Свято в початковій школі " Бабусина доля як ота тополя"

Про матеріал

Ніжні і щирі слова подяки за тяжку щоденну працю своїх бабусь, мам, висловлюють діти , а також їх батьки.

Перегляд файлу

Сценарій свята в початковій школі

«Бабусина доля як ота тополя»

(Святково прибраний клас. На дошці – велика українська хустка, посередині якої написано вирізаними літерами назву свята. Збоку – застелена скатертиною парта, з фотографіями бабусь, яких уже немає . Біля фотографій підсвічник з свічечкою.)

Вчитель

Сьогодні у нас багато гостей: і мами , і бабусі. Думаю, мами не будуть заперечувати,що на почесне місце запрошуємо наших бабусь, адже це вони – двічі мами: мами наших мам і тат, також їх дітей. І до Вас, бабусі, сьогодні звертаються ваші діти і онуки.

І учень.Добрий день, бабусю, дорога моя!
Це для тебе сонечко лагідно сія.
І ласкою повняться рученьки твої,
Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

2 учень. В нім землі моєї срібні голоси
Дружби і любові, і добра й краси.
Назбираю в лісі квітів сон-трави.
Дорога бабусю, літ за 100 живи.

3 учень. У моєму серці слід твоїх пісень…
І кажу:
Добридень! Добрий тобі день!

(Пісня про бабусю)

Вчитель.Ти тільки вслухайся: бабуся! Бабусенька! Бабуня – солодуня!

Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово!

Учень. А чому?

Вчитель. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама. Отже, вона прожила на світі удвоє більше, як твоя мама чи тато. Бачила у житті удвоє більше. І ти, мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти – дитина її дитини.

Вчитель - Бо ти – її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко. Бо ти її пташенятко, ластів’ятко, козенятко, нехай іноді навіть телятко, нехай іноді поросятко.

Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?

Вчитель .Напевне тоді, коли ти був бруднулею!

Учень. Згадав! Це було тоді, коли я заляпав чоботята.
Й, щоб сховатися від тата, до бабусі утікав!
А вона побурчить,поцілує та й мовчить.
Чи сюди, чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята,
- Все до бабці, не до тата;
Там безпечно від біди.
І щасливий той живе,
В кого бабця люба є:
Той біди вже не зазнає,
Бо бабусенька скрізь дбає.

Вчитель :А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

ВчительДорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті вам було нелегко. Ви рідко отримували подяку, нагороду за свою роботу. А тому сьогодні ваші онуки підготували вам сюрприз. Прийміть від онуків велике спасибі й подарунки.

(Учні вручають саморобні подарунки кожній бабусі).

4-й учень.

Бабуся! Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат!

Вчитель Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світи¬лися очі у бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Бабусина доля! Яка вона…

5 учень. Бабусина доля - як ота тополя,
Що посеред степу в небо порина.
Вітер гне тополі, заметілі в полі,
Так біліє в бабці сивина.

6 учень. Наткало їй горя, як два Чорних моря,
- То роки голодні, то шляхи війни…
Тільки і світало, як пшеницю жала,
Та як повертались доньки і сини.

7 учень.А іще світало, як защебетали
У дворі онуки,наче ластівки.
Бабусина доля, як в степу тополя,
А над нею небо, як віки.

Вчитель . Нелегкий життєвий шлях бабуся долає не сама, її опорою, допомогою і підтримкою завжди і в усьому ( чи то дітей ростити, чи онуків няньчити) є дідусь. Бабуся із дідусем мов голуб із голубкою, воркують біля своїх онучат.

8 учень Голубчики

Якось вдень на старість літ,

Посварились баба й дід,

А тоді , як діточки,-

В різні боки та кутки.

Дід мовчить: уперся він,

Мов кілочок той і тин.

Не говорить і стара.

Вже обідати пора,

Вже спустилася пітьма,

А розмовоньки нема.

Баба зроду говірка,

Ця мовчанка їй тяжка.

Розтуля вона вуста

В діда лагідно пита:

Ти, старий , учора чхнув?

Дід удав, що не почув.

Чхнув чи ні? – стара ізнов.
Чхнув… тощо?
То будь здоров!

Засміявся дід в отвіт-

Помирились баба й дід.

І сидять вони у купці –

Голубочок при голубці.

Вчитель.Бабусю-бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться.

