Свято до української мови та писемності

Свято мови та писемності

Мета: Формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Сценарний хід

Звучить музика . Виходять мудреці

Мудрець 1: Ох і далека ж дорога пролягла до вашого порогу!

Мудрець 2: Вітаємо вас, наше юне покоління у новому 21 сторіччі! Прийшли ми до вас недаремно! Світ такий широкий і безмежний, що нерідко і заблукати в ньому!

Мудрець 3: А допоможе знайти вірний шлях багатовікова особливість народу – мова! Адже в давні часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.

Мудрець 1: І закортіло ж людям лишити пам’ять про себе довічну. Оту Вавілонську вежу звести.

Мудрець 2: Ото, якби до богів не захотіли б дібратися, то і по сьогодні однієї мовою рекли і один одного розуміли б.

Мудрець 3: Ох, чого вже нарікати. Добре що люди до писемності прийшли і можуть свої знання та вміння передавати один одному.

Мудрець 1: Та й поглянь, не тільки мовами люд різниться, а й своїми звичаями та традиціями.

Мудрець 2: А як же зробити так, щоб кожен чоловік на Землі шанував досвід минулого та примножував своїм внеском?

Мудрець 3: Знаю. Волею та силою мені даною наказую: дев’ятого листопада кожного року відзначати День мови та писемності.

Мудрець 1: Підтримую. Так народи не забудуть своєї історії.

Мудрець 2: І вшанують свою мову, передану їм предками.

Учень 6: Тож, сьогоднішня зустріч – це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання до якого ми всі так прагнемо.                

ПІСНЯ 1 Хай живе надія

1. Мріє росточок явором стати,                         2. Ночі вишневі, в зоряній тиші

Пташка маленька - в небі літати.                           Вітер блакитно жито колише.

Вірить у диво кожна людина,                                Ми збережемо нашу єдину,

Вірить матуся в доньку і в сина.                            Рідну вкраїну, славну родину.

 

Пр. Хай живе, хай живе надія,

       Хай земля, хай земля радіє,

       Хай печаль серце оминає

       І добро всіх людей єднає.

Учень 1: Ми несподівано зустрілись із часткою старовини,

              Адже з легендами знайомі, і з ними разом ми росли.    

              Тепер запросимо усіх вас на наш космічний корабель!

              І помандруємо,  де мови жива одвічна  колибель.

Учень 2: На цій планеті живе вона – у віковічному серпанку     

               Та калиновому вінку, вродлива, бо прокинулася зранку

               Струнка і горда  серед руж червоних

               і солов’їв у сукнях волошкових!

Учень 3. Мова – краса спілкування,

Мова – як сонце ясне,                                                 

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє.

Учень 4. Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,                                     

Мова – це наша світлиця,

Вона, як добірне зерно.

Учень 5.  Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть:                                                

Без мови немає країни –

мову, як матір любіть!

Учень 6:  Мова – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія кожого народу, його душа, звичаї, традиції та культура.                  

Вчитель: Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про свої пригоди. Стоїть мертва тиша. І ось лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Вважаю, що ні. Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

ПІСНЯ 2  Українська мова

1.Українська мова,

Мова барвінкова,

В лузі запашнім квітка польова.

Поруч ти зі мною,

Чаруєш красою,

У серцях гарячих ти жива.

Мово пустотлива,

Дзвінка і грайлива,

Мелодійна, легка, сонячна й проста.

Веселково-ніжна,

І морозно-сніжна –

Ти лікуєш серце і вуста.

Приспів:

Мово лебедина,

Ти одна-єдина,

Ти як соловейка пісня у гаю.

Мово калинова,

Дивна, загадкова,

Рідну свою мову я люблю.

2. Українська мова

Лагідна, святкова,

Й будеш ти з народом завжди навіки!

Тож шануймо мову,

Бережімо мову,

Що дали навіки нам батьки!                             

Монолог Мови: Я невтомна й працьовита, не омину жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в Карпатські гори , і в поліські простори , покружляю  дзвінкою луною і по Наддніпрянщині,  і в деснянських долинах. Не шкодую  ні сили,  ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутної незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах, співала жайворонком над білосніжними мазаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах… От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом.

Летіли роки, а я все не старіла, а я розквітала більше і яскравіше. Ніжними співанками, войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав’ї. Свічка надії ще палахкотить у моєму серці, і сію , сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком. Допоки живу я дзвінка і солов’їна , любіть і шануйте мене!

Учень 7: Яка велична і сумна планета рідної мови!  Самотньо їй було, але це в минулому, адже ми розуміємо, що наше майбутнє, безперечно, пов’язане тільки з нею!                                             

Учень 8: І коли, як не сьогодні на весь світ нам вигукнути українською: «Хай живе рідна мова!»                                                       

Учень 9: Російською: Пусть жывёт родной язык!                  

