Свято "Вечорниці на Андрія"

Свято  «Вечорниці на Андрія»

 

Мета. Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та  обрядами ворожіння й  кусання калити. Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні. Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди. Розвивати творчі та акторські здібності учнів.

 

Обладнання: вишиті рушники; рогачі; глиняний посуд та макітра; учні – в українських народних костюмах.

Хід свята

Ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

1-й учень.

Українці  — то є назва славного народу,

Україна  — то край славний, аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний, i степи, i гори,

I як мені Україну щиро не кохати,

Коли  мене ненька по-вкраїнськи  

вчила розмовляти.

 2-й учень.

Є  багато країн  на землі

В них – озера,  річки і долини.

Є  країни великі й малі,

Та найкраще завжди - Батьківщина

 3-й учень.

I тому найдорожчою нам

Є i буде у кожну хвилину

Серед  інших країн  лиш одна —

Дорога нам усім Україна!

 

                        (Звучить пісня «Як у нас на Україні»)

 

Ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української  спадщини повертається до традицій свого народу.

 Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

 Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз  дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного.

  За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори  ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він  установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

 

 День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи скоро  вийде заміж і чи буде щасливою.

 

Перегляд відео про Андрія Первозванного та традиції святкування 13 грудня

Ведучий. Отже, ввечері на Андрія хлопці і дівчата сходяться разом до просторої хати із привітною господинею. Протягом вечора загальна увага спрямована на калиту (або калету). Це великий корж (діаметр 35-40 см) з білого борошна з діркою посередині, до виготовлення якого докладає рук обов'язково кожна дівчина цього гурту. Тісто місять по черзі від молодшої до старшої дівчини із різними примовляннями та побажаннями добра, обрядовими діями, прагнучи закінчити цю роботу до сходу сонця. В нього додають мед, а зовні корж оздоблюють родзинками, сухими вишнями, маком, фігурними наліпленнями з тіста. Випікають калиту довго, щоб була дуже суха. Також одним із головних атрибутів вечорниць були вареники з капустою.

 Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

               (Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, макітри. На стінах вишиті рушники. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).

 

Господиня: Дивлюсь я на вас, хлопці й дівчата: такі ви всі гарні і до роботи охочі, і згадую, як розповідали мої бабуся і мама, що коли вони були молодими, також збиралися на вечорниці. Вони вишивали, пряли, драли пір'я на подушки, співали та готували. От і ми сьогодні вже наварили смаколиків для вас.  Тож  давайте пригостимо наших хлопців та гостей варениками. Та спочатку почастуємо Андріїв, бо сьогодні їхнє свято. (Господиня частує варениками гостей). Отже, вареничками ми вже почастували, потрібно спробувати і калити. Ану, хто першим до калити доїде?

 

Проводиться гра «Пан Калитинський і пан Коцюбинський» («Калита»).

(Хід гри відбувається біля калити, яку охороняє пан Калитинський)

(Попередній перегляд відео про хід гри)

Дівчатка беруть калиту, прив'язують до неї червону стрічку, яку протягують через кільце в стелі або високій стійці. Таким чином калита підвішується вище голови дитини.(Це символізує сходження-народження Сонця.) Призначають до калити вартового хлопчика і дають йому другий кінець стрічки. Це пан Калитинський. Йому дають також великого квача з чорної тканини, начебто намащеного сажею.

Хлопчики висловлюють бажання.

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А чи хтось хоче калиту кусати?

ХЛОПЕЦЬ: Я хочу!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ (звертається до одного з бажаючих): А ти хто?

ХЛОПЕЦЬ: Я пан Коцюбинський.

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А я — пан Калитинський. Куди їдеш?

ХЛОПЕЦЬ: Калиту кусати!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А я буду по писку писати!

ХЛОПЕЦЬ: А я вкушу!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А я впишу!

ХЛОПЕЦЬ: А я вкушу!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: Ну спробуй!

Хлопчик бере коцюбу і, мов на коні, під'їжджає до пана Калитинського, який намагається розсмішити його. Діти допомагають пану Калитинському — гуморескою, веселою піснею і кумедним інсценуванням. Якщо пан Коцюбинський за всю гру не по-сміхнеться, він має право підстрибнути і вкусити калиту. Та вартовий пильнує і вчасно смикає за стрічку. Калита підлітає вгору, а пан Коцюбинський повертається з намальованими вусами. Гра повторюється.

Куштування калити, пригощання

Господиня: Вже час куштувати всім.

Хлопцю, який зміг вкусити калиту, пропонують вибрати дівчину з якою вони будуть ділити калиту та пригощати інших. (Якщо претендентів декілька, то вибирають найстаршого хлопця.)

Господиня ще раз вітає всіх зі святом і запрошує за стіл. Всі пригощаються варениками, свято продовжується.

4-й учень:       Наше слово щире, щире без прикрас:

                        Спасибі, Андрію, за свято для нас.

                        Обряди  і звичаї хай оживають

                        І душу народу завжди звеселяють.

 

 5-й учень:      Хай Ганни, і Сави, і Варвари

                        Знаходять, шукаючи, пари.

                        Хай завжди і всюди в народу – творця

                        Праця і свято ідуть без кінця.

 

6-й учень:      Так чи інакше, наша громада

                        Віддавна святкує  свято Андрія.

                        Ми показали, як колись жило

                        Без будинків культури

                        Українське село.

                        Питай, цікався, пізнавай,

      Яким же був колись твій край!

      Бо хоче рідна Україна,

      Аби росла достойна зміна.

 

Господиня:  От поволі затихають наші вечорниці.

Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.

Хай любов і щире слово душу вам зігріє.

Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

 

                     ( Звучить пісня « І у вас, і в нас – хай буде гаразд» ) 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

на тему:

«Вечорниці

на Андрія»

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Вихователь ГПД

Компанієць Ірина Вікторівна

 

 

 

 

2016