Свято прощання з Букварем

Свято Букварика

 

Ведуча : Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?

Ведучий:  Та ні, когось не вистачає…

Ведуча:  Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.

Ведуча :– Що ж, вітайте! Ось він – наш 1-В клас! 

 

Заходять учні першого класу. 

Звучить пісня «Ми першокласники» у виконанні першокласників. 

 

1 дитина: Любі гості, мами й тата, 

В нас букварикове свято. 

Спасибі, що прийшли до нас, 

У наш найкращий перший клас. 

 

2 дитина: Ми всіх гостей вітаємо 

І дуже вам радіємо. 

Бо всі ми букви знаємо, 

Бо ми читати вміємо. 

 

3 дитина: Є книг багато – радісних, тонких, товстих, 

Повчальних, барвистих – наче жар,

Але одна - усім книжкам начальник,

Це наш улюблений  Буквар.

 

4 дитина: Ми Букварика чекаєм, 

А його усе немає. 

Де ж так довго забарився? 

Може в лісі заблудився? 

 

(Забігають дівчата у костюмах сорок) 

 

1 сорока: Скре-ке-ке! Скре-ке-ке! 

Чи ви чули отаке: 

Нині свято букваря, 

А Букварика нема 

Не прийшов до діток вчасно, 

Може трапилось нещастя?! 

 

2 сорока: Так, я чула в нашім лісі диво коїться якесь. 

Усі подівались десь, ще й казки забунтували: 

Лихо хто таке накоїв? 

 

Сороки (одна до одної) 

Ой, не знаю! Ой, не знаю! 

Під пісню «Незнайка на Луне» (В. Меладзе) заходить Незнайко

 

Незнайко: Хто це тут мене чекає? 

 

1 сорока: Ось хто лиха тут накоїв, 

Хто читати не хотів, 

 

2 сорока: Хто не вчився гарно в школі 

Й Букварик загубив! 

 

Незнайко: Це все наклеп і брехня! 

Доведіть, що винен я! 

 

(Заходять діти в костюмах букв, плачуть, розповідають.) 

Буква „Ш”: Була Шапочка Червона – 

Стала Синя Борода, 

Ще був Карлсон, а віднині- 

Цибулина голова. 

 

Буква „Г”: А Дюймовочка маленька 

Стала вище Гулівера. 

Дядя Стьопа – Бармалеєм 

Став із міліціонера. 

 

Буква „Л”: У Буратіно ніс відпав, 

А Мальвіну смерч забрав. 

Колобок лисичку з'їв, 

В невід діду вовк заплив. 

 

Буква „Щ”: Щуку в небі кінь впіймав, 

А лисицю глечик вкрав. 

Кіт Базиліо на плоті 

Кукурікує щодуху. 

 

Буква „Ц”: А Іван-Царевич скаче, 

Щоб впіймати білу муху. 

Ще продовжувати, чи досить? 

Порятунку усі просять! 

 

1 сорока: Що, хлопчя ледачкувате, 

Скажеш, що не винуватий? 

 

Незнайко: Це якась страшна облуда! 

Більш чинити так не буду! 

Гарно я навчусь читати, 

Зможу все переказати. 

Але як тепер нам бути? 

Як казки всі повернути? 

 

 

Казкар: Це завдання не просте! 

Допоможу вам проте 

Зможе казки врятувати 

Той хто дружбою багатий. 

Хто веселий і сміливий, 

Хто в роботі не лінивий. 

Той Букварика врятує, 

Хто в науці силу чує. 

Чистий хто і хто завзятий – 

Зможе друзів виручати. 

Тож перевірим, для початку, 

Чи дружні ви, наші малятка. 

 

Казкар: Оця стежина чарівна

Вам вкаже шлях до Букваря.

Вручає дітям аркуші із фрагментами з відомих казок. Діти повинні відгадати назви цих казок (користуючись допомогою залу) і викласти аркуші за кольорами веселки від червоного до фіолетового

Діти відгадують назви казок та викладають стежку

«Казкар: Бачу, вправні ви, малята,

Дружні, віддані, завзяті.

