Свято "Андріївські вечорниці"

 

 

 

 

 

Підготувала:

Матяш Надія Іванівна,

вчитель початкових класів

Лящівського навчально-виховного комплексу

«Дошкільний заклад – загальноосвітня

 школа І-ІІІ ступенів»

Чорнобаївської районної Ради

Черкаської обл.

 

 

 

 

Тема: Родинне свято «Андріївські вечорниці» або «Свято Калити». (Відтворення календарно-обрядових традицій)

Мета: збагатити знання учнів про народні традиції; відроджувати обряди нашого народу; виховувати любов до народних звичаїв, гордість  за український народ, який має давні традиції і багату творчу спадщину; розвивати  творчі здібності дітей.

Обладнання: калита, палиця зі стрічкою на кінці для прив’язування калити, писак, горщик із сажею (можна розтовкти активоване вугілля), на столі горщики та банячки із варениками, горщик із водою, вишиті рушники, батьки заздалегідь готують вареники для пригощання всіх гостей.

Хід свята:

  От ми й зібралися в дружному тісному колі, щоб більше дізнатися про українські народні звичаї та обряди, щоб віддати їм шану.

        Відшумів листопад зі своїми витівками і настав місяць грудень. Важливі роботи на полях, городах, садах закінчилися, і люди, полегшено зітхнувши, могли вже займатись хатніми справами, частіше збиратись на відпочинок, на вечорниці. Особливо гарно вечорниці відбувалися у молоді, у дітей.

      Почесне місце серед зимових свят займає свято Калити. Це свято на Україні відзначають під час переходу осені на зиму з 13 на 14 грудня у день Андрія Первозванного. За старим стилем воно припадає на останній день осені.

(класна кімната прибрана у стилі української хати, посередині хати – піч. Під час розповіді, дівчата імітують рухами дії, про які розповідається. Роль господині виконує якась мама.)

Вчитель: Разом з господинею місили тісто і робили це по черзі. Пекли калиту із пшеничного борошна, додавали в тісто мед, горіхи, мак, щоб смачнішою була. Оздоблювали вишнями, сушеними сливами родзинками. Посередині робили дірку, щоб можна було підвісити калиту до сволока. Пекли в печі, причому добренько засушували, щоб важко було вкусити. Коло тісто було готове, необхідно було топити в печі. Дрова в печі клали навхрест  (одна дівчинка показує). Коли розводили вогонь, дівчата приказували:

Дівчина.  Гори вогонь ясно,

               Спечи нам калиту красну!

               Щоб ми її кусали

              І горя не знали.

Вчитель:  Коли піч вогнем надихалась і напалилась, одна з дівчат брала кропильце і, побризкуючи водою, приказувала:

Дівчина:  Водице, студенице,

              Окропи калиті дорогу

             До печі від порогу! 

Вчитель: Господиня несла калиту і «садила » її в піч. Коли калиту посадили у піч, дівчата в одній мисці мили руки і витирали їх одним рушником. Цією ж водою господиня вмивала кожну дівчину і промовляла:

Господиня: Щоб ви були красні-прекрасні,

                Як наша калита!

                Щоб вона так славно спеклася,

               Як ви потрудилися.

Учитель:  Ну, а поки печеться наша калита, ми заглянемо у гості до цієї господи та й подивимось, що ж відбувається  далі на цьому святі.

(дівчата  співають пісню «Ой, є в лісі калина» і виконують танок)

Дівчина: Ой, вулице ти широкая, чого трава невисокая?

Дівчина: Бо парубки із топтали

              Великими ножищами,

             Потертими постолищами.

Господиня: Ізтоптали, із топтали великими ножищами, потертими постоликами. Та й ви ж від парубків не відставали. А чого це у вас, дівчатонька, тай закаблуки подерті?

(дівчата виконують пісню «Од Києва до Лубен»)

Дівчина: От веселі ми дівчата і веселу пісню заспівали!

           Ой,  послухайте, музика лунає.

           То, мабуть, козаченьки до нас на вечорниці вирушають.

(заходять хлопці і співають пісню «По дорозі жук..»)

