Урок 6.

Тема:  Сучасні сервіси Інтернету (інтерактивне спілкування, форуми, конференції, соціальні мережі). Сервіси веб-2.0.  Геосервіси.

Мета:

• навчальна: познайомити учнів з сучасними сервісами Інтернету, сервісами веб-2.0.,  геосервісами;
• розвивальна:  розвивати логічне мислення; формувати вміння діяти за інструкцією, планувати свою діяльність, аналізувати i робити висновки;
• виховна:  виховувати інформаційну культуру учнів, уважність, акуратність, дисциплінованість.

Тип уроку: засвоєння нових знань; 

Хід уроку

І. Організаційний етап

• привітання
• перевірка присутніх
• перевірка готовності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дайте відповіді на запитання:

• Глобальна мережа  це…………
• Назвіть протоколи Інтернету……………..
• Якими браузерами ви користуєтеся…………
• Які пошукові системи ви знаєте для пошуку інформації………..
• Якими послугами Інтернету ви користувались?
• У чому полягає клієнт-серверна технологія?
• Які засоби для спілкування за інтересами ви використовували або використовуєте?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку . Мотивація навчальної діяльності

 Ви практично щодня користуєтесь Інтернетом. Деякі сервіси ви використовуєте дуже часто, а про деякі взагалі нічого не чули. Сьогодні ви познайомитесь із сучасними сервісами Інтернету, і надалі зможете  почати їх використовувати.

IV. Вивчення нового матеріалу

Служби Інтернету

Сервіси (служби) Інтернету — це послуги, які надаються користувачам мережі Інтернет. Із основними сервісами Інтернету, або так званими сер­вісами Веб 1.0, ви вже ознайомилися раніше. Це служба пошуку й пере­гляду інформації, електронна пошта, групи новин, файлові архіви тощо.

Деякі служби сучасного Інтернету наведено на малюнку:

Значна частина служб призначена для спілкування користувачів Інтер­нету. Ці служби отримали назву ко­мунікаційних.

Кожна служба надає користува­чам Інтернету різноманітні послуги, які прийнято називати сервісами.

Розглянемо детальніше можливості деяких служб сучасного Інтернету.

1. Служби інтерактивного спілку­вання

Служби інтерактивного спілку­вання надають можливість групі ко­ристувачів обмінюватися текстовими, звуковими або відео повідомленнями через Інтернет у реальному часі. Популярними службами інтерактивного спілкування сьогодні є Skype, Viber, WhatsApp  та інші.

Більшість служб інтерактивного спілкування побудовано за клієнт-сер- верною технологією.

Для того щоб скористатися послугами служби інтерактивного спілку­вання, потрібно:

• установити клієнтську програму вибраної служби;
• зареєструвати обліковий запис;
• виконати пошук користувачів, спілкування з якими вас цікавить, додати їх до власного списку контактів.

Для обміну повідомленнями користувачів у реальному часі з використанням служб інтерактивного спілкування потрібно, щоб обидва корис­тувачі були зареєстровані в одній і тій самій службі, їх комп’ютери були одночасно підключені до Інтернету та була б запущена клієнтська про­грама цієї служби. Якщо група користувачів обмінюється повідомлення­ми в Інтернеті в реальному часі, то таку форму спілкування називають чатом (англ. chat — бесіда).

Використовуючи програми служб інтерактивного спілкування, можна організовувати телеконференції (грец. tele — далекий, лат. confero — збираю) — обговорення певних тем групами співрозмовників, які знахо­дяться на значній відстані одне від одного. Відеоконференція передбачає використання засобів передавання відеоповідомлень під час спілкування учасників конференції.

Конференції, які організовують для обміну досвідом, навчання, презен­тації продукції та іншого, називають вебінарами (англ. web — павутиння, лат. seminarium — семінар, форма групових занять з предмета). Для проведення вебінарів можуть бути використані як клієнтські програми служб інтерактивного спілкування, так і спеціальні сайти — платформи для вебінарів, наприклад eTutorium (etutorium.com.ua), OnWebinar (webinar.ua), WIP education (webinar.ipo.kpi.ua), Google Hangouts (hangouts.google.com) та інші.

2. Форуми

Комунікаційні служби надають можливість користувачам мережі обмі­нюватися новинами, обговорювати проблеми тощо не лише в реальному часі.

