Стосунки з батьками: так чи ні

                         Сподобівська ЗОШ I- II ступенів

 Виховна година на тему:

    «Ти і твої батьки –

    неоголошена війна.»    

Мета: обговорити з учнями проблеми стосунків батьків і дітей; навчати школярів шукати компроміс у спілкуванні з дорослими; виховувати в учнів самостійність, розміркованість, повагу до батьків.

                                              Хід заняття

Слово вчителя.

 Звичайно, не всі підлітки конфліктують зі своїми батьками. Але все-таки у вас,  у ваших друзів є теми, які вам складно обговорювати з дорослими. Але головна причина ваших сварок із батьками – напевно, їхня надмірна увага до вас. вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: « Піднімайся, спізнишся до школи… Лягай раніше, а то проспиш… Сідай за уроки… Не затримуйся після школи…» Вони радять із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком.

  «Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь, наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорстокішими, і ваші суперечки дедалі частіше закінчуються сварками.

 Запитання до учнів.

          У яких життєвих ситуаціях батьки стають вашими супротивниками?

          Які причини спонукають ваших батьків до таких дій?

Слово вчителя.

За всіма цими конфліктами стоїть одна особливість підліткового віку - прагнення до самостійності. Ви намагаєтесь відвоювати в батьків право самим вирішувати свої справи. Але найчастіше таку незалежність доводиться здобувати в «боях».

Можете не сумніватися, що дорослим дуже добре відомі всі способи ведення «невидимої війни».

Наприклад, ви зателефонували другові:

• У тебе коли батьки приходять додому?
• Після шостої.
• І в мене теж. Давай закінчуй швидше з уроками, змиємося, поки не пізно!

 Цей спосіб «здобувати волю» ще досить невинний. Буває так, що підлітки йдуть на відкрите протистояння з батьками.

 Наприклад, однокласник зізнався вам: якби не постійні причіпки батьків, він давно б уже змінив рвані джинси із заклепками на звичайні брюки. Але робити цього не хоче,бо батьки в такому випадку відразу ж подумають, що «перемогли» його.

 Не є рідкісною ситуація,коли дівчина або хлопець йдуть на явну брехню, аби «пустили», «не заборонили», «відчепилися».

Усі ці способи відстояти себе перед дорослими погані тим, що, по-перше заважають вам дорослішати, тобто ставати по справжньому самостійними; а по-друге, неминуче призводять до родинних конфліктів.

Спробуйте подивитися на себе очима батьків. Як ви гадаєте, чому вони до вас прискіпуються? Усе дуже просто: батьки ще не звикли, що ви виросли. Вони тривожаться за вас й бояться, що із вами станеться щось недобре. І погодьтеся, часто їхнє хвилювання має підстави. Ви справді вискакуєте на мороз без шапки, а потім хворієте. Або не завжди готуєтесь до уроків. У вас іще дуже мало життєвого досвіду, і ви помиляєтесь, робите дурниці, самі не помічаючи цього, а батьки вже знають шляхи розв’язання багатьох  ваших проблем, і звичайно, їм дуже хочеться вберегти вас від «зайвих» ( як їм здається) розчарувань і помилок, передати вам свій досвід.  

 Бесіда.

         Запропонуйте способи розв’язання найпоширеніших конфліктних ситуацій із батьками.

 Слово вчителя.

 Справді, багато хто з дорослих забуває, що таке бути підлітком, але ж колись і вони хотіли бути самостійними та вчитися життя на власному досвіді! Тому є сенс спробувати себе в ролі дипломата й постаратися знайти спільну мову зі старшими.   

 Для початку спробуйте поговорити з батьком або мамою про той час, коли вони були підлітками. Можливо, у них були такі самі проблеми, що й у вас нині? 

А головне починайте доводити їм, що ви вже не діти, не словами, а вчинками!

 Тобто ви маєте довести, що здатні брати на себе обов’язки і відповідати за свої дії. Якщо, наприклад, дівчина згадує, що вона доросла, тільки коли збирається на дискотеку до її слів важко ставитись серйозно. Але якщо вона на рівних братиме участь у житті родини ( хоча б стежитиме за тим, щоб у холодильнику завжди був «черговий» набір продуктів), самостійно плануватиме свій день, виконуючи важливі справи без зайвих нагадувань, батьки  поступово почнуть довіряти їй більше.

 А ось іще один спосіб, більше прийнятний для хлопців. Візьміть на себе весь дрібний технічний ремонт, який вам під силу. Ви ж повертаєтесь додому раніше, ніж батько, і у вас більше вільного часу.

До речі, не забувайте попереджувати батьків,  коли затримуєтесь у друзів допізна! Адже ви пам’ятаєте: вони за вас хвилюються. Це вчинок дорослої людини, яка поважає себе та інших.

Якщо предметом ваших сварок із батьками є справи, у які з вашого погляду, їм утручатись не слід, спробуйте скласти разом із ними таблицю, яка стане своєрідною угодою між двома поколіннями однієї родини.

  Творче завдання « Мирна угода»

 Учні отримують аркуші паперу, ділять його однією лінією навпіл. Ліву частину називають « Вирішую сам», а праву – « Вирішуємо разом».

 Потім у кожній частині учні записують у стовпчик кілька справ, які вони вважають особистими або такими, які мають вирішувати разом з батьками.

 Заключне слово вчителя.

  Не переживайте, якщо в лівій частині спочатку буде замало рядків.  Коли

 батьки побачать, що ви успішно виконуєте записане праворуч, дотримуючись

домовленості, вони не заперечуватимуть проти перенесення цих справ у розряд «Вирішую сам».

 Часто в родинних стосунках немає злагоди через те, що батьки уявляють вас не такими, якими ви є насправді, очікують від вас чогось іншого, а ви не справджуєте їхніх надій. Спробуйте виправити цю ситуацію. Постарайтеся пояснити батькам, що ви вже достатньо дорослі і самі здатні вирішувати, чим і як вам займатись ( але не забувайте: і тут справи важать більше, ніж слова). Наприклад, мама хоче, щоб ви навчались музики, а ви захоплюєтесь програмуванням. Спробуйте переконати батьків, що займаючись улюбленою справою, ви досягнете набагато більших результатів, і згодом вони пишатимуться вами.

А ще завжди пам’ятайте: ніхто ніколи не любитиме вас так, як ваші батьки!