Свято "Прощавай, початкова школо!"

Свято

«Прощавай, початкова школо!»

 

Учитель. Минуле не вернуть, не виправить минуле.

                  Вчорашнє – ніби сон, що шурхнув з-під очей.

                  Як луки навесні ховаються під мулом,

                  Так криється воно за бігом днів й ночей.

 

                  Але воно живе – забуте й незабуте,

                  А час не зупиняється, а дитинство біжить,

                  І миті жодної не можна повернути,

                  Щоб заново, по іншому прожить!

 

                  Усе мине. Та пам`ять не минає!

                  Тому, стрічаючи випускників,

                  Хай кожен із присутніх пригадає

                  Прекрасний час й своїх шкільних років.

 

                  Линь же, музико, в небо гучніше,

                  В добру путь лунай, в добрий час!

                  Вище голови! Йдіть веселіше!

                  Наші любі діти,

                  Ми ласкаво запрошуємо вас!

 

(Під музику заходять випускники, на мультимедійній дошці демонструється фото дітей)

 

Учитель.    Знайомтеся!

 

Учитель.    Якщо ви, звичайно, не знайомі.

 

Діти по черзі:    - Веселий!

                              - Дружний!

                              - Пустотливий!

                              - Трішечки галасливий!

Разом:      Наш четвертий клас!

 

Учень.   Вітаємо усіх на нашім святі,

                Воно зі смутком радості дзвенить.

                Це свято перших премог і розставання

                І майбуття прекрасна, світла мить.

 

Учень.   Увага! Увага! Шановні друзі!

                Ми сьогодні зустрілись

                У цьому прекрасному класі

                На радісне свято – веселе, чудове,-

 

Всі.         Ми закінчили початкову школу!

 

Учень.    Школа наша – країна мрій,

                Тут вперше все: знання і відкриття.

                І саме звідси йде у світ дитина,

                В своє прекрасне, світле майбуття.

 

(Пісня «Маленькая страна»)

 

Учень.     День сьогодні такий незвичайний,

                 Сонце встало, умите в росі.

                 Скликав в школу нас дзвоник прощальний,

                 І зібрались на свято усі.

 

Учень.     Вся родина зійшлася до класу,

                  Є знайомі старі і нові.

                  Усміхаються мами і тата,

                  Серед нас, як завжди, вчителі.

 

Учень.     Сьогодні у нас найрадісніший день,

                  Бо ми стали дорослішими.

 

Учень.     І найсумніший - бо ми прощаємось

                 З нашим привітним затишним класом,

                 В якому ми сумували і раділи,

                 Плакали і сміялися.

 

Учень.    Прощаємось з нашими першими вчителями, Світланою Григорівною та Тамарою Леонідівною, які віддавали нам свою доброту, любов і ласку.

 

Учень.    Життя – це таємнича книга,

                 Скільки в ній незвіданих доріг…

                 Ти озирнешся і не помітиш,

                 Як швидко пролетів за роком рік.

 

Учень.    Ми мусим пригадати дні минулі

                 І все спочатку пережить,

                 Сторінку за сторінкою гортати,

                 Щоб пригадати давні і близькі часи.

Учень.    Вересень 2010-й рік… Нас 11 несміливих, невпевнених малюків.

 

Учень.     Ось перше вересня…

                 Скликає дзвоник нас –

                 Цей день ми не забудемо ніколи,

                 Як рано, восени, в свій перший клас

                 Веселим ранком ми прийшли до школи.

 

  Разом.   Тут радо зустріла Світлана Григорівна нас.

 

Учитель.  Дорогі діти! Шановні гості! Батьки!  Ми всі трішки хвилюємося, бо сьогодні дійсно незвичайний день –  наші діти прощаються з початковою школою. Пам`ятаєте, діти, якими боязкими, неумілими малятами ви зайшли за мною в клас… Як вчилися безшумно сідати і вставати з-за парти… Як почали писати перші літери...

                 Іще недавно ви – малюки кумедні –

                 З батьками йшли на перший свій урок.

                 Були голосочки тихі, кроки невпевнені,

                 Портфелі важкі і бездна до зірок.

                 І я взяла з батьківської долоні

                 Маленькі ручки й повела у світ,

                 Де ви щодня зростали, дорослішали поволі,

                 Де безтурботного дитинства збігло кілька літ.

 

Учень.    Перша вчителька! Добра, терпляча,

                Наче мама, була нам усім.

                І любов її щира, гаряча,

                Зігрівала сердечко малим.

 

                Ми пам`ятаємо і перший дзвоник

                У шкільному нашому житті,

                Ми пам`ятаємо і Ваші руки,

                Що вперше в клас нас привели.

