Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Свято "Різдвяна Казка"

Про матеріал

Це захід відкриє двері у чарівний світ різдвяної казки, до якої може потрапити як маленький, так і дорослий. Зможете дізнатися, що таке вертеп, дідух....; допоможе розвивати мову, мислення, увагу, творчі здібності, акторську майстерність; формувати культуру і виховувати віру в Бога.

Перегляд файлу

Різдвяна казка

Мета:

  • познайомити дітей з історією свята, сприяти  їхній пізнавальній активності;
  • розвивати мову, мислення, увагу, творчі здібності, акторську майстерність;
  • формувати культуру і виховувати віру в Бога.

( за сценою)Світ замовкає в чеканні,
На диво в ніч цю тихо жде,
А у зимовому мовчанні
Лапатий білий сніг іде.
І віриться мені у казку,
Принишкло в трепеті усе.
На людство сходить Божа ласка
І всім любов і мир несе.

Запаліть різдвяні свічі,
Хай в душі засяють зорі,
Хай до серця таємниче
Радість заговорить.
Хай віта Вкраїна
Небесного Сина.  

Бабуся і внуки (Бабуся читає книжку)

У Різдвяну ніч, коли Бог став людиною відбувалися справжні дива… Радісне тремтіння пройняло усе живе: гори диміли, ріки весело дзюрчали, ліси шелестіли, наче грало тисяча музик, той,хто спав пробудився…наче ангел пробудив і прошепотів такі слова, що думаєш над ними і кінця не має. У кожній країні вони звучать іначе, але всі вони означають величну новину  «Бог уже народився». Хтось мовив «Христос народився», а здаля було чути «Славімо його».   Ця історія почалася більше двох тисяч років тому, за часів правління імператора Августа. Вночі, в стайні серед тварин з’явилося на світ немовля, Син Божий. І на Сході загорілася яскрава зірка. Прямуючи за цією зіркою, волхви вирушили до Віфлеєму, як було сказано в Святому Письмі. Зірка привела мудреців саме до того місця, де було немовля. Вони принесли йому свої дари: золото – як царю царів, ладан – як Богу, і смирну – як пророку. Хлопчику дали ім’я Йєшуа, що по-єврейськи означає «порятунок», а по-грецьки його ім’я звучало як Ісус.

 

Презентація

Ведуча: Ніч перед Різдвом… Це мир і спокій кожної родини, це чарівна казка старовини, це та вечорова зоря, яка ще довго буде світити нам у майбутньому, це голос предків, що знову й знову оживає і відроджується в наших душах. Кожна церква у нашій милій Україні підносить до Бога щиру молитву, палку любов у цей неповторний щасливий час, час Різдва Христового.              

Ведучий.  Різдво має  свої традиції і свої забобони. Перед святом можете і не йти до сусідів, щоб щось позичити. Ніхто вам нічого не позичить, бо це погана прикмета. Із дому піде все щастя, якщо ви позичите щось…. Різдво — це сімейне свято, як і всюди, і ніхто не повинен лишитися один, тому всі стараються запросити до себе одиноких людей.

Ведуча.. А й справді. З усіх християнських свят саме Різдво найбільше асоціюється з дитинством і родиною.  На Різдво заходить казка в кожний український дім. Бо в кожній хаті вже наряджена ялинка сяє різнокольоровими вогниками, а на столі 12 пісних смачних страв, які закликають кожну родину до столу. Христос рождається!

Дійство. На сцені — стіл. Виходить Мати і кличе дітей) Мати. А ходіть-но, діточки, до мене, будемо стіл готувати до святої вечері. А я вам буду все детально розповідати. (Діти сходяться, сідають на лавки, на стільчики). От поки ви спали ми з татом вдосвіта вогонь живий розпалили із дванадцяти полін, які заготовляли 12 днів, це для того, щоб цілий рік на кожен місяць приходило до нашої сім’ї тепло та щастя.

Малий хлопчик. А кутю вже зварили, мамо?