Учень 10:  Білоруською: Няхай жыве родная мова!                   

Учень11: Польською:  Niech żyje rodzimy język (Нєх жиє родзіний єдзик) Назар

Учень 12: Німецькою: Lang lebe die Muttersprache (Ланг лебе ді мутешпрехе)

Учень 13: Французькою: Vive la langue maternelle (Вів ла лянг матернель)

Учень 14: Італійською: Lunga vita alla lingua madre (Лунга віта аля лінгуа мадре)                                                                                        

Учень 8: Англійською: Long live the native language (Лонг лів зе нетів лангуеч)

І чуємо, як нас підтримують люди різних народів, які також не дозволяють знецінитися, зникнути мові!                         

1. Синє небо над горою, найчарівніше з усіх

Сценка «Частини мови»

Вчитель: У 1934 році в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці світу українську мову визнали третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю.   Ще через кілька років на аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії, де за головний критерій оцінки бралася евфонічна система мови, її мелодійність, милозвучність, українську мову було названо другою після італійської. 

Та ось якось між частинам мови виникла  суперечка, хто із них найважливіший у мові.

 Частини мови сперечаються, вигукують: «я – головний, ні я – головний».

 Іменник: (виступивши вперед, поважно і гордовито промовив). Годі вам хвалитися. Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім подіям, яких одягаю у свої сім відмінків,у два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом…                                           

 

Прикметник: (перебиваючи). Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно стане гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна». Візьми втямки, що я вказую і на приналежність предмета певній особі. У реченні виступаю означенням і присудком.                                

 

Числівник: (вступає в розмову). От сидіть тихо. Без мене не знаєте в якому році народилися, скільки років живете на цьому світі. А ну, спробуйте без мене купити у крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом.                

 

Займенник: (виходить і вступає в бесіду). Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди й числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе , Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи багатьох істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення чи додатка?                              

 

Дієслово: (озивається). То все байки. Ви разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б’єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, іменник «завод». Чи знаєте без мене, що він робить, або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині,думаєте не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана Історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступаю головним і другорядним членом.                           

 

Прислівник: (весь час крутячись біля Дієслова, бере слово). Дерете носа, не знаючи чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова і з Прикметником трохи родичаюсь. У реченні можу бути обставиною.                       

 

Прийменник: (вигукуючи). Отак, брате! Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду назавжди. То лише такі, як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник, Дієслово, змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи або зв’язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде … школи». А покличте мене, і стане зрозуміло:: «йде він до чи зі школи».                                   

 

Сполучник: І навіщо підіймати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене будь-яке з вас ходило як загублене телятко.     

 

Частка: (протискуючись крізь інші частини мови). А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форму умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття.                              

 

Вигук: (засмучено). Ой-ой, які тепер часи настали. Діти однієї матері не можуть порозумітися. Ох, коли б я умів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос.                                 

 Виходить Мова, усміхнена.

Мова: Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна мила у піснях і розповідях, у розмові й на письмі. Хай панують між вами дружба і злагода.       

 Усі частини мови беруться за руки і в один голос промовляють.

Всі: У дружбі і злагоді будемо здорові і щастя дамо нашій матері Мові.

Пісня 4 Райдуга

1.Хмарка вгору стелиться, наче дим,           2.Вітер повернувся й побіг у гай,

Плаче небо дощиком золотим.                  Крикнув до хмаринки він - "Доганяй!"

Ой, принесло ж літечко нам тепла,           Як прибіг до райдуги на місток,

І у небі райдуга розцвіла.                            Запросив хмаринку він у танок.

Приспів:

Райдуга, райдуга в барвах золотих,

Радості, радості зичу я для всіх.

Сонце закохано в небі посміхається,

Все про що мріяли нехай Вам збувається!

Вчитель: Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

5  Легенда про пісню відео

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей всього світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, вдягнена  у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

– Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

– Є в мене неоцінний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Учень 23. Завдяки мові ми маємо ще один національний дар, яким можемо пишатися. Це – пісня, милозвучна, як дзвінок, легка, мов пушинка. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів.                                                                              

Пісня 6 «Пісня солов’їна»  (Маша)

Не просила, не молила 
Не стелилася до ніг 
Розправляла доля крила 
Тай казала мені: 
"Треба жити, як співати 
А співати наче жить 
Людям душу віддавати 
Бо інакше болить." 

