Свято у початковій школі "Осіння казка".

Ведуча. Доброго дня, дорогі гості нашого свята Осінньої казки. Щедра красуня вже завітала до нас із гостинцями, розмалювала яскравими фарбами дерева та кущі, встелила ошатним килимом землю. Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою.         Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту       красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими     подихами наступних зимових холодів. За народними переказами осінь  старша дочка Сонця. Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи осінь на землю, Сонце сказало їй: «Забирай все моє багатство. Я віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою і люди будуть любити тебе». І осінь, як ви бачите, виконала наказ Сонця і кожного року дарує нам щедрі дарунки полів і садів, чарує нас своїм осіннім золотом.

 

1.Осінь золота прийшла

   До нашого краю

   Всім нам радість принесла

   Добрі урожаї.

 

   2.Одягла ліси, гайочки

   В золотаве листя,

   А калині дарувала

   Червоне намисто.

 

   3  Прийде, прийде урожай

   До кожної хати.

   Слався, наш співучий край

   Щедрий і багатий!

 

   4  Журливо музика заграла,

   І закружляло, в вальсі листя.

   В країну осінь завітала.

   Красива, сонячна, барвиста.

Пісня «Диво –осінь»

1.Гарні дні, ласкаве диво,

Осінь тепла, золота!

Кольорове і красиве

Листя тихо обліта.

 

Приспів:

Осінь, осінь, осінь,

Ти - ласкава казка!

І в осінню днину

Годі сумувать!

Осінь, осінь, осінь,

Ти - остання ласка!

Здрастуй, диво-осінь! -

Буду я співать!

 

2.Сонечко ще гріє добре

І гуляють дітлахи,

Та летіти ген, за обрій,

Вже збираються птахи...

 

Приспів

3.Птах летить в краї далекі,

Осінь каже: В добру путь!

До побачення, лелеко,

Повернутись не забудь!..

Приспів.

 

5.Коли вона загляне в сад,

Наллється соком виноград,

І пізні яблука ранет

Солодкі стануть, наче мед.

 

6.Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках, -

Все розмалює на путі,

Берізки стануть золоті!

 

7.А сьогодні  ми її уклінно просим:

- Заходь у гості, щедра … ОСІНЬ

 

Осінь. Ви про мене так гарно говорили, от      я і завітала до вас!

Я- осінь! Славна, мила, золота!

Я в лісі побувала, на городах все зібрала,

А тепер прийшла до вас, щоб порадувати вас.

Ось який врожай зібрала, вистачить для всіх малят!

Щедра осінь і багата з подарунками прийшла.

Дуже рада я вітати

Вас сьогодні тут на святі.

Не сама до вас прийшла,

Трьох синів своїх я привела.

Осінь:

 Вересне,синочку,відгукнися!

О,чуєте,вже наближається,

Чуєте запахло яблуками,грушами,

Ну,нарешті!

Вересень:

Здрастуйте,матусю!

Вибачте,що не відразу прийшов

На ваш поклик. Роботи маю багато і в полі,і в саду,і в городі

Я – місяць вересень

Я – добре працюю

Овоч смачненький дітям дарую.

Ведуча. Найвизначніший день цього місяця – 14 вересня, свято святого Симеона, або «Семенів день». Цього дня господарі на своїх полях закінчували сівбу жита.

Осінь:

Вітаю я тебе,синочку!

У цьому жовтому лісочку

Жовтень:

Привіт,матусю чарівна!

Ви завжди гарна,молода.

Осінь: І ти синочку ,не відстав, -

Усе у золото прибрав.

Жовтень:

Я - місяць жовтень

Я – мряку розвію,

В лісах і садочках

Лист пожовтію.

Ведуча. Найурочистіший день жовтня- свято Покрови, яке відзначається 14 числа. Із цим святом повязано багато народних прикмет:

1.Яка погода на Покрови,такою буде і зима.

2.Якщо на Покрову ще не опаде листя з вишень – на теплу зиму, якщо ж злетить – на сувору.

Осінь:

Листопаде відгукнися!

Листопаде, синочку, чому ти такий сумний?

Листопад:

А як же мені не сумувати, мамо?

Прийде на землю вересень – люди радіють,

комори збіжжям наповніють,пісень співають.

Прийде жовтень – всі землею милуються,

вірші складають,картини малюють.

А прийде моя пора – листя стає чорним ,та й те облітає,

Люди в хату від мене ховаються,

В теплі шуби одягаються.

Я – листопад

Я – жалю не маю

З дерев останнє листя зриваю.

Осінь.Не сумуй синочку і в твоїй праці є щось потрібне.

