«Судді Руської правди: Створення законів і вирішення справ» 7 клас

Розробник: Дяченко Ольга Володимирівна, вчитель історії КЗ «Ліцей № 11» Кам’янської міської ради у Дніпропетровській області

План-конспект уроку-гри на тему

 «Судді Руської правди: Створення законів і вирішення справ» 7 клас

Мета гри: поглибити розуміння структури та функцій «Руської правди» як історичного джерела, розкрити правове становище різних верств населення Русі-України через активну взаємодію та рольову гру. Визначити суспільну роль різних верст населення Київської держави, проаналізувати історичне значення кодифікації звичаєвого права (укладення «Руської правди»), охарактеризувати господарське життя населення Русі в Х–ХІ ст., правове становище різних верств; розвивати увагу пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичним матеріалом; формувати інтерес до вивчення теми.

Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть:

-пояснювати суспільну роль різних верств населення Київської держави (Русі-України);

-проаналізувати історичне значення кодифікації звичаєвого права (укладення «Руської правди»);

-охарактеризувати господарське та суспільне життя населення Русі в Х–ХІ ст., правове становище різних верств.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручники, картки, на яких написано джерельні статті для кожного учня, презентація та малюнки із зображеннями представників різних соціальних верств часів Київської Русі.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Виклад матеріалу.

1. Робота з візуальними джерелами

Розгляньте ілюстрації (презентація – Додаток Б) та за одягом визначте, представників яких суспільних груп Русі-України зображено.

Рис. Населення Київської Русі

Рис. Які верстви населення зображено на картині?

Рис. Визначте, до яких верств населення часів Київської Русі відносяться зображенні на малюнку люди.

Поміркуйте, чим відрізнялося життя представників різних верств населення. Висловте припущення, які історичні джерела допомогли реконструювати тогочасне вбрання. Сьогодні ми поговоримо про суспільне та господарське життя різних верств населення у Київській державі та проаналізуємо значення «Руської правди».

Вивчення нового матеріалу.

Розгляньте схему.

Рис. Суспільна піраміда Київської Русі

       Чому, на вашу думку, таку схему називають суспільною?

       Хто займає її верхівку?

       Яку роль у суспільстві належала князям? Яка дружинникам?

       Чи завжди духівництво належало до привілейованих верств населення? Чому?

Підготовка гри:

Гравці: Розділено клас на групи, які відіграють ролі суддів, представників різних соціальних верств (князі, бояри, селяни тощо) та спостерігачів.

Хід гри:

Розподіл ролей. Кожна група отримує виписку з «Руської правди» та розподіляється на різні соціальні верстви.

Учитель: Кожному з вас надано фрагмент історичного джерела «Руська Правда». Хто може пояснити що це за документ? Коли і ким він створений? Давайте разом спробуємо за цим документом визначити правовий статус соціальних верств Київської Русі.

Виписки з «Руської Правди»:

1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж чи княжого тіуна. Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень, чи купець, чи боярський тіун, або мечник, або ізгой, або новгородець – то 40 гривень сплатити за нього (Обговорення з учнями).

2. Після Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав, Всеволод і воєводи їхні – Коснячко, Переніг, Никифор і відмінили кровну помсту, а встановили за вбивство кунами відкупатися. А все інше судити, як Ярослав судив. Так сини його встановили (Обговорення з учнями).

3. Якщо уб’ють княжого мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити верву 80 гривень тій верві, в якій голова убитого лежить, а коли простолюдин, то 40 гривень (Обговорення з учнями).

4. Коли якась верв  починає платити дику віру , то кілька років оплачує ту провину, оскільки платять за незнайденого злочинця (Обговорення з учнями).

5. Якщо злочинець із їхньої верві, і в ній було дано волю злочинцеві, то як співучасники мають помагати злочинцю, оплачуючи дику випу. Але сплатити їм в цілому 40 гривень, а за злочинство те самому злочинцю заплатити із 40 гривень свою частку від сплати дружини. Якщо вчинив убивство або в сварці, або на пиру, то тоді йому платити у верві, якщо оплачують злочин у складчину (Обговорення з учнями).

6. Якщо вчинив розбій без будь-якої сварки, то за розбійника люди не платять, а віддають його з жінкою і дітьми в дику випу і віру, але сам платить (Обговорення з учнями).

7. Коли челядник (холоп) сховається, і на торгу сповістять про його втечу чи пропажу (це означало заборону переховувати холопа чи приймати його, як і крадену річ) і через три дні його не знайдуть, то після третього дня новий господар вважає його своїм челядником, а попередньому власнику холопа сплачує 3 гривні продажі (Обговорення з учнями).

8. Коли ж щось крадене купив на торгу, чи коня, чи одяг, чи худобину, то довести невинуватість можуть два вільні мужі або митник, які мають знати, у кого купив, тоді йти за ним тим свідкам під присягою, а позивачу своє наявне забрати, а що вже пропало, то того домагатись повернення через наступні оскарження, а покупцю краденого оскаржити повернення своїх кун, якщо не знає, у кого купив. Коли ж із часом довідається, у кого купив, то цей має сплатити куни покупцеві краденого і за те, що в нього вже пропало, позивачу, і князю – продажі (Обговорення з учнями).

