Марія Діва ,найніжніша з мам,
Яких лиш тільки бачила земля,
Принесла у Єрусалимський храм
Своє дитятко,миле немовля.
Там Симеон був праведний старий,
Який давно усе в житті збагнув,
Зненацька голос він почув згори,
А то ж йому сам Дух Святий шепнув:
«Тут Божий Син ,провісник майбуття,
І Симеоне тут для тебе знак…»
А Симеон на руки взяв дитя,
Помиилувався ним і мовить так:
«Щасливий дуже тим , що з волі Бога
Відчув я несказанну благодать :
Побачив я Спасителя самого –
Тепер спокійно можу помирать .»
Про цю знаменну зустріч у народі
Рознеслась миттю звістка там і тут .
І кожен рік день Стрітення відтоді
Святкує радо християнський люд.
Святом цим зігріті ми
З давнини й донині .
Відзначають Стрітення
Так по Україні:
Свята кращого нема ,
Стрілися весна й зима!
Все навколо стало білим,
Все завмерло ,оніміло .
І вода в річках й озерах
Зупинилась і завмерла .
Холод землю огортає-
Все живе на ній вмирає .
От би стало так навіки ,
Щоб стрімкі застигли ріки .
Змовк веселий спів пташиний
І щасливий сміх людини .
Піддані мої іскристі ,
Квіти срібно - променисті ,
Де були і що робили ?
Понад лісом ми літали ,
Ніжну пісеньку співали
І дерева присипляли .
Снігом вкрили всі стежинки ,
В шуби одягли ялинки ,
А берізкам роздавали
Із м*якого пуху шалі .
Ми на поле опустили
Покривало срібно – біле -
Пишні ковдри снігові .
Ми у селах і містах
Побілили кожен дах.
На кущах, немов у літку,
Розцвіли чудові квіти
Ви літали і співали ?
Землю пухом покривали?
Не страшні їй заметілі –
От що, любі, ви зробили .
Вірні слуги з криги й льоду ,
Заморозьте всю природу!
В небі сяють срібні зорі,
Ми,немов кришталь , прозорі.
Маємо холодну вдачу ,
Заморозимо все, що бачимо.
Я – Льодовисько – страховисько!
Не підходьте дуже близько !
Там,де я, життя вмирає ,
Крига ріки накриває ,
І земля стає мов криця,
Все живе мене боїться .
Я - Зима, я – хуртовина ,
Понад білим світом лину,
Білосніжною змією
В*юся –в*юся над землею .
Льодовисько я,
Страховисько я.
Так здавна всі зовуть мене.
Зі мною- вона,
Красуня - жона.
Я-Завірюха крижана.
Приспів
А ми удвох,а ми удвох
Літаємо,лютуємо
І чути ми не хочемо
Дзвінкий дитячий сміх.
Усе навкруг,усіх навкруг
У кригу зачаруємо,
Щоб гратися ,сміятися
Уже ніхто не зміг.
Льодовисько я,
Страховисько я,
Усі мене жахаються.
Я маю мету-
Усе на льоту
Завію вітром,замету.
Приспів
Я – північний зимний Вітер ,
Заморозив трави й квіти ,
Із берези без вагання
Позривав листки останні.
На землі лютує стужа ,
Завірюха снігом кружить .
Люди холоду злякались,
У хатинки заховались.
Серед стужі й голо льоду
Не дамо ми їм проходу !
На землі сніжок лежить,
Зайчик по сніжку біжить.
Мерзнуть вушка, мерзнуть лапки ,
Чобітків нема і шапки.
Ой як холодно ,біда ,
Не лишає нас зима
Все лютує, все страхає,
Снігом землю накриває.
Тихо, тихо хоч на мить,
Між снігами хтось пищить!
Мишенятко тут маленьке
Перелякане бідненьке.
Вушка мерзнуть , лапки мерзнуть,
І сховатись ніде,
Бо мороз знайде усюди
Ой, рятуйте, добрі люди.
А де ти, білочко ,живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
У зимовому ліску,
У дуплі , у сосняку
Я гризу горішки,
І гриби , і шишки .
Та і там мороз знайшов ,
Став щипати,дошкуляти ,
Змусив із дупла втікати.
Що робити нам ,звірята?
Лютий місяць на дворі.
В кожного вже змерзла хата,
А кінця нема зимі.
Хоче лютий ,щоб на світі
Панувала вік зима ,
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Правильно, правильно!
Треба Весну кликати.
В небесній блакиті кружляє жайворонок,
І пісню співучий чудову співає .
