Сумщина в умовах Української ревволюції

Сумщина в умовах Української революцiї

План1 Територiя Сумщини напередоднi революцiї.2 Сумщина у добу Центральної Ради.3 Перша спроба встановлення радянської влади на Сумщинi.4 Гетьманат П. Скоропадського та Сумщина.5 Сумщина у перiод Директорiї. Повстанський рух на Сумщинi.6 Утвердження радянськoї влади.7 Рiвень життя населення у роки революцiї.8 Культура у перiод Української революцiї. Видатнi сумчани у добу визвольних змагань.

Заповнити та проаналiзувати таблицю{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Перiод. Дата. Лiдери. Законодавчийй орган. Виконавчий орган. Документи. УЦРГетьманат. ЗУНРДиректорiя. Радянська Україна 1

Територiя Сумщини напередоднi революцiї Території сучасної області, на 1917 р. перебували у складі чотирьох губерній: Сумський повіт, до якого входила і територія нинішнього Білопільського району, належав до Харківської губернії. До неї ж входили Лебединський повіт з частиною сучасної Недригайлівщини та Охтирський, що мав у своєму складі Тростянець і Краснопілля. Чернігівська губернія мала у своєму складі Конотопський, Кролевецький і Глухівський повіт (з Ямполем і Шосткою). Північно-західна частина теперішнього Шосткинського району разом з Середино-Будою знаходились у складі Новгород-Сіверського повіту Чернігівщини. До Полтавської губернії входив Роменський повіт з частиною сучасного Недригайлівського району(Коровинці, Хоружівка), Гадяцький з Липовою Долиною, Поділками та Зінківський з частиною Охтирщини (Грунь, Куземин). Село Андріяшівка належало до Лохвицького повіту цієї ж губернії. Путивльський повіт разом з Буринню, Грузьким, Бочечками перебував у складі Курської губернії. Сюди ж входили Осоївка, Миропілля та інші етнічні українські землі, які становили Суджанський повіт.

Доба Центральної Ради Покровська пл.1917 Мітинг в Ромнах, березень 1917 р. Доба Центральної Ради 10 березня в Сумах представники різних організацій і новоствореної влади разом брали участь у святковій демонстрації та мітингу з нагоди “Великої Революції”6. Архівні документи свідчать про активну діяльність місцевих громадських організацій, різних верств населення у процесі українського національного відродження. З одного боку вони апелювали до Центральної Ради як представницького органу та виразника волі українського народу. З іншого - до місцевої влади. Ромни,1917

Нацiональне пiднесення у добу УЦРГазети “Сумской вестник”, “Лучь”та інші рясніють повідомленнями про організацію українського життя в місті та околицях. Обираються органи влади, закладаються кооперативи, кредитні спілки,школи. Так, газета “Земские Известия” повідомляла, що “товариство ради“Просвіти” відкриває в Верхній Сироватці українську гімназію з першими 3-макласами”. Представники роменського духовенства та парафіяни вітали Центральну Раду і висловлювали надію на автономію України “на підставі федеративної демократичної республіки, а також автокефалії церкви, з службою Божою на рідній мові”. На Роменщині активно працював видатний педагог Григорій Ващенко як комісар Центральної Ради з освіти. 27 березня 1917 р. до Роменської міської управи надійшла заява викладачів Романівського парафіяльного училища, про те, що цей заклад відкритий на честь 300-річчя дому Романових і було висловлено бажання перейменувати училище на Українське. Клопотання задовольнили, і, згідно зрезолюцією міського голови Б. Чанишева, училищу було присвоєно ім’я Т. Шевченка. Григорій Ва́щенко український педагог. Григорій Григорович Ва́щенко