Хлопець:   Добрий вечір вам, дівчата,

               І вам, молодиці!

         Чули ми, що у цій хаті

         Будуть вечорниці!

Хлопець: Добрий вечір вам дівчата! Чого зажурились?

Дівчина: Здоровенькі були, хлопці!

              Де ж, ви, забарились?

(хлопці і дівчата разом виконують пісню «Грицю, Грицю, до роботи» і танок під  неї)

Дівчина : Ой, наші хлопці молодці- стрільці

           Забили ґаву на стільці.  (дівчата сміються, а хлопці зібралися на раду)

Хлопець: Ой, летів голуб буйним вітром,

             Не чули дівчата зозулі літом.

            А як почули – злякались,

          До малечі в хату сховались.   (хлопці сміються)

Дівчина: Ой, за городом, за кущиком

           Накрив чорт хлопців гладущиком. (сміються)

Хлопець: Ой, за городом, за покосом

              Товкла Настя жаб носом.

Господиня: Годі вам, годі! Давайте краще у гру пограємо.

(Гра «Ти котись,веселий бубон»)

Дівчина: Хлопці, хлопці, козаченьки,

           Чи ви спритні, чи сильненькі?

Хлопець: Годі вам, дівчата. Краще покажіть, які ви моторні та спритні.

(дівчата виконують пісню «По дорозі галка»)

Хлопець: На словах ви, дівчата, моторні, а чи на ділі добрі господині? Готова у вас калита?

(дівчата дістають з печі калиту, одна виносить її на середину, інша до калити підносить миску з кашею і промовляє)

Дівчина: Калито, наша,

              Оце тобі каша.

           А нам дай краси та сили,

          Щоб ми на світі добре жили.

Хлопець: Оце так калита!

              Славна та красна – на увесь світ ясна!

(всі разом виконують пісню «Калита»)

Господиня : А зараз починаймо основне дійство свята – кусання калити. Тож покажіть, які ви вмілі і спритні. Якщо хтось зіб’ється в танці чи не правильно відповість, калиту не кусатиме і вас ще й сажею писнуть.

(Обираються два учасники «охоронці калити» - один тримає  калиту, інший - квач з сажею.  Господиня виносить рогач і коцюбу, кладе їх навхрест, щоб коцюба опинилася зверху)

Хлопець : Хто має бути на святі, той уже тут.

Дівчина : Будьте здорові з калитою!

Хлопець : Із калитою золотою,

             З пресвітлим празником!

Охоронець 1: ну що ж, розпочнемо! Танцюємо від порогу!

Охоронець 2: Хто зачепить коцюбу чи рогача, зіб’ється в танці,  засміється,присяде чи  нахилиться додолу, неправильно відповість, того в сажу вимажу.

Охоронець 1 : Хто охочий перший?

(Один учасник стрибає, решта співають пісню «Ой, на горі жито…». Коли пострибає, «сідлає» коцюбу і відбувається розмова з охоронцем)

Розмова:

- Їду, їду, калиту  кусати.

- А я буду сажею писати!

- Напишеш, чи ні, а я на білому коні і калита мені. (пробує кусати)

АБО:

- Їду, їду калиту кусати!

- А я буду сажею писати!

- А я кусну!

- А я писну!

- (вкусивши) Смачна калита! Вкусив – і аж душа засіяла.

(і так обряд триває, поки всі бажаючі не спробують свої сили, вміння, не виялять свою кмітливість)

Хлопець : Калитники - житники,

              Славно дбайте,

             Калиту прославляйте,

          Щоб наше з вами довіку було!

Усі разом промовляють:  Калита, калита

                                      Солодка була.

                                   Як ми її з'їли –

                               До сонця полетіли.

Хлопець: Дівчата, а послухайте веселу історію

(інсценізація вірша «Два куми»)

Кум 1 : Раз я в кума запитав

        Ще й очима блискав:

   - А ти можеш, куме, з'їсти

    Вареників миску?

Кум 2: - А чого ж мені не з'їсти?

          Це на мене не схоже!

Кум1 : - А дві миски, скажи чесно,

         Зможеш, чи не зможеш?