Під небом блакитним з теплом і красою
Лугами й полями іду я,Весна.
Вже сонце яскраве угору піднялось ,
Промінням ласкавим усе золотить.
Сніг, що, здавалось ніколи не стане,
Крутими струмками від сонця біжить.
Уже прокидаються сонні діброви,
Сіріють полотнища стомлених лук.
Поля,онімілі від сну зимового,
Ждуть працьовитих, дерзаючих рук.
Цю пісню чудову дзвінку жайворонка
Кожен у серці й душі відчува,
Тому, що з піснею щастя приходить,
З піснею завжди приходить весна.
Вийшло сонце, усміхнулось,
Покотилось по землі
Роздивитись,хто дрімає
В лісі, лузі, на ріллі.
Прокидайтеся, сніжинки!
Чути сонця голосок,
Годі спати , починайте
Всі збігати у струмок!
І побіг собі грайливо
Із сніжиночок струмок
Яром,яром на долину ,
До ставочків і річок.
Як заграв струмок весело ,
То збудив сонливий ліс.
Розбудились перші квіти ,
Запишався верболіз.
Ой ти, Проліску чарівний,
Хочемо знати , розкажи,
Чом у тебе на голівці
Білі-білі пелюстки?
Я зраненька прокидаюсь
А струмочків ще нема ,
Білим снігом умиваюсь,
Що залишила зима.
Ой Фіалочка , Фіалка,
Хочемо знати , розкажи,
Чом у тебе на голівці
Сині-сині пелюстки ?
Я зраненька прокидаюсь ,
А на мене кожну мить
Виливає ніжні барви
Неба чистого блакить.
Первоцвіту,Первоцвіту,
Хочемо знати ,розкажи ,
Чом у тебе на голівці
Жовті – жовті пелюстки?
Я зраненька прокидаюсь,
Мені сонечко за те
Без упину цілу днину
Шле проміння золоте.
Гей, дівчата, в ряд ставайте
І гаївки починайте.
Ой , що це, що це ?
Це вертається Зима!
З вітрами , льодовиками,
Завірюхами, снігами!
Що це ви тут розгулялись,
Розтанцювались, розспівались!
Ще не кінчилась зима,
В природі ще паную я.
Зимо,Зимо , та не злися,
А на справи свої подивися .
Холод, вітер , голо лід,
Скільки ще терпіти бід?
Та не така вже я й погана ,
І не завжди роблю лихо ,
Можу й не крутить снігами,
А вкривати землю тихо .
Відпочине в сні землиця ,
Квіти, зіллячко, травиця,
Добрий сон огорне все …
А зима свята несе :
Щедрий ,добрий Миколай
В грудні не минає наш край.
Новий Рік спішить за ним,
Під ялинку в кожен дім
Подаруночки несе.
Щиро дякуємо за це!
Різдво світле зустрічаємо ,
Колядою Сина Бога прославляємо,
Віншуванням щастя й долі
Оселю жодну не минаємо .
Не забули ще ,діти, коляду?
На Святого Василя хлопці заспівали,
Добра, достатку,злагоди
Щиро всім бажали.
А ще бажали ласки з неба
І поміч Божу у потребі.
А дівчатка щедрували , ластівочку закликали ,
Та йорданською водою личенька вмивали.
А сьогодні свічку в церкві ми святили,
Від громів та блискавиці
На цілий рік себе захистили .
Справді , сипле зимонька снігами,
Але й тішить нас святами
Та й сьогодні жартома
Сваряться Весна й Зима.
Друзі, ми вас розважали,
Дивну казку розказали .
Зі святом Стрітення вітаємо
Щастя й радості бажаємо.
Ми чарівні сили з льоду,
Наробили дітям шкоду
Тай у цей святковий час
Вже добро торкнулось нас.
Був жорстоким Льодовисько ,
Мав своє чаклунське військо .
Не страховиськом поганим –
Миколаєм добрим стану.
Я – Зима , я – хуртовина
В гості знов до вас прилину .
В ролі Баби Снігової
Привітаю із зимою.
Я, Вітрисько льодовий ,
Вже не буду зла робити,
Тільки з гірки на санчатах
Покатаю вас , малята.
Ми ще трішки подрімаємо
Під пухкесеньким сніжком
І вас коро привітаємо
Добрим , ласкавим теплом.
Зима і Весна разом.
Бо, звичайно жартома
Сваряться Весна й Зима.
Бо Зима, хоч трішки зла ,
Та не спинить вже тепла!