Час настав вам вирушати,

Пісню дружби заспівати!

 

Песня "Дружба"

 

КАЗКАР:

Оця стежина Веселкова

Веде вас в казку чарівну,

Країну, де панує слово

Про віру в щастя і весну…

 

ВЕДУЧИЙ:

– А тим часом у казковому лісі…

 

Баба Яга (розглядаючи книгу, що у неї в руках):

Книгу я знайшла чарівну,

У чаклунстві так потрібну…

Буду Яглика навчати,

Щоб умів людей лякати!.. (залякує глядачів у залі)

Яглику! Ти де сховався?

Подивись-но, в мами цяця!

(шукає Яглика і ніде не знаходить)

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує…

(чаклує)

Чуфир-чуфир…

 

На сцену забігає Яглик помічає Буквар, вихоплює його з рук матері та відкриває

Яглик:

Що ж це, матінко моя,

Знову Чорна магія?!

Якісь знаки та карлючки!

Чи не татові це штучки?..

А це що? (вказує на літеру «О» у Букварі)

 

Баба Яга (забираючи книжку, з докором): О!

 

Яглик:

О-отрута?!. Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

 

Баба Яга:

Нумо, Яглик, угамуйся!

І за мене не турбуйся…

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає…

Будь-який малий школяр

Зна, що книга ця – Буквар!

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати!

600 років лише й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш!

 

Яглик:

– Я – читати? Ти жартуєш!

 

Баба Яга (беручи мітлу і погрожуючи синові):

– Ти мене погано чуєш?!.

Яглик намагається утекти, але Баба Яга хапає його дає Буквар

Баба Яга:

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде.

Ось тобі секундомір –

Потім себе перевір.

А прийде Кощій, наш тато,

Йому будеш звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

Краще справою займися…

Бо підеш до школи вчиться!

 

Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить, прихопивши мітлу.

 

Букварик:

Я – Букварик чарівний,

Швидше ти мене відкрий…

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш,

Все на світі знати зможеш!

 

Яглик:

Ой! Хочу… Хочу! Ну, давай!

Мене вчити починай!

Яглик починає розглядати букви, називає їх .

Забігає Незнайко тягне Букварика до себе

 

Яглик: – Це мій Буквар! Моя мама його перша знайшла!

Незнайко:  – А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив!

 

Заходить Киця

Киця: Мур-няу!..

Хто це галас в лісі зняв?!.

Знову діти! От морока!

Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь

І нічим не переймайтесь…

Літери? Це просто дивно!

І кому вони потрібні?

У – горбате, А – нерівне..

Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ж»)

Я без них не знаю лиха

І гуляю у дворі!

Краще б літери сиділи

У своєму Букварі! (різко закриває Буквар)

З мене приклад всі беріть

І уроки не учіть!

 

Киця намагається викинути Буквар, але на неї нападають Незнайко та Яглик. Забігають діти.

Діти:

– Ой, що ж тут коїться?!

 

Киця (вириваючись і залишаючи Буквар у руках Незнайка та Яглика):

От знайшли, за що сваритись!

Зі сміху можна і вдавитись!

Ой, дивіться, що то там?!

 

Яглик і Незнайко озираються на дітей, а Киця вихоплює у них Буквар.

 

Киця: – Обдурила! Не віддам!

Дражнить Яглика та Незнайка і вони починають плакати

 

Діти: – Не сваріться, не дражніться!

– Витріть сльози, помиріться!

– В нас сьогодні свято гарне!

– І сумуєте ви марно!

 

Киця:

Свято буде? «Віскас»!.. Няв!..

Я Букварика віддам!

 

Діти: На веселе свято щиро

Ми запрошуємо вас!

