"Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?".

 Методична розробка уроку історії України у 7 класі.

Тема"Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?".    

Мета: з'ясувати історичне значення діяльності Святослава. Охарактеризувати позитивні й негативні наслідки; навчити описувати діяльність видатних історичних діячів, оцінювати їхня діяльність, опираючись за власні знання і набутий враховуючи думки інших, розвивати вміння аналізувати та критично ставитися до думок інших; виховувати любов і повагу до минулому.

Тип уроку: урок формування умінь і навичок.

Вигляд заняття: "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?".

Підготовчий етап

Цей урок потребує детальної підготовці, під час якої вчитель розробляє організаційно-методичне забезпечення: схему роботи, інструктивні картки з завданнями тощо.

За дві - за три тижні вчитель оголошує тему урока-суда, час їх проведення, розподіляє ролі (суддя, свідки захисту, свідки обвинувачення, коло присяжних), видає інструктивні картки, надає і список джерел (твори Р. Аркаса, Є. Маланюка, Н.Полонської-Василенко, П.Толочко, ІбнХаукаля, А. Лотоцького,О.Субтельного, та інших.) для самостійної підготовки.

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?"

3. Підсумковий етап

4. Домашнє завдання

Хід уроку

1. Організаційний момент: вступне слово вчителя.

Сьогодні відбудеться незвичний урок - "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?!". Не вирок ми повинні винести князю, а з'ясувати його роль і місце в історії України, визначити результати діяльності.

2. "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?!"

Суддя:

- Усім стати - суд йде! Ми маємо сьогодні на порядку денному визначити історичну роль князя Святослава. Адже серед істориків існують різноманітні погляди. Наприклад, Р. Грушевський каже, що Святослав - "не хитрий чудодій, що це робить штукою, а сміливий і чесной лицар - воїн, що в усьому надходить, відкритий і сміливий, шукає видобутку ані статків, цінує лише славу військову для неї однієї живе". А український поет Є. Маланюк так характеризує князя Святослава: "як громадський варяг, Святослав не був ні дипломатом, ані шеляга навіть політиком". Тому спробуємо з'ясувати істину: хто ж саме цей князь - нерозсудливий авантюрист, виразник волі дружини чи видатний полководець і мудрий діяч.

Свідки обвинувачення.

Перший свідок: "Ти, князь, шматок чужої землі шукаєш і блудишь, а свою залишив"

Другий свідок: "Святослав справедливий лицар, дуже відважний. Але як йшов із ким воювати, то сповіщав "Йду на вас!" Це він усе-таки робив тому, щоб вороги мали час підготуватися до бою, бо вважав, що не можна не по рицарски несподівано, таємно на когось нападати. Святослав – це князь-воїн, який любив бути у походах, але у князівстві хазяйнувала громада, і навіть не втручався у її управління".

Третій свідок: "як громадський варяг, Святослав не їсти, ні дипломатом, ані шеляга навіть політиком".

Четвертий свідок: "Цей князь - зразок великих полководців, перестав бути прикладом государя великого, оскільки славу перемоги поважав більше державного блага".

П'ятий свідок: "Однак у справах України Святослав грав скоріш негативну роль, мали рацію бояри, що висловлювали йому, що, шукаючи чужі землі, він нехтував своїми. Знищення Хозарского каганату принесло Русі лише шкоди, оскільки вона сама неспроможна була боротися проти кочівників, що протягом чотирьох століть кочували в степах. Балканска політика князя теж не дала нічогоРусі".

Шостий свідок: "Святослав, переймаючись міжнародним авторитетом Русі, зміцненням її економічних позицій на чорноморських ринках, негаразд активно цікавився справами. Безперечно, він був природженим полководцем, але, на жаль, не було належним чином оцінено справжню небезпека кочових орд печенігів. Тим часом боротися із нею стало для Русі важливою необхідністю".

Свідки захисту.

Перший свідок: "Тепер залишилося ані слуху від болгар, ні від буртасов, ні від хозар, бо Русь знищила їх усіх, відібрала в них всі землі і захопила собі, інші ж, хто врятувалися з його рук, розбігалися недалеко бажаючи залишитися поблизу своїх країн час сподіваючись дійти згоди з Руссю і підкоритися їй, і усе це завдяки Святославу".

Другий свідок: "Святослав войовничий князь, з рицарським характером. Але водночас він дуже включився у міжнародні відносини. Він воював протягом усього правління і походами своїми охопив грандіозну територію: ім'я його гриміло на Східній Європі та в Західній Азії. Його знали письменники Візантії й арабський світ. Святослав був політичним діячем, що брав участь у великих подіях на сході Європи".