Ведуча. 21  листопада святкують день Михайла. За народними уявленнями, він опікується всіма лісовими звірами.

Осінь .От і познайомилися. Любі мої, Я найбагатша пора року. Все маю. В мене щедрі дарунки саду й городу. Шикуйтесь в рядочок, мої милі сини й дочки! Розкажіть гостям, чого ви варті

Ведуча. По городу гарбуз ходить,

Всіх із роду оглядає,

Кого хвалить, кого журить,

А кого і научає.

Перед входом у комору

Всіх зібрав він як годиться,

Хоче добре подивиться,

Чи гарненько всі дозріли,

Може дурно час змарніли.

Він звернувся до газдині,

Солодесенької дині.

 

Гарбуз. Розкажи мені, красуне,

Як ти влітку працювала?

Може, трохи лінувалась?

Чи сумлінно дозрівала?

 

Диня.                         Ой, Гарбузе-гарбузенко,

Вічно ти підозри маєш.

Не сидиш на однім місці,

По городу все гуляєш.

Бачиш же, я постаралась,

Ніжним соком вся набралась.

Налилася на всі боки,

І важкі вже мої кроки.

 

Гарбуз. А що скаже огірочок – мій любий синочок?

 

Огірочок  Не свари мене, татку любий,

Гарно я ріс спочатку,

Та якось дощ махнув –

Заховатись я забув.

Коли сонечко палило

Я листками не прикрився

На кілках, шнурках висів

І, звичайно, перезрів.

Гарбуз. А як тут моя морквиця, гарбузовая сестриця?

 

Морква. Любий братику, послухай

І сестрицею пишайся,

Бо ж не просто я Морквиця –

Гарбузовая сестриця,

Я пробилась в депутати,

Скоро буду виступати

І  доб’юся для городу

Перегною аж під воду!

Гарбуз: А що скаже Бараболя, як жилося їй у полі?

 

Картопля: Хоч проблем було багато,

Та не буду нарікати.

Мене люблять, поважають,

Другим хлібом називають.

Можу бути у меню  хоч по кілька раз на дню.

 

Гарбуз: Все почув я, що хотів,

А тут бачу новачків.

Всіх вітаю в нашім колі,

Чи прижились ви у полі?

 

Баклажан: А я, друзі, Баклажан,

Трохи вже відомий вам.

Довго світом я блукав

І до вас примандрував.

Вже з цибулею здружився,

Радо б з нею залишився,

Разом з нею смак мій кращий,

Хто скуштує – буде вдячний.

 

Гарбуз: Що ж , мій друже, залишайся

До цибулі женихайся.

А цибуля в нас чудова,

Правда трохи гонорова.

Цибуля: Не соромте мене, дядьку,

Бо покину зараз грядку.

Я серйозна у всіх справах

І смачна у різних стравах.

Диня: Не сердись на дядька, люба,

Бо від нервів смаку згуба.

Усі знають – рід наш славний,

Гарбузовий рід преславний,

Тож тепер, Гарбузе – батьку,

Всім подякуй для порядку.

 

Гарбуз: Я вклоняюся всім ґречно,

І всім дякую сердечно.

Хай наш рід чудовий буде

На поживу й користь людям.

 

Пісня «Осінь,осінь по землі крокує…»

Осінь, осінь по землі крокує,

Осінь, осінь стала на поріг,

Осінь тихо листячко фарбує

В жовті та червоні кольори...

 

Дощик пісню осені співає,

А краплинки тихо стукотять...

У таночку листячко кружляє,

І пташки у вирій вже летять...

 

Осінь, осінь по землі крокує,

Осінь, осінь стала на поріг,

Осінь тихо листячко фарбує

В жовті та червоні кольори...

 

 

Осінь. Ох і молодці. А тепер думаю час і пограти. Я оголошую загадкову вікторину від чарівниці Осені.(Загадки)

 

1. Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м'ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене…
(Лисиця)

 

2. Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни.
(Ведмідь)

3. Не ходжу я,  а стрибаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня.
(Заєць)

4. По полю гасає, овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)

5. Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає.
Хоч сама мала на зріст,
Та великий має хвіст,
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати.
(Білка)

Осінь. Молодці,діточки. Ви відгадали усі мої загадки. А чому загадки були саме про цих тварин  ви зараз здогадаєтесь.

Лялькова вистава «Осіння казочка»

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

Лисичка

Ведмідь

Вовк

Їжачок

Зайчик

Білочка

Дід

 

(Лісова галявина. Дерева, кущик. По середині сцени - пеньочок.

