Свято " Мова моя калинова"

Про матеріал

Свято "Мова моя калинова" проведено в 4 класі. Мета: показати учням красу і багатство української мови за допомогою творів письменників, поглибити і закріпити знання дітей про свою рідну мову, викликати бажання вивчати її. На святі звучали українські мелодійні пісні. Діти із задоволенням грали в ігри, приймали активну участь у вікторині казок.

Перегляд файлу

МОВА МОЯ КАЛИНОВА

(Свято)

Мета:показати учням красу та багатство української мови за допомогою творів письменників та поетів, поглибити і закріпити знання дітей про свою рідну мову,викликати бажання вивчати її;

сприяти розвитку українського мовлення, уміння спостерігати, збагачувати словниковий запас;

розвивати пізнавальні інтереси, творчі здібності;

виховувати любов до рідного краю, свого народу, рідної мови.

Обладнання: вишивані рушники, хліб-сіль, символи України, конверти із завданнями, плакати з висловлюваннями про мову, портрети українських письменників, картки із завданнями, мультимедійна дошка.

ХІД ЗАХОДУ

Ведуча. Добрий день, шановні гості! Добрий день, наша родина! Ні, я не помилилась, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до нашого зближення.

Запрошуємо вас, дорогі гості, до нашої оселі, стати свідками традицій, обрядів, пов’язаних з нашим народом, щоб сказати теплі, ніжні слова про нашу рідну мову.

Щасливі ми, що народилися і живемо на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово.

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято рідної мови.

1-й учень Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.

2-й учень Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

3-й учень Простелись наш рушничок,

Через річку на місток.

Хай прийдуть сюди до нас

Наші гості в цей же час.

Ведуча. За давньою традицією, гостям на рушнику підносять хліб-сіль, як символ гостинності нашого народу.

(Діти в українських костюмах підносять гостям хліб на вишитому рушникові)

Звучить пісня «Вітальна»

Багато символів має наша Україна: тополю, вербу, калину, мальву і чорнобривці. Невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них рушник – символ єдності сім’ї, символ любові до землі, любові матусі, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу. Прославляли вишиваний рушник і в піснях.

Звучить пісня «Пісня про рушник»

Ведуча. Діти, гляньте на ці червоні плоди. Це калина. Калина і верба – улюблені українські символи-рослини. «Без верби і калини нема України», - каже образне народне слово.

Із сивої давнини дійшли до нас чудові легенди, казки, оповідання про цю рослину. Калина – символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Її оспівували в своїх віршах багато українських письменників. Але особливою любов’ю користується калина у творах Тараса Шевченка.

1-й учень Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина – дитина.

2-й учень Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

3-й учень Чи я в лузі не калина була?

Чи я в лузі не червона була?

Взяли мене поламали

І в пучки пов’язали.

4-й учень Немає України без калини,

Як і немає без пісні солов’я.

А ми – народ, зернина від зернини,

В біді і щасті ми одна сім’я.

Ведуча. А калинова сопілочка в народі оспівана як казковий образ. У легендах і казках сопілка бачить і чує те, що люди від інших хотіли приховати. У казці про дивну сопілку, яку написала Леся Українка, тужливо співає сопілочка, а наша пісня весела.

Звучить пісня «Калинова сопілочка»

Ведуча. Кожному народові дорога його мова, а нам, українцям найближча до серця – українська. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», - говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Мова є одним із найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію. Кращої, ніж рідна мова, не буває. Вона така співуча, мелодійна, калинова, солов’їна, барвінкова. Щасливі ми і горді, що маємо можливість читати твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки незрівнянною українською мовою.

1-й учень О, мово, як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

2-й учень Від інших мов вона не гірша,

Для українців - наймиліша,

Пісенна, ніжна і дзвінка –

Мова Шевченка і Франка.

3-й учень Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно нову і живу,

І мову її солов’їну.

4-й учень Солов’їну,барвінкову,

Колосисту навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас

Бо ж єдина – так як мати –

Мова кожного із нас.

5-й учень Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три джерельні, вічні слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас навік не роз’єднати.

6-й учень Із слова починається людина

Із мови починається мій рід

Ласкава, мамина, єдина

Щебече соловейком на весь світ.

7-й учень Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна.

Моя українська, свята наша мова

Бринить, як бандури струна.

Ведуча. Мова – це неоціненний божественний дар, який дано людині. Великий учитель К.Ушинський писав: «Поки живе мова в устах народу, до того часу живий і народ… Відберіть у народу все і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він ніколи уже не створить її…»

Отже, пам’ятаймо, втративши свою мову, народ гине, будьмо ж розсудливими,

Не губімо своєї неповторної, Богом даної мови!

1-й учень Мова, наша мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

2-й учень Я без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

3-й учень Розцвітай же, слово,

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово –

Розцвітай же, слово!

Ведуча. Українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. А чи знаєте ви, яке місце посіла українська мова на конкурсі мов у Парижі? Вона зайняла III призове місце.

А хто знає, скільки слів у сучасній українській мові? На це питання не зможе відповісти ніхто. Адже мова постійно розвивається, збагачується новими словами.

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Мова – це багатюща людська криниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії, сподівання. Нею можна писати вірші не тільки ліричні та патріотичні, але й такі, всі слова яких починаються з однієї і тої самої букви.

Учень Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна,

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна.

Ведуча. Що й казати, надзвичайно багата наша мова. Є в ній слова протилежні за змістом, значенням – це слова антоніми. Бо у світі є дві протилежні сили: добро і зло, світло і пітьма, любов і ненависть. Тому і слова є для значення цих почуттів.

