Свято про Шевченка "Іду з дитинства до Тараса"

Свято «ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»

 

Мета: Ознайомити  учнів  зі  значенням  творчості  Т.Г.Шевченка  – поборника щастя й свободи українського народу; показати, як шанують його  в наших домівках і в світі; викликати бажання читати «Кобзаря»; виховувати почуття любові до світлого образу поета-мислителя Т.Г.Шевченка.

Матеріал до свята : портрет Шевченка, виставка творів поета, ілюстрації до творів, свічка, вишиті рушники, а на них «Кобзар».

 

Хід свята

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фрагмент запису «У вінок Кобзареві».

Ведучий 1.  Доброго дня дорогі учні та гості! Ми раді вітати вас на нашому святі.

Нині – як і щороку – ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам’ять геніального поета, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченкові, який життя своє віддав за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми.

Музичний фон «Фільм про Україну».

Учень 1.

            Добрий день, матусю-Україно,

             Сходить сонце радості й добра.

            Україно, я твоя дитина,

            Крапелька великого Дніпра.

Учень 2.

        Україно моя, золоті твої поля,

        Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.

        Яблуневі сади і смерекові ліси,

        Ніжна пісня солов’я,

        Рідна матінка-земля.

Учень 3.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка!

Учень 4.

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Учень 5.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала як нова.

Пісня про Україну

Звучить пісня на слова Т. Шевченка "Думи мої".

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику.

Ведучий 2. Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим поетом зі світовою славою.

Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.

Ведучий 1.  Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки, десятиліття. Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну.

Учень 6.

В похилій хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Ведучий 2.

Шевченків край… Так називають Черкащину. Тут у селі Моринцях, у родині селянина – кріпака народився великий поет, художник.

Згодом сім’я переїхала в Кирилівку, де пройшли дитячі роки Тараса.

Ведучий 1.

Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в "науку". За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

Учень 7.

 Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

"Учися, серденько, колись

З нас будуть люди", - ти сказала.

Ведучий 2.Та недовго тривала Тарасова "наука". Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Учень 8.

Там матір добрую мою

Ще молодую -  у могилу

Нужда та праця положила.

Ведучий 1. Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Учень 9.

 Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.

Ведучий  2. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

Учень 10.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу...

Оксана: Чом же плачеш ти, Тарасе ! Ох, дурненький, ти. Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас: Еге ж, Оксанко, малярем.

Оксана: Розмалюєш нашу хату.

Тарас: Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем, Оксанко!

Оксана: Авжеж, будеш, Тарасику!

Ведучий 1. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Ведучий 2.Тарас наймитує, а у вільний час  - читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Учень 11.

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Учень12.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

Ведучий 1. Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.

Учень 13.

    Так в людському морі

    Стрілися брати,

    Що зуміли в горі

    Щиро помогти.

Учень 14.

Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Учень 15.

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

Ведучий 2 : За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Під час десятирічного заслання Тарас Григорович часто подумки відвідував рідну Україну, бачив у снах її краєвиди і своїх знайомих українців.

Учень 16.

 У дикій пустелі, далеко від нас

 У царській неволі карався Тарас.

 Спитаєте, діти, - завіщо? Чому?

 Хотів Тарас волі народу свому.

 Бо горе і сльози були навкруги,

 Бо волю скували царі в ланцюги.

Учень 17.

 Вставай, мій народе, вставай, не  барись,-

 Промовив Шевченко, - за волю борись!

 Жени царя-ката, вогнем осліпи.

 …Забрали в солдати, забрали в степи…

Учень 18.

 Чужими пісками Шевченко ішов

 І прутик вербовий в пилюці знайшов.

 Підняв Тарас прутик, зрадів, як добром,

 Згадав рідні верби над рідним Дніпром.

 

Учень 19.

 І плакав, і мріяв, і виніс води,

 І прутик вербовий в піску посадив.

 В далекім степу зеленіє верба –

 За Україною туга-журба.

Ведучий 1. Колись кобзарями називали мудрих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України.

Гра на кобзі.

Ведучий 2. «Кобзар»  - так Шевченко назвав свою першу книжечку віршів. Перший «Кобзар» вийшов в світ у 1840 р. у Петербурзі.  Тут було всього 8 віршів. Тепер 252 вірші. Писав Тарас Григорович про бідних людей, над якими були владні жорстокі пани. Люди, хоч і знедолені, були працьовиті, хоробрі, справедливі і могли б жити щасливо, в достатку. Тож поет і закликав їх на боротьбу за волю. Великим Кобзарем прозвали Тараса Григоровича  в народі.

Учень 20.

 Рано-вранці, на зорі

 На Тарасовій горі,

 Під розлогою вербою

 Посідали  Кобзарі.

Учень 21.

 Лине пісня до Тараса,

 Лине від серденька.

 Будь щаслива, Україно,

 Україно-ненько.

Учень 22.

 Мовив слово кожен з них,

 Струн торкнувся голосних –

 І злетіла пісня вгору

Вище кленів мовчазних.

