Свято "І хліб, і до хліба"

Свято «І хліб, і до хліба..»

Мета: довести актуальність теми із застосуванням прийомів та методів музейної педагогіки; розкрити значимість історії розвитку хліборобства в Україні; вказати на трагічні сторінки історії, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба, пошану й повагу до праці хліборобів; прищеплювати любов до рідного краю; плекати почуття патріотизму; збагачувати й уточнювати словниковий запас; розвивати артистичні здібності, удосконалювати майстерність майбутніх професій екскурсоводів.

Обладнання: колоски, калина, коровай, вишивані рушники, аудіозаписи, мультимедійний супровід.

Хід свята

Господар. Добрий день, дорогі наші гості!

Господиня. Запрошуємо вас до нашої господи на хліб-сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Господар.  Клас святковий, всюди сяйво,

Сонця промінь, радість, сміх.

Гостей радо зустрічаємо

І вітаємо ми всіх.

Господиня  Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не зайшла,

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилося в мирі.

Господар   Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

Хай у світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

Господиня  Ми раді вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди в місті й у селі.

Серця в нас сповнені любов’ю, миром,

Нехай же зустріч наша буде щира.

Пісня„ Зеленеє жито, зелене…“

Учитель. Шановні гості, учителі, учні! Сьогодні ми зібралися на годину спілкування під назвою «І хліб, і до хліба...». Такі слова здавна від щирого серця промовляли українці, бажаючи один одному: «Щоб був у вас і хліб, і до хліба...».

Як ви вважаєте, що мали на увазі люди, висловлюючи таке побажання? Чи є воно актуальним у наш час?

Учні.

• Коли люди казали своїм знайомим, сусідам, односельцям: «Щоб завжди був у вас і хліб, і до хліба»,— вони бажали, щоб усі були ситі, ніколи не знали голоду та злиднів. «Де мають хліб і воду, там вже немає голоду».
• «Коли хліб – тоді й розум» - кажуть у народі.
• Якщо в оселі завжди будуть «і хліб, і до хліба», то люди будуть здорові та повні сил, зможуть і добре працювати, і гарно відпочивати.
• Без хліба нема життя ні в Україні, ні в будь-яких інших землях.
• Для того, щоб і малі, і дорослі, і старі були здорові, їм потрібне різноманітне харчування. Тоді й малеча буде рости без хвороб, і старі люди будуть жити довго.

Учитель. Цілком із вами згодна. Ваші думки перекликаються з відомим українським прислів'ям: «У кого їжа звична і проста, той проживе років до ста». Нехай це прислів'я буде епіграфом до нашої розмови.

Про що ви сподіваєтесь дізнатися під час сьогоднішньої години спілкування?

Учні.

• Мені б цікаво було дізнатися, чому саме хліб був у великій пошані на українській землі?
• А мені – коли з’явився хліб?
• А мені цікаво дізнатись про українські обряди, пов’язані з хлібом.

 Вчитель.  «Земля на зерняткові стоїть…» Так кажуть у народі, бо на колосках споконвіку трималася людська доля, саме людське існування. Сотні тисяч слів у нашій мові, одні з’являються, інші зникають, а є слова вічні: це мати, Батьківщина, хліб. Слово хліб походить від давньо-грецького хлебанос. Так у Стародавній Греції називали глиняні горшки, у яких пекли хліб.

 У всі часи слово хліб люди вимовляли шанобливо, бо він – основа людського життя. А коли і як з’явився він на землі, як люди навчилися вирощувати це диво?

 Ведучий. Колись у давнину синові царя Єлівсина юному Триптолему богиня родючості та хліборобства Деметра дала насіння пшениці й наказала висіяти його. Він перший на землі зорав поле й кинув у ріллю золоте зерно. А потім за велінням богині на колісниці, запряженій крилатими кіньми, проїхав усі країни й навчив людей вирощувати хліб. Відтоді з’явилися хлібороби.

 Учень. Я знаю: це легенда. А як же насправді зачиналося хліборобство? Хто вперше почав випікати хліб? У всіх кінцях світу вчені-археологи знаходили стародавні стоянки первісних людей. І скрізь було зерно. У країнах Сходу – рис, у Південній Америці – кукурудза… Коли ж людина відкрила злакові рослини?

 Ведучий. Запитаймо в наших дослідників. Запрошуємо їх до слова.

 Ведуча-дослідниця. Було це дуже давно… У закіптюженому склепінні печери полум’я освітило похмуре обличчя хранительки вогню – старійшини племені. Чоловіки вкотре повернулися з полювання ні з чим. Невдача за невдачею переслідували плем’я. На світанку старійшина сама вирушила шукати їжу. Поблизу стоянки всі їстівні корінці було зібрано. Довелося йти далеко. Зупинилась  у видолинку, по якому протікав струмок. Але й там не було нічого. І раптом побачила незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдувалися колоски. Що в них? Жінка схилилася над рослиною, на долоню впали золотисті зерна. Вона кинула кілька до рота, розжувала. Це - харч! Ось де порятунок!... З того часу, хоч би які злакові рослини відкривала людина, знахідка виявлялася щасливою й корисною. Борошнисті зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зиму.

