Свято " Андріївські вечорниці".

Сценарій свята

«Андріївські посиденьки»

 Мета: Відтворити обряд проведення українських вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї та традиції; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення:Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Учасники вечорниць–учні, педагоги, гості.

 

Ведуча. Україно, чарівна моя ненько! Найкращий куточок землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Чесний, працьовитий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Ведучий. З давніх-давен наша Україна славиться святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Ведуча. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія!

Ведучий. Це свято відзначали 13 грудня, а тепер ми святкуємо 30 листопада. Свій початок воно бере ще з дохристиянських часів.  Наші предки святкували свято Калити, тобто зимового сонця.

Ведуча. Зараз вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із 12 апостолів Христових – Андрія Первозванного.

Ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом, там , де був установлений хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Ведуча. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія

Голос за сценою:

Уявімо собі українське село погожого зимового вечора. Лежать високі сніги, на небі сяють зірки,нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут, то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських хатах. Тихо поскрипує старе дерево, чи ліниво перегавкуються собаки. Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків-то молодь збирається на вечорниці.

( виходить господиня, тримає миску і щось в ній товче)

Господиня.

І коли вже я впораюсь біля печі. Вже скоро звечоріє, гості прийдуть, (повертається до залу). Ой, людоньки добрі, гості дорогії, здрастуйте! Зі святим Андрієм вас! Я рада, що ви завітали до мене на свято.

Мелодія

Господар.

(входить з оберемком дров).

Ось, жіночко, і дровця я тобі приніс, випікай скоріш пампушків.

Господиня.

Почекай, ти бачиш, що люди до нас завітали. А ти не привітався.

Господар.

А що ж ти мені відразу не сказала. Доброго здоров'ячка! Радий бачити вас на святі, у своїй хаті. Тож випікай швиденько.

Господиня.

Та не вчи мене, любий, я вже вчена.

Господар.

Та я знаю, моя голубонька, що ти у мене господиня (обіймає)

Господиня.

Та що ти, люди дивляться.

Господар.

Ну то й що. А пам'ятаєш нашу молодість ? А яким парубком був? На мене всі дівчата задивлялися!

(розгладжує вуса)

Господиня.

Ти і зараз у мене, як сокіл. А пам'ятаєш, як часто тобі сажею лице мастили?

Господар.

(кашляє) Та пам'ятаю, було раз, не більше!

Господиня.

Та невже?

 Господар. Ну, може, двічі.

Господиня.

У мене ще купа роботи, а я сиджу тут з тобою та молодість згадую.

-Йдемо ,рідненький, глянем чи не ідуть дівчата, вже і пора. І надворі стемніло, а їх нема і нема...

 

Заходять дві куми старші.

1 кума. -О, Наталко.. Подивися. Тут вже все наготовлено і прибрано. А ти диви зібралися вони вечорниці провадити, ще молоко на губах не висохло. А чи не зарано їм на вечорниці ходити.

Господиня. – І я так кажу. Якби була жива моя бабця.

Царство її небесне. То тут в цій хаті ніяких вечорниць нині би не було.

2 кума.- Маріє, та всі давно добре знають, що лиш в селі десь були вечорниці, то там твоя бабця перша була. Так що не кажи.

Господиня.  Я не перечу. Але не в 16 років.

2 кума. А хто каже ,що в 16. Твоя баба то в 15 ся  віддала.

Господиня. Ой, я й забула. Та що будем ся перечили. Заходьте, заходьте.

Я дуже рада вас бачити.

1 кума. Ніби сама вчора дівувала, нині вже свою дівку на вечорниці відправляю.

(Стук у двері. Заходять дві куми молодші)

1 кума. - О жіночки, а що це ви тут позбиралися? На вечорниці прийшли, чи як?

2 кума. -Ади, ади, любі жіночки, а ви не застарі? А ваші чоловіки про це знають?

Старші куми. Знають! Знають!

1 кума. Наталко, а твій Савко тебе з дому не вижене? Як взнає що ти по вечорницях ходиш?

 2 кума(старша)  -Не вижене ти там тихо будь! Він все тебе хвалить.   Ти з нами до бесіди не ставай, сама як та муха прилетіла, ще ніц не сталося а дзишчиш   тай дзишчиш .

1 кума.    А я собі так думаю. Моя дівка вдома чудеса творить, таке мале, а до мене рота розкриває, каже як не пустиш на вечорниці , то сама втече. То я прийшла подивитися, може вона де тут.