Осінні кольори, на деревах жовті листочки.) (Виходить їжачок, несе грибочок.)

Їжачок- ! Подивіться, яка гарна, золота осінь у лісі. Скрізь пахне жовтими листочками і грибочками. Мені навіть

одна осіння казочка пригадалася. Хочете, розкажу?  (відповідь дітей)

Жила-була у лісі лисичка. Була вона хитра і жадібна і дбала тільки про себе.

(Їжачок йде зі сцени).( Під музику на сцену входить лисичка і співає.)

Лисичка: – Восени усі працюють,

Запаси збирають.

А лисичка, а сестричка

Собі спочиває.

Усі звірі готуються, збирають запаси на зиму, та мені це не потрібно. Я ж така розумниця, усіх обхитрую і буду мати усе,

що захочу. Хтось наближається, заховаюсь і підслухаю, що тут буде. (Ховається за кущ).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    (Виходить ведмідь, і співає.)

Ведмідь: – Солодкий мед несу додому, бо маю вулики свої,

Приготували подарунок маленькі бджілоньки мені!

Усі думають, що ведмідь цілу зиму спить, але це не так. Інколи я все ж таки прокидаюся, з'їдаю велику ложку меду і знову солодко засинаю. (Бере бочечку меду). - Треба йти, занесу мед до комори

(Під музику йде зі сцени. Визирає лисиця і говорить).

Лисичка – (хитро): - Ага! Мед, значить, буде у коморі! (ніби лякається) Ой! Ще хтось йде. (ховається).

(Виходить Вовк, несе у руках відерце, а на плечі вудку і співає.)

Вовк: –  - Я рибалити люблю,

Зранку до зорі.

І додому я несу

Рибку у відрі.  (Зупиняється. Заглядає у відро. Нюхає.)

Ах, як смачно пахне! Насушу рибки на цілу зиму. І карасики, і линочки, і щуки. Оце так улов!                                               (Йде зі сцени. Визирає лисичка)

Лисичка: – И-и-и... Линочки, щуки, карасики... Ну, чекай, вовчику, я до тебе навідаюсь.

(Виходить зайчик. У сіточці несе капусту і співає. Лисичка ховається за кущик.)

Зайчик: – Минуло ясне літечко,

Йде осінь золота.

Вже виросла білесенька капусточка моя.

Хрумтить тонка пелюсточка

Біленька, запашна.

Солодка, як цукерочка,

Капусточка моя. (Зайчик зупиняється, роздивляється капусту).

Капуста м'якенька, найкращий сорт. На всю зиму вистачить. Ціле літечко ростив, поливав, доглядав.

(Йде зі сцени. Визирає лисичка)

Лисичка: – Хм! Взимку борщик із свіжої капусти - це така смакота! І до зайчика прийдеться завітати. (Лякається) - А це хто?(Ховається).

(Виходить білочка, несе  корзинку з грибочками. Співає.)

Білочка: – Є у осені дарунки

Для усіх звірят.

Є для зайчика капуста,

Мед для ведмежат.

А для білочки грибочки

Кращі за усе.

Дві корзиночки додому

Білочка несе.

Такі духмяні ці грибочки, аж у носику лоскоче. Весь ліс за ними оббігала. Білі, краснюки, бабки, опеньки. Насушу їх на гілочках і буду цілу зиму ласувати. (Йде зі сцени)

Лисичка – (хитро) - Ой чи будеш ласувати, білочко, чи не будеш. Я теж грибочки люблю. (Дістає великий мішок і , розгорнувши, витряхує його). Оце мішок, так мішок! сюди і мед, і риба, і капуста, і гриби влізуть. Потрібно лише зачекати, поки настане нічка. (Дивиться у верх) О, здається сонечко вже сідає. Побіжу швидше робити свої чорні справи.

(виходить їжачок)

Їжачок: – Бачите, малята, яку лиху справу задумала лисичка. Давайте подивимося, що ж сталося наступного ранку. Першим прокинувся  ведмідь. (Йде зі сцени).

(Вибігає ведмідь. Бігає по сцені і кричить)

Ведмідь: – Ой, рятуйте! Обікрали! Мій солодкий медочок! (Зупиняється і говорить) – Хто ж це зробив?! Найближче до мене живе вовк. Це, мабуть, він...

(Виходить вовк. Ведмідь накидається на вовка. Вовк лякається і починає тікати.)

Вовк – ( тікаючи)- Ой, ти чого?

Ведмідь – (намагаючись зловити вовка):- Ану, вовче, йди но сюди! Зізнавайся, ти вкрав у мене мед? Правду кажи!