 

Учень.    Шановна Світлоно Григорівно!

                Спасибі Вам за добру науку,

 

                За паличку першу,

                За першу букву,

 

                За перше слово,

 

                За першу казку,

 

                За перший досвід,

 

                За Вашу ласку.

 

Учень.    Шановна наша вчителько,

                Вам вдячний весь наш клас,

                І ця прощальна пісня

                Звучить зараз для вас.

 

( Пісня «Учитель»)

 

Учень.    У червні 2011-го року наша однокласниця Бабій Настя приймала участь в конкурсі Міс Аліса і виборола титул Міс Оригінальність

 

Учень.    А про перші наші кроки

                І круті стежинки

                Нагадають вам, напевно,

                Веселі смішинки.

 

               - Знаннями, хлопці, поділіться!

               Не знаю, скільки треба «ен»

               Писать в іменнику «рушниця».

 

              - Ех, ти! Порожня в тебе голова!

                Одне – якщо це одностволка,

 

                А як двостволка – значить два.

 

 

 

Учень.  -  Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на малесенькі , от такі (показує) шкільні збори .

 

- Що ж це за такі малесенькі , (показує) шкільні збори ?

 

- Та на них будеш тільки ти і наша вчителька.

 

Учень.    2011-й рік…  З класу вибув Колісніченко Лев, а ми  дружно перейшли до другого класу.  Знов до класу вчителька заходить…

 

Учень.   Так це ж не Світлана Григорівна !

 

 

 

 Учень.   Це Тамара Леонідівна – наша вихователька з дитсадка.

 

                В садочку нас, як пташенят ростили,

                Крила для польоту нам дали.

                Коли прийшли ми в 2-й клас навчатись,

                Долі наші знов переплелись.

 

 Учень.  Пам`ятаємо  і зараз, крізь роки,

                Наші труднощі, другий наш клас. 

                І веселі, цікаві уроки…

                Як же швидко пролинув той час!

 

Учень.  Ну а Муха-Цокотуха, Новорічне свято, от тоді ми показали, чого клас наш вартий!

 

 Учень.   2012-й рік…    Ми всі  учні 3-го класу.

 

                 Шкільним життям ми разом йшли,

                 Всього було: комусь носи товкли,

                 У голос вчительки замріяно вслухались,

                 І, галасуючи, в їдальні ми штовхались.

 

  Учень.   Ой, нема де правди діти,

                 Було всяке серед нас.

                 Той у школі звик шуміти,

                 Той урок не хотів вчити,

                 Той запізнювався в клас.

                 Та такого не було,

                 Щоб робив це хтось на зло.

 

  Учень.   Цього року у квітні до нас прийшла нова учениця –Аня Дрозд. Ми всі з нею подружилися.

Каріна наша приймала участь у конкурсі «Міс Аліса»  і зайняла почесне п`яте місце та виборола титул Міс ……

 

  Учень.   Третій клас пролетів, як одна мить.

 

  Учень.  2014-й рік…  

                 Ось і четвертий дзвінок нас в дорогу покликав,

                 І весело, й сумно усім водночас.

                 І як не хитруй, а вже стали великі,

                 Бо всі перейшли в четвертий клас.

 

Наш клас знову поповнився – до нас приєдналася Нємченко Лєра. 

 

Учень.  Вже з першого вересня ми відчули відповідальність. Тамара Лонідівна оголосила, що у нашому класі буде районний семінар. Почалась підготовка: ми малювали, вчили вірші, пісні, танці.

 

Учень.  І знову ми не впали в бруд обличчям ми показали, як уміємо дружно, організовано і творчо працювати.

А ще ми складали перші в своєму житті іспити.

 

 Учень. Ми всі закінчили четвертий наш клас,

               І старше життя вже чекає на нас.

               Та саме сьогодні  в це радісне свято

               Велике «спасибі» повинні сказати

               Всім вчителям в урочистий цей час,

               За те, що навчали ви добре всіх нас!

 

Учитель.  Сьогодні на нашому святі присутні директор школи Аксініна І.В., заступники директора Мазоха О.Л. та Войтанішек О.В., вчителі, які викладали у вас інші предмети.

 

Учень.  Директор у школі – фігура центральна,

               Як кажуть в народі – всьому голова!

               Директор на місці – то й школа у шані,

               І як він скерує – так підуть діла!

 

  Учитель.   До слова запрошується директор школи Аксініна І.В.

( Виступ  директора школи)

 

Учень.   Завуч , як мама в школі коханій.

                Знаємо всі ми,  як важко нести вам

                Влади тягар на собі.

 

                Вам співчуваємо, щастя бажаємо,

                На довгі-предовгі роки.