За Буквариком прийшли ми…

Поспішаймо, бо вже час…

 

Гра бубен

Діти стоять у колі. Під музику починають передавати один одному бубен, промовляючи: "Ти лети веселий бубен швидко, швидко по рукам. У кого веселий бубен, той танцює гопака." Як тільки музика зупиниться, той із дітей, у кого опинився бубен,танцює з мамою. ( Можна взяти окуляри, капелюх.) 

 

Ведуча: Ось і повернулись діти!

Ведучий: Як за них нам не радіти!

Ведуча: Стежина шлях їм показала…

Ведучий: І дружба їм допомогла…

Ведуча: І пісня радісна, дзвінка…

Ведучий: І Букварик відшукали!

Ведуча: І казки всі врятували!

Ведучий: Що ж, настав вже свята час…

Ведуча та ведучий (разом):

Йди, Букварику, до нас!

 

МЕЛОДІЯ «БУКВАРИК»

До зали заходить хлопчик-Букварик

Діти:

Любий наш Букварику!

Наш найперший друже!

Ми тебе порадувать

Хочем дуже-дуже!

 

Бо ти сьогодні – іменинник!

І вік твій зовсім немалий…

Справляв свої ти іменини

сто сімдесят шість разів!

 

Ми іменинників вітаєм –

Є в нас традиція така!

Святковим тортом пригощаєм…

Сюрпризів в нас завжди – гора!

 

Що ж ми для тебе зготували?

Вже час дізнатися настав…

В чарівнім місті побували,

Куди ти шлях нам показав…

 

Живуть там літери в словах…

А кожне слово – звір чи птах…

Травиця чи барвистий цвіт…

Отож в похід! За нами вслід!

 

Пісня "Букварик"

 

Веселе місто зветься Алфавіт.

В нім кожне слово – цілий світ.

В нім кожна літера жива –

Із них складаються слова.

Ми розпізнати їх зуміли,

Запам'ятали, зрозуміли …

Зустрінемось в нових книжках -

Тепер уже у читанках.

Бажає нам щасливих літ

Веселе місто Алфавіт!

 

Букварик:

Ну що ж, давайте попрощаймось…

Сьогодні вже в останній раз.

Нехай ми з вами розлучаймось,

Та пам’ятайте повсякчас:

Мої уроки – найпростіші,

Вони вели вас по казках,

Тепер ви друзі – найщиріші!

Бо ваша сила – у словах…

Ви вмієте пісень співати,

Виразно віршики читати,

Навчились навіть танцювати,

Та головне – допомагати!

Я вдячний вам за порятунок,

І за красиве свято це,

Прийміть й від мене подарунок –

Нехай він щастя вам несе!

 

Букварик дарує дітям велику квітку з 12-ма кольоровими пелюстками

 

Букварик:

Квітку цю чарівну я вам подарую.

З нею в клас із класу впевнено крокуйте.

Кожен рік бажання щирі загадайте

І мерщій від квітки пелюстку відривайте!

І як торкнеться пелюстка землі,

Реальними стануть бажання оті!

 

Діти: – Дякуємо!

Діти відривають пелюстку і разом з глядачами промовляють чарівні слова:

Лети, лети, пелюсточко,

Всім щастя принеси,

Лишень торкнешся рідної

Ти матері-землі!

 

Діти: Прощавай, Букварику, наш найперший друже!

Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!

 

Подякувать,звичайно, ми хочемо батькам,

За те, що терпеливо допомагали нам.

Бувало і сварили, як щось було не так,

Та дбали і любили, не чекаючи подяк.

 

Матусю, рідна, тату, вклоняємося вам,

За батьківську науку, заніжну ласку мам.

І просимо пробачення за всі малі грішки,

Ми чесними й слухняними будем залюбки.

 

Це перший крок!

Попереду ще 10років!

Отож, навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки!

 

Сьогодні кожен першокласник заслуговує подарунок за старання та перші успіхи у навчанні. Вручення подарунків.

 

І для наших батьків заспіваємо частівки

1. Приготуйте фотоплівки

І зніміть на згадку нас.

Заспіває вам частівки

Наш веселий перший клас.