Господиня. –Буде уже перечитися, буде. Зараз кожні дам роботу. До роботи, до роботи.

(Заходить господар з кумом)

Господар. Казала моя, що хоче бути на вечорницях. А я їй кажу мало ми з тобою відвечорничили. Як ввечері починали, то аж вдосвіта закінчували.

Кум. Моя також чобіт на вечорницях не шкодувала. А тепер, як донька стала доросла. Сильно стала переживати за неї. Так ніби сама дівкою не була.

Господиня. Ах ти ж пройдисвіт. Я тобі дам зразу із здибанки, та й корову пасти. Та я була порєдна дівка. Найпорєдніша на цілу Баню.

Господар. Та ти в мене найкраща, наймудріша і взагалі найґаздиніша ґаздиня на цілому окрузі.

Господиня. -Так і є. Бо що вміла, те і вмію. Але дивися не кажи, що шкодуєш, що мене заміж взяв.

Господар. -Борони Боже де там шкодую.

Господиня. -Бо зараз покажу хто газдиня в хаті.

Господар. -Бачили очі що купували, їжте  хоч по вилазьте.

Кум. -Я як бачу вашу жінку, то завжди думаю: «І не введи нас у спокусу».

Господар. А й кумцю, золотенький, та як би ви її добре знали, то ви би казали:

«І визволи нас від лукавого».

Кума 1. А я цілими днями говорю, розказую про те, про се своєму чоловікові, а він у відповідь ні слова, я спереживалася, може він заслаб.

Кум. То не слабість, то талант.

Кума старша. О, всі ми вмієм добре говорити. За життя усяке буває. А нам хоч би що.

Кум. Як казав мій дід, не бери дурне синку до голови, тяжке до рук, порожнє до рота.

Кума 2. А це той дідо, що від горілки вмер.

-Ех, щоб ви не казали, але таки добре бути жінкою. Прийшла з роботи додому, швиденько переодягнулася, і тут: прибрала, випрала, попрасувала, побігла в магазин, посуду помила, їсти наварила, знову посуду помила і роби до вечора, що хочеш. Гарна ж я господиня!

Господиня. Вам то смішно, а що мені молодь скаже. Чому ми всім цим табуном сюди приперлися?

Кум. Та скажем, що прийшли молодість згадати.  

Кума 1. Добре каже. Зробимо вигляд ніби ми на вечорницях.

 Кума 2 . Гарно ми над ними пожартуємо, а вони хай викручуються.

Кума старша. Дівчата йдуть.

Виходять дівчата з піснею «В саду гуляла»

1 дівчина. Добрий вечір вашій хаті.

-         Можна зайти?

Господиня. Добрий вечір дівчатонька.

2 дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице.

3 дівчина. Чули ми, що в цій хаті будуть вечорниці.

 4 дівчина. У щасливій вашій хаті, щоби всі були багаті.

5 дівчина. Щоб лежали на столі паляниці не малі.

6 дівчина. Щоб були у вас ковбаси.

Молоко і сало, м'ясо.

7 дівчина. І млинці і пиріжки і хороші пампушки.

Господиня. Дякуємо за добре слово, заходьте до нашої хати.

Дівчата. Дякуємо!

Господиня. Сідайте будь-ласка, в нашому домі, на наші лави.

8 дівчина. Я так розумію вечорниць сьогодні не буде.

Дівчата разом. Ага!

Кума 1.(старша) Дівчатонька ви на нас старих не зважайте. Ми вареників наваримо, пампушків напечемо, та й підемо. Чого сумні? Сідайте та заспівайте краще.

Пісня ,,Ти ж мене підманула”

 Господиня. Ой як гарно ви співаєте дівчатка. А тепер розкажіть де були, що бачили? Що чули?

2 дівчина. Розкажу вам, як я на вечорниці збиралася. Як би ви знали що зі мною було…Збираюсь я на вечорниці, поки те, поки се, поки вибрала що одягнути, поки найшла вишивку, темно хоч око виколи. Не встигла я зачинити дверей, як мене щось за шию, та й до землі. Ой, як воно мене вимучило. Якби не хлопці, було б затовкло на смерть.

1 дівчина. То тебе хлопці рятували?

2 дівчина. -Та ні. Воно почуло людські голоси, та й само втекло.

1 дівчина. А що це було таке?

2 дівчина. Та нечиста сила, не знаєте що?

