологій, Інтернет-ресурсів забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання.

Розвитку пізнавальної діяльності на уроках англійської мови може сприяти використання структури навчального матеріалу і спеціально організована взаємодія видів пізнавальної діяльності з опорою на узагальнені наочні орієнтири, визначені педагогічні умови і розроблені адекватні організаційні форми, методи, прийоми навчання [1, c. 66].

Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світоглядних знань підлітків, яка є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності. Новизна в поглядах на проблему стимулювання та активізації пізнавальної діяльності учнів визначається соціальними змінами, що відбуваються в державі, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. У процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності можна формувати такі риси особистості, як пізнавальна самостійність і активність, колективізм, відповідальність, а також можливість взаємозв'язаного формування творчого і відповідального становлення до навчання.

Вивчення іноземної мови потребує від учнів напруженої розумової діяльності, уваги, здатності осмислювати абстрактні поняття, уміння робити узагальнення. Не всім учням іноземна мова є легкою. Деяким учням важко дається вимова, інтонація речень. Вони не запам’ятовують структуру мовленнєвих зразків, лексику для їх наповнення. Це, звичайно, викликає невдоволення, втрату віри у свої сили, веде до послаблення інтересу в подальшому вивченні іноземної мови [4, c. 233].

Засоби і прийоми стимулювання та активізації пізнавальної діяльності підлітків допомагають виробленню у них прийомів навчальної праці, сприяють розумовому розвитку, ефективному використанню часу, підвищенню якості знань.

Проект Ради Європи "Сучасні мови" передбачає підвищення ефективності навчання іноземних мов, зокрема, за рахунок передових методів і технологій, тобто методами активізації пізнавальної діяльності учнів. Великий інтерес викликають наступні методи:

•             дискусійний
•             метод рольових ігор
•             метод проектів
•             використання мультимедійних (комп‘ютерних) технологій [3, c.49].

Ці методи не можна назвати новими. Однак, їх застосування до цього часу не було системним. Вони пов’язані між собою тим, що їх форми і зміст дозволяють формувати, поряд із комунікативною компетенцією, окремі комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння критичного мислення.

Навчання має полімотивований характер та складається з таких компонентів, як емоційна, мотиваційно-цільова та пізнавальна діяльність учня. Кожний з них базується на попередньому та підпорядковує собі або доповнює. Так, висока емоційність школярів мотивує їх поведінку на досягнення мети. Завдяки розвитку самостійності у школярів формується вміння передбачати результати майбутньої діяльності, водночас виявляється ініціативність, допитливість та спрямованість дій дитини. Головне завдання вчителя у контексті Нової української школи – зацікавити учнів у досліджуванні нового. Для цього вчитель може використовувати такі прийоми, як рефлексія, креативний початок уроку (за допомогою музичного фрагменту або ігрової форми), створення доброзичливої атмосфери довіри та співпраці або ситуації успіху через виконання посильних для всіх учнів завдань під час засвоєння нового матеріалу [2, c.90].
Мотиваційно-цільова діяльність – це усвідомлення учнями мети навчання та способів її реалізації. Наприклад, використання диференційованих завдань у різнорівневих групах, заохочування учнів до самостійного пошуку помилок із наступним їх виправленням, створення ситуації браку знань для того, щоб учні самостійно досліджували матеріал, але, звичайно, не залишаючи їх без інструкцій. Пізнавальна діяльність на уроках англійської мови відображає вміння учнів самостійно визначати навчальні завдання та опановувати нові способи та прийоми самооцінки та самоконтролю. Доречним буде залучення учнів до колективної діяльності через організацію роботи в групах та змагальні форми проведення уроку. Або створення проблемної ситуації через аналіз, порівняння об’єктів навчального матеріалу, свідомого створення протиріч. Ще залучення учнів до оцінювальної діяльності можливе за допомогою організації рефлексії та стимулювання учнів подякою або через оцінювання [6, c. 45].

Одна з найефективніших форм мотивації на уроках англійської мови у концепції Нової української школи полягає в тому, щоб зміцнити впевненість учнів у власних силах. Перевіреним засобом мотивації є планування мети і завдань самими учнями. Тільки тоді, коли учень сам собі планує індивідуальну мету навчання, у нього виникає віра в себе, а це – запорука успішного навчання.

Також з метою підвищення зацікавленості доцільно пропонувати учням брати участь в олімпіадах або позакласних заходах з предмету, під час створювання завдань звертати увагу не лише на здібності дитини,а й на її інтереси, проводити уроки з застосуванням комп’ютера та карток для індивідуальної роботи. Так, якщо школяра спонукає до навчання сама діяльність, якщо йому подобається говорити, читати англійською, сприймати на слух, пізнавати нове, тоді ми говоримо про, так званого, мотивованого учня, успіх у навчанні якого є очікуваним і прогнозованим. Але які б прийоми і методи формування мотивації, підвищення інтересу до учбової праці, активізації пізнавальної діяльності ми не застосовували на уроках і зовні, необхідно пам’ятати, що вся робота вчителя повинна бути спрямована на розвиток особи учня, його самовизначення, а також становлення громадської позиції та діяльності в майбутньому [3, c. 59].

Отже, пізнавальна активність учня на уроках англійської мови представляє собою складне психолого-педагогічне утворення, що синтезує в собі низку компонентів, про які згадано вище. Особливий зв’язок спостерігаємо між пізнавальною активністю і пізнавальним інтересом учнів, іншими словами, якщо урок не є цікавим, прийоми та методи викладання не приваблюють, не стимулюють до пошуку нової інформації, то дійсно чекати на високу пізнавальну активність вихованців не доводиться. Тому дієвим чинником вирішення окресленої проблеми, слугують інноваційні засоби й методи викладання задля формування та розвитку особистісних якостей дітей.

Список використаної літератури

1. Близнюк О. І., Панова Л. С. Ігри у навчанні іноземних мов: посібник для вчителів. – К: Освіта, 2005. – 64 с.

2. Джава Надія. Проблемні методи навчання іноземних мов. Дискусія. // Нова педагогічна думка. – 2005. – № 3. – С. 49.

3. Кондратюк І. Г. Активізація навчальної діяльності учнів на уроці. // Англійська мова та література. – 2006. – № 15. – С. 142.

4. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2007. – 328 с.

5. Мілютіна З. Т. Впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках іноземної мови. // Управління школою. – 2005. – № 19 – 21. – С. 249 – 51.

6. Осадчук Р. І. Дидактичні ігри у навчальному процесі школи. // Педагогіка і психологія. – 2007. – №4. - С. 102 – 110.

7. Скорнякова М. Є. Сучасні методи викладання англійської мови. // Англійська мова та література. – 2005. – №28. – С. 2 – 12.