Доба Центральної Ради Покровська пл,Демонстарація в Сумах у підтримку Центрaльної Ради 1917р. Сумський повіт в Центральній Раді представляли члени Української партії соціалістів революціонерів Яценко Максим та Яценко Федір, Лебединський повіт -Бурлюк Павло і Сивокінь Василь, Конотопський повіт - Безпалий Гнат Іванович, Довгий Іван, а також Осадчий Тихон (від Української Селянської спілки), місто. Конотоп - Рожченко Іван, Саган Іван, Сулизь Панас, Степаненко Степан, Осипенко з с. Попівка, Глухов Федір Миколайович, Обруч Семен Васильович, Здравствуй Степан (члени УСДРП). Представником Глухівського повіту в УЦ Р був Коломієць Олекса, а також ще два уродженці цього краю - глухівчанин Євген Онацький, який представляв українське студенство та Микола Василенко з с. Есмань - від наукових кіл. Якщо згадати ще таких членів ЦР, як Василь Довженко з Охтирського повіту, Олександр Коваленко з Ромен, Михайло Ковенко з Білопілля, Гнат Михайличенко з Миропілля, Сергій Тимошенко з с. Базилівка Конотопського повіту, Євген Моїсеєнко з с. Ярославець Глухівського повіту - стане зрозумілим той вплив, який мали українські партії на політичне життя нашого краю. Вiтальна телеграма гласних Сумської мiської Думи до Центральної Ради.

Доба Центральної Ради ,. Вiтальна телеграма гласних Сумської мiської Думи до Центральної Ради. Агiтацiйна листiвка до виборiв в Установчi Збори“Сумской Вестник”за 23 листопада 1917 р. повідомляв про результати виборів по Сумському повіту:перше місце виборов список №5 (українськi есери). За них віддали голоси 59065 виборців. Більшовики (список №3) опинилися на третьому місці - 6636 голосів. Подальші місця розподілилися між Партією народної свободи (список №6) – 4624 голоси та іншими політичними силами, які набрали від 1 до 1999 голосів виборців. В цілому по Україні українські партії здобули 75% голосів, більшовики - тільки 10%.

Встановлення радянської влади Територія, на яку претендувала Донецько- Криворізька Радянська республіка Як видно з документів, перші розбійні рейди українськими селами здійснено більшовиками вже в січні – лютому 1918 року. Так “Історія міст і сіл УРСР” повідомляє, що з Сум на село для проведення хлібозаготівель під гаслом: ”Хліб для Півночі – це хліб для Леніна і Москви” було відправлено 250 робітників. Продовольча “робота” на селі не обмежувалась збиранням хліба та інших продуктів. Сюди відносились також трудова, гужова повинність

Встановлення радянської влади 1918 рiк. 27 грудня 1917 року загін Знаменського захопив ст. Хутір-Михайлівський, а 29-го – Ворожбу. Проте відділи Армії УНР вибили нападників і тільки допомога з Білопілля дозволила червоним відновити контроль над станціями. 1 січня 1918 року було окуповано Глухів, створено ревком, але через день війська Центральної Ради відновили українську владу у Глухові і Хуторі-Михайлівському (вдруге!) і утримували їх до 6 січня. Перші кроки радянської влади показували, : почалися грабування населення, примусові реквізиції. Вже 18 січня 1918 р. зі станцій Хутір-Михайлівський і Конотоп було відправлено до Москви і Петрограду 140 тисяч пудів цукру, повідомляє нам . Через день-два мали відвантажити ще близько 200 тис. пудів борошна. Серйозний опір московським і брянським частинам було вчинено у Сумах і Ромнах, де знаходились більші відділи української армії. В Ромнах вони гуртувалися навколо “Селянської Спілки”. Велися бойові дії і в інших населених пунктах: Шостку до 14 січня 1918 року обороняв загін “Вільного козацтва”, доки не був витіснений переважаючими петроградськими і московськими робітничими загонами. У Лебедині ще 21 листопада місцеві більшовики підняли заколот, але війська УНР відновили порядок. В Охтирці місцеві жителі створили загін на допомогу українській армії, запекла боротьба проти ворога точилася в районі Хотіні і Юнаківки. Біля Миропілля на допомогу відділам “Червоного козацтва” В. Примакова (яке виконувало суто „декоративну” роль для надання агресії українського колориту) була сформована “сотня інтернаціоналістів”, куди увійшли німці, чехи, словаки, угорці. В інших містах (наприклад, Ромнах) також з’явилися “интеротряды” латишів і китайців. Всі вони відзначалися, як свідчать більшовицькі джерела, «особой преданностью делу революции» і... нечуваною жорстокістю, на чому наголошують очевидці тих подій.