Дівчата. Знаємо, знаємо, як ту нечисту силу звати (сміються).

5 дівчина. А давайте дівчата поворожимо. Сьогодні такий вечір, у який мають здійснитися усі ваші мрії.

7 дівчина. Дівчата, а на чобіт поворожимо? Всі знають це ворожіння?

Ворожіння 1.Ворожіння на чоботах.             

Дівчина 6.  Дівчата міряли долівку черевиками, від печі-до дверей. Чий черевик перший дійде-та перша і заміж піде. Ану дівчата, знімайте черевики,будемо міряти. 

(Дівчата ставлять черевики один біля одного  міряючи долівку.)                                                                                  

 Дівчина3. Дівчата, а мені мама розповіда­ла, що вони колись ворожили на ложках. Коли постукати ложкою об ложку, то прокинеться в селі чийсь пес, звісно, загавкає. А ти слухай: з якої сторони обізветься, з тієї сторони чекай старостів.

(Дівчина починає калатати ложками. Загав­кав десь далеко пес).    

 Господар.  Дівчата! Ви ж такі молоді та гарні, вас і без чарів хлопці полюблять. Як гарну молодицю побачу, все думаю: Господи,забрав здоров’я, забери грішні думки!”

Ворожіння  -Скринька.

 Господиня. Дівчата, а  не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

 Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Господиня. От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл)

Господиня. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Господиня. Дівчатонька відкривайте скриню і по черзі виймайте те, що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 (Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1: А мені – шматок паперу !

Господиня. Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2: А мені – зубна щітка!

Господиня.   Точно вийдеш заміж за зубного лікаря!

Дівчина 3: А мені – люстерко!

Господиня. А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4: А мені – стрічка!

Господиня. До кінця  року знайдеш  пару!

Дівчина 5: А мені – шматочок хліба!

Господиня. В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6: А мені – хустинка попала.

Господиня. Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 7: А мені – слухавка!

Господиня. Буде наречений лікарем.

Третє ворожіння.

 

Дівчина 3. Давайте далі ворожити. Я знаю ще один спосіб ворожіння - на тинові, мені моя бабуня розказали. Підходиш до тину по темному і тричі промовляєш, перебираючи стовпчики один за одним: «стовпець, молодець», на останньому, за який взялася рукою, в'яжеш свою стрічку, а тоді дивись - який тобі стовпець попався - стрункий, кривий чи, може, сучкуватий!

(Дівчата підходять до тину, починають ворожити, перебираючи стовпчики по черзі. Кожна до свого кілочка в'яже стрічку. Сміються. Загавкали собаки. Сміх та голоси хлопців. Дівчата сполохалися).

Дівчина 4. Казала ж вам, тихіше. Бачите, хлопці вже йдуть сюди. Тікаймо скоріш, бо сорому й сміху не оберемося!

Дівчина 5. Ой дівчата, хлопці уже на порозі.

(Заходять хлопці із піснею «Розпрягайте, хлопці коней…»)

Хлопець 1. - Добрий вечір господине, пустіть гостей в хату,з дівчатами щебетухами добре погуляти.

Хлопець 2. - Пісень поспівати, в танку погуляти, на музичних інструментах вправно та й пограти.

Господар.  - Добрий вечір. Чого ви це ви хлопці як засватані? Проходьте, сідайте. Он скільки в нас дівчат на виданні. Всі такі красуні як на підбір! Хоч сватів засилай!

Господиня. - Добрий вечір, хлопці! Як добре що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.

Хлопець 3.  - Ну, я пішов, на такі вечорниці, я не збирався. Таких дівок, як тітка, Анна боюся.

Хлопець 4. – Та чекай Василю, треба з’ясувати, що тут відбувається?

 Хлопець 5. – Та тобі треба, ти і з’ясовуй. А мені і так все ясно. Щоб нас звідси вигнати мали, я краще сам піду.

 Хлопець 6. - А я таки, з’ясую. Вуйку Денисе, тітко Анно, я не смію питатися, але що це ви всі тут робите? Чи не заблукали бува?

Хлопець 7. - Може хатою помилилися?

 Хлопець 8. - Ой, а у мене одного разу таке було…(хлопці закривають рота ).

 Хлопець 19. - Ми всі знаєм, що з тобою було!

Хлопець 10. - Шановне панство! Я не смію питати, що це ви тут робите. Бо тут таке діло, що у цій хаті вечорниці мали бути. Ми приходимо, а ви тут посиденьки влаштували.