 Ведучий-дослідник. Зарості рослин-годівниць траплялися нечасто. А вирощувати їх не вміли. Як же цього навчилися?

 Ведучий-дослідник. …Поранений мисливець присів край дороги. Біля стежки зеленів паросток хлібної рослини. Неподалік – ще один. «Де вони тут узялися ?» – подумав мисливець. «Може, виросли з покинутих збирачами зернин?» Він вважав, що рослини пробуджуються до життя з волі богів, думка, що промайнула в голові, не давала спокою… Наступного ранку він роздобув трохи насіння й розкидав його у відлюдній місцині на галявині. Минуло кілька днів, паростків не було. Мисливець уже й не сподівався, що вони з’являться…

Та ось три зернини проросли. Ті, що потрапили в м’яку, розпушену землю. «Ось воно що!» – зметикував мисливець. Він розпушив ділянку палицею, розкидав насіння. Що вийде?

Цього разу проросли всі зерна. Сталося диво! Хліб скорився людині, виріс там, де вона захотіла!

Так хлібне зернятко прив’язало людину до землі. Вона вже не блукала лісами в пошуках їжі, а осідала біля хлібного поля – пшеничного, рисового, житнього чи ячмінного.

Ведучий-дослідник. Випікати хліб первісні люди ще не вміли. Та якось… Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля рано. Жінки заходилися варити борошняну юшку. А готували її з розтертого каменями зерна. Однак жінка, поспішаючи, розлила його на розпечений камінь. Густа юшка, потрапивши на камінь, перестала розтікатися, стала коржем. «Згоріло зерно!» – подумала вона, бо  кожна жменька борошна була така дорога. До того ж від маленького плаского кружальця так принадно пахло. Треба покуштувати! Жінка відщипнула шматочок. Смачно! Запропонувала чоловікам – сподобалося.. Тоді, з острахом позираючи на розпечений камінь, вона вирішила повторити те, що вийшло випадково…

 Ведучий-дослідник. Мешканці великих і малих поселень на українській землі були насамперед хліборобами — людьми, що «творили» хліб і на золотавій ниві, і на млині, і біля печі. Хліб у кожній родині — най­перший годувальник, дарунок Божий.

Ведучий-дослідник.  Наші предки вважали, що хліборобством люди почали займатися ще від того часу, як Адама і Єву вигнали з раю. В одній легенді розповідаєть­ся, що вигнані з раю прабатьки сім днів голосили навпроти Райських Воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати, щоб взяли землі, змоченої їхніми сльозами, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця. Отак люди одержали хліб.

 Вчитель. Дякую за таку цікаву та оригінальну розповідь.  А  чи знаєте ви,  що  під час розкопок стародавніх поселень учені-археологи багато разів знаходили камені – деки, на яких колись випікали хліб – круглі як сонце коржі. Учені засвідчують, що було це в мезоліті, тобто в середині кам’яного віку. Звідти й бере початок слово хліб, таке дороге для нас сьогодні.

Ведуча. А я знаю, що за 5-6 тисяч років до нашої ери людина винайшла кам’яну зернотерку, почала розмелювати злаки й випікати на розжареному камінні плескачі, коржі, балабушки. Відтоді, мабуть, і запахло на нашій землі свіжоспеченим хлібом…

Вчитель. Пахне сьогодні хлібом і в нас! Він почесний наш гість. А давайте звернемося до наших юних музеєзнавців, які побували в музеї хліба і, впевнена, можуть багато розповісти нам цікавого.

Презентація віртуальної екскурсії в Народному музеї хліба

( Екскурсія супроводжується демонстрацією слайдів)

Перший екскурсовод. Доброго дня, шановні глядачі! Ми хочемо Вас запросити на віртуальну екскурсію в Народний музей хліба, який розміщений в Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді.

Другий екскурсовод. В музеї зібрано понад 2000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур ( жита, пшениці, ячменю та ін. )

Перший екскурсовод. Понад 150 красивих короваїв з різних куточків України можна побачити в експозиції «Хліб — усьому голова». Окраса її, національний хліб України — наша пишна українська паляниця з рум'яним гребінцем. А ще тут можна побачити національний хліб Росії, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменистану, Грузії, Вірменії, Киргизстану, Латвії, Литви і навіть Франції та інших держав світу.

Другий екскурсовод. Які надзвичайно красиві можна побачити в музеї короваї. Ну справжні тобі сонцесяйні витвори мистецтва!