Нiмецька окупацiя 1918 . Радянськi вiйська були витiсненi нiмецькими 1 квiтня з Шостки та Ворожби , 5 –з Сум та Охтирки, але їх присутнiсть створила багато проблем Не одержавши обiцяної винагороди, нiмцi самi почали збирати продукти. Так, з Роменського повiту було вивезено з 23 березня по 27 травня 8 тис. пудiв зерна та худоба. На Буринському цукровому заводi реквiзовзно 150 тис. пудiв цукру. Нiмецькi солдати збирають хлiб. Нiмецькi солдати забирають дзвони. Київщина. У зв’язку з якими подiями нiмецькi вiйська перебувалив Українi?У травнi 1918 року згiдно з Брестською угoдою встановлювалася «нейтральна зона» мiж Україною та РСФСР. Вона проходила з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд по лiнiї Новгород-Сiверський-Глухiв-Рильськ. Радянська Росiя використовувала її для органiзацiї пiдривної роботи в Українi.

Нейтральна зона 1918

Гетьманат П. Скоропадського.,Г. Нарбут - малий герб та печатка Української держави, 1918 / Печатка гетьмана Івана Скоропадського

Гетьманат П Скоропадського. Г. Нарбут - малий герб та печатка Української держави, 1918 / Печатка гетьмана Івана Скоропадського

Рiвень життя населення у перiод Гетьманата. Завдяки колосальним зусиллям уряду, місцевої адміністрації, у період Гетьманату дещо стабілізувалася робота транспорту, загалом, господарства, хоча ринок подовжувало “лихорадити”. Це визнають навіть критики Скоропадського. Що ж доринкових цін на основні продукти, то у 1918 р. вони були такими: борошно житнє -30 крб., борошно пшеничне - 40 крб., жито - 22 крб., пшениця - 27 крб., ячмінь - 12крб., гречка - 12 крб., овес - 12 крб., яловичина I сорт - 60 крб., яловичина II сорт – 50 крб., сало солоне в шматках - 180 крб., баранина - 60 крб., вершкове масло - 280 крб., конопляна олія - 65 крб., картопля - 4 крб.84. Однак, держава прагнула контролюватинепомірний ріст цін як запровадженням продовольчих карток, так і встановленнямтвердих цін. Цукор видавався за продовольчими картками на 14 місяців. Серед продуктів, на які поширювалась державна монополія були: жито, пшениця, гречкапросо, чечевиця, квасоля, горох, кукурудза, ячмінь, овес, борошно, отруби, крупи,макарони, вермішель, насіння соняшника, льону, конопель, гірчиці, рапсу, рижію, маку,свиріпи і ріпака, а також цукор і патока.“Тверді ціни”, встановлені державою, були такими:пшениця - 9 крб. 60 коп.жито - 7 крб. 50 коп.ячмінь - 6 крб. 90 коп.гречка - 9 крб. 00 коп.просо - 8 крб. 00коп86. Що стосується фінансової сфери, то з повідомлень місцевого казначействадовідуємось, що воно вільно обмінювало українські карбованці на німецькі марки таавстрійські крони і навпаки. Одна марка дорівнювала 75 коп., а одна крона - 50 коп.

Перiод ДиректорiїПро якi подiї та процеси свiдчать плакати ?