Пісня ,,Чом ти не прийшов”.

Старші куми:

Кума 1.- Хлопці, та ми заради вечорниць і прийшли.

Хлопець 4 . - Як це, для того прийшли? Ви що, теж на вечорниці зібралися.

Кума 2 - А ми собі подумали, чому б нам старим не прийти, ми досвідчені, життя бачили та й вам веселіше буде.

 Хлопець1. - То як ви життя бачили, то тепер ми не маємо його побачити?

Господар.  - Ой синку, ще надивишся ти того життя.

 Кума 1. - Ми порадилися і вирішили, показати вам, як справжні вечорниці мають бути.

 Дівчина 6. -Та ми і без вас знаємо як мають бути.

Кум. - Та що ви там знаєте? Та колись бувало прийдеш до хати, візьмеш баяна. Як заграєш, то так аж стіни трясуться, а дівки біля тебе так і в’ються, так і в’ються.

 Кума 2. - Ой, Романе, щось я не пам’ятаю, щоб біля тебе так дівки вилися.І і не баян то був, якась гармошка, і ту коза з’їла.

Господиня. - А я, як згадаю, прийду на вечорниці, а там танці. Мене кавалєр до танцю візьме, до себе притисне, і кружляєм і кружляєм.

 Кума 1. - Ага, ага і дивишся, а ти вже в сінях під лавкою.

 Кума 2. - Але таки весело було, і потанцювати встигали і поспівати, і на роботу піти.

  Кума 1. - Господи, як подумаю, коли це ми дівували, зачуєш де не будь вечорниці, то аж тини тріщать. А тепер, от чекають поки ніч настане. Е ні, що не кажіть, але світ таки змінився. Ось наші хлопці, які ж вони тепер, а чи були ж такі колись? Як налетять, то як орли-соколи, а зараз що, топче на одному місці, вихиляється туди сюди. І ти навіть не відчула, що у руках хлопця побувала. Ой йо йой, куди ж це все подівалося?

Кума 2. - Ой, як то весело нам було.

Хлопець 2. - Та то і нам не сумно. Ми теж розважатись вміємо. І поспівати, і пожартувати, та й до танцю ми перші майстри.

Кума 1. - Раз так, а ну покажіть. Заспівайте нам такої, щоб аж душа звеселилася.

Пісня «Ой на горі два дубки”.

 Кума 2. Співати ви вмієте, а танцювати?

(хлопець показує сучасні рухи)

-Мамцю рідна, що це за танці?

 Кума 1. Як вміють, нехай так і веселяться. А то стануть старші як ми, то все по роботах ,та й по роботах.

Хлопець  3. Дівчата, а приготували ви нам, щось смачненьке?

Пісня ,, Наші хлопці вареників хочуть”.

Дівчина7. Беріть хлопці вареники, он там лежать у сметані.(дівчата сміються)

Дівчина1. Хлопі, позмагайтесь: хто  швидше дістане вареник із сметани і    з їсть (хлопці змагаються).

 Господиня. Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата, знаєте, що треба робить?

(Двоє дівчат беруть два рушники і створюють із них ворота, інші дівчата парами стають по обидві сторони «воріт»).

 Дівчина 1. В одне віконце - ісходе сонце.

 Дівчина 2. У друге віконце - в обіді сонце.

 Дівчина 3. У третє віконце - в полудні сонце.

 Дівчина 4. А й у четверте віконце - заходить сонце.

(П'ята дівчина проходить крізь рушникові ворота, несучи в руках Калиту на рушникові. Піднімає Калиту над головою і промовляє молитву).

 Дівчина 6.

Добридень тобі, сонечко красне!

Ти святе, ти ясне, ти прекрасне!

Ти чисте, величне, прекрасне,

Освіти та нагрій святую землю,

Зроби її родючою та плодючою.

Дай сили людині, тварині й рослині!

 Дівчина 5 і 7. Калита, Калита! Із чого ти вилита?

 Дівчина 6.

Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита

Для красного цвіту, по білому світу!

(Дівчата прив'язують червону стрічку до Калити і підв'язують до стелі. Таким чином Калита висить десь на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова).

 Дівчина 3 і 4. У небо, наша Калита, у небо! А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

 Дівчина 1 і 2. Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.

 Дівчина 3 і 4. Свою долю-радість закликаємо!