Довготривалі (постійно діючі) телеконференції, у ході яких співрозмов­ники надсилають і читають текстові повідомлення у зручний для них час, називають форумами (лат. forum — площа для зборів).

Для організації форумів можуть створюватися спеціальні веб-сайти. Наприклад, на сайті Aquaforum (aquaforum.kiev.ua) організовано україн­ський форум акваріумістів, на сайті ZooCârr (zoosvit.ukrainianforum.net) — форум Всеукраїнської громадської організації «ZooCârr», на сайті Ваш Форум (forum.vash.ua) — форум мешканців Львова та Львівської області.

Також для організації форуму може бути надано частину сайту. У тако­му випадку тематика форуму, як правило, відповідає тематиці веб-сайту. Так, форуми на сайтах шкіл найчастіше присвячені обговоренню різних питань шкільного життя, на веб-сайтах музичних груп або виконавців — обговоренню їх музичної творчості, на сайтах міських адміністрацій — про­блемам міського життя тощо. Наприклад, на сайті Мої знання (mz.com.ua) організовано форум Мої знання — шкільний форум (forum.mz.com.ua) для  обговорення шкільних проблем учнями та вчителями різних шкіл України.

У структурі форумів створюються тематичні категорії, усередині них — розділи. У розділах можуть бути виділені підрозділи, які, у свою чергу, містять теми. Користувачі форумів вибирають цікаві для них теми, озна­йомлюються з існуючими повідомленнями — коментарями — та можуть залишати свої повідомлення у відповідь на існуючі.

Права користувачів на форумах різні. Користувачі з правами адміні­страторів (як правило, власники сайту або призначені ними особи) створюють категорії, розділи та підрозділи, теми форуму, мають можливість ре­дагувати та видаляти повідомлення, установлювати права для інших ко­ристувачів. Користувачі, яким надано права модераторів (англ. moderator — арбітр, голова зборів), стежать за дотриманням теми обговорення та кон­тролюють дотримання правил спілкування на форумі.

Коли користувач уперше потрапляє на форум, йому надається статус Гість (Відвідувач). На відкритих форумах Гість може переглядати пові­домлення, але для того, щоб узяти участь в обговореннях, більшість фору­мів вимагають реєстрацію. Щоб мати право запропонувати нову тему для обговорення, реєстрація обов’язкова

3. Соціальні мережі

Соціальні мережі — це служби Інтернету, які надають можливість по­шуку друзів і знайомих, забезпечують спілкування, представлення особи­стостей, розповсюдження ідей, поглядів, розміщення цікавих матеріалів тощо. Усередині соціальних мереж відбувається об’єднання людей за ін­тересами у вигляді груп користувачів за певною тематикою.

Найпопулярнішими у світі є соціальні мережі facebook (facebook.com) та linkedin (linkedin.com) — соціальні мережі для пошуку і встановлення ділових контактів. Популярністю в української молоді користуються соці­альні мережі UkrOpen (ukropen.net), Українці (ukrainci.org.ua), Ц.УКР (ц.укр), Google+ (plus.google.com) та інші. Учасники цих мереж об’єднані за різними ознаками — за спільними інтересами, місцем навчан­ня, роботи, відпочинку, служби в армії тощо.

Використовуючи засоби, що надають сайти соціальних мереж, можна спілкуватися з користувачами, яких включено до списку друзів, перегля­дати їхні фотографії та викладати для перегляду власні, повідомляти про події, що відбуваються у вашому житті, та цікавитися новинами ваших друзів. Крім того, на сайтах можна розмістити відеоматеріали, музичні записи, ігрові додатки та інше.

У соціальних мережах створю­ються групи за інтересами, до яких може приєднатися для спілкування з однодумцями будь-який користу­вач мережі.

У той самий час засоби соціальних мереж нерідко використовують шах­раї для отримання персональних да­них користувачів Інтернету. Крім того, соціальні мережі використову­ють учасники злочинних угруповань, у них відбувається розповсюдження неправдивих і пропагандистських відомостей.

Розміщуючи власні повідомлення в соціальних мережах, слід дбати про власну безпеку та про свій імідж. За цими відомостями користувачі мере­жі створюють уявлення про кожну особистість і відповідно до неї став­ляться.

Сервіси веб 2.0

Послуги Інтернету зі створення мережних спільнот, спільного зберіган­ня аудіо-, відео- та графічних файлів, колективного редагування гіпертекстових та інших документів називають соціальними сервісами Веб 2.0.