 Господиня: А як же, діточки! Тато ще до схід сонця приніс з криниці непочатої водички і ми в ній зварили дуже смачну кутю із пшениці, бо пшениченька — це символ вічного життя на землі. Заправили її родзинками… Кожен складник куті — це символ. Наприклад, зерно додає нам силу та здоров'я, cмак — багатство і добробут, горіх — дружбу і любов у родині.

Господар:А ти доню бери маку натри у макітрі до куті. А я меду принесу… А мед, діточки — це символ вічного щастя святих на небі.

Господиня:  узвар ми зварили  з яблук, грушок, слив, вишень із нашого садочка... І все це зробили ще до сходу сонця, то ж кутя наша і узвар освячені самим Богом! А зараз будемо нашу хату готувати до Святого вечора.

 Господар: Ну, ходи, синочку, зі мною. Ось тобі три колоски, а я візьму непочату воду і підемо в хлів, худобу окропимо, погодуємо. Бо сьогодні такий вечір, що худобина між собою говорить. Та разом і наш Дідух та сінце окропимо водичкою.

Господиня: (дає паляницю) На бери, трохи медом помасти. Ідіть з Богом та принесіть доброго сіна на стіл та ладної соломи на підлогу,а я кутю заправлю. ( Гануся  підходить до мами і хоче лизнути куті. Мама гримає на неї.)  

Господар: Запамятай перш ніж приступити до вечері,  треба нагодувати худобу і «запросити гостей». Вдарити сьогодні будь-яку тварину — великий гріх! У цю ніч, опівночі, всяка німина людською мовою розмовлятиме з Богом. Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б’є її і добре годує, вона похвалить його перед Богом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то нехай потім нарікає такий господар сам на себе, якщо йому не поведеться з худобою в наступному році.

 

Господиня: Не хапай нічого до вечері, бо будеш голодна цілий рік.

Наталка: А я вже один голубець з'їла і ніхто не бачив.

Господиня: Та кажуть, так, що як ніхто не бачив, то будеш відгадувати чужі думки. - Наталюсю! Принеси гарний обрус! Ганнусю! Насип у сільничку солі, принеси пшениці під хліб та по кутах столу постав зубку часнику (часник відганяє злих духів). (Господар вносить солому та сіно до хати, а Миколка дрова кладе біля печі).

Господар:  На щастя, на здоров'я, зі святами, з колядою.

Дай, Боже, щасливо впровадити та других дочекатися.

Христос Рождається!

Всі: Славімо Його!

Господар: А чи хата метена дванадцять раз щоби я сіно стелив?

Гануся: Стеліть, стеліть. Метена.(квокають)

(Господар розстеляє солому, мати несе дві хлібини круглої форми та калач. Дівчата інші страви та кладуть їх на стіл) 

(Господар заходить до хати, знімаючи шапку, вносить «дідуха», вітається)

 

Господар: Дай Боже здоров'я!

Господиня: Помагай Бог. А що несеш?

Господар: Злато, щоб жили багато цілий рік! (зупинившись посеред хати хреститься та віншує усю родину):

Віншую вас з цими святами,

з Рождеством Христовим,

Щоб ви дочекали до Нового року,

Від Нового року до Богоявлення,

Від  Богоявлення, до Воскресенія,

Від  Воскресенія, до  Вознесенія,

Від Вознесенія, до ста літ,

Допоки вам Пан Біг призначив щастя,

Здоровя і довгий вік!

 

Господиня: Ганнуся, не облизуй макогона, бо будеш мати лисого чоловіка.

Ганнуся: а я мак і ложкою попробую.

Господиня: А коли й насіння їстимеш, а ще й плюватимеш, то блохи заведуться у хаті.