Директорiя на Сумщинi14 листопада 1918 р. гетьман видав грамоту про федерацію з Росією, яка викликала всенародне повстання, очолене Директорією в складі 5 членів: В. Винниченка (голова), С. Петлюри, О. Андрієвського, Ф. Швеця, А. Макаренка. Багатовійськових частин підняли повстання, в тому числі, і дислокована на території Конотопщини і Кролевеччини дивізія Сірожупанників.15 грудня 1918 р. газета “Земское дело” писала: “В політичному і громадському житті міста відбувається щось надзвичайне. До 4 грудня у місті все було по старому скрізь гетьманці сиділи і підтримувализброєю гетьманський порядок.4-го прибув комендант призначений Директорією д. Соболь розброїв варту,усунув повітову земську цензову управу, вітав селянський з’їзд на який зібралось змандатами чотиріста чоловік селян. Але вже п’ятого німці несподівано напали на штаб Соболя, заарештувалисамого Соболя і весь його штаб, розброіли республіканське військо, появився начальникварти Кринов, озброїв знов всю варту і розпочалась знову гетьманщина. Заарештований був несподівано також весь селянський з’їзд. Але 7 [грудня] Соболь і його штаб був випущений з під арешту, і також буливипущені селяне з’їзда”. У зверненні до населення головної команди Українських республіканських військ 16 листопада 1918 р. говорилося, що замість гетьманських старост адміністративну владу в губерніях та повітах повинні тимчасово взяти колишні комісари Центральної Ради, а там, де їх немає - голови земських управ, або їх заступники. Що ж стосується Сум, то тут перехід влади до рук представників Директорії відбувався досить бурхливо.

Атаманщина. У січні 1919 р. військові частини Армії УНР на території теперішньої Сумщини входили до складу Лівобережного фронту під командуванням полковника Петра. Болбочана. У його складі перебувала Дивізія Сірожупанників (штаб в м. Конотоп). Уже 15 грудня Директорія звернулася до селян з роз`ясненням своєї позиціїщодо земельного питання, адже від його вирішення залежала народна підтримка їїполітичного курсу: “Всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить в користування безземельних і малоземельних селян”полковник Петро. Болбочан5 жовтня 1883 — 28 червня 1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Він був успішним командиром, якого поважали і прості солдати, і старшини, викликав заздрість у бездарних воєначальників-кар'єристів та ненависть у ворогів. Через його тверду позицію та військові успіхи у боротьбі з Червоною армією, за Петра Болбочана («живого чи мертвого») більшовики обіцяли 50 тис. крб. Голова Директорії Володимир Винниченко, а за ним i Головний отаман Симон Петлюра все більш підозріло дивились на успішного полководця.

Бiлий рух на Сумщинi. Радянський плакат 1) Деникинцы разоряют крестьянское хозяйство. 2) Деникинцы вешают и расстреливают рабочих и крестьян. 3) Деникинцы порят мужиков. 4) Деникинцы насилуют девушек. 5) Деникинцы возвращают фабрики капиталистам. 6) Деникинцы возвращают землю помещикам. Плакат Бiлого pуха «Слова генерала Деникина». 1919 рiк. Текст на плакатi: «Слова генерала Деникина: Пойдем мы туда не для того, чтобы вернуться к старым порядкам, не для защиты сословных и классовых интересов, а чтобы создать новую, светлую жизнь всем: и правым, и левым, и казаку, и крестьянину, и рабочему». Аналiзуючи радянський та денiкiнськi плакати, визначить, якими були програмнi задачi Денiкiна та ставлення рiзних категорiй населення до них.

