Створення відео кліпу. Додавання відео ефектів, налаштування часових параметрів аудіо- та відеоряду

Гірницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17

Селидівської міської ради

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку з інформатики для 8 класу

з теми:

У рамках проекту «Рушник дружби»

 

 

 

 

Учитель інформатики

Степаненко А.І.

 

 

 

2018 рік

Тема: Створення відео кліпу. Додавання відео ефектів, налаштування часових параметрів аудіо- та відеоряду

Мета: навчитись створювати  відео кліпи  за допомогою програми Windows Movie Maker; сформувати навички роботи з розкадровкою та шкалою часу, удосконалити навички використання відео переходів та відео ефектів, створення назв та титрів; розвивати вміння використовувати отримані знання в різних ситуаціях під час роботи за комп'ютером; розвивати творчий потенціал  та світогляд; виховувати інформаційну культуру, дбайливе ставлення до комп’ютерної техніки, почуття гідності, любов до українських традицій, звичаїв, оберегів.

Тип уроку: урок практичного застосування знань, навичок і умінь

Обладнання: комп’ютери з ПЗ, презентація, файли з роздатковим матеріалом, індивідуальні картки, тести.

Хід уроку

1. Організація початку уроку

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Від серця до серця хай пісня летить,

Любов’ю і ніжністю, щастям і миром,

Обійме весь простір і неба блакить

 

Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим достатку усім і добра.

Хай сонце всміхнеться, життя удається,

І доля завжди щоб привітна була.

2. Актуалізація опорних знань

2.1 Тестування.

Минулих уроків ви вивчали види об’єктів мультимедіа, пристрої, формати та програми роботи з мультимедіа. Для того, щоб повторити ці знання пропоную пройти тестування.

На кожне питання дайте одну правильну відповідь. Якщо відповідь

 

а) – намалюй  ;

 

б) - намалюй ;

 

в) – намалюй

 

1. Мультимедіа це –

а) набір пристроїв, необхідних для перегляду відео

б) поєднання різних способів подання інформації

в) набір програм, необхідних для опрацювання аудіо- та відеооб’єктів

2.  Медіа-плеєри – це програми для

а) створення мультимедійних об’єктів

б) редагування та форматування мультимедійних об’єктів

в) відтворення мультимедійних даних

3. Яке призначення програми аудіо-редактора

а) редагування аудіо файлів

б) передавання аудіо файлів мережею

в) відтворення аудіо файлів

4.  Як називається процес перетворення  відеосигналу із зовнішнього пристрою в цифровий формат і запис його у відео файл?

а) захоплення відео

б) конвертування відео

в) відтворення відео

5. Відео- та веб-камери, фотоапарати, мікрофони, музичні синтезатори, графічні планшети тощо – це

а) програми для роботи з мультимедіа

б) дані, що містять об’єкти мультимедіа

в) пристрої для роботи з мультимедіа

6. Які з наведених програм є відео редакторами

а) Winamp

б) Windows MovieMaker

в) Звукозапис

 

Ключ до тесту  

2. Робота зі словником

- Подивіться уважно на зображення. Елементи в ньому повторюються. З уроків образотворчого мистецтва пригадайте як називається малюнок, що повторюється (орнамент)

ОРНА́МЕНТ- Оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.

- Де ще використовуються орнаменти? ( малювання, архітектура, музика, вишивка)

3. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчання

Сьогодні у нас незвичний урок, на якому ми об’єднаємо наші знання з різних предметів, спробуємо показати різноманітні навички та вміння. Отже, тема нашого уроку  «Створення відео кліпу. Додавання відео ефектів, налаштування часових параметрів аудіо- та відеоряду» у рамках проекту «Рушник дружби». На цьому уроці ви узагальните знання не тільки інформатики, але й про історію українського національного рушника, традиції, пов’язані з ним.

4. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

4.1 Інструктаж учителя

Для роботи на уроці у нас сформовані 4 групи. Кожна група має капітана і перелік відповідальних за кожну функцію роботи (інспектор з безпеки життєдіяльності, відео редактор, звукорежисер , редактор відео ефектів, редактор відео переходів, доповідачі)

Також кожна група має окреме завдання та матеріали, які можуть знадобитися. Час виконання роботи – 15 хв. Результатом роботи буде двохвилинна доповідь з відео супроводом з теми: 

1. «Історія українського національного рушника»
2. «Види орнаментів українського національного рушника»
3. «Український національний рушник в традиціях та обрядах»
4. «Традиційні орнаменти рушника Донеччини»

Ваша задача розподілити обов’язки у команді.