                Сили, наснаги, здоров`я й відваги

 

  Всі:        Зичимо вам залюбки.

 

Учень.   Олену Вадимівну також вітаємо,

                Від усього серця щастя бажаємо.

                У конкурсах майбутніх,

                У змаганнях незабутніх,

                Пам`ятайте про наш клас

                І будь ласка допомагайте нам кожен раз.

 

Учень.    Музика – предмет не новий,

                Мальовничий, пречудовий

                І цікавий нам всією

                Неповторністю своєю.

 

                Марію Павлівну ми дуже любимо

                І ті пісні, що вчили,

                Ніколи не забудемо.

 

Учень.    І англійську ми вивчаєм залюбки,

                В Англію готові придбати зараз вже квитки.

 

                Хелоу, екскюз мі, пліз, ай лав ю - це не сюрприз!

                Всі слова перемішались – але ми усі старались.

 

                Алла В`ячеславівна, мову вивчим на «відмінно»,

                І довчим все непримітно!

 

Учень.   А ще ми дуже любим інформатику  -

               Вчитель там чудовий …

               Хоч не вміємо складати ще програми ми…   

 

Учень.   Шановні вчителі, Вам дякуємо щиро,

                За ваш невтомний труд, терпіння і любов.

                Бажаємо всім вам здоров`я і натхнення,

                Щоб доля в Вас щасливою була.

 

Учитель.   Дорогі діти, поруч із вами весь цей час були ваші батьки. Погляньте,  їхні очі сяють щастям, а десь у глибині прихована тривога, бо попереду чекає ще стільки випробувань!

 

Учень.    Дякуємо вам, любі батьки,

                 За сумлінну допомогу,

                 Щиру підтримку,

                 Неабияку силу волі,

                 За відчайдушне терпіння,

                 Силу,

                 Наснагу,

                 Витрачене здоров`я 

 

Всі:        За те, що допомагали нам навчатися.      

 

 

Учень.    Любі, ми вам обіцяємо: учитись, дружити

                Гарні оцінки додому носити,

                Щоб дарувати радість вам,

                Нашим дорогим батькам!

 

Учитель.   Шановні батьки! Дякую Вам, що ви були поруч зі своїми дітьми від 1-го до 4-го класу. Сьогодні я хочу привітати Вас і нагородити почесними медалями матусь «За мудрість і терпіння», а батьків «За мужність і терпіння».

Для вручення медалей запрошуються батьки …….

                   Ви дяку прийміть за дітей хороших,

                   За втрачені сили, недоспані ночі,

                   За допомогу, за ваші уміння,

                   За віру в дітей, за ласку й терпіння,

                   За те, що у класі ремонти робили,

                   І фарбували, і клеїли стіни,

                   Костюми красиві до свят готували,

                   І ще на змаганнях за них вболівали.

                   Бажаю ще більше терпіння набратись,

                   Бо ще вісім років вам разом навчатись.

 

Тож благословіть своїх дітей на подальше навчання.

(Виступ батьків)

 

Батьки.     Сини і дочки, наші рідні діти,

                    Ось час настав зробити крок вперед.

                    Ви стали старші, стали розумніші,

                    У добрий час благословляєм вас.

 

                    Сієм сьогодні зерном ваговитим,

                    В житті щоб були завжди працьовиті,

                    Мали лиш шану й повагу людей,

                    Радо всміхався щоб кожен вам день.

 

                   Нехай вас Господь благословляє

                   У світлу путь на добрії діла,

                   На вірну стежку завжди наставляє,

                   Щоб доля в вас щасливою була.

 

Учень.       Як швидко дні навчання пролетіли!

                   Ми початкову школу вже пройшли.

                   Так підрости чимшвидше ми хотіли,

                   Цей час настав – усі ми підросли!

 

 

Учень.     Зростали ми, читали і писали,

                 І з нами поруч вчителька була.

                 Вона, мов сонце, шлях нам освітила,

                 Навчала мудрості, вела із класу в клас.

                 Мов рідних діток нас вона любила,

                 Підтримувала й захищала нас.

 

Учень.    Тамаро Леонідівно!

                Сьогодні шану вам складаємо

                 За доброту, за щирість і тепло,

                 Здоров`я, щастя та добра бажаємо,

                 Щоб сонечко завжди в душі цвіло.

 

Учень.   Навчали нас терпляче і натхненно,

                Вели у казку і легенду нас.

                І ми вам всі вклоняємось доземно

                У цей чудовий урочистий час.

 

(Пісня «Мой  добрый учитель»)

 

Учень.    Як мить одна пройшли чотири роки,

                 І нам із вами розлучатись час.