Господар: Ґаздині! Вже скоро перша зірка на небі зійде, а ви ще не готові. Дайте хоч паляницю,

 Господиня. Ну ж бо, дочко,  поставимо на стіл усе, що приготували до вечері.                                                                                                                                 Дочка. Першою на стіл треба поставити кутю, бо сьогодні це найголовніша страва.                                                                                                                                  Дочка підносить  горщик із кутею, ставить його посеред столу.)                        Господиня. А тепер узвар. (подає дочка).                                                                     Дочка. А чому саме узвар?                                                                                                                       Господиня. Узвар - це страва теж символічна, сухофрукти є символом родючості, цукор та мед – солодкого життя .                                                           Господиня (виставляючи на стіл страви).                                                        Господиня. Ось варенички гарячі,
Цибулькою засмажені добряче.                                                                                                Дочка. І картопелька печена є
З часничком товченим.                                                                        Господиня. Солоні опеньки,
Смачні та гостренькі.
Неси швиденько, дочко,
Квашену капусту та огірочки,
Щоб було чим пригощати,
Людей добрих частувати.                                                                                                                      Дочка. Несу! Несу! Ось борщик  ще пісний,
Гарячий та запашний.                                                                                                         Господиня. А на останнє –
Голубці гречані
Та різні маринади
Для смаку та принади.                                                                                               Дочка. Посеред столу у нас кутя,
Щоб все було до пуття.                                                      

 

 

Всі виходять зі сцени, а на сцену піднімаються ведучі.

Ведуча. Ось так готуються зустрічати Різдво в Україні. Головним тут є Дідух, який в’яжуть з дванадцяти сніпочків пшениці, жита, вівса, ячменю, льону та лікарського зілля. Обв’язують його кольоровими стрічками, бубликами, щоб був добробут і щастя в родині і на Землі. І книш для добрих духів, та святковий коровай-плетінка на столі, щоб щастя і достаток спліталося і було завжди з людьми. На Святий Вечір кожен господар дбає, щоб у його хаті було вдосталь їжі, щоб так було цілий рік.

Ведучий. Перед вечерею усі вдягалися у святковий одяг. А з першою зірочкою мати всіх кликала до столу. Першим сідав господар, а за ним по старшинству інші члени родини, акуратно подмухуючи на лавки, щоб на духа не сісти. На столі стояло 12 пісних страв — це кутя, узвар, горох, капусняк, риба, гриби, голубці, вареники, млинці…. 12 обов’язкових страв, аби в усі 12 місяців року жилося в достатку. Усі страви мають бути пісними, як символ тієї бідності, в якій родився Син Божий. А після вечері сім’я починає колядувати

Ведуча. Колядки – це гімн Христу, оспівування його народження, Колядування – звичай дуже давній, відомий у всіх слов’янських народів. Пройшли уже тисячі років, але звичай колядування не зникає.  У одних містах і селах колядувати ходять зразу ж після Святої вечері, в інших -  на  перший день Різдва, але є такі звичаї коли колядують і на 2-й день Різдва.

Ведучий.Свята Вечеря — це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загиблі — всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом. Живі, пам’ятаючи своїх мертвих родичів, ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері.

Господар. (засвічує свічку). Давайте всі помолимося, та приступаймо до вечері.

 

Господиня: Зачекай ще хвилинку, замкну двері на ключ, аби про нас люди не брехали. (Закриває). А ти, Ганнусю, візьми Миколову шапку та сідай на неї, аби скоріше заміж узяли. (Всі клякають на коліна та моляться).

Господар: Просимо, тебе Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них знаємо: що в лісі заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях заблудилися. Молимось тобі Боже, за тих, що ніхто про них не знає. Лягаючи і встаючи та йдучи дорогою ніхто не згадає. А вони, бідні душі, гірко в пеклі перебувають і цього святого вечора чекають. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мертві душі спом'януть! Господи! Захисти худобу мою від звіра, а мене грішного від віри поганої, та від безвір'я - на росах, на водах та тяжких переходах.

Разом: Дякуємо Богові святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят.

 Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь. (Всі стають та за стіл

Господар: Ну то подивіться чи є дванадцять страв на столі, щоб вже ні за чим не вставати та щоб нас того року не бракувало.

Господиня: Діточки! Не нахиляйтеся близько до столу, аби збіжжя не падало та не гнило влітку.

Наталя: А я вже куті хочу.

Господар: (Встає, набирає куті в ложку і кидає вверх).

Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на новий врожайний рік. (Всі їдять кутю)

Господиня: Дівчата! Збирайте ложки та йдіть на двір ними калатати. Прислуховуйтесь добре, з котрого боку собаки гавкатимуть, щоб ми знали, звідки зять буде.

