Свято вареників для учнів початкових класів

СВЯТО ВАРЕНИКІВ

Мета.  Вчити не забувати українські обряди, розвивати світогляд, широту думки,  збагачути словниковий запас дітей. Розвивати пізнавальний інтерес до українських традицій, культури і мови, творчі та артистичні здібності. Прищеплювати любов до української культури та народних традицій. Виховувати почуття національної гідності та гордості за українську націю.

Обладнання. Плакати з темою уроку, вишиті рушники, фартушки, магнітофон, тісто, качалки, посуд, начинки для вареників.

Хід заняття

Пройшло століття — все довкіл змінилось.

Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.
Бо кожен день несе нас до вершини,
Нові дарує мрії й відкриття,
Захоплення і диво для людини.
Таке у нас сьогоднішнє життя.

Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.

Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на нашім святі
На нашій рідній хаті.
Хай м'яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір'я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Хай вам щастить на тій дорозі,
Хай добрі люди вас ведуть
І вам ми можем обіцяти,
Що нудьгувать не доведеться
На нашім святі, в нашій хаті,
Бо звичай в нас такий ведеться.

 (Виходять хлопчик і дівчинка з короваєм)

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

  Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді! Щоб жилося в мирі!

 

Вчитель.Добрий день, кажу я  всім:

                  І дорослим, і малим!

                 Добрий день, любі друзі!

Яке чудове привітання «Добрий день». Це означає, що у нас гарний настрій, хороше на серці. Добрий день – це означає, що всі ми бажаємо один одному добра. Саме цього ми всі бажаємо нашим гостям.

(На сцену вибігають дівчата в національному одязі з роботою в руках: тканина, нитки, рушники)

 

                Ой, дівчатка мої, ой подружечки.
Де ж ми вечір проведем, мої душечки?

У сусідки, моя мила,
В неї хата чиста й біла.
Вона всіх пригріє нас.
То ж ходімо! В добрий час!

Посиденьки ж ті не марні.
Вони будуть дуже  гарні,
Є у всіх у нас робота —
Вишивати нам охота.

В край до нас прийшла зима,
В полі вже робіт нема.
Дівкам вдома ж не сидиться,
посидіти всім годиться.

До дівчат виходить вечорнична мати і запрошує в оселю:\

Запрошую, дівчата, вас до хати.
Я рада запросити на поріг.
Роботи, бачу, є у вас багато.
То ж хай удача стелеться до ніг.

Всі дівчата. Дякуємо. Ми будемо поводити себе чемно, а поспівати можна буде?

Пісня "Ой у лузі калина"

Вечорнична мати. Звичайно, дівчата, співайте! Що то за посиденьки без пісень та жартів. От і в мої роки ми теж на вечорницях пісень співали та жартували. Ох і весело ж було! Ой, роки-роки, так швидко пролітають і вже не доженеш... То ж заходьте, сідайте, та роботу починайте.

- А погляньте, дівчата, який у мене гарний узор на рушнику буде. (Показує свою роботу, дівчата роздивляються і показують свої роботи).

2 дівчина. Так. Гарні наші рушники. І ні в кого подібного нема. Це добре, бо ми всі різні, різні в нас уподобання. А рушники — це ж наші обереги, у них закладений великий зміст. Це й ті дороги, на які випроводжають нас батьки...

Рушники, як долі, що ідуть стежками,
Обереги наші, мамина любов.
Вони завжди поруч, вони завжди з нами,
Щоб дітей додому повертати знов.

3 дівчина. Це і наші долі, як ті ниточки, що переплелися на рушнику: червоні і чорні, як саме життя.

Щоб ніколи в світі ми не забували
Рідної світлиці і калини цвіт.
Щоб з добром у серці чесно простували
Та сміливо, й мудро йшли у білий світ.

Рушники, красиві і світлі вишиванки, над якими трудилися вечорами наші рідні матусі. Вони щиро закликали для нас добру долю...

