СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Стельмашук Світлана Михайлівна

вчитель математики Гарманівської ЗШ І – ІІ ст.

Анотація: у статті проаналізовано погляди видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського на проблему патріотичного виховання учнівської молоді, особливості системи методів і засобів патріотичного виховання у сучасній школі.

В умовах українських реалій, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання молоді.

Патріотичне виховання – це планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго ставлення до Батьківщини. Таке виховання включає розвиток любові до своєї країни, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальності за природу; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Патріотичне виховання засобами традицій у концепції В.О.Сухомлинського відображало і цілу низку виховних аспектів:

– патріотичний (виховання любові до рідного краю, Батьківщини, відчуття громадянства);

– соціальний (введення в практику зразків гуманних стосунків та ідеалів народу);

– трудовий (залучення до традиційних видів трудової діяльності народу);

– художньо-естетичний (залучення до народної творчості у видах декоративно-прикладного мистецтва, розвиток художніх здібностей);

– екологічний (примноження багатств і захист рідної природи, усвідомлення єдності («людина – природа – суспільство») [2, с. 26].

Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму місті, в моєму навчальному закладі, країні мене стосується, що залежить від мене. Я – творець майбутнього своїх дітей і онуків. Патріотизм – це одна із якостей людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім’я своєї батьківщини. Патріотизм – величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради рідної землі.

Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, йдучи впевнено та безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе в єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.

В. О. Сухомлинський  стверджував, що «…патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на національних цінностях, серед яких провідними є любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу й Батьківщини» [1; с. 256].

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів ( Герба, Прапора, Гімну України);

 - участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини; - верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

 - рівність усіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет та територіальну цілісність України.

У праці В. Сухомлинського «Як виховати справжню людину» подається моральний ідеал, який увібрав у себе найкращі риси менталітету українського народу. У вигляді настанов, правил, Законів дружби розкрито основні принципи сьогоднішнього національно-патріотичного виховання: принцип національної спрямованості виховання, культуровідповідності, гуманізації виховного процесу, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, цілісності, толерантності, особистісної орієнтації й життєвої творчої самодіяльності[3; с.11].

Актуальними сьогодні є думки І. Огієнка та В. Сухомлинського про те, що до найважливіших ознак нації належить рідна мова, а з нею витворена,  культура, яка стає душею нації, її духом.

Найважливішим засобом патріотичного виховання видатний педагог вважав рідне слово і зазначав, що «людину ми виховуємо словом і тільки словом. Все інше – вправи, звички, праця – від слова» [4; с. 136 ].

У школі велика увага приділяється збереженню і примноженню духовних цінностей, культурних національних традицій, шанобливому ставленню до української мови. Свідченням цього є такі щорічні заходи, як тематичні вечори вшанування видатних українців, «Дні української писемності та мови», «Дні рідної мови», літературні читання  до дня народження Т.Г. Шевченка, Лесі Українки та  ін.  Учні школи  щороку беруть участь в Міжнародному конкурсі знавців рідної мови імені Петра Яцика, мовно-літературному конкурсі учнівської і студентської молоді імені Тараса Шевченка, Всеукраїнській українознавчій грі «Соняшник».

Живим прикладом мужності і героїзму є захисники України, що боронили країну в минулому і зараз обороняють нашу державу від російської агресії. Випускники нашого навчального закладу без вагань стали на захист рідної землі.

Як відомо, велике починається з малого. Любов до України починається з любові до рідного дому, рідної малої батьківщини. Велику роботу в напрямку патріотичного виховання проводять класні керівники, вчитель історії та інші.

У навчальному закладі панує національний дух, усі урочисті заходи проводяться з використанням національної і державної символіки, українського традиційного одягу. Класні керівники на виховних годинах відкривають перед учнівською молоддю яскраві сторінки історії української держави, вчать їх розуміння і необхідності дотримання норм і принципів чинного законодавства України, поваги до прав і свобод інших людей, шанобливого ставлення до державних символів.

У різні часи та епохи в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни. У тлумачному словнику слово «патріотизм» означає любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. Патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, гордість за її минуле й сучасне прагнення захищати інтереси Батьківщини [5, 97].             

Проаналізувавши педагогічні праці щодо проблеми та погляди В. Сухомлинського ми дійшли висновку, що патріотичне виховання було і є актуальною проблемою.

З поглядів В. О. Сухомлинського виховувати справжнього громадянина своєї країни треба починати ще з дитинства. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю – у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно – мала Батьківщина.

Сім’я робить великий внесок у  всебічний розвиток дитини як особистості і громадянина своєї країни. У своїх працях В.О.Сухомлинський зазначив різні методи та засоби патріотичного виховання, якими користуються в сучасних школах і нині.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський – Вибрані твори: у 5–ти т. – К.: Радянська школа. – 1976 – Т. 3 – С. 7 – 279.
2. Кіндрат В.К. Проблема патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Кіндрат В.К. - К., 1998 – 36 с.
3. Якубенко В. Від народознавства – до свідомого патріотизму / В. Якубенко // Дошкільне виховання // – 2002. – № 2. – С. 14-16.
4.          Сухомлинський В. О. Народження громадянина // В. О. Сухомлинський. –  

      Вибрані твори: в 5-ти т.  – Т.3. – К.: Рад. шк., 1976.

5. Білодід І. К., Бурячок А. А. Словник української мови. В 11 томах. – Т. 6. – 1975.