Гра «Кореспондент»

Діти , а якби ви мали багато грошей, то щоб ви купили для своєї бабусі?

(Відповіді дітей)

Вчитель. Немає на землі нічого вічного… Не вічні і наші рідні… приходить час і ми прощаємося з ними. «На все божа воля» - кажуть у народі. І як часто не вистачає онукам ніжної , теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради. І не гоїться у серці рана. Лише притуплюється біль.

Є у нашому класі діти, бабусі яких вже померли. Ці учні принесли і собою їхні фотографії. Поглянемо всі на ці фотографії і запалимо свічку пам’яті. Згадаємо наших покійних хвилинкою мовчання.

9 учень .В серці не гоїться рана,

Душу бідна напекла.

Бабацю, чого ти так рано

З дому навіки пішла?

10 учень. Ти ж мене, бабцю, любила,

Більш, ніж себе берегла.

Словом, слізьми освятила

Шлях мій в житті від села.

11 учень. Ласкаво серце ти гріла,

Гріла і душу мою.

І в ізголовї сиділа

Тихо поки не засну.

12 учень. Все забулося погане,

Кличуть нас дні і діла.

Бабцю. Чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

( Звучить «Пісня про маму» Т.Повалій)

Вчитель. Але життя продовжується і в народі говорять « Живі думають про живих»

13 учень .Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас - дітей.

14 учень. Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса,
- Подібної до неї я не знаю,
Коли б зшукав всю землю й небеса.

( Пісня "Бабуся" )

15 учень.Свою бабусю знаю
Я з давніх-давніх пір,
її обличчя любе,
її ласкавий зір.

16 учень.Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.

17 учень.Та над усе, найбільше
Сподобались мені
Її ласкаві руки,
Умілі та міцні .

18 учень.Оцій руці хорошій
Робота не важка,
Бо в’яже, варить, пише
Бабусина рука.

19 учень.Буває, щось пошиє,
Ви скажете: краса.
Вона робити вміє
Ну, просто чудеса.

20 учень. І я в бабусі руки
Цілую залюбки,
Вони немов співають,
Розказують казки.

Вчитель.

– На уроках української мови ваші онуки добирали прикметники до слів "Бабусині руки". Дібрали аж 33 прикметники. Ось вони.

(Слайди зі словами)

Але це ще не всі сюрпризи для наших бабусь. Діти класу написали невеличкі твори про своїх бабусь. ( Зачитую де-які з них)

ГУМОРЕСКИ

Чий батько краще?

А знаєш, мій батько кращий від твого.
А мій розумніший від твого.
А мій батько може великий камінь підняти.
А мій не буде, бо має екскаватор.
А мій батько твоєму гроші позичив.

А мій не віддасть.

Зустрілись двоє песиків. Один каже:

-Гав!

-Няв!

- Ти, що захворів ?

- Ні, то я учу іноземну мову.

Картає знов учителька Миколку:

Ти і сьогодні запізнився в школу!

Невже тобі не може мати

Ніде будильника придбати?

Будильник в мене є, та що з ним я зроблю?

Він дзвонить ще тоді, коли я міцно сплю.

Конкурс. « Як ми знаємо своїх бабусь» ( Бабусі пишуть відповіді на листочках, а їх онуки відповідають усно)

Ваша бабуся іде в магазин . У неї лише 5 гривень . Що вона для себе вкупить?

Морозиво.
Булочку.
Дріжджі.

Бабуся сідає дивитися телевізор. Яку передачу вона вибере?

Новини.
Художній фільм.
«Стосується кожного».

Які вареники найбільше полюбляє бабуся?

З сиром
Капустою
Картоплею

Вчитель.

Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні й щирі слова Вам говорили Ваші онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям. Прийміть від них сповідь.

Милі наші матусі!
Ми вам шану складаєм.
І признатися мусим,
Що без вас нас немає.
Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували,
І безмежно любили,
Від біди захищали.
Тож сьогодні я хочу
Вам спасибі сказати,

За недоспані ночі,
За тривоги багаті,
За натруджені руки,
Що не знали утоми,
За хвилини розпуки,
Як не ладиться в домі.
Ви завжди у роботі,
На вас кинуті діти
Повсякденні турботи,
Нема часу хворіти.
Густі зморшки покрили
Ваше добре лице,