Священна Римська імперія германської нації

Священна Римська імперія

Протягом 962–1806 рр. у Європі існувало велике політичне утворення з промовистою назвою — Священна Римська імперія германської нації.

У результаті Верденського договору (843 р.) землі,розташовані на схід від Рейну (територія Німеччини), відійшли одному з онуків Карла Великого — Людовіка Німецького.

Так виникло Східно-Франкське королівство — майбутня Німеччина. Протягом деякого часу ним правили нащадки Карла Великого. До початку Х ст. в Німеччині збереглися сильні племінні герцогства: Саксонія і Тюрингія, Франконія, Швабія і Баварія.

Політичному об’єднанню Німеччини сприяла потреба протистояти зовнішнім загрозам. З кінця ІХ ст. Німеччина зазнавала нападів норманів, а з початку Х ст. — угорців, що поселилися в сусідній Паннонії. Щоб об’єднати зусилля в боротьбі з ворогами, у 911 р. королем було обрано герцога Франконії.

Його онук, саксонський герцог ГенріхІ Птахолов (919–936 рр.), започаткував Саксонську династію на німецькому престолі. Відтоді за традицією короля Німеччини обирали представники вищої знаті.

Справу зміцнення королівської влади в Німеччині продовжив Оттон І (936–973 рр).

У результаті успішних походів Оттону І вдалося підкорити Північну і частково Середню Італію. У 962 р. Оттон І був коронований у Римі як імператор. Так народилася Німецька імперія. Вводилась також обов’язкова присяга Папи Римського імператору як вияв підкорення папства імперії. Пізніше, у 1157 р., нова імперія була названа Священною Римською імперією, яку німецькі правителі представляли як спадкоємицю Римської імперії.

Попри намагання Оттона І і його наступників, створити міцну централізовану державу в Німеччині не вдалося. Через те, що трон у спадок не передавався, імператор за життя мав отримати згоду князів на коронацію свого сина. Щоб домогтися прихильності високопоставлених виборців, претендент на корону мусив іти їм на поступки, надавати привілеї. Від німецьких монархів феодали отримали право чеканити свої монети, чинити суд над населенням, збирати податки і мито, засновувати нові міста. Це призвело до феодальної роздробленості і слабкості господарських зв’язків усередині країни.

У XI ст. розпочалося піднесення господарства німецьких земель. Завдяки вигідному розташуванню німецькі міс-та були активними учасниками європейської торгівлі. Наприклад, розміщені на «Великій рейнській дорозі» Кельн, Майнц, Страсбург, Ульм, Шпеєр, Вормс були цен-трами не тільки посередницької торгівлі, а й виробництва вовняних і лляних тканин, обробки металів.

Союзи німецьких міст. Ганза(ХІV–ХVІІ ст.)Об’єднання близько200 північнонімецькихміст басейнів. Північногоі Балтійського морів. Швабський союзміст(ХІV–ХVІ ст.)Об’єднання 22 міст. Швабії, створенез ініціативи імператора. Людовіка Баварського. Союз рейнських міс(ХІІІ–ХІV ст.)Об’єднання міст,розташованихуздовж течії Рейну. Об’єднання в 1381 р.

Значною мірою увагу німецьких імператорів від урядування в самій Німеччині відволікала боротьба з Папою Римським за інвеституру (право призначати єпископів), яка супроводжувалась війнами й інтригами.

Боротьба за інвеституру завершилася в 1122 р. укладенням Вормського конкордату, який обмежував вплив імпе-ратора на церкву.

Найагресивнішим в італійських походах був імператор з династії Штауфенів (Гогенштауфенів) Фрідріх І Барбаросса (Рудобородий, 1152–1190 рр.). З 1154 до 1177 рр. Фрідріх здійснив п’ять італійських походів. Усі вони відзначалися жорстокістю і прагненням позбавити італійські міста прав на самоуправління. Цьому героїчно протистояли мешканці Італії.

Остаточно роздробленість Священної Римської імперіїбула в 1356 р. закріплена «Золотою буллою» імператора. Карла IV Люксембурга:• булла узаконювала обрання імператора колегією семиімперських курфюрстів (князів);• булла забороняла поділ територій курфюрств, щоускладнювало процес «збирання» тому, хто забажав биоб’єднати всі німецькі землі в єдиній державі. З 1438 р. імперію очолила династія Габсбургів. Однакподолати роздробленість держави їм не вдалося.

Зростанню могутності німецьких князів сприяли також започатковані ще у VIII ст. завойовницькі походи на землі Східної Прибалтики. Тут жили полабські слов’яни і поморські племена. За підтримки католицької церкви проти них було оголошено хрестовий похід. Цей наступ дістав назву «натиск на Схід». Керували завойовницькими походами військово-рицарські ордени німецьких князів, що спиралися на союз із католицькою церквою. Церквапояснювала загарбницькі наміри необхідністю поширенняхристиянства серед слов’ян-язичників.

Німецький натиск на схід. Земліободритів. Землілютичів. Земліпоморян. Герцогство. Мекленбурзьке. Маркграфство. Бранденбурзьке. Герцогство. Померанія. Генріх Лев (ХІІ ст.)Східна. Прибалтика. Лівонськеландмейстерство. Орден мечоносців(1202 р.)Земліпруссів. Держава. Тевтонського ордену. Тевтонський орден(ХІІ ст.)