1-й учень В нашій мові є слова

Зовсім протилежні.

І частенько так бува

Ми від них залежні.

2-й учень Нам, звичайно, повезло

В нашій рідній мові,

Бо добро в нас є на зло

І не тільки в слові.

Гра «Слова - антоніми»

(Дві команди 3 і 4 класів. Діти добирають антоніми до поданих слів)

Більше - … Повне - …

Думай - … Будує -…

Нові - … Вчений - …

Мир - … Біжить -…

Ведуча. А які чудові звертання є в нашій мові до мами, до тата, до бабусі, до всіх людей.

1-й учень Є у нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова,

Тими словами усяк без вагання,

Маму найкращу свою назива.

2-й учень Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька

Я над усе тебе в світі люблю!

3-й учень Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

4-й учень Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь

І відчуваю в них лагідність я!

Ведуча. А скільки в мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.

Гра «Чарівні слова»

(По одному гравцю з 2-4 класів на аркуші паперу записують чарівні слова – звертання до мами, тата, бабусі. В цей час учні читають вірші. Зачитують слова.)

1-й учень Я слова чарівні знаю, вивчила охоче,

І в розмові їх вживаю зранку і до ночі.

З добрим ранком всіх вітаю

Я іду із хати.

І кажу всім «На добраніч!»

Я лягаю спати.

2-й учень І «Спасибі» й «Дуже прошу»,

«Вдячний вам», «Будь ласка».

Словом радість вам приношу,

Світ стає, як казка.

Ведуча. Немає у світі людини,яка б не любила казок. І сьогодні я вас усіх – і дорослих і малих – запрошую в гості до казки. Вашим завданням є – відгадати назви казок, які склав український народ. Отже, розпочинаємо.

Вікторина «З якої це казки?» (Для учнів 1-го класу )

– «Круть, Верть, а гляньте – но, що я знайшов!»

Поприбігали мишенята та й кажуть:

Коли б це його обмолотити.
А хто молотитиме?
Тільки не я! – сказав Круть.
Тільки не я! – сказав Верть.
Я обмолочу. («Півник і двоє мишенят»)

« Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,

Я від баби втік, я від діда втік,

І від тебе, Зайчику, утечу.» («Колобок»)

В одного чоловіка був кіт, старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс. Покинув його, а сам поїхав. Коли це підходить до кота лисичка та й питає:

Що ти таке?
Я – котик.
Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. («Пан Коцький»)

Ведуча. Любов до рідної мови починається ще з раннього дитинства. Мати, заколисуючи дитину, співає їй колискові пісні, доносить до маленького серденька слова рідної мови. І де, як не в колисковій пісні, відчувається краса рідного слова, яскравість і милозвучність мови. Сім’я – саме тут плекаються перші паростки любові і поваги до рідного слова.

Пам’ятаєш, ночами, як ти був маленьким

Мати називала сином дорогеньким

Підростеш, дитино, вивчиш рідну мову,

Не забудь ніколи пісню колискову.

Звучить пісня «Колискова» (Дівчинка імітує колихання ляльки.)

Ведуча. На мою думку, з такої гарної виконавиці колискової пісні, виросте прекрасна мама, яка буде прищеплювати своїм дітям добро, навчить любити свою землю і рідну мову. Багатий український народ і на ігри зі співами. Одна з них

«Подоляночка». Давайте оберемо Подоляночку лічилкою.

Котилася торба з високого горба,

А в тій торбі хліб, паляниця,

З ким хочеш, з тим поділися.

Ось так, ми обрали Подоляночку. Вона стає в коло. Граємо.

Ведуча. Як не згадати про скоромовки, які розвивають мовлення людини, роблять його виразним і правильним. Повправляємось і ми у вимовленні скоромовок.

Орел на горі, перо на орлі.
Їхав Прокіп з Прокопихою, ще й з маленьким Прокопеням.
Всім подобається це куце цуценя.
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
Сорока сороченятам сорочки строчила,

Сорочки строчила, вишиванки шила.

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

Ведуча. Український народ любить жартувати. Якою засмученою не була б людина, але почувши дотепний жарт – посміхається. І миттєво сум проходить, а замість нього панує веселий сміх. Пожартуємо і ми.

Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

Що ти там, шибенику, робиш? – запитує сердито.
Та упало ваше яблуко, то я його вішав. – відповів хлопчик.

- Чого так пізно йдеш додому?

Це я в гуртку був хоровому.
І що ж сьогодні ви співали?
Ми не співали, танцювали!
Ну, а співали ж ви коли?
Співали, як додому йшли!

- Чого увесь урок ти, Лідо, пасешся в зошиті сусіда?

Перевіряю я Семена: чи вірно він списав у мене?

- Тату, допоможи мені задачу розв’язати.

А ти вже над нею думав?
Так.
І що придумав?
Що краще в тебе спитати.

Ведуча. Розвеселили нас гуморески, жарти. І під цей гарний настрій ми завершуємо наше свято. Ми були б дуже раді, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну крапельку любові до рідної мови. Любіть її всім серцем. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Не цурайтесь нашої співучої мови, не соромтесь нею говорити. Вона наша гордість.

Думаю, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови. Сподіваюсь, що ви ще глибше відчули, який то неоціненний скарб – наша рідна мова, що її потрібно не лише любити, а й берегти.

Звучить заключна пісня «На нашій Україні»

До нових зустрічей на родинних святах.