• Інспектор з безпеки життєдіяльності проводить інструктаж щодо роботи в кабінеті інформатики
• Капітан оцінює діяльність кожного учасника групи та контролює час
• Відео редактор розміщує кадри на часовій шкалі
• Звукорежисер створює звуковий супровід до відео
• Редактори відео ефектів та відео переходів розміщують переходи та ефекти
• Доповідачі готують свій виступ

Як кажуть в народі «Без трудів не їстимеш пирогів», а вашими пирогами стануть гарні оцінки та позитивний настрій. Бажаю вам успіхів. Приступаємо до роботи

5. Самостійне виконання учнями завдання під керівництвом вчителя

5.1 Розподіл обов’язків

5.2 Інструктаж з БЖД

5.3 Виконання завдання під керівництвом вчителя

6. Звіт учнів щодо результатів виконання роботи

Отже, команди впоралися зі своїм завданням. Запрошую доповідачів.

7. Підсумки уроку

Всі команди проявили максимальну активність, відповідальність, творчий підхід, вміння працювати в команді. Змогли цікаво подати  результат своєї роботи. І тепер за ваші старання ви можете отримати зароблені «пироги».

 

8. Оцінювання учнів

Капітани команд протягом практичної роботи виставляли оцінки за діяльність членів команди. Просимо ці оцінки оголосити.

Таблиця оцінювання

Перелік відповідальних	Прізвище, Ім’я	Тестування (6б)	Практична робота (6б)	Всього
Капітан
Інспектор з БЖД
Відео редактор
Аудіо редактор
Звукорежисер
Редактор відео ефектів
Редактор відео переходів
Доповідач 1
Доповідач 2
Доповідач 3

 

Завершуючи урок хочу сказати такі слова

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Отож, добре навчайтеся, дізнавайтесь багато цікавого, щоб вами пишалися ваші батьки, рідні. Але ніколи не забувайте про традиції рідної держави, дізнавайтеся їх, шануйте, будьте справжніми громадянами своєї держави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 «Історія українського національного рушника»

Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники — це символ України, відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору. З літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувались «убрусами». Вишиті на них орнаментальні символи відповідали заклинальній символіці родючості. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені глибокої архаїки.

Виглядає рушник як довгий та не уже широкий полотняний відріз тканини, розшитий по краях багатими орнаментами. Однак він не використовується, як звичайний рушник, в господарських цілях. Рушник є твором народного мистецтва, втіленням національної культури.

Основне призначення рушника - обрядове. Українські майстрині для кожного значного обряду вишивали окремі рушники, вкладаючи в візерунки оберегову символіку і намагаючись зробити їх максимально красивими. Після виконання обрядової функції рушник прикрашав інтер'єр хати і служив не тільки оберегом, але і декоративним елементом.

Вчені пов'язують походження слова рушник із старослов'янським словом «руш». Що походить від дієслово «валити» тобто ламати, руйнувати або рвати щось. Звідси випливає, що рушник - це шматок матерії, відірваний від загального довгого полотна.

Ткацтво наші предки освоїли набагато раніше, ніж були винайдені і стали загальнодоступними металеві ножі, а тим більше ножиці. Тому домашню тканину для створення рушника просто розривали поперек полотна. Розрив виходив рівним, тому що за технологією ткацтва полотно складалося з рівних поздовжніх і поперечних ниток. Обірвані краю не завжди зашивали, отримуючи гарну бахрому, яку і зараз часто використовують для оформлення поперечних країв рушників.

Не можна плутати звичайний рушник і рушник обрядовий. Звичайно, слово «рушник» нагадує за звучанням слово «руки», хоча має зовсім інше тлумачення. Для витирання рук, після їх миття, використовувалися невеликі шматки тканини, які називали рушниками, рукотеркамі, утирки і так далі. Ці предмети або мали скромну вишивку, або Не вишивалися зовсім. Довжина рушників була невелика, щоб зручно було витиратися. Часто як утірок використовували шматки старих рушників які прийшли в непридатність, так як в господарстві використовувалася кожна річ до кінця.

Обрядовий рушник мав же ширину полотна, тканого на домашньому верстаті, тобто близько 40 сантиметрів. Довжину брали велику - до 5 метрів. Краї його вишивали багатими красивими візерунками, обшивали стрічками, тасьмою, мереживом.

За рушниками судили про працьовитість і майстерність нареченої. Молоді дівчата вишивали собі в придане багато рушників, адже на кожен весільний обряд був потрібний свій рушник, а для подарунків майбутнім родичам і сватам - по кілька рушників. Кожен рушник був унікальний, мав свою символічну вишивку, відповідну його обрядового призначення.