(дочки виходять, чути стук в двері заходять дівчата разом з колядниками)  

Коляда 

.  Христос народився -
     Я веселюся,
     Що дасте у руки -
     Я поклонюся.
    Ви самі знайте -
    Що краще гроші дайте,
    І горішків ще жменьку
   Добавить в кишеньку.

 

5. Коляду для вас співаю,
    Дай вам боже урожаю,
    Щедрих нив, садів квітучих,
    Зірку в небі на Святвечір
    Для дорослих і малечі.

Господар: Дякуємо, що не минули нашої хати. Ось вам гостинці у торбинку. Даємо бубликів в’язку, щоб ваше життя було як казка. А це вам горіхи, щоб було багато втіхи. Даємо вам яблуні плоди, щоб ніколи не знали ви біди. Ось вам цукерки-щоб не було між вами сварки. А це гроші – бо ви діти хороші. Ходіть здорові і щасливі.

Обдаровують дітей гостинцями

Бабуся і внуки (Бабуся читає книжку)


А що там каже наша чарівна книжка?                  А чи  святкують Різдво в інших країнах?  Читання з книжки…

“Легенда про Різдвяні троянди”,  

Це діялось у давній час. Над сонним світом ніч царила,
І променистая зоря над Віфлеємом заясніла.
Почули діти пастухів, що народився їх Спаситель –
З усіх сторін, з усіх усюд з дарами йшли в Його обитель.
Несли Йому живих ягнят, і глеки меду золотого,
І молоко від рідних стад, і хліб від вогнища живого.
Лише сиріточка одна в Святий вертеп зайти не сміла,
Стояла здалека сумна, на землю краплі сліз ронила.
- О Боже, - плакала вона, - чому нічого я не маю,
Ні одежини, ні житла, чим я Ісуса привітаю?
Та раптом промінь осяйний розвіяв темряву глибоку –
І бачить дівчинка – при ній посланець неба ясноокий.
- Не плач, маленька, не журись, - промовив тихо гість небесний, -
Ти можеш Богу принести із сліз дарунок пречудесний –
Поглянь, дитинко, на землі, куди твої упали сльози,
Троянди білі запашні цвітуть крізь бурю і морози.
Ці дивні квіти позривай і – бачиш ти ясну дорогу? –
По ній рушай і дар страждань ти передай Дитятку-Богу.
І ось із квітами троянд, що руки ранили шипами,
Сирітка у вертеп Христа ступила босими ногами.
І диво! – у очах святих, мов зорі, заблищали сльози –
З усіх-усіх дарів земних Ісус-Дитятко прийняв рози.  

Дитина. А ви святкували Різдво у дитинстві?

Бабуся. У моїй сім’ї до зимових свят готували смачну їжу, святковий одяг, прикрашали і прибирали дім. З дитинства пам’ятаю приказку своєї мами «в брудному домі ангели не літають». Якщо хочеш дочекатися ангелів — створи їм комфортні умови. На Миколая я заглядала під подушку. На Новий рік — під ялинку, а на Різдво — колядувала.

А я перегортаю наступну сторінку нашої чарівної книги……………  І жменькою дитячих святкових спогадів, які наче різдвяні дзвіночки лунають серед щоденних дорослих клопотів є Різдво.

 Різдво -час, коли з кожним  може статися чудо. І час, коли кожен може стати трошки чарівником.  Давайте подивимося як говорить про це притча

 

(повчальна притча)

 

                                       Сценка «Прийми Ісуса»

 

      Звучить музика фортепіано, на фоні музики говорить Одарка

Одарка: ( Входить до хати)