Ведучий 1. Кобзар – народний співець.

Український народ  береже «Кобзар» як реліквію, святу книгу. Сподіваюсь, що і  у ваших домівках (майже в кожного) є така дивовижна книга, яка тісно пов’язана з життям нашого народу.

Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України.

Учень 23.Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.

Наша Тетянка відкрила «Кобзар».

Вголос читає Тараса Шевченка.

Учень 24.

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Добре і щире Шевченкове слово.

 Ведучий 2.

Хочеться, щоб струни вашого серця забриніли, читаючи «Кобзаря». Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах.

1. «Встала весна» 

 Встала весна, чорну землю

 Сонну розбудила,

 Уквітчала її рястом,

 Барвінком укрила;

 І на полі жайворонок,

 Соловейко в гаї

 Землю, убрану весною,

 Вранці зустрічає.

2. «Садок вишневий коло хати»

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

3. «Тече вода з-під явора»

Тече вода з-під явора

 Яром на долину;

 Пишається над водою

 Червона калина.

 Пишається калинонька

 Явір молодіє,

 А кругом їх верболози

 Й лози зеленіють.

          4.Тече вода із-за гаю

 Та понад горою,

 Хлопочуться качаточка

 Поміж осокою.

 А качечка випливає

 З качуром за ними,

 Ловить ряску, розмовляє

 З дітками своїми…

5. «Світає, край неба палає»

Світає, край неба палає;

 Соловейко в темнім гаї

 Сонце зустрічає.

 Тихесенько вітер віє.

 Степи, лани мріють;

 Між ярами над ставами

 Верби зеленіють.

 Сади рясні похилились;

 Тополі по волі

 Стоять собі, мов сторожа,

 Розмовляють з полем.

6. «ВРАНЦІ»

Защебетав жайворонок,

угору летючи;

закувала зозуленька,

на дубі сидячи;

защебетав соловейко —

пішла луна гаєм;

червоніє за горою;

плугатар співає.

7. «Зоре моя вечірняя»

Зоре моя вечірняя,

зійди над горою,

поговорим тихесенько

в неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

сонечко сідає,

як у Дніпра веселочка

воду позичає...

8. «Зацвіла в долині...»

Зацвіла в долині

 Червона калина,

 Ніби засміялась

 Дівчина-дитина.

 Любо, любо стало,

 Пташечка зраділа

 І защебетала.

Ведучий 1. На слова вірша Т.Г.Шевченка «Зацвіла в долині..» покладено музику.

Зараз у вашому виконанні прозвучить пісня «Зацвіла в долині червона калина…».

 Ведучий 2.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому. Обдарований від природи, Тарас рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл. Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

Мистецька спадщина  Тараса Шевченка – 835 творів. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка. До вашої уваги – часточка мистецької діяльності Шевченка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перегляд презентації «Художник з душею поета»

Ведучий 1.  9 березня 1861 р. Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

(Звучить фрагмент пісні "Реве та стогне Дніпр широкий").

Учень 25.   І мене в сім’ї великій,

  В сім’ї вольній, новій,

  Не забудьте пам’янути

  Незлим тихим словом.

Учень 26.  Ти, Тарасе, сьогодні

  Нас зібрав докупи.

  І зійшлися у цій залі

  Шевченка онуки.

Учень 27.  Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

  Вшанувати цю гостинність

          Оплесками просимо.

Учень 28:  Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

  Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

  У розкриллі земних і заобрійних трас

                   Височієш над світом, великий Тарас.

Учень 29:  Твій голос – повнить пшеничний колос,

  Бо те, за що ми жили й боролись,

  Твій сон щасливий, зоря твоя,

  Велика, вільна, нова сім’я…

Ведуча 2.Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї , як найдорожча людина.

Учень 30.

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Учень 31.

Він стереже і хату  й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Учень 32.

Такий ріднесенький  -  дивись

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось -  ось і вийде з рами.

Ведучий 1 .  В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

Учень 33.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Учень 34.

Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Учень 35.

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

Учень 36.

А та наша слава

Не вмре, не загине

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Учень  37.

Уклін тобі, Тарасе

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Це серденько дитяче.

Учень 38.

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть

Те зроблять їхні діти.

Учень 39.

Ти з нами будеш, крокуєш ти з нами,

Дивуєш захоплений світ.

Гордися, Кобзарю, своїми синами,

Що здійснили твій заповіт.

Учень 40.

Любий батьку, Тарасе!

Книжки твої байдужими

Нікого не залишили,

До боротьби за правду закликали,

За спадщину, яку залишив ти для нас,

Низько вклоняємось тобі, Тарасе!

Ведучий 2. І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.

Учень 39:

Спи спокійно,Тарасе!

Нащадки твої

            Словом шани й любові

тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Учень 40:   Залишим у спадок новим поколінням

  Свої ідеали й свої устремління,

  Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

  І геній Шевченка як нації крила.

Учень 41:   Залишим і те, що душею народу

  Зовуть недаремно від роду до роду,

  Як вищу красу і життєву основу,

  Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Пісня про Україну.