Свято "Андріївські вечорниці"

Ведуча: Україна.. рідний край… золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ землі нашої. Хай сьогоднішнє свято відкриє для вас розум, мудрість, щедрість нашого талановитого народу.

Узимку, коли завершувалися польові роботи, розпочинались дівочі та парубочі гуляння. Здавна в ніч на 13 грудня ( християнське свято Андрія) наші предки проводили святкові вечорниці.

1 учень:

На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті

І скажу, доречі, ще й талановиті.

2 учень:

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, про людей і квіти…

То скажіть же , діти, що це за країна?

Наша Україна!

3 учень

Просим всіх у нашу хату

Превелику, пребагату,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

 

     (Святково прибрана зала. На столі стоять глечики, глиняні миски. Господиня та господар вбрані в український народний одяг. Господар сидить за столом, а господиня порається по господарству.)

     Господар:

Щось добреньке зїсти хочу.

Тільки що – не знаю сам.

Господиня:

Голови б ти не морочив.

Що зварила, те й подам.

Господар:

Вареники, борщ та каша –

В животі від них бурчить.

Господиня.

Вередливий став ти, діду,

Що тобі іще зварить?

Господар:

Знаю, бабо, ти не сердься,

Я, мабуть, би зїв оце:

Коровай із борошенця, а туди ще вбить яйце!

Господиня

Хоч бери тікай із хати!

Будь по твоєму, спечу.

Господар:

Ти готуй, стара, швиденько,

Повечеряєм гарненько.

Жінка в мене молодець!

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець!

Пам’ятаєш, моя люба,

Як були ми молоді…

Напечеш, бувало, хліба-

Повна хата молоді.

Господиня

Танці, співи, сміх до ночі,

Вечорниці, а тепер…

( стукіт у двері)

Господар:

А хто це там?

(чути сміх. Заходять дівчата.)

Дівчата:

Добрий вечір, господине,славна молодице,

Чули, що у цій хаті будуть вечорниці?

Господиня:

Добрий вечір, любі гості! Яка радість! А що, чоловіче,порадуємо молодь, дозволимо їм влаштувати у своїй хаті гуляння?

Господар:

Ну що ж, і мені не доведеться самому вечеряти. Просимо, заходьте!

Дівчата:

1 дівчина .

Добрий вечір господарю,

Уклін господині,

Ой, веселі ж вечорниці в нашій Україні!

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Раді ми, що в вашій хаті будуть вечорниці.

2 дівчина.

 Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

Господиня:

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

А чи вмієте ви, дівчата, співати й танцювати? Чи , може, ми даремно пустили вас до хати?

( дівчата танцюють під пісню «А сорочка мамина»)

Господар:

Ох, і молодці! Мені б скинути з десяток рочків! Я б сам пустився до танку!

Дівчина:

Які пахощі! Скільки смачного наготували!

Господиня: смачного то багато, але основної страви ще немає: калити. Швидше-но дівчата до роботи.

(Дівчата допомагають по господарству: одна - місить тісто, інша – прибирає стола, третя – підкладає дрова в піч і т.п.)

Дівчина:

Щось там стукнуло!

Дівчина:

Та ні, почулося.

Дівчина:

Піду подивлюся.

(Заходять хлопці)

Дівчата:

Агов, хто такий?

Хлопець:

Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

Дівчина:

Не пустимо, бо вас дуже багато.

Хлопець:

Ой, дівчата! Дайте води попити, бо так їсти хочеться, що нема де переночувати!

Хлопець:

Мене звати ( називає своє ім’я ). Я хазяйський син, багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре!

Хлопець:

А у мене худоби багато: і павуки, і комахи, і мухи, а що вже мурашок – видимо-невидимо! Чим я не жених?

Хлопець:

А я в батька один син! Маю хату, маю млин та ще й добру козацьку вроду!

(Дівчата сміються)

Хлопець:

Казав я вам, хлопці, не будемо йти!

Дівчатонька, ми ж не сваритися прийшли, а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір!

Хлопець: Господаре, чи пустите до хати? Вміємо і співати й танцювати

Господар:

Правда, хлопці,  сьогодні свято, а яке ж свято без пісень? Цікаво, а хто кого переспіває?

( виконання пісні-діалогу «А мій милий вареничків хоче»)

Господиня :

А ще сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і  помолодію біля вас.

         Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.

(Дівчата, сміючись, переставляють чоботи до самого порога, поки вітають першу і другу «відданиць», хлопці крадуть з порога перший чобіт.)

Хлопці:

Щось у вас так смачно пахне. Я вже б і з’їв чогось солоденького.

Дівчина:

Дивись, який ти швидкий! Все б на пироги проміняв. Прямо як у пісні.

Хлопець:

Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки!

(звучить пісня «Із сиром пироги»)

Господиня:

І справді, прийшов час і калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить. Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)

Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі  «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.

Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»

Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.

(Залишки калити поділити між учасниками.)

Дівчина:

А вгадайте, чим ще ми будемо вас частувати?

Товстенький удався, у тісто прибрався, чимось смачним напхався, в окропі скупався.

На смак уродився, в макітрі скакав. Недовго нажився – у рота попав!

Хлопець:

Дівчата! Кожен хлопець знає, що то вареники!

Хлопець:

Ой, варенички – і спав би їв би, і стояв би їв би!

Дівчина:

Їжте, гості, просим щиро

Варенички наші милі.

Варенички непогані,

Варенички у сметані.

(Дівчата частують гостей варениками)

Ведуча:

Ми гуляли, веселились, усім весело було.

Вечорниці завершились і , здається, все пройшло.

Ні, так просто не проходить. В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад в нашім серці буде жить.

Дівчина:

Нахай ваша хата всім буде багата:

І хлібом і сіллю, й великим добром.

Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям.

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

Хлопець:

Іще вам бажаєм, щоб ви не хворіли.

Душею і серцем були молоді.

До рідного краю любов’ю горіли

І користь приносили рідній землі.

Ведуча:

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам‘яті!

( звучить пісня «Там червона калина»)