Утвердження радянської влади. Полтава Губвоенсовещание. Принимая во внимание, что в районе Хмеловской волости бандит Левадный продолжает терроризировать население, убивает членов Комнезаможа……основываясь на постановление сель- и волкомнезаможа применить в.т.н., расстрелять заложников: Ярицу Никифора, Анцибора Иллариона, Гонтаревского Михаила, Свергуна Кузьму и Самсоненко Петра. Оставить заложниками: Ярицу Анастасию, Кузьменко Марфу, Тютюнника Кирилла, Андрющенка Григория, Нечипая Архипа, Безписько Ивана. Освободить: Лесина Антона и Балагору Василия, взять в заложники следующих: Демченко Василия, Хуторного Петра, Кривопляжого Ивана, Стрижаченко Афанасия, Костенко Кузьму, Гонтаревского Фому, Сидоренко Романа. Постановление в отношении расстрела привести в исполнение поручается Политбюро в течении 24 часов… 5 августа 1921 г. Для боротьби з повстанськими загонами, тільки у Сумах та навколишніх селах, було розміщено 15 підрозділів каральних військ: 77-мі піхотні курси ім. М. Щорса, які були розташовані в кадетському корпусі, кавалерійський ескадрон, конвойна команда, окремий стрілецький полк військ ВЧК для охорони залізниці, команда особливого призначення і всеобучу, 8-ма рота при Сум. ЧЕКа, кавескадрон 2-го полку кінної міліції, окрема стрілецька рота міліції, 4-й полк особливого призначення харківської бригад. Всеросійська надзвичайна комісія надала допомогу у вигляді 1400 бійців з яких були створені мобільні, добре озброєні загони для переслідування й знищення повстанців. Промовисто звучать прізвища командирів цих підрозділів: Шнепп, Гавріков, Толмачов, Чупрунов, Соом, Санкін, Даненберг, Савостін, Синьков та інші. Аналiзуючи наведенi документи, визначiть якими методами вiдбувалося утвердження радянської влади. Чому?

Боротьба за встановлення влади рад. Пам'ятний знак на могилі радянських робітників, розстріляних 27 жовтня 1919 року білогвардійцями. Памятник борцам за Радянську владу Скульптор Ф. Коровай, архитектор П. Iльченко, реконструкция, 1977. Жертви дениiкiнского терора були похованi у 1919 роцi на колишнiй Покровскiй площi, яка почала називатися Червоною. У 40-х роках прах борцiв за владу Рад перенесено на мiський цвинтар. Будинок, де знаходилася Сумська ЧКПоховання розстрiляних бiлогвардiйцями бiльшовикiв у 1919 роцi на колишнiй Покровскiй площi м. Суми, яка почала називатися Червоною.

Повстанський рух на Сумщинi. На Сумщині відбувся останній масштабний бій Повстанської революційної селянської армії Махна з Червоною армією. Тут махновці були двічі. Вперше – у січні 1921-го. Один із яскравих, що характеризують махновщину в цілому, епізодів стався у Юнаківці, куди зайшли на свято Ромодану, тут же був арештований місцевий комітет бідноти. У друге махновці зайшли на Сумщину у червні 1921 р. мета рейдів – агітація і збір цукру на заводах Харитоненка.27 червня 1921 р. махновці вийшли із с. Влезьки (Лебединський р-н), біля с. Кам’яне форсували р. Псел. У с. Кімличка повстанці потрапили в пастку, де очікував винищувальний загін червоного козацтва на чолі з П. Григор’євим. Зазнавши значних втрат махновці прорвалися на північний схід. Пройшли з боями схід Недригайлівського і південь Білопільського районів. Повстанська армія зіткнулася з 60-м і 448 стрілецькими полками червоних. Повстанці відійшли західніше до Бесідівки і Гринівки, де спробували закріпити позиції, але на підмогу стрілецьким полкам підійшли частини Григор’єва підсилені бронечастинами і піхотою. Залишивши в селах невелику групу прикриття, яка складалася із добровольців-смертників, Повстанська армія розділилася на дві групи «Південна» і «Північна», після пробивалася до Катеринославщини. Саме у цій січі загинув Федосій Щусь. Пiсля цих подiй прийнято рiшення про розпуск армiї.згідно документу Сумського державного архіву Ф Р – 1363, оп. 1 № 1 ст. 20 : «Лебедин. Военный отдел. За июнь месяц 1921 г. Число надлежащих в армию годом не выявлено, т.к. при прохождении банды Махно ушли с ним», . Феодосiй Щусь, начальник кавалерiї, «права рука» Нестора Махнa