З давніх язичницьких часів рушники використовують як обереги для захисту сім'ї і будинку від пристріту, злих наклепів і зурочення. Прикрашаючи оселю, рушники вішають у святі кути, на ікони, над дверима і вікнами. Магічні орнаменти рушників визначаються подією, для якої він вишитий, наприклад, весілля, народження дитини, церковне свято або сумна подія - довга розлука або смерть. По вишитому орнаменту визначається стать, вік і статус людини, для якої рушник створений. До нашого часу збереглися знання, що дозволяють зрозуміти символіку вишивки українських рушників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

«Види орнаментів українського національного рушника»

У давнину представники всіх народів намагалися отримати захист від нещасть у своїх природних богів, звертаючись до них за допомогою знаків, які мали глибокий і об'ємний зміст. Багато південних народів наносили ці знаки прямо на шкірі, у вигляді татуювань. У більш холодному кліматі знаки вишивали, ткали і наносили у вигляді аплікацій на одяг, щоб боги могли їх побачити. Численні прикраси, такі як намиста, браслети, кільця та інші, теж представляли собою обереги, які вже пізніше отримали і декоративне значення. Можливо, саме тому прикраси більше носять жінки, ніж чоловіки, які, як більш сильні, менше потребують оберегів.

За довгу історію слов'янські народи створили велику кількість знаків, які можна назвати тайнописом, зверненням до богів наших предків. Їх розшифровкою займаються вчені, тому що справжнє значення багатьох древніх знаків забуто й втрачено. Хоча ще пару століть тому будь-яка досвідчена жінка-вишивальниця могла прочитати кожен візерунок і пояснити, який зміст несе орнамент старовинного рушника або весільного одягу молодят.

Частина візерунків були зверненням до богів з проханням про щасливу долю, багатий врожай, хороший приплод худоби, вдале полювання. Це було виразом насущних життєвих проблем, з якими люди зустрічалися протягом свого життя. Проте численні зразки рушників показують, що древнім слов'янам був притаманний філософський підхід до розуміння Природи і системи Світобудови. Своє уявлення про світ люди зображали у вигляді знаків на особливих рушниках, які береглися в сім'ї і передавалися у спадок.

Калина - дерево українського роду. Її пов'язували з народженням Всесвіту, а червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущої української нації. Через це весільні рушники, дівочі та парубочі сорочки рясно прикрашали цією вишивкою.

Дуб - дерево, що уособлює чоловічу силу. В давнину - символ бога Перуна. Його вишивають на чоловічій стороні весільного рушника, а частіше - на парубоцьких сорочках, щоб хлопці та молоді чоловіки мали при собі оберіг життєдайної чоловічої сили. Для жінок такі візерунки не притаманні.

Дуб і калина доволі часто зустрічаються у народній вишивці, поєднуючи в собі символи вічної краси і сили одночасно.

Виноград - символ таїнства створення нової сім'ї. Вишивається на родинних рушниках. Життєдайність винограду означає плодючість роду.

Мак - квітка пам'яті роду. Вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Його не зображали на весільних рушниках, оскільки він уособлює скорботу.

Лілея - символ дівочих чарів, чистоти і цноти. Вона містить в своєму орнаменті листки і пуп'янки, в цьому закладено народження, розвиток та безперервність життя.

Троянда або ружа - улюблена квітка українців. Її вишивають на сорочках і рушниках багатьох регіонів України. Хтось вважає мотив троянди не дуже давнім, а деякі дослідники навіть стверджують, що дане зображення було запозичене.

Хміль - втілює сутність молодого буяння та закоханості. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної та весільної символіки. Адже парубок біля дівчини "в'ється як хміль".

Чорнобривці - поетичний образ народної пісні та вишивки. Через те, що ці квіти полюбилися українському народові, їх досить часто вишивають на рушниках і сорочках.

Сонце - потужний сакральний символ. Уособлює вогненну батьківську енергію, а для пращурів - знак священного вогню. Сонце зображають у вигляді восьмикінечної розетки чи зірки, що вже сама по собі містить величезний енергетичний заряд, а також у вигляді свастик, ромбів з променями, хрестів у колі.

Вода - друга стихія, що утворила земне життя. Втілює вологу материнську енергію. Знак води нагадує згорнуту змію або хвилясту лінію.

Земля - символ плодючості, щедро засіяної землі, зображений у вигляді ромбів.

Ці знаки, що дійшли до нас з глибокої минувшини - Сонце, Вода і Земля - складають життєдайну трійцю. Вони є неподільними в орнаментах української вишивки.

Зірки - символ уявлення про структуру космосу. У вишивці вони не розкидані хаотично, а зібрані у геометричний орнамент впорядковано і гармонійно, як Всесвіт. І знов-таки цим візерунком щедро прикрашають вишивку як зернами, що дадуть нові й нові паростки.