9. Коли хто знайде свого украденого челядника і візьме його, то цей челядник має вести до покупців його до третього своду, після цього позивач залишає свого челядника взамін на челядника третього покупця, щоб цей з наявним міг іти до кінцевого своду, бо то є не скот безмовний: «не відаю, у кого я купив»; а за свідченнями іти до останнього своду, і де буде остаточний вор, назад має повернути челядника, а свого забрати; і за всі збитки має платити останній вор, і князю продажі 12 гривень за челядника, чи вкраденого чи уведеного (Обговорення з учнями).

Аналіз джерел. Кожна група аналізує свою виписку та визначає правовий статус та обов'язки своєї соціальної верстви.

Обговорення та підготовка аргументів. Групи готуються до обговорення інтерпретацій джерела та аргументують свої позиції.

Обговорення в суді. Гравці з різних соціальних верств відтворюють рольовий суд, де обговорюють права та обов'язки різних верств, аргументуючи свої позиції на підставі джерел.

Судові рішення. Кожна група здійснює судові рішення, які відображають їхнє розуміння «Руської правди».

Обговорення результатів. Групи обговорюють свої рішення, аргументуючи їхні дії та відхилення.

Узагальнення та систематизація знань.

Питання до історичного джерела:

а) Яким був розмір штрафу за вбивство представників різних суспільних верств населення? (а княжого мужа чи княжого тіуна – 80 гривень, за горожанина чи гридня, купця, боярського тіуна, або мечника, або ізгоя, або новгородця – 40 гривень).

б) Чи існувала кровна помста в Київській Русі? (так існувала, і за неї не платили).

в) Чи були в Київській державі окремі верстви населення предметом властності інших людей? (так це були холопи та челядь).

г)  У скільки цінилося володіння челядником/холопом? (давали 12 гривень за челядника, за холопа 3 гривні).

д) Чиї свідчення бралися до уваги у випадку купівлі краденого? (треба було спочатку до третього своду, потім до кінцевого своду, і далі за свідченням до останнього своду).

Підсумки уроку. Вчитель проводить підсумкову дискусію, наголошуючи на важливих аспектах історичного контексту та правового становища населення Русі-України.

Домашнє завдання.

Рис. Основні верстви населення Київської держави

Позитивні аспекти гри.

Активна взаємодія з джерелами. Учні активно взаємодіють з текстами «Руської правди», досліджуючи їх та розуміючи їхню суть.

Рольова гра та відчуття емпатії. Учні відчувають себе частиною історичних подій, що допомагає глибше сприймати історію та роль соціальних верств.

Розвиток аргументаційних навичок. Учні навчаються аргументувати свої позиції на підставі аналізу джерел.

Збагачення знань про історію. Гра допомагає учням збільшити свої знання про історичний контекст та соціальний стан Русі-України.

Ця гра дозволяє учням взаємодіяти з писемними джерелами та глибше розуміти правове становище різних верств населення Русі-України, використовуючи рольовий підхід та активну дискусію.

Висновки до підрозділу.  В даному розділі ми глибше дослідили практичний аспект використання писемних джерел у навчальному процесі історії. Основним завданням було розглянути різні підходи, методи та стратегії використання цих джерел з метою підвищення якості навчання, формування аналітичних навичок учнів та їхнього більш глибокого розуміння історичних процесів.

Практичний досвід використання писемних джерел у навчанні історії демонструє, що цей підхід може внести значний внесок у навчальний процес та розвиток учнів. Використання оригінальних документів, листів, діловодних записів та інших писемних джерел дає можливість учням більше зануритися у минуле, пережити історію через очі сучасників.

Проаналізувавши різні методи та підходи, ми можемо виокремити кілька ключових аспектів, які важливі для успішного використання писемних джерел у навчальному процесі:

1. Контекстуалізація. Важливо розглядати джерела в контексті їхнього часу та культурних особливостей. Це допомагає уникнути спотворень та доповнити розуміння історичних подій.

2. Активна участь учнів. Використання джерел може бути більш ефективним, якщо учні активно залучаються до аналізу та обговорення. Дискусії, групова робота та проекти дозволяють зрозуміти різні погляди та підходи до історичних подій.

3. Різноманітність джерел. Використання різних видів писемних джерел допомагає підійти до історії з різних сторін. Листи, документи, мемуари, офіційні записи – кожен вид має свою унікальну цінність.

4. Підвищення мотивації. Використання писемних джерел може робити навчання історії цікавішим та захопливішим. Особистий зв'язок із подіями минулого може викликати більше зацікавленості та емоційного зв'язку з навчальним матеріалом.

5. Розвиток критичного мислення. Аналіз джерел допомагає учням розвивати навички критичного мислення та аналізу інформації. Вони навчаються розрізняти факти від інтерпретацій та робити власні висновки.

Завдяки практичному використанню писемних джерел у навчанні історії, учні мають можливість поглибити своє розуміння минулого, розвивати важливі компетенції та готуватися до активної участі в суспільстві. Досвід свідчить, що використання писемних джерел створює можливості для навчання, яке стимулює розвиток особистості та форм.