Повстанський рух. Для координації дій повстанських загонів в Україні з урядом УНР у вигнанні було створено повстанський комітет "Козача рада". Настя Гудимович стає зв'язковою штабу, де разом із Марійкою Тарасенко готує людей для великого повстання вона керувала організацією в селі Воронежі. Арештована у Києві і розстріляна разом із іншими керівниками центру в 1925 році. Сім'ї Гудимовичів і Тарасенків мешкали в селі Воронежі теперішнього Шосткинського району Сумської області.. 3 по 20 листопада 1921 року вiдбувається Другий Зимовий похiд понад 600 км. від західних кордонів і майже до Києва (не дійшли 25 км). Характерно, що більшість з повстанцiв – безвусі юнаки, 18 листопада в селі Малі Миньки поблизу містечка Базар на Житомирщині на них напали близько 3 тис. червоних кіннотників бригади Котовського. З усієї кількості розстріляних (360) котовцями українських героїв – 17 чоловік наших земляків. Настя Гудимович

Рiвень життя населення

Сумчани – активнi учасники РеволюцiїФилонович Василь Захарович (народився 15 січня 1894, с. Рогізне Сумського повіту — 1987) — генерал-хорунжий армії УНРНаприкінці 1917 р. призначений військовим комендантом Сумського повіту. Організував кінний полк та кілька піших сотень. У січні-лютому 1918-го під час наступу більшовицьких військ на Київ очолював відтинок фронту Ворожба—Суми—Гайворон. Під час антигетьманського повстання Директорії УНР організував Сумський окремий курінь (1500 багнетів) і приєднався до 4-го полку окремого корпусу Січових стрільців. На початку 1919-го призначений старшиною для окремих доручень при ставці Головного отамана. У цьому є році брав учась у боях на більшовицькому і денікінському фронтах. У грудні 1919-го в складі групи із 32 старшин направлений у денікінський тил на Катеринославщину для надання допомоги повстанським загонам. Потрапив у полон. Був вивезений денікінцями до Одеси. Втік з полону на Кубань, де приєднався до кубанських повстанців. Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — 2 вересня 1965, Мюнхен) — український громадсько-політичний і культурний діяч, учений-літературознавець, член Української Центральної ради, автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка». У 1919—1920 рр. працював у ВУАН. В 1920 році він начальник культурно – освітнього відділу Армії УНР, в 1921 – член Ради УНР в Тарнові. З 1921 року він живе на еміграції у Варшаві: спершу як секретар дипломатичної місії УНР, а в 1922 – 1924 роках - як секретар Українського Центрального комітету

Сумчани – активнi учасники РеволюцiїГреков Олександр Петрович ( 21 листопада (3 грудня) 1875 с. Сопич Глухiвшина - 2 грудня 1959, Відень) - український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Від самого початку Першої світової війни був на фронтi За бойові заслуги в операції під Вільном у 1916 році одержав чин генерал-майора. Восени 1917 року прибув до Києва, де на прохання Михайла Грушевського проводив ліквідацію Київської військової округи, був начальником гарнізону, а потім - заступником військового міністра. Після проголошення Української Держави (квітень, 1918 р.) Олександр Греків перейшов в опозицію до режиму Скоропадського, очолив Український військовий союз «Батьківщина». Наприкінці 1918 - на початку 1919 р. - міністр військових справ УНР, перший Наказний отаман Армії УНР. 9 червня 1919 року призначений командувачем Українською галицькою армією. На цій посаді пробув до 5 липня 1919 року, коли через конфлікт з керівництвом вийшов у відставку. У 1945 заарештований СМЕРШ. Мико́ла Про́копович Василенко (14 лютого 1866, Есмань, Глухівщина Сумської області - 3 жовтня 1935) - український історик, громадський і політичний діяч. Член ТУП. В 1917 р. — член Української Центральної Ради, куратор Київського шкільного округу. У січні 1918 р. обраний членом колегії Генерального суду УНР. За гетьманату 1918 р. - голова Ради міністрів, міністр освіти Як міністр освіти доклав багато зусиль для створення УАН, голова Державного Сенату. Взяв участь у відкритті українських університетів в Києві та Кам'янці-Подільському. Від 1920 р. - співробітник ВУАН. В 1921-22 роках Президент Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

