ВИХОВНА ГОДИНА НА ТЕМУ: «РІЧНИЦЯ ПОДІЙ 2014 ТА 2022 РОКІВ»

ВИХОВНА ГОДИНА НА ТЕМУ: «РІЧНИЦЯ ПОДІЙ 2014 ТА 2022 РОКІВ»

2014. ПОЧАТОК Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014 року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з євроінтеграційного на проросійський. Після масового розстрілу учасників Революції гідності та втечі багатьох високопосадовців, передусім Януковича, керівництво РФ вирішило скористатися тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків для захоплення територій України без суттєвого спротиву з боку жертви та міжнародної спільноти.

Російське керівництво віддавна розглядало південні та східні регіони України як ахіллесову п’яту – через них зручно здійснювати втручання в українські справи. Хоч офіційно Москва ніколи не заявляла про претензії на ці території, однак надавала неформальну підтримку сепаратистським угрупованням. У 2014 році чимало активістів із цих середовищ стали обличчями антиукраїнських заколотів.

У лютому-березні 2014 року активізувалася збройна агресія Росії проти України, що розпочалася з переміщення російських військових підрозділів у Криму та біля Керченської протоки. Цю дату, 20 лютого 2014 року, офіційно визначено як початок агресії у відомчій медалі Міністерства оборони Росії «За повернення Криму» та в українському законодавстві. Події в Криму характеризувалися введенням російських військ без розпізнавальних знаків та формуванням із місцевих жителів озброєних іррегулярних груп, які діяли разом з російськими військовими. На півострові було встановлено режим воєнної окупації.

У період після анексії Криму, озброєні групи, контрольовані російськими спецслужбами, захоплювали адміністративні будівлі в Донецькій та Луганській областях, проголошуючи створення "народних республік" ДНР та ЛНР. Вони провели не визнані міжнародною спільнотою референдуми про відокремлення від України. У відповідь Україна розпочала антитерористичну операцію (АТО) з метою відновлення контролю над своєю територією, блокування постачань до терористичних груп та очищення регіонів від окупантів. З червня по серпень українські війська звільнили низку міст та селищ у Донецькій та Луганській областях, відновивши контроль над значною частиною кордону.

У серпні 2014 року під Іловайськом українські війська зіткнулися з регулярними силами російської армії, що призвело до підписання Мінської угоди 5 вересня для уникнення повномасштабного вторгнення. Угода передбачала припинення вогню та відведення важкого озброєння. 19 вересня було підписано Меморандум про виконання мінських домовленостей. Війна Росії проти України почалася з окупації Криму в 2014 році, що порушило міжнародне право. 26 лютого 2014 року в Сімферополі відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України, який організували кримські татари. 16 березня в Криму відбувся псевдореферендум про приєднання до Росії, що кульмінувало анексією півострова Росією.

2022. ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ 24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу.

У перші дні війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні українські міста та села. Географія ударів охопила всі регіони країни. На окупованих територіях зафіксовані випадки мародерства та масових вбивств, катувань, зґвалтувань, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших. Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи. Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.

Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували або пошкодили понад 4 тисячі закладів освіти, понад 2 тисячу закладів охорони здоров’я, майже 200 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій знищено або пошкоджено чимало об'єктів культурної спадщини – пам’яток історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1 500 об’єктів культурної інфраструктури (з них понад 500 зруйновані), а також пам’ятки культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.

Але життя продовжується. І окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. І хоч зараз важко нам, не спокійно у нашому домі, але вже не раз доведено, що наша дружня сім’я – український народ, здолає всі перешкоди. Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі. Не піддаватися провокаціям та чуткам, що розповсюджуються, із-за яких сіється злість, зневіра та брехня про нашу країну. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

ТРИМАЙМОСЯ! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!