Вовк – (тікає і говорить):- Хіба ж я їм мед?! Зроду солодкого не люблю.

Ведмідь – (зупиняється і каже розгублено):- А хто ж тоді?!

Вовк (підходячи до ведмедя):- Я не знаю. Слухай, ведмедику, піду-но я подивлюсь, чи моя рибка на місці.(Йде)

Ведмідь  (у розпачі хитає головою):- Ой, яке ж горе! Ох, злодії. (Махає лапою) - Як би я тільки дізнався, хто це зробив! (Вибігає вовк)

Вовк: – Ведмедику, Ведмедику, мою рибку вкрали! Геть усю забрали!

Ведмідь – (здивовано):- І у тебе вкрали?

(На сцену виходить білочка і плаче. Поряд йде зайчик і втішає її.

Ведмідь і вовк підходять до них)

Зайчик: - Не плач, білочко, не плач.

Ведмідь: - Що трапилося?

Білочка – (відповідає крізь сльози):- Мої грибочки зникли. Вони сушились на гілочках. Я зранку прокинулася, а їх немає.

Вовк: – Один і той же злодій.

Зайчик: – І моя капуста зникла. Жодної голівки не лишилося!

Вовк: – Будемо усі разом шукати злодія!

(Плачучи, виходить лисичка)

Лисичка: – Ой, яка біда! Біда у мене. Пропала моя найкраща курочка.

Ведмідь: – Бідна лисичка! Йди до нас, будемо радитися, як упіймати цих лиходіїв.

(Лисичка підходить ближче до звірів.)

Ведмідь: – (здивовано): - Щось тут медом запахло! (Нюхає повітря, підходить до лисички).

- Ніби від тебе, лисичко?!

Лисичка: – (з острахом): Та що ти, ведмедику, що ти! Це тобі тільки здалося! (Лисичка потрохи задкує, а ведмідь підходить до неї ближче.)

Ведмідь: – (ще з більшою підозрою):-А що це в тебе на носику блищить, жовтеньке? Ніби -то мед?

Лисичка: – (розгублено):- Що?! Де?! (швидко витирає носика і вже більш спокійно говорить),-А, так то листочок жовтий прилип!

(Всі звірі підступають ближче до лисички, а вона потрохи задкує).

Ведмідь – (грізно):- Ану, кажи правду! Ти наші запаси поцупила?

Лисичка – (ніби здивована, озирається довкола):- Що?! Які запаси?! Нічого не знаю!

Вовк: – Це точно лисиця! Вона завжди хитрує!

Лисичка (залякано):- Це не я! Не я це!

Ведмідь: – А хто ж тоді, якщо не ти?!

Лисичка: – (озираючись довкола):- Хто?(дивіться у зал і вказує лапкою на глядачів):- А он вони і забрали ваші запаси. Це діти, вони у всьому винні!

Вовк: – Не може такого бути!

Білочка: – (до дітей):- Дітки, це ж не ви забрали наші запаси?

Глядачі: – Ні!

Вовк: – То може ви бачили, хто це зробив?

Глядачі: – Лисиця!

Ведмідь – (до звірів):- Ловіть її!!!

(Лисича тікає і бігає по сцені. Звірі за нею. Всі разом тікають зі сцені. Виходить дід)

Дід: – Таак. Сьогодні Я полюЮ на лисицю. Шукатиму тільки її слід. Оххх…..горе мені,та скільки тут цих слідів…..як же я її зловлю

Виходять звірі. Всі стомлені. Ведмідь важко зітхає.)

Ведмідь: –  Ох, не впіймали!

Вовк: – Швидко бігає руда злодійка!

Зайчик: – Що ж будемо робити?

Білочка:- Пропали наші запаси!

Ведмідь: – Нічого, щось придумаємо.

(Звірі йдуть зі сцени. Чути голоси)

Дід:  – Ану ж знайшов…..стій,стій …….стій !!!!

(Вибігає лисиця, бігає в паніці, тікаючи від діда.На сцену знов виходять звірі,  лисичка, кидається до звірів, благає на них.)

Лисичка: – Ой, допоможіть! Рятуйте! Мисливець  женеться за мною. От-от доженуть. Сховайте, бо пропаду (підбігає по черзі до всіх звірів і просить) - Ведмедику, вовчику, зайчику, білочко! Порятуйте! Я ж поверну всі ваші запаси!!! Правду кажу.     

Ведмідь: – Лисичко, ти вчинила недобре. Ми тобі допомагати не будемо!

Лисичка – (розгублено):- Не будете?(відходить від звірів, повертається до глядачів і говорить крізь сльози):- Що ж я наробила? Навіщо я злодіювала?

