Свято рідної мови "Наше диво калинове - українська мова"

Свято рідної мови

«Наше диво калинове – українська мова»

Під звуки веселої української мелодії діти заходять до святково прибраної музичної зали

Учень: Запрошуємо  вас

               У  найправдивішу  казку.

               До  неї  відкривається 

               Вхід  через  мить.

 Учениця:  Із  серцем  відкритим,

               З  обличчям  без  маски

               У  світ  цей  чарівний

               Сміливо  ступіть.

(Звучить музика.  Заходить  дівчинка- українська  мова).

Мова. Я – наука непроста, хоч і цікава,

            В королівстві я живу слова і забави.

            І в свою майстерню мовну,

            Доки ви зі мною,

            Мовних скарбів пребагато

            візьмете з собою.

Учениця: Ми про тебе, Мово, багато віршів знаємо. Ось послухай.

Буква до букви –

І виникло слово.

Слово до слова –

Звучить рідна мова.

Українська  моя  рідна  мово,

В  кожнім  слові  твоїм  -  цілий  світ !

Бачу  барви  у  нім  веселкові

І  калини  червоний  цвіт. .

 А  ще  небо  блакитне,  бездонне,

І  сонце,  й  пшеничні  поля,

Плескіт  рік,  шум  гаїв  невгамовний  -

Вся  моя  українська  земля.

 Вона,  як  ніжна  пісня  колискова,

Заходить  серцем  в  нашу  душу  з  ранніх  літ.

Ця  мова,  наче  пташка  світанкова,

Що  гордо  лине  в  свій  стрімкий  політ.

 Велична,  щедра  і  прекрасна  мова !

Прозора  й  чиста,  як  гірська  вода.

Це  Українська  мова  барвінкова

Така  багата  й  вічно  молода.

 Вимовляю  кожне  слово,

Кожне  слово,  наче  спів.

Найдорожча  рідна  мова

Мова  діда  і  батьків.

 .Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

  Спитай  себе,  дитино,  хто  ти  є

І  в  серці  обізветься  рідна  мова,

І  в  голосі  яснім  ім’я  твоє

Просяє,  наче  зірка  світанкова.

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря діамантів, це мова моя.

Це – мова моєї Вкраїни!

Рідна мова, мов гірська вода.

Рідна мова – вічно молода.

Рідна мова в серці з ранніх літ.

Гордо лине мова у політ.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас.

Бо єдина – так, як мати,-

Мова в кожного із нас!

 Яка ж багата рідна мова! 
Увесь чарівний світ у ній! 
Вона барвиста і чудова 
І кривдити її не смій!

        Бо ж вона така багата,

І така чудова,

Неповторна і крилата,

Українська мова!

     Солов’їну, барвінкову,

Колосисту на віки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Пісня «Батьківська мова»

І радісно й святково,

І гордо, і велично

Я мову солов'їну

Несу в піснях у світ!

Бо українське слово,  |

Як та вода кринична,  |

Як у саду калина,     |

Що свій дарує цвіт!   | (2)

Приспів:

Вона – сонцесяйна,

Вона – промениста,

У ній – правіків течія!

Така життєдайна       |

І праведно чиста –    |

Це батьківська мова,  |

Це мова моя!          | (2)

В ній – серця насолода,

Моєї долі крила,

Вона – барвиста мова,

Батьківський заповіт!

У ній душа народу     |

І непоборна сила,     |

У ній незгасна пісня, |

Що лине з роду в рід! | (2)

Приспів.

Учень:  Гумор веселий до нас завітав,

                  Час народних усмішок настав.

Інсценізація усмішки Павла Глазового "Кухлик".

А в т о р. Дід приїхав із села

                 Ходить по столиці.

                Має гроші - не мина

                 Жодної крамниці. 

Попросив він: 

 Д і д. Покажіть кухлик той, що з краю.

 Той що з боку смужка

Продавець. Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка?! 

Д і д {у руки кухлик взяв і насупив брови) 

- В Україні живете й не знаєте мови.

Продавець. У меня єсть свій язик, нікчему мне мова! 

Д і д. Цим пишатися не слід. 

           Бо якраз така біда в моєї корови: 

           Має, бідна, язика, та не знає мови. 

 1.Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

         - Ти що там , шибенику, робиш? - запитує він сердито.

         -Та упало ваше, дядьку, яблуко, то я вішаю його.

2. -Ти що, Іванку, робиш?

   -Пишу листа Галинці.

   -Так ти ж ще писати не вмієш!

   -То нічого. Галинка ще не вміє читати.

3. Вчитель питає учня:

- Васю, слово «мати» якого роду?

Вася подумав і відповідає:

-Як у платті – то жіночого, а у джинсах – чоловічого.

Учениця.   Розвеселили нас  смішинки – веселинки, а під гарний настрій 

                  хочеться танцювати

Танець «Черевички»

 Учні. (кожен по одному слову  15 дітей) 

Українська мова промениста, 

 Доступна й лагідна, весела і дзвінка. 
Багата, як земля, джерельно-чиста, 

 І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти, 

Читаю вірші та пишу слова.

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова,

Всі разом (піднімають  букви)         УКРАЇНСЬКА МОВА!

Всі разом.

Обіцяєм: Рідну Мову

Будем завжди шанувати!

Що почули - пам’ятати!

Ти - як зірка світанкова,

Українська наша  МОВО!

Пісня «Рідна мова»

Ми з дитинства знаєм нашу мову,

Знаєм гарні пісні і вірші.

Нею розмовляють тато й мама,

Розмовляють бабці й дідусі.

Приспів:

Наша мова колискова,

Будеш жити ти завжди!

Рідна мово колискова,

Будеш жити ти завжди!

Різні мови знаєм і вивчаєм,

Але наймиліша нам своя.

Наша мова радісна й чудова,

Муза і Шевченка і Франка.

Приспів.

А коли дорослими ми станем -

В заповітах скажемо своїх,

Щоб плекали діти нашу мову,

Прославляли й берегли її.

Вчитель. Наше свято завершується. Дякую, що сьогодні ви своїми серцями і душами відчули, яка красива та мелодійна наша мова. Вона - гордість українців усього світу. Бо ми нею розмовляємо, думаємо, пишемо, читаємо. Без неї не уявляємо так свого існування, як без України. Сподіваюся, що ви ще глибше відчули, який неоцінений скарб — наша мова і як її треба берегти. Отож вчіться, читайте й іноземні мови вивчайте. Лише одне запам'ятайте: своєї мови не цурайтесь! Дякую за увагу!