Господиня. Ось і почепили Калиту - наше сонечко. Тепер будемо кусати, але спочатку треба вибрати пана Калитинського.

Всі. Нехай Михайло буде! У нього найкраще виходить.

Господиня. Тепер обираємо пана Коцюбинського.

Хлопець 2 Я буду Коцюбинським.

(Хлопці встановлюють чергу, кому коли вистрибувати «вогняного коня», щоб на ньому під'їхати до Калити, бо тільки хлопцям дозволялось вистрибувати «вогняного коня». Хлопець сідлає свого «вогняного коня» і скаче на ньому тричі навколо Калити. Дівчата над хлопцем глузують, намагаючись його розсмішити. Але йому не тільки сміятися, навіть розмовляти не можна. Інакше він втратить змогу кусати Калиту.)

Дівчина 1. Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів?

Дівчина 2. Та й батога немає, мабуть, миші з'їли!

Дівчина 3. Та він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом сплутав!

Дівчина 4. Та не спіши так, бо ще Калиту проскачеш.

(Об'їхавши тричі навколо Калити, хлопець «злазить із коня», кладе коцюбу на місце, підходить до пана Калитинського)

Коцюбинський. Здоров, пане Калитинський!

Калитинський. Здоров будь, пане Коцюбинський! А куди це ти їдеш?

Коцюбинський. Їду Калиту кусати!

Калитинський. А я буду по писку писати!

Коцюбинський. А я укушу.

Калитинський. А я впишу!

Коцюбинський. А я сміятися не буду.

Калитинський. Спробуй! Засмієшся - весь писок сажею вимащу!

(Пан Коцюбинський, підстрибуючи, намагається відкусити шматок Калити, але дівчата весь час .його відволікають всілякими кпинам та ще й Калита - то підскочить вгору, то різко донизу впаде! Гра триває до тих пір, поки всі хлопці не скуштують сонячної Калити. Решту вони розламують і роздають дівчатам та всім присутнім).

Господиня. Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов'язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішими та сильнішими.

Всі (разом).Калита, Калита, солодка була, тебе ми наїлися, як від сонця нагрілися!

Господар. Дівчата, хлопці! А хто з вас щось смішне розкаже.

Виходять діти  по парах.

                                     ***

Д.-Але ти Петро дурний.

Х.- За те я високий.

Д. – Але ти Петро сліпий.

Х.- За те кароокий.

Д. – Я з тобою не танцюю, лиш мучусь

Х,- Танцювати не навчився, ( бере на руки) за те довго кручусь.                                  

З являються дві старші куми:
Кума 1: Кумасю, дивіться, як ваш онук Степан з моєю Ориською гуляє! Й що то за танці  тепер такі? Кажуть якась «трискотека». Не те, що колись було.
Кума 2: Так, так, кумасю. Тепер все не так, як було колись. Якісь нові «прохвесії» з»явились : «коуч», «менеджер». Ой – ой – ой!!

Кума 1 : Я оце вчора пізно приходжу додому, та й стукаю у двері – ніхто не відчиняє. Підходжу до вікна – стукаю-стукаю – ніхто не відчиняє. Я заглядаю у шибу – а в хаті моя Юлька з твоїм Романом сидять. Я до них :» Що це там робите?», а вони : «То в нас любов». А я думаю, слава Богу, що не курять.

Хлопець 6.

Ой мабуть, давайте, люди,
за гостину дякувати будем,
і за те що гарно приймали,
і за те, що частували.

Господар:

І вам,хлопці і дівчата,
дякуємо за свято.
Молодим дамо дорогу-
гарну маємо підмогу.

Господиня:

А всім гостям щастя здоров’я
не на один рік, а на цілий вік.
А на цьому слові бувайте здорові,
і у вас, і у нас хай буде гаразд,
щоб ми і ви щасливі були.

Пісня “ І  в вас, і в нас хай буде гаразд”.

Вчитель.  Ось і закінчились наші вечорниці. Ми повинні  бережливо ставитися до народних традицій, бо як писав Максим Рильський: “Той, хто не знає свого минулого — не вартий і майбутнього”.

    Дякуємо всім за увагу. А також Богу та захисникам, що можемо святкувати, навчатись, працювати.

 Від свята Андрія починається різдв’яний цикл свят. Будем просити Господа, щоб новонароджений Ісусик приніс нам довгоочікуваний мир та перемогу.

Коляда “ Старий рік минає”.