От і добре, що заметіль вщухла на дворі, адже сьогодні велике і дуже радісне свято - Святий вечір, (знімає кожушок) Незабаром і перша зірочка визирне - тоді й до Святої вечері всі сядуть. А отець парох на проповіді казали у церкві, що сьогодні в часі Святвечора до кожного завітає найбільш жаданий гість - Ісус Христос. Так що треба швиденько накривати на стіл, адже у мене все готове: і кутя з маком, медом і горішками, і пампушки, і варенички, і голубці, і узвар. Всі дванадцять страв як і годиться. В першу чергу треба накрити стіл гарним обрусом. (накриває). Тепер поставлю всі зготовані страви (ставить). От і добре, все ніби готове. Хоч би скоріше прийшов довгожданий гість. Ой! Треба причепуритись трішки, коралі начепити чи що? Ой, хтось ніби іде, чую сніг скрипить під ногами. Ой, та це напевно Ісус вже прийшов. (Входить солдат) Солдат: Добрий вечір вам у вашій хаті. Пустіть, будь-ласка, переночувати до Вашої хати. Я добираюся додому, уже добре стомився, а додому ще дуже далеко. Хотів би відпочити з дороги. Можливо, знайдеться у Вас для мене куточок. Я трішки відпочину і піду далі.

Одарка: (в сторону) А як же мій гість? Що подума Ісус, коли прийде? (голосно до солдата) Не можу, голубе, не можу. У мене і хата маленька, і вечеря бідненька. Іди до сусідів - вони багатше живуть. '

Солдат: Ну що ж, пробачте. Бувайте здорові.

Одарка: (сіла) Іди з Богом. Чому Він так довго не йде? Вже і зірочка зійшла на небі, а його все нема...

Ой! Хтось стука. Це напевне Він. (Входить жебрак з торбою)

Жебрак: Зглянься, сердешна жінко, пусти в хату погрітися. Надворі холодно, я вже геть промерз. У людей вечеря свята, кутя, а я бідний, сам-самісінький. Отак ходжу від села до села й прошу кусень хліба, щоб з голоду не вмерти. А сьогодні хотів би повечеряти як усі люди, адже це Святвечір.

Одарка: (до людей) Чи не напасть сьогодні? Чекаю такого гостя, такого гостя! А тут ще той жебрак, от горе мені, (до дідуся) Та що в мене є, в бідної самотньої жінки? А в хаті самій повернутись нема де. Іди собі дідусю до сусідів - там просторіше. І погрієшся, і повечеряєш.

Жебрак: шкода, дуже шкода. Ну що ж, піду дальше.

Одарка: (коло столу) Вареники уже вистигають, пампушки холонуть, і борщ з вушками вже не так смачно пахне... А гостя бажаного і дорогого все нема. Де ж він забарився? Я його так чекаю, так чекаю! (Стукіт у двері)

Од арка: Оце неодмінно Він! (Входять діти)

Діти: Ми так замерзли, тітонько, так замерзли. Пальчики на руках аж посиніли, а ніг майже не чуємо. А їсти так хочеться, тітонько!

Одарка: Ось нате вам по пиріжку та йдіть собі, дітки, йдіть, бо до мене гість має прийти. Мені зараз не до вас, йдіть собі. (Випроваджує їх. Сідає.) І чому його так довго нема? Де він забарився?

Ангел: Одарко, Одарко! Ти чом Ісуса до себе не пустила?

Одарка: Та як же так! Весь вечір його виглядаю, не приходив...

Ангел: Приходив, Одарко, приходив. Аж три рази приходив до тебе, а ти не пустила.

Одарка: Три рази, як три рази?

Ангел: Перший раз приходив в образі воїна, втомленого і голодного. Ти йому місця на лаві пожалкувала. Вдруге - в образі старця нещасного приходив, а ти йому у Святвечір навіть хліба шматок не дала, а третій раз - Ісус приходив в образі діток голодних, безпорадних та замерзлих. І не знайшлося в тебе до них ні любові, ні щирої помочі... Одарко, Одарко! Пригадай собі науку Христа, Щиро покайся.

Одарка: О Боже мій милий! Що я наробила?

(Чути стукіт і дзеленчання дзвіночка, звук сопілки 

До хати заходять віншівники одягнені в зимовий одяг.

Дівчата пов 'язані великими шаляновими хустками).