Перший екскурсовод. Привернув увагу надзвичайний пекарський витвір – малесенький коровай у вигляді дитячих чобітків. Усі короваї оброблені спеціальною речовиною. Деякі з них зберігаються вже понад 15 років.

Другий екскурсовод. На почесному місці в музеї – сторінка історії, коли українці вмирали з голоду. Тут екскурсантам показують хлібці з голодних 30-х років – їх випікали з усього, що вдавалося дістати, як-то з борошна, макухи, висівок чи навіть звичайної трави.

Перший екскурсовод.   Є в музеї і особливий буханець, виготовлений за рецептом хліба для блокадного Ленінграда під час війни. У його складі лише половина борошна, та й то дефектного, решта – неїстівні домішки: макуха, солод, целюлоза, висівки, борошняний порох.

Другий екскурсовод. Особливе місце в музеї відведено поетові Т.Г. Шевченку, який тепло писав у своїх творах про хліб, про тяжку працю хлібороба. Гілочка з трьох колосків, перев'язана жовто-блакитною стрічкою, коровай з тризубом — дарунок поетові від юннатів України.

Перший екскурсовод. Працівники музею, як ми дізналися,  дуже часто їздять селами України і збирають зразки випічки.

Другий екскурсовод.  У Музеї хліба відображена велика роль українських вчених селекціонерів — академіків: В.М.Ремесла, В.Я.Юр’єва, Ф.Г. Кириченка та багатьох інших. В.М.Ремеслo, колишній директор Миронівського науково-дослідного інституту пшениці, вивів сорти пшениці «Миронівська 264», «Миронівська 808», «Миронівська 10», «Ювілейна» та багато інших, які за рівнем врожайності перевершували сорти, запроваджені доти у виробництво.

Перший екскурсовод. Видатний вчений К.А.Тимірязєв говорив: «Шматок добре випеченого хліба становить один з величних винаходів людського розуму». Тисячоліттями люди вирощували зерно, отримували борошно і випікали хліб. З ним вони пов'язували надію на життя. Це єдиний продукт харчування, без якого людина не обходиться жодного дня. У хлібі містяться практично всі поживні речовини і мікроелементи потрібні людському організму. Навіть космонавти не обходяться без хліба. В експозиції Музею - космічний білий і чорний хліб, подарований музею космонавтом-українцем, двічі Героєм Радянського Союзу П. Р. Поповичем.

Другий екскурсовод. Музей хліба зберігає пам’ять про традиції хліборобства на території України зі стародавніх часів і до сучасності. За словами співробітників, збирають вони не лише оригінальні паляниці, але й відомості про традиції випікання, й навіть рецепти.

У день, коли жінка бралася випікати хліб, вся родина поводила себе тихо. Коли тісто замішували, думати про злі речі категорично заборонялося. Ставлячи хліб у піч, його обов’язково хрестили… Таких особливостей випікання хліба в українців чимало.

Свої особливості мав і процес випікання весільної паляниці. До жінки, яка займалася цією справою, висували низку вимог. «Вона мала бути щасливою у шлюбі, мати живих-здорових дітей, чоловіка. Вважалося, що така жінка передавала позитивну енергетику молодій родині.

Перший екскурсовод. Ще в 1972 році знаний хлібороб України О. В. Гіталов опублікував «Думу про хліб», в якій йшлося про те, «що кожний буханець хліба вбирає в себе не тільки хліборобську працю, а й працю шахтаря, металурга, конструктора, хіміка, машинобудівника - всього суспільства». Сьогодні ми вже не можемо сказати, що хліб продається дешево. Але проблема його раціонального використання залишається. Значна кількість хліба просто викидається. Не економно він витрачається і в шкільних їдальнях. Дітям варто пам'ятати: щоб отримати 1 кг хліба при врожаї 20 ц/га, необхідно засіяти 4 м землі, а для цього виорати, підживити, скосити, обмолотити, висушити, відвезти зерно на хлібозавод і лише тоді спекти хліб. А ще привезти його в магазин і продати. Ось який довгий і складний шлях буханця на наш стіл.

Вчитель. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Згадаймо Шевченкове: «А я стою похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди заробляють». А які приказки, прислів’я, вислови про хліб ви знаєте?

Учні.

• Хлібом – сіллю зустрічають, хлібом – сіллю виряджають.
• Хліб – сіль цілують, а не вищіпують.
• Хліб святий: упав – підніми і поцілуй.
• Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.
• Твоє ставлення до хліба виховує інших.
• Шануй у хлібові свою і чужу працю.

Ведучий. «За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки – коли він зникав, неодмінно приходило лихо». Так писав відомий дослідник-народознавець Василь Скуратівський.

Учень. Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут харчування.