Освiта та культура Сумщини перiоду Української революцiїГ. Нарбут - малий герб та печатка Української держави, 1918 / Печатка гетьмана Павла Скоропадського,Г. Нарбут - обкладинка проекту великого гербу Української Держави, 1918 Георгій (Юрій) Іванович Нарбут (25 лютого 1886 Глухiвщина— 23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв, створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів. Розробив поштові марки УНР в 30, 40 і 50 шагів. В цей період Нарбут виконав цикл державних паперів, крім марок він розробляв, банкноти, грамоти, листівки. Георгій Нарбут розробив проєкти Державного Герба і Печатки Української держави, проект шрифта -нарбутiвки.шрифт "нарбутiвка"

Освiта та культура Сумщини перiоду Української революцiїКричевський, Василь Григорович (19/31.12.1872, с. Ворожба Лебединщина -15.11.1952, Каракас). Після Лютневої революції 1917 став одним з організаторів Української академії мистецтв керував у ній майстернею арх-ри та орнаментики. брав участь у роботі підготовчої комісії зі створення герба України, підготував свої проекти Великого і Малого Державних Гербів України. Розробив також проекти Великої та Малої держ. Печаток УНР, прапор для Богданівського полку. У січ. 1918 почав працювати над проектами паперових грошей і поштових марок Української Народної Республіки (згодом у грошовий обіг була випущена виготовлена за його проектом банкнота 2 гривніВеликий Державний герб УНР. 1918. . Малий Державний герб УНР 1918. Державний кредитовий білет УНР. 1918

Вiдкриття пам’ятника Т. Г. Шевченку у м. РомниІва́н Петро́вич Кавалері́дзе (1 (13) квітня 1887, хутір Ладанський, Роменщина, Сумська область — † 3 грудня 1978, Київ) — український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, художник кіно. Народний артист УРСР Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де згодом створив пам'ятник Тарасу Шевченку, вiдкритий 27 жовтня 1918 року у добу Гетьманата-перший в Українi. Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, викладав малювання у школах, вів міський драмгурток і був головним режисером Роменського пересувного робітничо-селянського театру, організував Товариство охорони пам'яток старовини . Фото 1943 рiк

Освiта та культура Сумщини перiоду Української революцiїФедір Григорович Кричевський (22 травня 1879, Лебедин- 30 липня 1947, Ірпінь) - український художник і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1940). Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва 1918. Федір Кричевський "Три віки". Автопортрет у білому кужусi. «Любов»

Дякую за увагу

Використані джерелаhttps://history.sumy.ua/research/books/483-sumshchynavistoriiukrainynavchalnyiposibnyk.htmlhttps://history.sumy.ua/methodical-materials/lessons-from-local-history/8942-sumshchyna-v-roky-ukrainskoi-revoliutsii-19171921-rr-kraieznavchyi-daidzhest.htmlhttps://history.sumy.ua/sources/writing/141-ukrajinske-vidrodzhennya-1917-1920-rr-na-sumshchini-t1.htmlhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%8 Fhttps://romny-vk.gov.ua/novini-mista/richnicya-vstanovlennya-v-m-romni-pershog/https://rentafont.com.ua/blog/znadibky-Istorychni/heorhiy-narbuthttps://slovopys.kubg.edu.ua/vidomyi-ukrainskyi-khudozhnyk-modernist-fedir-krychevskyi/https://www.ukrainer.net/vasyl-krychevskyyhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8 Chttps://novynarnia.com/2018/01/22/100-rokiv-nezalezhnosti-yak-bula-reklamuvala-sebe-unr-infografika-mapi/