У числі сайтів, що надають сервіси Веб 2.0, популярними є сайти для спільного зберігання мультимедійних ресурсів. Ці сайти надають можли­вість перегляду, обміну та коментування збережених ресурсів різним користувачам. Приклади сайтів, що надають такі послуги, наведено в таб­лиці

На малюнку відображено схему з основними відмінностями поко­лінь веб-технологій.

Визначальною особливістю застосування сервісів Веб 2.0 здебільшо­го є необхідність попередньої реєстрації користувачів, коли користувач у реєстраційній формі має вказати свій логін і пароль, а також заповни­ти інші поля. Як правило, при реєстрації потрібно вводити адресу своєї електронної поштової скриньки. Після успішної реєстрації на зазначену електронну адресу користувача надходить повідомлення, у якому під­тверджується логін і пароль облікового запису в сервісі та вказується посилання, за яким слід перейти для підтвердження реєстрації. Маючи обліковий запис в окремому сервісі, як, наприклад, акаунт Google, корис­тувач отримує доступ до інших сервісів. Деякі сервіси доступні користу­вачам, зареєстрованим на певному веб-сайті.

Яке призначення геосервісів та як з ними працювати?

Геоінформаційні системи (ГІС) — це інформаційні системи, призначе­ні для збирання, зберігання, аналізу та відображення просторових даних. Вони дають змогу поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо- й аерозображень земної поверхні) з да­ними табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економіч­ні показники тощо).

Геосервіс — це сервіс Інтернету, що дає можливість отримувати та розміщувати матеріали з географічною прив’язкою на карті.

Геосервіси дають змогу вивчати фізичні й політичні карти, візуаль­но вивчати історичні, новинні дані та результати опитувань, створювати анотації до конкретних місць на карті й ділитися ними з іншими, отриму­вати географічні дані, створені іншими користувачами.

Завдяки використанню космічних зображень високої роздільної здат­ності місцевість легше «впізнається» та сприймається природно, стає можливим отримувати найбільш об’єктивну інформацію про сучасний стан місцевості та зміни, що відбулися.

Різні геосервіси можуть мати такі функції:

• відображення об’єктів, маршрутів і їх пошук;
• переміщення по карті, зміна масштабу відображення;
• підключення даних до набору відображення та їх відключення;
• підключення космічних знімків для відображення;
• друк обраного фрагмента карти;
• відображення даних за окремим об’єктом;
• вимірювання відстаней.

До геосервісів належать сервіси, які побудовані на основі картографіч­ного сервісу, наприклад Google Карти (англ. Google Maps) і Планета Зем­ля (англ. Google Earth).

Сервіс Google Карти — набір додатків на основі безкоштовного карто­графічного сервісу й технологій Google для перегляду карт і супутникових знімків усього світу у веб-переглядачі.

Залежно від місцевості в сервісі Google Карти доступні різні режими відображення — у вигляді карти, супутникових знімків земної поверхні, перегляду вулиць, прокладання марштутів, відображення чи прихову­вання об’єктів місцевості, таких як визначні місця, зупинки громадсько­го транспорту, автомобільні заправки, заклади харчування тощо. Пере­хід між режимами та інші налаштування  можна обрати в меню в лівому верхньому куті карти

За допомогою інструментів у правому нижньому куті вікна можна масштабувати карту та показати місцезнаходження на карті.

Зареєстрований користувач, який має акаунт у сервісах Google, може розмістити дані про розташування на карті установи чи додати деяку на­зву місця, що буде опублікована після перевірки відповідною службою сервісу.

Геосервіс Вікімапія (http://wikimapia.org/) побудований на осно­ві картографічного сервісу та технології Вікі. Веб-сайт, побудований на основі технології Вікі, користувачі можуть самостійно змінювати чи до­повнювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом. Для будь-якого об’єкта на карті зареєстрований користувач може вказати його межі та назву. Після цього для будь-якого користувача при наве­денні вказівника миші на такий об’єкт будуть відображені його межі та назва.

V.  Інструктаж з ТБ

VI. Засвоєння нових знань, формування вмінь

Виконайте завдання:

Вправа 1,2  ст. 33, вправа 3 ст. 34

VІІ. Підсумки уроку

Рефлексія

• Що ми навчились на уроці
• Що виявилось занадто важким

VІІI. Домашнє завдання

Підручник п. 4.1- 4.2  ст. 30-34

IХ.  Оцінювання роботи учнів