 

Звучить коляда «А ми люди подорожні»

 

Ведуча розповідає про вертеп

 

Заходить вертеп

Звучить коляда « Добрий Вечір тобі»

Звіздар: ( Стукає тричі палицею із зіркою)

Агов, господарю! Чи пустите вертеп у хату?

Слава Богу! Добрі люди з Вефлеєма ми ідемо звістку радісну несемо.

 

Пастушок 1: Добрий вечір, мир тій хаті!

Ми пастушки небагаті.

Прийшли у вашу господу

Щоб розказати про нашу пригоду.

 

Пастушок 2: Гуртом у саду ягняток пасли,

Втомились,позасинали,

Раптом зірка засіяла,

Наші душу звеселила.

 

Пастушок 1: Полинули ніжні дзвони

Попід небесами,

Опустились  херувими

Й встали поміж нами.

 

Пастушок 2:Ми вночі при стаді спали,

І не знали й не гадали, що коїться в небесах

Аж тут раптом серед ночі протираєм сонні очі

І почули – хтось співає, а на небі зірка сяє.

 

Пастушок 1: Ми почули спів ангелів,

Спів веселий , спів веселий,

Що в вертепі, у яснині,

Божий Син родився нині!

 

Коляда:

 

Ангел 1: Не бійтесь люди чесні,-

Ми з до вас посли небесні,

Принесли радісну новину,

Що Пречиста Божа Матір

Породила сина

Не в палатах породила

На м’якій постелі,

А на сіні у вертепі,

У бідній оселі.

Там син Божий народився ,

Сіном був прикритий.

Замість того, щоб скупатися,

Сльозами був вмитий.

 

Цар 1: Сотні років ми страждали

             На Месію всі чекали.

Цар 2: Врешті зірка засіяла

Нам дорогу показала.

 

Цар 3: У далекім Вифлеємі

Ми оце дарами йдемо.

Входить жид.

Я щиро вас радий вітати,

Я вам прислужитьсь готовий

Щось можу в дорогу продати.

Звіздар:Забирайся, Мошку, з хати,

Бо торгу не буде.

Нині хочуть святкувати усі чесні люди.

Жид: Ну, що купіть собі краму

У моїй крамниці.

Як вам будуть тішитися файні молодці!

А як грошей забракує,

То Мосій Якович заборгує.

Пастушок 1: Ти наразі заборгуєш,

А потім не даруєш,

Людей з хати виганяєш

І маєтки забираєш.

Пастушок 2: Спровадьте жидів з хати

Ми не хочем торгувати.

Жид: Що?! Жида гнати?

Жида з хати випихати?

Щоб до вас біда прийшла,

Щоб вам Циган коні вкрав,

Щоб вас Чорт у пекло взяв.

Чорт: Хто мене поминає,

Хто мене не забуває,

Там де бійки, сварки, крики,

Там мої грають музики!

Де  нишпорять шахраї,

Там товариші мої.

А де всякі чарівниці.

Там мої рідні сестриці.

Бо я жвавий і моторний,

Тілько що я трохи чорний.

Тому й ім’я таке маю –

Чортом мене називають.

Біда: А я – ваша Біда,

Я вас всіх віддавна знаю!

Я вас мучу проклинаю,

Відбираю ваші статки,

Не лишаю на вас й латки!

Сію вам у душу страх!

Сила в мене є в руках!

Циган: Я є Циган щедрий,

Умію робити , кую, дую та й краду,

Вмію ворожити.

Можу навіть жінку вкрасти,

У кого є файна.

Можу коника гнідого

Вивести зі стайні

Можу ложку підгострити,

Голос підкувати.

А як дасте кусень сала –

На скрипці заграти.

Чорт:  Добре, Цигане і Жиде

Так треба робити,

Я подбаю, щоб вам в світі

Було добре жити.

Ану, Цигане, заграй

Хоч би на гармошці,

А я з мошком та Бідою

Погуляю трошки.

 

Звучить «Циганочка»

(Чорт, Жид, Біда танцюють «Циганочку»)

 

Пастушки: Боже, Боже, поможи

Позбутися цієї сатани.

Ангел1: Мир вам, браття мої милі

Тут слабкі пекельні сили.