                 Великі зроблені в навчанні кроки,

                 У вересні вже прийдем в 5-й клас.

 

Учень.    От була у нас одна вчителька – все було просто і зрозуміло, бо вона нас так любила, а тепер, кажуть, будуть різні вчителі. Кожен свій предмет вестиме, а ще й класний керівник буде, само собою…

 

Учень.    Ну, то й що? Звикнемо. Головне, щоб  кожен з нас був добрим, слухняним, чемним.

 

Учень.    Вчителі всіх нас любитимуть, як ми будемо добрі, вчитимемо кожен день уроки, виконуватимемо правила для учнів… Чому ж не любити добрих дітей?

 

Учень.    Так тобі здається. Але ж вимоги в кожного свої, та й не знають вони нас іще.

 

Учень.    Еге, може, будуть прискіпуватися, вимагати, карати…

 

Учень.    Ну, так-так, тебе покараєш!  Ніхто не ставить собі за мету прискіпуватися, карати…  Вчися , виконуй домашні завдання, все роби як слід, і будуть тебе всі поважати і любити.

 

Учень.    А він, бач, іще нічого не знає, а вже ладен робити так, як у тій пісеньці співається…

 

Учень.    А як там співається? Щось не пригадую.

 

Учень.    А ось послухай (співає):

 

                Ніхто мене не любить, ніхто не поважає.

                Піду я у садочок, наїмся черв`ячків.

                А черв`ячки чудові, всі різнокольорові.

                І я їх буду їсти – ням-ням, ням-ням, ням-ням.

 

Учень.    Не переживайте, всі вчителі дуже добрі. Я в цьому впевнена. Знаєте Аню Стороженко з 8-го класу, вона вчиться на «відмінно», і її всі поважають і люблять. Не вірите мені? Запитайте в неї.

 

Учень.    Воно-то так. Але все одно якось страшнувато. Це ж не початкова школа. Та й старші учні можуть нас ображати, а Тамари Леонідівни поруч вже не буде. Хто ж нас захистить?

 

Учень.    Я чув, що в 5-му класі нашим класним керівником буде Ніна Василівна.

 

Учень.   Цікаво, яка вона?

( Директор школи представляє дітям і батькам класного керівника, що візьме дітей у 5-му класі)

 

Батьки.  Шановна Ніно Василівно, за українською народною традицією, прийміть хліб-сіль та наших дітей і ведіть їх далі шкільною стежиною, а ми будемо вам у всьому допомагати.

(Батьки вручають хліб-сіль майбутньому класному керівнику)

 

Учень.  Майбутню вчительку свою щиро ми вітаємо,

               Гарні побажання їй ми посилаємо.

 

               Вам даруємо чарівну ручку-рукописку,

               Щоби гарні лиш писали ви батькам записки,

 

               Швидко щоб перевіряли наші всі завдання,

               Щоб не довелося вам сидіти з вечора до рання.

 

               Щоб лиш гарнії оцінки виводила ручка,

               ……………

(Вручення квітів майбутньому класному керівнику)

 

 

 

 

Учитель. Ну ось і все. Минули чотири роки навчання. Мені жаль розлучатися з вами, але нічого не вдієш. Вам необхідно йти вперед, щоб досягти своєї мети.

- Любі діти! Я від щирого серця зичу вам тільки попутного вітру у вашому плаванні великою країною Знань. Попереду на вас чекають нові випробування, нові предмети й нові вчителі. Але нехай труднощі вас не лякають! Вірте в себе, свої сили,і у вас обов`язково все вийде. Запам`ятайте, справжньою людина може стати тільки  тоді, коли твердо і впевнено прямує до своєї мети. Та мета не виправдовує засоби, тому ще раз хочу нагадати вам слова-заповідь: « Поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб вони поводилися з тобою». Щиро бажаю вам успіхів, щоб всі ваші мрії збувались, а ваші батьки пишалися вами.

 

Наше свято добігає кінця, то ж прийшов час вручити вам дипломи випускника початкової школи.

( Вручення дипломів)

 

Учень.  Ми сьогодні вже підемо від Вас

               По стежині шкільній в 5-й клас.

               Не сумуйте за нами, рідненька,

               Ми завжди пам`ятатимемо Вас!

 

               Ніби теплий подих від весни,

               Пролетіло стільки митей ясних.

               Старша школо, ти нас зустрічай,

               Хлопчиків й дівчат таких прекрасних!

 

               Люба школо! Тільки із тобою

               Збудуться бажання наші й мрії.

               То ж лети в травневу ясну синь,

               Пісня нашої надії.

 

(Пісня «Мы покидаем начальную школу»)