(плаче)Тепер мені ніхто не допоможе... (плаче, закриваючи лапками очі).

 Білочка: – Мені шкода лисичку. Може допоможемо?

Зайчик: – Мені теж шкода. Капуста наступного року знов виросте, а лисички вже не буде.

Ведмідь (до вовка): А ти, вовчику, що скажеш?

Вовк: – Мені, звичайно, шкода рибки. Але лисички шкода більше. Я думаю, потрібно допомогти!

Ведмідь:- Ну, раз усі так хочуть, то і я буду не проти. Допоможемо!

Вовк: – Лисичко, нічого не бійся, а йди та заховайся он за те дерево. (Лисичка витерла лапки очі і швиденько побігла і заховалася за дерево.)

Ведмідь: – А ми теж заховаємося!

(Усі ховаються. На сцену виходять дід і собачка.)

Дід:  – Ой ну і втомився я, трохи відпочину(позіхає, сідає на пеньочок і засинає).

Тихенько визирає зайчик і крадучись йде до сплячого діда. Забирає рушницю. Виходить ведмідь. Підходить до діда стукає лапою по плечу)

Дід:   – (з просоння):- Жучко, тікай, не заважай!

( Ведмідь знову стукає лапою діда.)

Дід:  – (крізь сон):- Жучко, відчепись. Пішла геть!

( Ведмідь знову стукає лапою діда.)

Дід:– (позіхає і говорить роздратовано):- Жучко! Ось я зараз візьму ломаку......Ой та я ж був у лісі без Жучки…

Ведмідь: – А ну, спробуй!

Дід: - А-а-а!!! Ведмідь!!! (починає тікати.)

Ведмідь – (голосно):- Ловіть його!

(3 усіх кутків вистрибують звірі і намагаються зловити діда. Той тікає.)

Дід:– А-а-а! Рятуйте!!! Дикі звірі напали!!! Ніколи більше не прийду то цього лісу!

(Виходить лисиця і по черзі дякує звірям).

Лисиця: – Дякую, ведмедику! Дякую, вовчику! Дякую, зайчику! Дякую, білочко! Дякую, що пробачили мене, хоч я і вчинила недобре і не заслуговувала на допомогу. Ви, все ж такі, врятували мене. Дякую вам! Дякую, любі друзі! Дуже вам дякую!

Їжачок: Ось і закінчилася наша лісова історія. Пам’ятайте, що  ніколи не можна робити шкоди іншим, тому що сам можеш потрапитив таку саму ситуацію, як це сталося з нашою Лисичкою. Але добро і дружба у нашій історії перемогли.

 Ведуча.   Завжди прекрасна природа   нашої  Батьківщини, а особливо – восени, бо такавже вона – українська осінь:чарівна та чудесна, багата та щедра, осінь-господарочка,осінь-витівниця…..

Любіть же свій край, бережіть його природу, не завдавайте їй шкоди та прикрощів.

Пісня «Кап-кап-кап…»

 

Хмарка біла-біла в небі голубім

Раптом потемніла і почувся грім,

Дощик не барився, він співав пісні,

У вікно настукував мені.

 

Дощик капає зі стріхи, кап-кап-кап,

Я ступає тихо-тихо, кап-кап-кап,

Сумно йти мені по суші, кап-кап-кап,

Я гуляю по калюжах, кап-кап-кап...

 

Крапельки сріблясті - дощику, привіт!

Умивають рясно цілий білий світ,

Всім навколо сумно, я одна сміюсь,

Я дощу ні краплі не боюсь.

 

Дощик капає зі стріхи, кап-кап-кап,  |

Я ступає тихо-тихо, кап-кап-кап,     |

Сумно йти мені по суші, кап-кап-кап, |

Я гуляю по калюжах, кап-кап-кап...   | (3)

Брати-місяці:

Так, настав нам час прощатись,

В ліс осінній добиратись.

І ми кажемо: «Бувайте!

Осені не забувайте!»

 

Осінь. Ви до осені в гості прийшли,

Щастя й радість мені принесли.

Гарно ви пісні співали,

Гарно дуже ви іграли.

Я за це вам у корзинці

Принесла смачні гостинці.

Прощавайте, любі діти! Час мені вже далі поспішати, адже у мене ще багато клопоту: потрібно і ліс до зими підготувати.

 

Ведуча. От і добігає кінця наше свято Осені. Гадаємо, що всім вам, шановні гості, воно  сподобалося ,всім було цікаво.  А зараз час прощатися та чекати на нові веселі свята, з якими завітає до нас Зимонька- Чарівниця.