Нічого ся не лякайте,

Тільки віру в Бога майте

А хто Бога споминає,

То там місця Чорт не має.

 

Ангел2: Бог мене сюди послав ,

Щоб я вас охороняв.

Стеріг і в хаті, і на полі

Людей від всякої недолі.

Хто вина не буде пити,

Бари буде оминати,

Жінку, дітей шанувати –

Той завжди щасливий буде,

Й любитимуть його люди.

Жид (до Цигана )

Чуєш, що воно сказало?

Щоб хлоп пити перестало!

А як хлоп не буде пити,

З кого Мошко буде жити?

Чорт ( до Мошка)

Не журися, любий свате,

Я буду людей цькувати,

Щоб на нашу йшли дорогу,

Один одного щоб били,

Добре щоб горілку пили,

Отоді ми будем жити.

Ангел1: ( До Чорта)

Йди геть від них нечисто сило!

Жид: Ну-Ну-Ну! Я вам, гайдамаки ще свого докажу,

Я про вас усіх Іроду розкажу!

Воїн: Чого тут шум, чого всім треба?!

Ірод: Що за крики тут у хаті?

Я вас хочу запитати?

Жид: Яснійший царю,

Вони слугу твого

Вірного тут зневажають!

Кажуть, що іншого царя мають.

Пастушок 1: Ти є цар, та тільки земний,

А родився Цар таємний,

Що буде над царем,

Над землею, небесами.

Пастушок 2: То не цар, то Вічний Бог,

Що панує без тривог!

Ти боїшся того бога,

Бо лиха твоя дорога!

Ірод: (грізно) Що?!!

Жид: Мій царю, вони тут повідають такі вісті,

Що цар світу народився у Вефлеємі місті!

Ірод (до воїна) Який там цар?!

Що він плете?

Воїн: Мій царю, кажуть, що новина – зродила Діва сина.

Месію начебто – царя усього світу,

Обіценого в заповіті.

Ірод: Воїни! Всіх дітей в краю зібрати,

Всіх дволітніх постинати!

Кожен хлопчик до двох літ

Хай загине! -  Так скажіть

А між ними, певно, й Він,

Знайде свій смертний згин.

Воїн: Твій наказ святий для нас,

Мусите знайти ще нині!

Бо інакше – всім вам смерть!

Смерть: О! Хтось закликує за мною,

Готова я усіх стинать косою!

Ірод: Смерте люба, смерте мила,

Ти завжди мені служила.

Всіх косила ворогів ,

Всіх – кого я повелів.

А тепер коси отого,

Що в вертепі народився,

З Пречистої воплотився

(до воїна) Гей, солдати мої вірні!

Воїн: Ми тут Царю!

Ірод: Ну, то що? Всі діти вбиті?

Воїн: Так, мій царю!

Ангел 1: Не тішся, Іроде лукавий,

Нажився ти лихої слави.

Ніщо безкарно не минає,

Ніщо безслідно не зникає,

І над катом кожним лютим

Меч долі нависає.

Ангел2: Знай же, Іроде, лукавий,

Ось тобі новина:

Межи дітьми не убили ви Божого Сина!

 Ірод (з розпачем) Що?!! Бунт, зрада!!!

О смерти, Смерте моя мила,

Ти всякий бунт ущент душила!

Прилинь, махни косою раз і в друге,

Нехай згинуть з світу усі добрі люди!

Смерть: О-го-го! Ні, синку, нам їх не зламати.

Тож зупинись й ходи зі мною

У мертві і вічності палати.

Бо мале дитя в яскині

Має владу в світі нині,

Мушу я йому служити,

А тебе я маю вбити.

Чорт: О, тут чую грішну дуду !

Із з собою взяти в пекло мушу!

Ірод: Гей, сторожа!

Смерть: Вона вже не поможе.

Ірод: О Смерте, Смерте моя мила!

Застав мене, я жити хочу – Усю тебе озолочу!

Смерть: Від мене не відкупишся

Ти злотом, вражий сину,

Пішли зі мною в домовину!

Чорт: Ходім, ходім мій любий царю,

Тебе в смолі я покупаю!