 

2. Продзвенів уже дзвінок,

Починається урок.

Ой, коли він вже мине,

В нас голівонька гуде.

 

З Задають учителі

Нам такі задач,

Що над ними дуже часто

Тато й мама плачуть.

 

4.Діти літери учили,

Ночками не спали,

Їсти, питоньки хотіли.

Та часу не мали.

 

5. Хоч і важко вчитись нам,

Та ми не здаємся,

Головне уміть писати,

Ось тобі "прорвемся".

 

6. Не сумуйте мама й тато

Вчіть за нас уроки

І тоді в житті ніколи

Не буде мороки.

 

7. Якби не було води,

Не було б і кружки,

Якби не було хлоп’ят,

Хто б співав частушки.

 

Ми не просто малючки,

А вже справжні першачки. 

А за років так дванадцять 

Підростем на всі сто двадцять.

 

 

Обіцяєм не лінитись

Тільки на відмінно вчитись. 

Рано з сонечком вставати, 

Щоб у школу не проспати.

 

Книги й зошити любити,

Берегти, а не бити. 

Акуратним завжди бути, 

Щоб нічого не забути.

 

На уроках не жувати,

Не дрімати і не спати. 

І домашні всі завдання 

На «дванадцять» готувати.

 

Будем вчитись ми сумлінно

І поводитись відмінно, 

Щоб батьки могли радіти, 

Що в них такі гарні діти. 

 

Перший раз у перший клас!

Рік тому зустрів він нас.

Скоро підем в клас наступний,

Вітер хай нам дме попутний!

 

Один одного ми любим.

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будем,

Всі ми хочемо цього.

 

Ну, а вчителька, як буде?

Що покине усіх нас?

Ні, вона разом із нами

Переходить в другий клас.

 

Буквар: Від нині буду серед книг 

В бібліотеці я стояти. 

А восени, інших діток, 

Почну я знов навчати читати і писати. 

У добру путь!

Всі літери прочитані

Усіх їх тридцять три. 

Тепер дітей учитимуть 

Підручники нові.

 

(Виходить Читанка, Математика, Рідна мова, Природа.)

 

Буквар: Цих діток я прошу навчати 

Того, що знаєте самі. 

А вас прошу не лінуватись. 

І вчить уроки день при дні. 

 

Українська мова: Як найчарівніша колискова 

Плекає з дитинства вас рідна мова 

То пісню злине, то гарною казкою, 

То словом догани, то ніжною ласкою. 

Під мамине слово ви виросли нишком 

Шануйте, малята, цю добру книжку. 

 

Природа: А де лягає сонце спати, 

І звідки вітер, звідки тінь, 

І сніг чому такий лапатий, 

І заєць чом такий вухатий, 

Чому бджолі дрімати лінь, 

Чи справді гірша стала глина 

Від чого запашна малина 

Куди повзе рогатий жук, - 

Це я, малята, розкажу. 

 

Читанка: Я читанка нечитана 

Навчатиму ваш клас. 

Я з вами говоритиму 

Про наш прекрасний час.

Букварику, мій братику,

Розумна голова 

Твої веселі літери 

Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня

Чи просто погуляй 

Букварику, мій братику, 

Спасибі, прощавай! 

 

Математика: 1, 2, 3, 4, 5 

Вміють діти рахувать 

А хто мене не знає, 

Хай даремно не гуляє. 

 

Гра «Великі та малі» 

Діти становляться в коло. На команду «Великі!» всі повинні стати навшпиньки. На команду «Малі!» - присісти. Ведучий спочатку виконує завдання з учнями правильно, а потім - навпаки. Хто помиляється, виходить зі гри. 

 

Букварик 

Закінчується наше свято. 

Мені, Букварику, пора – 

Чекає інша дітвора. 

 

Діти: 

Ніколи не забудемо 

Ми друга Букваря. 

І завжди вчитись будемо 

Для щастя і добра. 

 

Пісня «Не давайте суму жити».