4 дівчина. Вишиванки... Рушники... Вишиті добрими і лагідними руками наших матусь. Це сум і радість, що завжди йдуть поруч. Це як душа нашого народу, нерозривні одне з одним. От і ми з самого дитинства тягнемось до гарної вишивки, до краси, до пісні. Бо душа українська прагне цього.

Ми любимо пісні веселі і тужливі,
Красу природи, що навколо нас.
Бо наші душі щедрі і мрійливі
І нас несе в майбутнє світлий час.
Нас мати вчила гарно вишивати,
Живемо ж ми на пресвятій землі,
Й земну чарівність прагнем передати
В оці узори дрібні і малі,
Але близькі і серцю дуже милі,
Бо тут всі квіти раптом зацвітуть.
Здіймуться в небо птахи легкокрилі,
А люди щиру пісню заведуть.

А давайте-но і ми гарної пісні заведемо, бо співати душа просить!

 

Пісня "А мій милий вареничків хоче"

 

Дід    Щось добреньке з’їсти хочу,
Тільки що – не знаю сам.
Баба    Голови б ти не морочив,
Що зварила – те й подам.
Дід    Вареники, борщ і каша,
В животі від них урчить.
Баба    Вередливий став ти, діду.
Що тобі іще зварить?
Дід    Знаю, бабо, ти не сердься,
Я, мабуть би, з’їв оце…
Коровай із борошенця,
А туди б ще вбить яйце.
Баба    Отже, клятий!
Хоч бери, тікай із хати!
Будь по-твоєму, спечу.
(Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.)
Дід    Ти готуй, стара, швиденько,
Повечеряєм гарненько.
(До зали)    Баба в мене – молодець!
Але гріх самому їсти
Цей рум’яненький хлібець
(Входить баба, сідає біля діда.)
Дід    Пам’ятаєш, моя люба,
Як були ми молоді,
Зварим, було, вареників  -
Повна хата молоді.

Баба
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже посиденьки
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно посідали,
Та щоб разом з нами
Пісні українські співали.

Дід
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні

Пісня "Господиня"

Вчитель. А тепер відгадайте загадку:

Місили, місили,

Ліпили, ліпили,

А тоді – хіп,

Та в окріп!

В масло та сметану.

Хто зуміє відгадати,

Того будем частувати.

Про що мова?

Діти разом. Про вареники

Що у світі найсмачніше?
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
 

Креми, соуси, салати,

Ще - рулети та супи…

В українську славну хату

Завітай, будь ласка, ти.

 

Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в'ється дим,
Бо гарячі - масло тане...
Чи ж ви знаєте, що це?

Це - вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є?

Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять...

Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами - пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо - ще й як!

Ще ж із вишнями не їли,

З полуницями беріть!

Ми вареників зварили –

Оце диво на весь світ!

 

З м’ясом, рибою, горохом,

Ось ще з маком та пшоном.

Ще посидьте з нами трохи,

В нашій хаті за столом.

 

Є вареники у хаті –

В Україні все гаразд:

Всі – щасливі і багаті,

Щедре сонце світить в нас!

 

Слава хаті українській,

Слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці,

Що на нашому столі!

Пісня "Варенички мої"

Вчитель. - Діти, а що ви знаєте про цю давню українську страву?

    В Україні дуже полюбляють вареники. Ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем, найтиповішою в українській національній кухні. Слово вареники походить від дієслова «варити». Вареник має вигляд маленького конвертика з тіста, в який загортається найрізноманітніша начинка. У давнину ця страва наділялася певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує Місяць, йому в народі приписували відповідні ролі  Місяця – сприяти добробуту і зміцненню здоров’я людини.У меню українського селянина вареники траплялися не часто, вони були окрасою недільного і святкового столу. Їх подавали також на весіллях, хрестинах, поминках, на гостинах, присвячених храмовим святам, варили на толоку й обжинки.

Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього, гречаного борошна або з їх суміші. Прісне тісто замішували на сироватці з яйцем, давали йому вистоятись і розкачували варениці, які потім начиняли. Варениць готували більше, ніж начинки, їх варили разом з варениками. У районах вареники називали “пироги” або “варені пироги”. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені і товчені сухофрукти, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу. Варили вареники у крутому окропі, а готові виймали лозяним ополоником, складали у макітру й заливали засмажкою з олії або сала з цибулею.

Вчитель - Діти, а які вареники ви найбільше полюбляєте?

Я вареники ліплю,
Я вареники люблю,
З сиром, вишньой, абрикоской.

А найбільше – із картошкой!

 

    Картопля – сама розповсюджена начинка для вареників, особливо в нашому краї. Її  потрібно відварити, пропустити через м’ясорубку, додати смажену цибулю. Все гарно перемішати. Начинка готова.

 

Дуже любили українці вареники з сиром. Вони займали важливе місце в українських обрядах. Вважалося, що ними можна задобрити духів: добрих – щоб допомагали, злих – щоб не шкодили. Готували вареники з сиром на весілля, на хрестини, пригощали на толоці, обжинках і обов’язково – на масляну. До вареників з сиром додавали сметану чи ряжанку, запивали холодним свіжим або кислим молоком.

Вчитель - Завжди в українців, коли вони готували вареники, був звичай жартувати. - А зараз послухайте кілька гуморесок, які підготували наші діти.

ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ»

Степану спалось непогано:

Вночі приснилася сметана,

Але у нього, як на зло,

З собою ложки не було.

А вдруге з ложкою ліг рано —

Так не приснилася сметана!

 

ГУМОРЕСКА « ГОСТИННІСТЬ»

Іван кума пригощає:

- Їжте, кумцю любий1

М'ясо щось не доварилось

І тверде на зуби.

Холодець на кості важкий,

Цукор – на суглоби.

Яйця й масло – на судини.

Що вже тут поробиш?

Вам вареники смакують.

Їжте… Їх багато.

Ви чотири вже ковтнули,

То беріть і п’ятий.

"ПРЯНИК "

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Давно вже немає. —
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
— Тоді вареник потримайте, а я пострибаю.

 

" СНІДАНОК"

Майя наша варенички їла зранку

Один  за бабуню нашу.

Другий - за сестричку, маму, тата,

Ще за мавпочку хвостату.

Твердий лобик – вже наїлась,

В мисці вареників не лишилось.

Каже мама:

- Видно дно,

Ну, давай вже доїмо…

Посміхнулась хитро Майя:

- То доїж, я дозволяю…

 

 "СЕРЕД  ДІТЕЙ"

Ти чому, Оленко, нині
То лежиш у ліжку,
То вмикаєш телевізор,
То гортаєш книжку,
А тим часом братик: менший
В маминім халаті
вареники варить,
Підмітає в хаті?
Усміхнулася Оленка:
- Не журіть ви брата:
Він сьогодні в ролі мами,
Я - у ролі тата.

Виходять всі  учні

Ой, вставали раненько, картоплю варили

До вечора вареників з нею наліпили

Наварили вареників для людей хороших

І сьогодні вгостим вас, наші гарні гості

 

Їжте, їжте вареники, гості наші любі,

Вони трохи гаряченькі не попечіть губи.

А вже ж в ті вареники картоплі напхали

Ще й перчиком притрусили, там його немало.

 

В череп’яну макітерку ми їх положили

Олійкою з цибулькою добре помастили.

Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем

Може, кому буде мало – ми іще добавим.

Є вареники у хаті -
В Україні все гаразд:
Всі - щасливі і багаті,
Щедре сонце світить в нас!
Слава хаті українській,
Слава нашій всій землі,
І вареникам у мисці,
Що на нашому столі!

Милі гості, просим сісти.

Вареники будем їсти.

Вареники непогані.

Вареники у сметані.

 

Діти пригощають гостей варениками.

Пісня "Прощавальна"