Третій свідок: "Святослав був хоробрий і відважний. Про нього знали всі сусіди України. Святослав все своє життя провів не Києві у палатах, але у походах, на полі бою, воїни його дуже любили, оскільки він жив так усе просто, як вони. На ворогів своїх не нападав хитро, несподівано, а посилав свого посла, щоб переказував ворогу його військовий виклик: "Йду на вас!". Багато походів зробив він у своєму віку, багато воєн закінчив переможцем, багато військової видобутку привіз до України".

Четвертий свідок: "Святослав був затятим воякою, ціле життя своє провів у походах. Воював не заради користі, як Олег, лише задля слави і перемоги. У походах будь-коли не хитрував, а сміливо і чесно, як бравий лицар, заздалегідь сповіщав: "Йду на вас!".

П'ятий свідок: "Святослав - відважний і палкий, прямолінійний і суворий, насамперед був князем-воином. Постійно воював, любив славні справи. Його слов'янське ім'я, кочовий спосіб життя відбивали поєднання європейського й азіатського начал. Його правління ознаменувало апогей героїчних вчинків історії Київської Русі".

Шостий свідок: "На відміну від перших князів - Олега і Ігоря - Святослав грав більш політичну роль у тодішніх міжнародних відносинах Європи та Азії. Він був одним з учасників найважливіших тоді міжнародних подій. До того ж він часто діяв за власної ініціативи, а, по згоді з державами, приймаючи в такий спосіб участь у вирішенні завдань європейської й частково азіатською політики".

Сьомий свідок: "Двадцять років князювання цього полководця - це була безперервно героїчна епопея. Святославу Завойовнику не пощастило побачити наслідків своєї бурхливої діяльності. Але більш далекі епохи розвитку Київської держави - епоха Володимира Святого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха навряд чи були б здійснено у тому розмірах: Святослав Завойовник дав мірило й у народу, й у землі. Можливо - назавжди".

Восьмий свідок: "Ще більше зміцнив позиції Київської держави князь Святослав, який її вів постійні війни. Зокрема, протягом 965-967 рр. він розгромив хозарських каганат, Волгу Болгарію, увімкнув у склад держави вятичів, добув придунайські міста, змусив рахуватися з інтересами Київської Русі і Візантію.

Він загинув 972 р. в битві з печенігами. Саме йому, сміливому, з рицарським характером, вдалося закінчити об'єднання східнослов’янских племен в державі зі центром у Києві".

Коло присяжних:

- Вислухавши свідків звинувачення й свідків захисту, ми прийшли до наступним висновків:

·           по-перше, Святослав був звичайною людиною, і, попри велич, йому були властиві деякі слабкості у політичній діяльності. Але це слабкості були непомітні, що їх затьмарювала відвага, войовничість, хоробрість, простота, мудрість і любов до землі - це обставини, які ми повинні врахувати насамперед;

·           по-друге, вся діяльність князя була спрямована на зміцнення Київської Русі, на піднесення її до рівня Візантії;

·           по-третє, всю свою політику він проводив чесно, гордо стояв перед ворогом, не лякаючись печенізьких, хозарських та інших мечів;

·           по-четверте, саме Святослав завершив об'єднання всіх східнослов'янських племен в одній державі, що стало підвалинами наступного розвитку у період Володимира Великого і Ярослава Мудрого;

·           по-п'яте, сучасний погляд і оцінки неспроможні реально відповідати звичаям, умовам, традиціям, за яких жив і керував князь Святослав.

Суддя:

- Вислухавши свідків захисту та свідків обвинувачення, і прийнявши до уваги думку присяжних, суд історії ухвалює: "Визнати князя Святослава видатним полководцем і видатним діячем свого часу, що справедливо ввійшов у історію. Цитуючи слова історика можна сказати, що він є Олександром нашої давньої історії".

3. Підсумковий етап: вчитель підбиває підсумки уроку, аналізує, чи була досягнута мета уроку - з'ясування історичного значення діяльності князя Святослава, оцінює діяльність учнів.

4. Домашнє завдання:

·Опрацювати  текст підручника.

· Скласти коротке оповідання "Моя зустріч із князем Святославом".

· Підготувати усну відповідь на запитання: "Чи справедливе порівняння князя Святослава з Олександром Македонським? ".