Ходім зі мною в пекло,

Там нам з тобою буде тепло!

Ангел1: Поборемо зло, лютий цар відступив,

Звалив його спільний до волі порив.

Хай згода і любов поміж вами панує,

Хай злоби і заздрості отрута,

Хай справами вашими серце керує,

Щоб Ірод ніколи не зміг повернутись

А нині ми разом Ісуса вітаємо

І славу во віки йому заспіваймо.

Слава Богу!.

Ангел 2: Прощавайте добрі люди,

Вам спокій від нині буде,

Щиро Господа благайте, Своїх діток научайте,

Щоб до церкви всі ходили,

Щиро Богу ся молили,

Здержуйтеся від пустоти,

Не робіть батькам гризоти.

Ангел1: В хаті клопіт не ведіть,

Із сусідами, звичайно,

Не сварітеся, бо не файно,

Кожен з вас запам’ятав,

Як гірко Ірод помирав.

Він не хотів по правді жити,

Бога не хотів любити,

Все в гріхах бенкетував,

Чорту душу продавав.

 

Ангел2: Шляхом Ірода не йдіть,

До бога ся поверніть -,

То вас Бог буде любити,

Буде вас благословити,

Пошле вам щасливу долю,

І дома, і на полю.

Пастушок1: Добре сталось, Слава Богу,

Тка збираймося в дорогу!

Пастушок2: Але поки вийдем з хати, Треба щастя побажати.

Пастушок1: Всіх добром обдарувати.

Пастушок2: Вінчуєм вам нині, усі добрі люди,

Нехай поміч Божа завжди з вами буде.

Хай кожної днини, кожної години Бог благословить вас,

Бувайте здорові разом з діточками

Хай смутку і горя не буде між вами,

Худібка і бджілка нехай виростає,

А град, вогонь, туча – нехай вас минає.

Нехай добре родить жито і пшениця

Усяке збіжжя, усяка пашниця

Хростос ся рождає!

Жид: (вбігає захекано)

Я вінчую вам як жид:

Хай ся гріш у вас держит,

Нехай від вас уся біда біжить.

Най сі дає молоко

Від корови й бико.

Хай ся кури вам несут,

Хай яйце знесе когут.

А зо тую коляду – дайте щось, бо я вже йду.

Ангел1: Прощавайте, мир в цій хаті,

Щасливі будьте і багаті,

Майте волю добру, гожу

Тільки вірте в ласку Божу.

Звіздар: Ми на тому, добрі люди, Коляду кінчаєм,

    Щастя – долі цьому дому

    Щиро всі бажаєм!

 

    Хай родиться в полі

Жито й пшениця,

Хай хліб-сіль будуть

У Вашій світлиці.

 

Щоб Ви в своїм домі

Всі були здорові,

І щоби було у Вас

Усього доволі!

 

Хай сипляться гроші

Вам дощем із неба,

Й Господь посилає

Усе,що Вам треба!

 

Хай щастя стукає у двері,

Хай заходять до оселі

Радість,злагода та спокій

І любов на довгі роки!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!!

 

 Хай в році новім,

При святому Різдві,

Всі мрії сповняться -

Давні й нові!

Як тим пастухам,

Хай Вам ангел щоднини

Приносить до дому

Приємні новини!

ХРИСТОС  НАРОДИВСЯ!!!

 

Вчитель

Ось і закінчилась наша подорож у світ різдвяної казки. Є на світі казки, які роблять людей добрішими .Це Якраз про Різдво. Сьогодні ми подарували вам свято . Бо подарунок не завжди буває матеріальним. Подарувати  можна посмішку, погляд, добре слово, і цим можна зробити людину щасливою. Пам’ятайте, добро починається з кожного з нас. Тож  давайте в святкові дні будемо уважні до оточуючих, не забуваймо про посмішку, добре слово, добру справу – і тоді ваша мрія обов’язково здійсниться!

 

 

 

 

 

Залишити відгук до розробки

Ця розробка бере участь у конкурсі «Класні керівники – супергерої». Її оцінювання доступне лише учасникам конкурсу. Деталі та умови участі.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!