А наша пісня солов"їна 
Аж до неба лине. 
В горі не загине і не чекай. 
Все вже з вами буде 
Як ми добрі люди 
Тільки ж ти цю пісню не забувай. 
Пісня солов"їна рідна Україна, 
В горі не загине і не чекай. 
Все в нас з вами буде 
Бо ми добрі люди 
Тільки ж ти цю пісню не забувай. 

Як погляну на дорогу 
Тай нікуди не піду 
Бо немає більш нікого 
Соловейка в саду. 

 Пісня 6 Діти України (Світлана Весна)

1.Дав нам Бог лани широкі і степи й поля

Дав нам Бог гори високі, ріки і моря

Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я

Дав нам Бог молитву неба, мамині слова.

Приспів:

Діти України, квіти України

Діти України чисті як сльоза

Діти України, квіти України

Діти України це ти і я

Діти України, квіти України

Діти України це ти і я.

2.Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря

Душу сповнену любові, мудрості й добра

Тож співаймо українці, разом ти і я

Що би квітами рясними розцвіла земля.

     в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов’я.

     На своїй природній мові і потоки гомонять;           

     зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Учень 25: Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки –

     українську рідну мову в дар мені дали батьки.

     Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,            

     бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас! 

В ній гроза травнева, тиша вечорова.

Мова наша, мова - літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість

Грішнику - спокута, спраглому - криниця.

А для мене, мово, ти - як синє море,

У якому тоне і печаль, і горе        

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо,

В ній криваві рими, сльози "Заповіту

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь, у серці я несу в майбутнє

Незгасиму мову, слово незабутнє .

Нею зазвучала вкраїнська діброва.

В ній співає щедро мій рідненький край.

Мово, веселися, радій, розквітай!

            Пісня 7  Мй рідний край

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це мій рідний край!

Учень 26. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційне. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне”, і могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця.   

Піднесено палкі привіти посила.                             

Приємною панянкою представилась природа,

Прикраси- перли, пишні плаття приміря.

Прокинувшись, подумала : "Пташиною полину,

Поїду, підбадьорена, помчусь!

Присплю проблеми, плани похапцем покину,

Просторами піщанськими потішусь- повернусь."

Пісня 8    ГІМН УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Знають добре навіть це маленькі діти.

Кожна кращою є для свого народу,

Богом українська дана в нагороду.

Всім гостям ми раді, хто повагу має,

До традицій наших й мову хто вивчає.

Тим, кому до українського байдуже,

Ми не подамо руки з тобою, друже.

Приспів. Стань поруч і заспіваймо, брате,

Мову батьківську всім треба знати.

Мову держави, в якій живемо,

Прапор якої у світ несемо.

Хто б ти не був і якої віри,

Насамперед ти є українець.

Тож гідним будь України-неньки,

Мову козацьку люби серденьком.

2. Ти не будь в своїй державі яничаром,

Що несе Вкраїні лихо і покару.

Мову продає, що від дідів зосталась,

Віру віддає чужинцям на поталу.

Але станем ми пліч-о-пліч проти змови,

Занедбати не дамо своєї мови.

Всі ми патріоти неньки України,

В нас вона одна і мова в нас єдина!

Молитва до мови

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

 

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 

Мово моя! Ти зцілювала втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю.       

 

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!   

 

І шукати не бійтесь планету, на якій щось побачите нове!   

Обдаровані будем нащадки, що живуть у любові й братстві.

І задумане зможемо звершить, бо усі ми разом сім’я!     

ПІСНЯ 9 «Діти України»

1.Народом співучим звуть нас у світі

  В терпіннях і смутках він завше співав

  Чи в тернях чужини

  Чи в вічному гніті

  Кобзар гучний голос завжди подавав

                  Приспів:

             Ми діти України

             В нас матінка одна

             В нас пісня солов*їна

             І щастя п’єм до дна 

             Надіючись на Бога

             На матір пресвяту

             Ми знайдемо дорогу|3 рази

             Бо знаємо мету

 

2.Історія наша в віночку терновім

  Писалася кров’ю на згарищі літ

  Вона оживала від світла любові

  І знов дивувала піснями весь світ

                  Приспів:

3.Тепер наша пісня дзвінка й голосиста

  Бо пута одвічні упали з грудей

  Бо воля і віра свята і Пречиста

  Упевненим кроком іде до людей

                  Приспів:

            Ми знайдемо дорогу|3рази

            Бо знаємо мету

            Ми знайдемо дорогу|3рази

            Бо знаємо мету

            Ми знайдемо дорогу

            МИ ЗНАЙДЕМО ДОРОГУ(говорити)

            Ми знайдемо дорогу

            Бо знаємо мету!