Хрест - провідний магічний знак. Є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій. Хрест благословляє молодих на створення нової сім'ї, тому його вишивають саме на весільних рушниках, при цьому часто вплітають в інший візерунок, роблячи непомітним.

Дерево Життя - наймогутніший сакральний символ, використання якого у весільній вишивці несе дуже сильне смислове навантаження. Значення його в тому, що все живе у світі - це частина великої нерозривної системи буття.

 

 

 

 

 

Додаток 3

«Український національний рушник в традиціях та обрядах»

Рушник — у свідомості українського народу наділявся широким спектром знакових властивостей і саме тому він являє собою значне непересічне явище духовної культури, будучи етнічним культурним символом України.

Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників — це народна пам’ять про життєдайні сили землі та сонця.

Рушник супроводжував селянина протягом усього життя — і в радості, і в горі. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Хліб завжди мав глибоку образну символіку. Коли в Євангелії від Івана читаємо: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи» (Євангелія від Івана, 6:34), то маємо складне символічне значення й самої речі і слова, що її означає.

Очевидно, символіка хліба як Бога потребувала шанобливого ставлення до нього й вимагала, щоб він ніколи не лежав на «голому», не покритому рушником столі. Саме тому рушником вкривають паски, несучи їх святити до церкви на Великдень.

Рушник виконував і важливу образно-символічну, літургійну роль у християнській обрядовості. Адже важлива роль рушника в ритуалі обмивання ніг, обличчя, рук під час літургії. В апостольських настановах сказано, що диякони повинні служити при таїнстві євхаристії, маючи рушники, хусточки для витирання вуст тих, хто причащається. Орар* диякона нагадує віруючим і про той «лентіон», яким Ісус Христос витирав ноги своїм учням після обмивання. Плат Вероніки і є власне тим священним убрусом, на якому зберігся образ Спаса Нерукотворного. Символіка рушника генетично пов’язана і з омофором, адже за давніми легендами сама Божа Матір власноруч зробила омофор святому Лазару, якого Спаситель воскресив з мертвих. Рушники дарувались у дорогу не випадково. За дослідженнями етнографів, семантика рушника (полотна) розкривалась у значенні дороги, пов’язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку, і переходу в інший світ — з другого.

Існували подарункові рушники, які дарували на пам’ять, зокрема їх використовували під час проводів рекрутів, обвішуючи ними новобранців з голови до ніг на знак побажання щасливої дороги й найскорішого повернення.

Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам.

На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.

Важлива роль рушника в похоронному обряді пояснюється медіативною роллю, пов’язаною з поєднанням сфер життя і смерті, адже похоронний обряд сприймався як сполучна ланка між ними. Рушник — дорога життя, початок — народження, кінець — завершення життєвого шляху.

Часто перев’язували рушниками корогви, хрести під час походу, процесії чи похорону.

Існував звичай перев’язувати рушником придорожні хрести. За етичними нормами поведінки, їх не займали й лише після того, як вони зовсім були знищені дощем або вітром, прив’язували новий рушник.

Рушники широко застосовувалися під час народження дитини. На Закарпатті рушник, що слугував для загортання немовлят і перенесення на далеку відстань, звався «гайтка»

У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дівчиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки й почуття, надії і сподівання на щасливу долю.

   

 

   

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

«Традиційні орнаменти рушника Донеччини»

 

Вишивка для українського народу невід’ємна частина культури та один з важливіших способів національного самовираження. Вишиті візерунки та орнаменти супроводжували українців від народження до останнього подиху.

За свідченнями вчених перші згадки про вишивки на території сучасної України датується задовго до нашої ери, а перші письмові згадки зустрічаються в працях Геродота та багатьох інших мандрівників того часу. Протягом багатьох століть техніки вишивки та орнаменти постійно вдосконалювалися та доповнювалися. Кожна дівчина чи жінка створювали свої унікальні та неповторні вишивки які окрім декоративної функції несли ще глибоке оберегове та сакральне значення. Для кожного візерунку, орнаменту, техніки виконання було власне особливе місце та значення.

В гардероби кожного члену родини було декілька комплектів вбрання, одні були повсякденними та прикрашеними простими та лаконічними орнаментами та святкові, розкішно оздобленні вишивкою. За вишиванкою можна було з точністю сказати соціальний статус, сімейне положення та походження власника. Для кожного регіону України характерні свої власні та не схожі на інші візерунки та кольорові рішення. З плином деякі особливості стираються та забуваються, проте більшість особливостей збереглися й до сьогодні.

Донецька область

Гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.