Кум 2: - Ну, як з силами зберусь,

         Докладу старання,

         Коли добрі вареники,

      Та ще й у сметані!

Кум 1: - А три миски? Чи зумієш?

            Скажи своє слово!

Кум2: - А це мені , куме, вдасться

         За одної умови!

Кум1: - За якої умови?

         Друже мій, Семене!

Кум2: - А тоді, - як хтось захоче

            Їх варить для мене?

Вчитель: А ви, дітки, любите вареники? От так і колись на вечорниці дівчата обов’язково варили вареники з капустою, картоплею, вишнями, сливами і пригощали всіх присутніх. От і ми хочемо вас пригостити варениками.

Дівчина : Любі гості, просим сісти,

            Вареники будем їсти.

            Вареники непогані,

           Вареники у сметані!

Дівчина: Їжте, їжте, просим щиро, вареники ж усім милі!

(дівчата пригощають хлопців і присутніх варениками і поки йде частування хлопчик і дівчинка виконують пісню «А мій милий вареничків хоче»)

Дівчина: Вже вечірній морок висне,

                Нічка зорі запалила.

              Українська наша пісня

             Серце й душу запалила.

Хлопець:  Ой, мабуть, давайте, люди,

             За гостину дякувати будем.

             І за те, що гарно приймали

          І за те, що добре частували.

Дівчина: Хай  стежки встеляються квітом-рястом,

            Зичимо здоров’я, миру, щастя!

Хлопець:  Щастя і здоров’я не на один рік,  а на цілий вік!

Усі разом: А на цьому слові бувайте здорові!

(усі виконують пісню «У вас  і в нас хай буде гаразд…»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

1. http://www.pisni.org.ua/,  
2. http://a-pesni.org/
3. uk.wikipedia.org
4. http://proridne.com/

ДОДАТКИ (пояснення невідомих слів)

Сво́лок, також бальок^[1], трам^[2], трямо́к, трям^[3] (від нім. Trahm^[2]) — головнабалка, під стелею у дерев'яній споруді, в старій українській хаті, яка звичайно розміщувалася по поздовжній осі (поперечні сволоки в Карпатах називаютьобразниками). Сволок виготовляли з товстого стовбура дуба або липи, який обтесували, надаючи йому прямокутної або квадратної форми. У деяких регіонах існував звичай переносити міцний сволок зі старої хати до нової.

У більшості районів України сволок у поперечному перетині був прямокутний. Іноді робилося два або й три сволоки. У західних, особливо гірських районах сволок покривали геометричним різьбленням. У інших районах сволок прикрашаливізерунками рослинного характеру.

Сволок завжди символізував міцність оселі, багатство, родючість. На сволоку, як правило, вирізьблювали дату спорудження хати, ім'я і рік народження її господаря, добрі побажання родині, іноді записували важливу подію з життя сім'ї чи навіть суспільства. На нього клали дрібні речі — клубки ниток, веретена, книжки, квіти, а також хліб.

Зі сволоком були пов'язані певні забобони: так під час зведення хати встановлення сволока було дуже урочистим і відповідальним моментом, його належало підіймати легко й уважно, щоб ним не вдарити — «бо тоді в господа­ря буде часто боліти голова».

 

ГЛАДУ́ЩИК, а, чол., діал. Широкогорлий глек для молока.

 

 

 

 

 

Рога́ч^[1], діал. ви́лка^[2], вилки́^[3] (біл. вілачнік, рос. ухват, рогач, пол. uchwyt do garnków) — предмет традиційного хатнього начиння, яким беруть і ставлять упіч або виймають з неї горщики, чавуни, каструлі.

Складається з металевого півкільця з двома металевими закругленими кінцями, до якого кріпиться дерев'яний держак — рогачи́лно^[4]. Рогачі на довгих рогачилнах використовувалися для приготування їжі в печах. Нижня частина горщика або чавуна є вузькою біля денця і дедалі розширюється догори — це уможливлює насаджувати його на рогач, міцно утримуючи кінцями. Зазвичай у господарстві було кілька рогачів різних розмірів — кожному горщикові відповідав «свій» рогач^[5].