Учень. «Хліб — усьому голова», «Хліб та вода — козацька їда», «Без хліба суха бесіда» — таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч. Хліб споживали завжди. Із хлібом їли й рідкі страви, і картоплю, і навіть кашу. Із ним улітку їли на полуденок свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні.

Учень. На Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу. Слово «жито» мало таке широке значення, що ним називали і хліб, і їжу взагалі. Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь.

Учень. У неврожайні роки селянам доводилося пекти хліб не лише з житнього чи пшеничного борошна, а й з домішками ячмінного, висівок, картоплі, бу­ряків, лободи, навіть жолудів. Пшеничний хліб випікали на великі свята: Різдво, Великдень, весілля.

Учитель. Зараз ми зазвичай не печемо хліб, а користуємося готовою продукцією.

На середину класу виходять учні, господар і господиня.

ХЛІБ І СЛОВО

1-й учень  У стінах храмів і колиб

Сіяє нам святково,

Як сонце випечений хліб,

І виплекане слово.

2-й учень  І люблять люди з давнини,

Як сонце незагасне,

І свій духмяний хліб ясний,

І рідне слово красне.

3-й учень  Бо як запахне людям хліб,

Їм тихо дзвонить колос.

І золотом сіяє сніп

Під жайворонка голос.

4-й учень  Цей сплав чудовий, золотий,

З яристих зерен — літер:

«Не кидай хліб, бо він — святий,

Не кидай слів на вітер!»

Д. Білоус

5-й учень  Хліб священний лежить на столі —

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,

Поряд — вироби хлібні смачні.

Хай завжди буде хліб на столі!

Хай радіють дорослі й малі!

Вчитель. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Він символізує гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу. Як ви гадаєте, мабуть, жоден обряд не обходився без хліба?

Ведучий. Звичайно, хліб був мірилом життя, культури. Народжувалася дитина – йшли з хлібом; виряджали в далеку дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць; справляли весілля – пекли коровай; ішли на поминки – несли з собою паляничку; в новозбудовану хату теж неодмінно приходили з хлібом; дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Ведучий. У наших предків хліб завжди символізував добробут, гостинність господарів, сприяв продовженню роду. Шматочки чи крихти хліба не викидали, а віддавали птиці, тваринам. Хліб, який упав, слід було підняти, очистити, поцілувати і з’їсти, а при зберіганні хліб має лежати так, як саджали його в піч, - перевернутий хліб вважався поганим знаком.

Ведуча. Здавна, вірячи у магічну силу хліба, його прикріплювали до хомута, або клали між дерев’яними держаками – це було запорукою доброго врожаю.

Ведуча. Селяни вірили в магічну силу хліба. Хліб таїть у собі тепло серця й душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб.

Ведуча. Велична й неозора

   Українська земля.

   Врожаями багаті

   Наші ниви й поля,

   І в народі є слова:

   «Хліб – усьому голова».

Звучить пісня. Сл. Балачана, муз. М.Купріна „ Хліб – всьому голова “.

 Учні. Хліб! Люди завжди говорять про нього зі щирою повагою, беруть до рук трепетно й урочисто.

 Як пахне хліб,

 Як тепло пахне хліб!

 Любов’ю трударів,

 І радістю земною,

 І сонцем, що всміхається весною,

 І щастям наших діб

 Духмяно пахне хліб.

  Пахне хлібом трава,

  Що купала мене з дитяти.

  Пахнуть хлібом слова,

  Що мене їх навчила мати.

  Пахне хлібом терпка

  Пісня батькової стодоли.

  Пахне хлібом рука,

  Що водила мене до школи.

  Пахне хлібом маля,

  Що любов його народила.

  Пахне хлібом земля,

  Що дала мені сонця і крила.

Ведуча.  Хліб! У пошані до нього

 Схилимо низько чоло.

 Хліб! Це святіше святого,

 Сонце, життя і тепло.

Господар. З поваги до хліба починається людина, адже це повага до праці людської, до самої людини.

Господиня. Добрий хліб, кажуть. А ще в народі говорять так: «До хліба на полі придивляйся, хлібом на вишиваному рушнику милуйся. А якщо він на столі лежить — насолоджуйся його смаком».

Ведучий. Прийміть же цей коровай як символ миру, добробуту і щастя. Нехай шматочок духмяного короваю нагадає кожному з вас про святий обов’язок перед рідною землею, про причетність до споконвічного ремесла дідів та прадідів, до мирної місії хлібодара – творця добробуту і щастя!

Література.

1. Баришева М. І. Вклоняйтесь хлібу – він святий. //  Трудове навчання в школі. – 2009. - № 6. – с. 19-23.
2. Хатько Л. І. І хліб, і до хліба… (Борошняні вироби в українській національній кухні) // Трудове навчання в школі. – 2011. - № 3. – с. 38-43.
3. http://www.nenc.gov.ua/180.html