Коцюба́ або кочерга́ — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу. Коцюби́лно(коцюби́льно) або кочержи́лно (кочержи́льно) — держак коцюби (кочерги).

 

ДОДАТКИ (слова пісень)

1. Ой, єсть в лісі калина,  | (2)

Калина-калина,

Комарики-дзюбрики, калина.

Калина-калина,

Комарики-дзюбрики, калина.

 

Там стояла дівчина,      | (2)

Ходила, ходила,

Чубарики-чубчики, ходила,

Ходила, ходила,

Чубарики-чубчики, ходила,

 

Цвіт-калину ламала,      | (2)

Ламала, ламала,

Комарики-дзюбрики, ламала.

Ламала, ламала,

Комарики-дзюбрики, ламала.

 

Та й в пучечки в'язала,  | (2)

В'язала, в'язала,

Комарики-дзюбрики, в'язала.

В'язала, в'язала,

Комарики-дзюбрики, в'язала.

 

Та й на хлопців моргала, | (2)

Моргала, моргала,

Комарики-дзюбрики, моргала.

Моргала, моргала,

Комарики-дзюбрики, моргала.

 

2. Од Києва до Лубен насіяла конопель.

Приспів:

Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам.

Достанеться й передам!

 

Од Ніжина до Прилуки та й побила закаблуки.

Приспів.

Од Полтави до Хорола черевички попорола.

Приспів.

А мій батько-чоботар черевички полатав.

Приспів.

Запряжу я козу в віз та поїду по рогіз.

Приспів.

Запряжу я півня в сани та й поїду до Оксани.

Приспів.

Запряжу я барана – куди люди, туди й я.

Приспів.

3. ПО ДОРОЗI ЖУК, ЖУК

По дорозi жук, жук,

По дорозi чорний…

Подивися, дiвчинонько,

Який я моторний!

Який я моторний,

I у кого вдався, -

Хiба ж даси копу грошей,

Щоб поженихався!

 

4. Грицю, Грицю до роботи!
В Гриця порвані чоботи…
Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять…

Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити…
Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи-кахи! Нездоров…

Грицю, Грицю, роби хліб!
Кахи-кахи! Щось охрип…
Грицю, Грицю, до Марусі!
«Зараз, зараз уберуся!»

Грицю, Грицю, хоч жениться?
«Не можу одговориться!»
Грицю, Грицю, кого взяти?
«Краще Галі не зіскати!

Галю, серденько моє,
Чи підеш ти за мене?»
«Стидкий, бридкий, не люблю
І за тебе не піду!»

5. По дорозi галка,

По дорозi чорна…

Подивися ж, козаченьку,

Яка я моторна!

Яка я моторна,

Гнучка, чорнобрива;

Як побачиш – аж заплачеш,

Що я вередлива!

 

6. Калита.

- Ой, калито, калито,

Із чим же  ти печена?

- Із медком, із медком

Ще й жовтеньким яєчком!

7. ОЙ НА ГОРІ ЖИТО

Ой на горі жито — сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик,

Чеберяйчик.

Ой на горі гречка — сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик,

Чеберяйчик.

Ой на горі просо — сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє,

Якби такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик,

Чеберяйчик.

 8. Варенички

Ой мій милий вареничків хоче,
Ой мій милий вареничків хоче:
"Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Та дров же немає, милий мій миленький,
Та дров же немає, голуб мій сизенький".
"Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Та й сил же немає, милий мій миленький,
Та й сил же немає, голуб мій сизенький".
"Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"А з ким будеш доживати, милий мій миленький,
А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?"
"Із кумою, милая, із кумою, милая,
Із кумою, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Так підем же додому, милий мій миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сизенький".
"Не балуй, милая, не балуй, милая
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая".

9. І в нас і в вас все буде гаразд.

Скільки б не співали, а кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас.

 Приспів:

І в нас і в вас хай буде гаразд.

Щоб ми і ви щасливі були.

 

Хай біда і горе обмина ваш дім.

Доброго здоров"я зичим вам усім.

 Приспів.